Постанова

від 13.04.2007 по справі 15/71-07-1291а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/71-07-1291А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "13" квітня 2007 р. Справа  № 15/71-07-1291А

  17 год. 17 хв.                                                                                 м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                      Петрова В.С.

При секретарі –                            Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –              Ніронка Ю.М., Коробєйнікова Н.О.;  

від відповідача –          Волканов Є.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

    ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Невада” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0007052360 від 19.12.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1000 грн., посилаючись на неправомірність прийняття відповідачем зазначеного рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 лютого 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/71-07-1291А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 лютого 2007 р. у справі № 15/71-07-1291А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В ході розгляду справи позивач уточнив підстави позовних вимог.  

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає проведену перевірку цілком правомірною, а оскаржуване рішення обґрунтованим, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, про що зазначено у письмових запереченнях на позов .

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

11 грудня 2006 р.  співробітниками ДПА в Одеській області здійснено перевірку залу гральних автоматів ТОВ „Невада” щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої був складений акт перевірки № 0001246 від 11 грудня 2006 р.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, податковим органом було здійснено перевірку залу гральних автоматів, що належать позивачу та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 102.

На підставі складеного акту перевірки від 11 грудня 2006 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2006 р. № 0007052360 на суму 1000 грн.

ТОВ „Невада” зазначене рішення оскаржено до ДПА в Одеській області. За результатами розгляду скарги позивача ДПА в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду скарг від 23.01.2007 р. № 1363/10/25-007, яким рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007052360 від 19.12.2006 р. залишено без змін, а скаргу позивача –без задоволення.

Проте, на думку суду, зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2006 р. винесено за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства, та прийнято в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що вважаються позаплановими перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

Так, згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Одна з перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як з'ясовано судом, в порушення зазначеної норми, фахівцями ДПА в Одеській області до проведення перевірки не була надана позивачу під розписку копія наказу про проведення позапланової виїзної перевірки. До того ж наказ керівника ДПА в Одеській області про проведення позапланової перевірки не надавався відповідачем і до суду.  

Також згідно ст. 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р.  (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. А відповідно до ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Планова виїзна перевірка –перевірка, яка передбачена у плані роботи. Право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки (ч. 4 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”).  

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій ст. 16 Закону України № 265, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

В засіданні суду представник відповідача в засіданні суду пояснив, що проведена ДПА в Одеській області перевірка позивача була передбачена в плані-графіку проведення перевірок відділом оперативного контролю управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Одеській області на грудень 2006 р., що підтверджується копією плану-графіку проведення перевірок, тому наказ на проведення перевірки не складався.

Так, виходячи з викладеного та  враховуючи те, що плановою перевіркою відповідно до вищенаведених положень законодавства вважається перевірка, яка передбачена у плані роботи податкового органу, відповідно ДПА в Одеській області було проведено планову перевірку позивача. Проте, відповідач не надав доказів повідомлення позивача про дату початку та закінчення перевірки за десять днів до дня проведення перевірки, як того вимагає чинне законодавство. Адже, як зазначалось вище, право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що відповідно до ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” ненадання направлення на перевірку та наказу про проведення перевірки платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. При цьому відповідач вказує на те, що перевірка ТОВ „Невада” була проведена, про що свідчить акт перевірки, також проведена перевірка не порушувала  нормального режиму роботи платників податків.

Проте, зазначені вище ствердження відповідача, на яких ґрунтуються його заперечення щодо позову в частині неправомірності проведеної перевірки, за наслідками якої відповідач прийняв оскаржуване рішення, судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факту порушення перевіряючим податковим органом вимог законодавства щодо проведення ним перевірки суб'єкта господарювання.

На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку про порушення перевіряючим податковим органом норм законодавства щодо порядку проведення перевірки ТОВ „Невада”. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1000,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, штрафні (фінансові) санкції у вказаному розмірі застосовані до позивача за порушення позивачем п. 1 ст. 13 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: у зв'язку з непроведенням розрахункової операції на суму 200 грн. через реєстратор розрахункових операцій.

Проте, надана відповідачем копія пояснювальної оператора-касира Мітєвої Н.В., в якій зазначено про те, що розрахункова операція не була проведена нею своєчасно у зв'язку з певними обставинами, не приймається судом до уваги як доказ наявності порушення,  оскільки перевірка грального залу позивача була проведена з порушенням закону, а згідно ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім цього, у преамбулі Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зазначено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як вбачається, з довідки Головного управління статистики в Одеській області № 9174 з ЄДРПОУ ТОВ „Невада” здійснює „діяльність з організації азартних ігор” (код за КВЕД 92.71.0), що також підтверджується ліцензією Міністерства фінансів України серії АВ № 082901 на право „Організації діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах)”.

Національний класифікатор України „Класифікація видів економічної діяльності” ДК 009:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375, є нормативним документом із стандартизації згідно ст. 11 Закону України „Про стандартизацію” та згідно ст. 15 Господарського кодексу України застосовується у сфері господарювання та не відносить діяльність з організації азартних ігор (код за КВЕД 92.71.0) до сфери послуг.

Згідно ч. 2 ст. 259 Господарського кодексу України у правовому регулюванні господарської діяльності та у здійсненні державного управління народним господарством мають враховуватися особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності.

Такий вид економічної діяльності як „використання автоматів гральних” в КВЕД прямо не передбачено. Отже, враховуючи те, що згідно ч. 6 ст. 259 Господарського кодексу України об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів, зазначений вид економічної діяльності можна віднести лише до підкласу „Інша видовищно-розважальна діяльність” (код за КВЕД 92.34.0) або „Інші види рекреаційної діяльності” (код за КВЕД 92.72.0), які не мають відношення до діяльності ТОВ „Невада” та сфери послуг.

Враховуючи наведене, ТОВ „Невада” не входить до переліку суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, і як наслідок на нього не розповсюджуються норми Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. А частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0007052360 від 19.12.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1000 грн. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

               ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити.

2.          Рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0007052360 від 19.12.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасувати.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 16.04.2007 р.

                   Суддя                                                                                 Петров В.С.