Постанова

від 04.07.2016 по справі п/811/661/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 року Справа № П/811/661/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Пром ГрупаВ»

до відповідача: Олександрійської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Пром ГрупаВ» звернулося з позовом до Олександрійської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (Петрівське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №000011500 від 12 січня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 291742,00 грн. за основним платежем та 145871,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №000021500 від 12 січня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 367168,00 грн. за основним платежем та 183584,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції, на думку відповідача, не носять реального характеру та мають ознаки безтоварних операцій (а.с.105-106).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України 04.07.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 09.07.2014 р. по 15.07.2014 р. посадовою особою Олександрійської ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю В«Пром ГрупаВ» з питання відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ В«Алюр ДастарВ» , ТОВ В«ТелітВ» , ТОВ В«Ідлер-БудВ» , ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» за період з 01.03.2013 р. по 30.06.2014 р., висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело, на думку відповідача, до заниження податку на прибуток за 2013 р. на суму 291742,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело, на думку відповідача, до заниження податку на додану вартість на суму 367168,00 грн., в т.ч.:

- за березень 2013 року на 22960,00 грн.,

- за квітень 2013 року на 30787,00 грн.,

- за липень 2013 року на 22044,00 грн.,

- за серпень 2013 року на 18371,00 грн.,

- за жовтень 2013 року на 83358,00 грн.,

- за листопад 2013 року на 67646,00 грн.,

- за грудень 2013 року на 32310,00 грн.,

- за червень 2014 року на 60071,00 грн. (а.с.62-75 т.1).

Олександрійською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.76, 77 т.1).

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про заниження податку на прибуток за 2013 р. на суму 291742,00 грн. внаслідок включення до складу витрат вартості робіт, а саме - свердлування отворів для завантажувальних устроїв, вальцювання устроїв, виготовлення пружин для кожуху, тощо, від ТОВ В«Алюр ДастарВ» , ТОВ В«ТелітВ» , ТОВ В«Ідлер-БудВ» , ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» , факт здійснення яких, на думку Олександрійської ОДПІ, не підтверджено, а тому господарські операції, на її думку, не носять реального характеру.

Окрім того, податковий орган в акті перевірки дійшов висновку заниження податку на додану вартість на суму 367168,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту в результаті включення до його складу сум ПДВ за вищевказаними операціями. При цьому податковий орган стверджував, що вказані у висновку про заниження податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ відповідають змісту додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних (а.с.64, 70, 72, 74 т.1).

Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту за перевіряємий період віднесено 309312,00 грн . за податковими накладними, виданими ТОВ В«Алюр ДастарВ» , ТОВ В«ТелітВ» , ТОВ В«Ідлер-БудВ» , ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» .

Так, за взаємовідносинами з ТОВ В«Алюр ДастарВ» в червні 2014 року позивачем до податкового кредиту віднесено 60071,00 грн. за податковою накладною №31 від 06.06.2014 року з отримання послуг по гнуттю профілю СВП-22, на підставі договору про виконання робіт №1205 від 12.05.2014 р. та специфікації (а.с.205, 206, 209 т.1). Виконання вищевказаного виду послуг підтверджується актом прийому-передачі робіт (а.с.207 т.1). Оплату вартості отриманих послуг позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.208 т.1).

Також встановлено, що за взаємовідносинами з ТОВ В«ТелітВ» в березні, травні, червні, липні, вересні та жовтні 2013 року позивачем до податкового кредиту віднесено 123783,60 грн. за податковими накладними з отримання послуг по свердлуванню отворів, вальцюванню устрою завантажувального, свердлуванню пазів, випробуванню на герметичність швів компенсатору, механічному випробуванню під навантаженням компенсатору, повторному випробуванню на геометричність компенсатору, свердлувальних робіт по компенсатору, випробуванню тиском траверси, засклиття склом Триплекс у кабіні зйомній, виготовленню та монтажу засобів безпеки у кабіні зйомній, виготовленню та монтажу крісел посадочних у кабіні зйомній, фарбуванню кабіни зйомної, механічній обробці коромисла, фрезеруванню пазів кріплення провіднику, механічної обробки габаритних розмірів, термообробці скребка, порізки карт деталей конусу, вальцюванню конусу, виготовлення комплекту кріплення до верхнього жужільного кухолю, виготовлення комплекту кріплення до нижнього жужільного кухолю, на підставі договору про виконання робіт №1202 від 12.02.2013 р. та специфікацій (а.с.92, 93-103, 127-131, 133-140 т.1, 162 т.3). Виконання вищевказаного виду послуг підтверджується актом прийому-передачі робіт (а.с.104-117 т.1). Оплату вартості отриманих послуг позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.118-123 т.1).

Також в своєму акті податковий орган у висновках стверджував, що позивач завищив податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за квітень 2013 року на суму 30787,00 грн. (71 т.1).

Однак, судом встановлено, що позивач до податкового кредиту в квітні 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» на суму 30787,00 грн. не відносив, що підтверджується змістом розшифровки податкового кредиту до податкової декларації за квітень 2013 року (а.с.17 т.3). А суму 30787,00 грн. ним віднесено:

- 5916,00 грн. в травні 2013 року з огляду на те, що податкову накладну № 68 від 23.04.2013 року ним отримано у травні 2013 року (а.с.145 т.1);

- 6061,20 грн. в червні 2013 року з огляду на те, що податкову накладну № 20 від 09.04.2013 року ним отримано у червні 2013 року (а.с.148 т.1);

- 19710,00 грн. в липні 2013 року з огляду на те, що податкову накладну № 21 від 16.04.2013 року ним отримано у липні 2013 року (а.с.152 т.1).

Таким чином, висновок податкового органу, про завищення податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» саме за квітень 2013 року на суму 30787,00 грн. є безпідставним та таким, що не підтверджується належними документальними доказами.

Також в своєму акті податковий орган у висновках стверджував, що позивач завищив податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за червень 2013 року на суму 11200,00 грн. за податковою накладною №39 від 17.06.2013 року (71 т.1).

Однак, судом встановлено, що позивач до податкового кредиту в червні 2013 року податок на додану вартість на суму 11200,00 грн. за податковою накладною №39 від 17.06.2013 року за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» не відносив, що підтверджується змістом розшифровки податкового кредиту до податкової декларації за червень 2013 року (а.с.148 т.1). А суму 11200,00 грн. за податковою накладною №39 від 17.06.2013 року ним віднесено в липні 2013 року з огляду на те, що вказану податкову накладну ним отримано у липні 2013 року (а.с.152 т.1).

Таким чином, висновок податкового органу, про завищення податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» саме за червень 2013 року на суму 11200,00 грн. є безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами.

Також в своєму акті податковий орган по тексту акту (а.с.71 т.1) стверджував, що позивач завищив податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за липень 2013 року на суму 18421,00 грн. за податковими накладними:

- №52 від 02.07.2013 року (ПДВ 5901,20 грн.);

- №53 від 03.07.2013 року (ПДВ 6624,00 грн.);

- №72 від 29.07.2013 року (ПДВ 5896,00 грн.).

Однак, судом встановлено, що позивач до податкового кредиту в липні 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за податковими накладними №52 від 02.07.2013 року (ПДВ 5901,20 грн.), №53 від 03.07.2013 року (ПДВ 6624,00 грн.) та №72 від 29.07.2013 року (ПДВ 5896,00 грн.) не відносив, що підтверджується змістом розшифровки податкового кредиту до податкової декларації за липень 2013 року та реєстром отриманих податкових накладних за даний період (а.с.152 т.1, а.с.3 т.3). А суму ПДВ 18421,00 грн. ним віднесено в вересні 2013 року з огляду на те, що вказані податкові накладні ним отримано у вересні 2013 року (а.с.155 т.1);

Таким чином, висновок податкового органу, про завищення податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» саме за липень 2013 року на суму 18421,00 грн., є безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами.

Також в своєму акті податковий орган по тексту акту (а.с.71 т.1) стверджував, що позивач завищив податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за серпень 2013 року на суму 22044,00 грн. за податковими накладними:

- №135 від 12.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.);

- №136 від 14.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.);

- №137 від 16.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.).

Однак, судом встановлено, що позивач до податкового кредиту у серпні 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за податковими накладними №135 від 12.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.), №136 від 14.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.) та №137 від 16.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.) не відносив, що підтверджується змістом розшифровки податкового кредиту до податкової декларації за серпень 2013 року та змістом реєстру отриманих податкових накладних за даний період (а.с.152 т.1, а.с.248 т.2). А суму ПДВ 22044,00 грн. ним віднесено в жовтні 2013 року з огляду на те, що вказані податкові накладні ним отримано у жовтні 2013 року (а.с.162 т.1);

Таким чином, висновок податкового органу, про завищення податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за серпень 2013 року в сумі 22044,00 грн. за податковими накладними №135 від 12.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.), №136 від 14.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.) та №137 від 16.08.2013 року (ПДВ 7348,00 грн.), є безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами.

Також в своєму акті податковий орган по тексту акту та висновку (а.с.71, 75 т.1) стверджував, що позивач завищив податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за серпень 2013 року на суму 18371,00 грн. за податковими накладними:

- №40 від 06.09.2013 року (ПДВ 8411,60 грн.);

- №46 від 19.09.2013 року (ПДВ 9959,60 грн.).

Однак, судом встановлено, що позивач до податкового кредиту в серпні 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» за податковими накладними №40 від 06.09.2013 року (ПДВ 8411,60 грн.) та №46 від 19.09.2013 року (ПДВ 9959,60 грн.) не відносив, що підтверджується змістом розшифровки податкового кредиту до податкової декларації за серпень 2013 року (а.с.248 т.2). А суму ПДВ 18371,00 грн. ним віднесено в жовтні 2013 року з огляду на те, що вказані податкові накладні ним отримано у жовтні 2013 року (а.с.162 т.1);

Таким чином, висновок податкового органу, про завищення податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ В«ТелітВ» саме за серпень 2013 року на суму 18371,00 грн. є безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами.

Судом встановлено, що за взаємовідносинами з ТОВ В«Ідлер-БудВ» в жовтні 2013 року позивачем до податкового кредиту віднесено 57856,00 грн. за податковими накладними з отримання послуг по контрольному складанню частин конусу, зварюванню частин конусу, механічній обробці фланців, вальцюванню царг трубопроводу брудного газу, випробуванню компенсатору до трубопроводу брудного газу, контрольне складання частин трубопроводу брудного газу, на підставі договору про виконання робіт №1709 від 17.09.2013 р. та специфікацій (а.с.164, 165-167, 174-176т.1). Виконання вищевказаного виду послуг підтверджується актом прийому-передачі робіт (а.с.168-171 т.1). Оплату вартості отриманих послуг позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.172-173 т.1).

Однак, в своєму акті податковий орган по тексту акту та висновку (а.с.71, 75 т.1) стверджував, що позивач завищив податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ В«Ідлер-БудВ» в жовтні 2013 року на суму 109926,00 грн. (57856,00 грн. х 2). При цьому податковий орган посилається на податкові накладні, наведені в акті перевірки:

- №16 від 07.10.2013 року (ПДВ 10032,00 грн.);

- №17 від 09.10.2013 року (ПДВ 6320,00 грн.).

- №18 від 11.10.2013 року (ПДВ 31472,00 грн.).

- №19 від 14.10.2013 року (ПДВ 10032,00 грн.). Всього на 57856,00 грн. ПДВ (а.с.71, 72 т.1).

Будь-кого опису порушення, посилання на первинні документи, тощо, на іншу частину суми 57856,00 грн. висновку про завищення податкового кредиту (109926,00 грн. - 57856,00 грн.) акт не містить. По тексту податковий орган просто подвоїв суму податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ В«Ідлер-БудВ» в жовтні 2013 року без будь-якого обґрунтування, а тому податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню в цій частині (57856,00 грн. та 28928,00 грн. (50%) штрафних санкцій у будь-якому випадку як таке, що прийняте без належного обґрунтування.

Судом встановлено, що за взаємовідносинами з ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» в листопаді-грудні 2013 року позивачем до податкового кредиту віднесено 67602,00 грн. за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом з отримання послуг по контрольному складанню частин конусу, зварюванню частин конусу, механічній обробці деталей та вузлів воронки з секторним затвором конвеєру, свердлуванню фланців з'єднань частин воронки з секторним затвором конвеєру, виготовленню комплекту кріплення до верхнього жужільного кухолю, виготовленню комплекту кріплення до нижнього жужільного кухолю, вальцюванню царг трубопроводу брудного газу, випробуванню компенсатору до трубопроводу брудного газу, контрольне складання частин трубопроводу брудного газу, на підставі договору про виконання робіт №1709 від 17.09.2013 р. та специфікацій (а.с.184, 185-187, 195-198 т.1). Виконання вищевказаного виду послуг підтверджується актом прийому-передачі робіт (а.с.188-191 т.1). Оплату вартості отриманих послуг позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.192-194 т.1).

В своєму акті податковий орган стверджував, що позивач завищив податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» за жовтень 2013 року на суму 25502,00 грн. за податковими накладними № 29 від 24.10.2013 року (ПДВ 15510,00 грн.) та №30 від 22.10.2013 року (ПДВ 9992,00 грн.) (75 т.1).

Однак, судом встановлено, що позивач до податкового кредиту в жовні 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» не відносив, що підтверджується змістом реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року (а.с.160-161 т.1). А суму ПДВ 25502,00 грн. ним віднесено в листопаді 2013 року з огляду на те, що податкові накладні № 29 від 24.10.2013 року (ПДВ 15510,00 грн.) та №30 від 22.10.2013 року (ПДВ 9992,00 грн.) ним отримано у листопаді 2013 року (а.с.200 т.1).

Окрім цього, в своєму акті податковий орган стверджував, що позивач завищив податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» за листопад 2013 року на суму 9790,00 грн. за податковою накладною №20 від 08.11.2013 року (ПДВ 9790,00 грн.) (75 т.1).

Однак, судом встановлено, що позивач до податкового кредиту в листопаді 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» за податковою накладною №20 від 08.11.2013 року (ПДВ 9790,00 грн.) не відносив, що підтверджується змістом розшифровки податкового кредиту до податкової декларації за листопад 2013 року та змістом реєстру отриманих податкових накладних за цей же період (а.с.160-161 т.1, а.с.236 т.2). А суму ПДВ 9790,00 грн. ним віднесено в грудні 2013 року з огляду на те, що вказану податкову накладну ним отримано у грудні 2013 року (а.с.203 т.1, а.с.231 т.2).

В ході перевірки податковим органом встановлено, що в подальшому вироблена продукція, щодо якої позивачем придбавалися вищеописані послуги, реалізована на ОСОБА_1 ГЗК код ЄДРПОУ 00190977, Північний ГЗК код ЄДРПОУ 00191023, Інгулецький ГЗК, ТОВ «Метінвест Холдинг», ТОВ Торговий Дім «Турбогазтехнологія» код ЄДРПОУ 30499271, про що вказано безпосередньо в акті перевірки (а.с.64, 70, 72, 74 т.1).

Відповідач посилався в акті на те, що вищенаведені господарські операції між позивачем та ТОВ В«Алюр ДастарВ» , ТОВ В«ТелітВ» , ТОВ В«Ідлер-БудВ» , ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. В зв'язку з цим, податковий орган зробив висновок про те, що позивач не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операції, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявності трудових ресурсів.

Суд звернув увагу на те, що відповідач не вказав конкретних та індивідуальних обставин, за яких саме описані вище господарські операції не могли бути реально виконані платниками податку: акт перевірки не містить конкретних вихідних даних щодо неможливості реального виконання господарських операцій в часі, відсутності трудових ресурсів (в тому числі і додатково залучених), відсутності обладнання, тощо. Не вказав відповідач також конкретних недоліків (невідповідностей) діяльності ТОВ В«Алюр ДастарВ» , ТОВ В«ТелітВ» , ТОВ В«Ідлер-БудВ» , ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» , які беззаперечно унеможливили в об'єктивній дійсності виконання ними робіт для позивача. Не навів відповідач також цього і у своєму запереченні на позов, відповідних доказів, які б підтвердили дані обставини суду не надав.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування витрат та податкового кредиту платником податку є реальне отримання та подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю В«Пром ГрупаВ» одним із видів діяльності є, зокрема, виробництво металевих конструкцій (а.с.17-29 т.1).

Судом встановлено, що ТОВ В«Пром ГрупаВ» згідно договорів оренди, додаткових узгоджень, актів прийому передачі обладнання має у користуванні нежитлове приміщення, площею 6,0 кв.м., для розміщення офісу; виробничі приміщення 650 кв.м., 120 кв.м., а також технологічне обладнання (а.с.34-47 т.1).

Як описано вище, отримані послуги були використані в господарській діяльності під час виготовлення металевих конструкцій, які в подальшому були реалізовані позивачем ОСОБА_1 ГЗК код ЄДРПОУ 00190977, Північний ГЗК код ЄДРПОУ 00191023.ю Інгулецький ГЗК, ТОВ «Метінвест Холдинг», ТОВ Торговий Дім «Турбогазтехнологія» код ЄДРПОУ 30499271, що описано самим же податковим органом у своєму акті та підтверджено позивачем первинними документами (а.с.5-148 т.2). Документальних доказів того, що операції з реалізації позивачем в подальшому металевих конструкцій цим підприємствам, не визнані Олександрійською ОДПІ, суду відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями ТОВ В«Алюр ДастарВ» , ТОВ В«ТелітВ» , ТОВ В«Ілдер-БудВ» , ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» , є реальними та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ ОСОБА_2В» .

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ В«Алюр ДастарВ» , ТОВ В«ТелітВ» , ТОВ В«Ілдер-БудВ» , ТОВ В«ІТ-СпецпроммонтажВ» на момент її виписки були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мало обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Олександрійська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 487,20 грн. підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000011500 від 12 січня 2015 року, винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю В«Пром ГрупаВ» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 291742,00 грн. за основним платежем та 145871,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000021500 від 12 січня 2015 року, винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю В«Пром ГрупаВ» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 367168,00 грн. за основним платежем та 183584,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю В«Пром ГрупаВ» (код ЄДРПОУ 36652824) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39481571).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_3