Постанова

від 05.07.2016 по справі 9/207

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 9/207

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

від позивача (стягувача): не з'явились;

від відповідача (боржника): Ковальчук О.О. - представник за довіреністю № 7 від 04.03.2016;

від органу ДВС: Ленько А.М. - представник за довіреністю б/н від 04.01.2016.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016

у справі № 9/207 (суддя - Сидоренко А.С.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

у справі №9/207 (суддя - Івченко С.М.)

за позовом Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"

про стягнення заборгованості 908 767,14 грн.

В судовому засіданні 05.07.2016 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (надалі боржник) подана скарга на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 01.12.2007 по справі № 9/207, згідно якої скаржник просив:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2015 ВП № 49163834, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;

- поновити пропущений строк для оскарження та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 04.01.2013 ВП № 6740553, винесену державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначав, що ним було самостійно погашено заборгованість перед стягувачем, а державний виконавець не виконав задля виконання судового рішення у цій справі будь яких, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", дій щодо примусового виконання. Крім того, про постанову про стягнення виконавчого збору від 04.01.2013 ВП № 6740553 скаржник дізнався лише 30.10.2015 після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2015 ВП № 49163834.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 у справі № 9/207 скаргу ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" на дії органу державної виконавчої служби задоволено. Скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 04.02.2013 ВП №40553, винесену державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Леньком А.М. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2015 ВП №49163834, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Леньком А.М.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалу було прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції було порушено загальні принципи судочинства, без належного з'ясування та обговорення всіх обставин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 було відновлено строк; апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 у справі № 9/207 було прийнято до провадження та призначено до розгляду, а також відстрочено Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області сплату судового збору до прийняття судом апеляційної інстанції постанови.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, зокрема, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладено на 05.07.2016.

Справа розглядалася різними складами суду, зокрема, у зв'язку з перебуванням 05.07.2016 судді Майданевича А.Г. у первинному кваліфікаційному оцінюванні суддів, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016, для розгляду апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 у справі № 9/207 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Гончаров С.А., яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження та спочатку розпочала розгляд апеляційної скарги.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника боржника надійшли письмові пояснення, в яких останнім зазначено про необхідність застосування до правовідносин у даній справі позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі № 9-217гс14.

Представник апелянта у судовому засіданні 05.07.2016 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 - скасувати. Разом з цим, останнім надано на огляд суду матеріали виконавчого провадження та клопотання про долучення до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження для.

В судовому засіданні 05.07.2016 представник боржника заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач (стягувач) в судове засідання 05.07.2016 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, направленням на адресу сторони копії ухвал суду від 07.06.2016 та 16.06.2016 за належною адресою, отримання яких підтверджується поштовими повідомленнями про вручення № 0411614294159 та № 0411614294388.

Пунктом 3.12. Постанови Пленуму зазначено, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухвали Господарського суду Чернігівської області в апеляційному порядку за відсутності позивача (стягувача), який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусове виконання вищевказаного рішення місцевим господарським судом 10.12.2007 був виданий наказ.

20.03.2008 стягувачем до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області було подано заяву про примусове виконання рішення господарського суду разом з оригіналом наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 24.03.2008 ВП № 6740553 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207, встановлено строк боржнику для добровільного виконання рішення суду до 30.03.2008.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 31.03.2008 ВП № 6740553 виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207 приєднано до зведеного виконавчого провадження, яке веде цей же орган виконання судових рішень.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 31.03.2008 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207.

25.04.2008 ухвалою Господарського суду Чернігівської області по справі № 9/207 скасовано постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зупинення виконавчого провадження від 31.03.2008.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2008 по справі № 9/207 зобов'язано підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області зупинити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 27.05.2008 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 26.01.2011 поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 15.02.2011 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 04.01.2013 поновлено зведене виконавче провадження з примусового виконання, в т.ч. і наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 04.01.2013 ВП № 6740553, у зв'язку з невиконанням боржником самостійно судового рішення в установлений строк, стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 91 797,20 грн.

04.01.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 251А/2, в т.ч. і наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207, була винесена постанова про арешт коштів боржника. Даною постановою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на банківських рахунках боржника, в межах суми 48 403 549,86 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 14.01.2013 зупинено зведене виконавче провадження № 251А/2 в частині примусового виконання, в т.ч. і наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007р. № 9/207.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 12.02.2013р. поновлено зведене виконавче провадження № 251А/2 з примусового виконання, в т.ч. і наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007р. № 9/207.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 19.02.2013р. зупинено зведене виконавче провадження № 251А/2 з примусового виконання, в т.ч. і наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007р. № 9/207.

КП «Ніжинське управління водопровідно каналізаційного господарства» листом від 28.10.2015р. № 873 повідомило орган державної виконавчої служби про те, що станом на 01.10.2015р. заборгованість за наказом господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007р. № 9/207 погашена в повному обсязі на підставі протоколів угод про проведення взаєморозрахунків.

Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 28.10.2015р.:

- поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007р. № 9/207;

- виведено виконавче провадження № 6740553 з примусового виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007р. № 9/207 із зведеного виконавчого провадження № 8246517;

- закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007р. № 9/207, постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 6740553 від 04.01.2013р. виділено в окреме виконавче провадження;

- відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 6740553 від 04.01.2013р.

Вищевказані постанови органу державної виконавчої служби мотивовані погашенням боржником заборгованості по наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007р. № 9/207 в повному обсязі та наявністю заборгованості по сплаті виконавчого збору.

Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 6740553 від 04.01.2013р. була отримана боржником 30.10.2015р., що підтверджується відтиском штампа про реєстрацію вхідної кореспонденції та не спростовується апелянтом на стадії апеляційного перегляду жодними належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

При цьому, встановлений у ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним, а тому відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Боржник в своїх поясненнях зазначає, що саме з постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2015 йому стало відомо про винесення органом державної виконавчої служби постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 6740553 від 04.01.2013.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в своїй апеляційній скарзі заперечує проти цього, вказуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 6740553 від 04.01.2013 була надіслана боржникові 09.01.2013.

На підтвердження даної обставини органом державної виконавчої служби надано копію витягу з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції для відділу примусового виконання рішень (02.1-30. Книга 3. 2012-2013).

Зі змісту даного вбачається, що в цьому журналі за 09.01.2013 міститься запис під № 439 про направлення ТОВ "НіжинТеплоМережі" постанови про стягнення виконавчого збору від 04.01.2013.

В той же час, із наявного в матеріалах справи супровідного листа відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області № 02.1-25/89-2 про направлення на адресу ТОВ "НіжинТеплоМережі" постанови про стягнення виконавчого збору від 04.01.2013 (а.с. 43) вбачається, що датою реєстрації цієї вихідної кореспонденції є 04.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою листа є дата його підписання, яка повинна збігатися із датою реєстрації вихідної кореспонденції у службі діловодства (п. 118 Інструкції з діловодства у Державній виконавчій службі України, затвердженої наказом Державної виконавчої служби України від 18.04.2012 № 1419/23951).

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2016 по даній справі вбачається, що: «Судами попередніх інстанцій достеменно не досліджено, чи отримано товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» постанову про стягнення виконавчого збору від 04.01.2013 ВП № 6740553, оскільки журнал реєстрації вихідної кореспонденції відділу примусового виконання рішень за 2012 2013, на який послались суди, є внутрішнім документом державної виконавчої служби, який не може свідчити про отримання товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» вказаної постанови від 04.01.2013, Державна виконавча служба відповідно до ст. 33 ГПК України повинна довести обставини, або щодо надсилання товариству з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» вказаної постанови (про що може свідчити поштове повідомлення), або вручення особисто вказаного документа виконавчого провадження, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (про що можуть свідчити докази отримання)».

Згідно з ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатом апеляційного перегляду, будь-яких інших доказів, крім копії витягу з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції, на підтвердження факту отримання ТОВ "НіжинТеплоМережі" постанови від 04.01.2013 апелянтом не надано. Такі документи також відсутні в матеріалах виконавчого провадження (копії яких надано до матеріалів справи).

Враховуючи, що Журнал реєстрації вихідної кореспонденції є внутрішнім документом державної виконавчої служби, який не може свідчити про отримання боржником оскаржуваної постанови, з урахуванням наявності розбіжностей щодо дати направлення даної постанови, вказаної у супровідному листі № 02.1-25/89-2 та у Журналі реєстрації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належних доказів на підтвердження отримання боржником постанови від 04.01.2013.

За таких обставин, з метою забезпечення принципу рівності учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності сторін, суд першої інстанції правомірно поновив пропущений процесуальний строк на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 04.01.2013 ВП № 6740553.

Частиною 2 ст. 24 та частиною 5 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення постанови від 24.03.2008 ВП № 6740553 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2007 № 9/207), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення постанови від 24.03.2008 ВП № 6740553 про відкриття виконавчого провадження), у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010 № 2996/5 Закон України "Про виконавче провадження" було викладено у новій редакції.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення постанови від 04.01.2013 ВП № 6740553 про стягнення виконавчого збору), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

А відповідно до положень статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зі змісту постанови від 04.01.2013 про арешт коштів боржника вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, які містяться на банківських рахунках боржника, в межах суми 48 403 549,86 грн. При цьому, дана сума складає загальну суму боргу, що підлягає стягненню за зведеним виконавчим провадженням, з урахуванням сум виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

В постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 по справі № 3-217гс14 (на яку в свої поясненнях посилається боржник), викладена правова позиція в якій йдеться про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Положеннями статті 111-28 ГПК України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-6 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Враховуючи те, що поданими доказами підтверджується факт вчинення державним виконавцем дії, спрямованої на примусове виконання рішення, вже після винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення виконавчого збору є безпідставним.

Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору від 04.01.2013 ВП № 6740553 правомірно скасована судом першої інстанції.

Оскільки погашення заборгованості боржника перед стягувачем відбувалось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, то в даному випадку не було порушено прав інших стягувачів за зведеним виконавчим провадженням.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з пунктом 3.8.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 11/7-10.16/2767-ЕП, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за наявності підстав для завершення виконавчого провадження виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою державного виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Отже дії органу державної виконавчої служби щодо поновлення виконавчого провадження № 6740553 та виведення виконавчого провадження № 6740553 із зведеного виконавчого провадження згідно постанов від 28.10.2015 відповідають вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що скарга боржника на дії органу державної виконавчої служби була обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційних скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101, 106 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянта та підлягають стягненню в порядку ст. 49 ГПК України до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 у справі № 9/207 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 у справі № 9/207 залишити без змін.

3. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, проспект Миру, будинок 43, ідентифікаційний код 34924518) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у м. Києві; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31216206782001; код класифікації доходів бюджету: 22030101) 1378,00 грн. (тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Матеріали справи № 9/207 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров