Рішення

від 05.07.2016 по справі 379/324/16-ц

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/324/16-ц

2/379/149/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Потеряйко С.А.,

за участю секретаря: Іванченко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща цивільну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське», представник позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними та визнання договорів оренди земельної ділянки з попереднім орендарем поновленими, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому після уточнення позовних вимог, просить: визнати недійсним договір емфітевзису № 62 від 01.09.2015р. земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0797 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0004, що укладений від 01.09.15 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень»; визнати договір оренди земельної ділянки № 187 від 14 жовтня 2010 року, що укладений між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Плосківське», поновленим; визнати недійсним договір емфітевзису № 63 земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,2001 га, кадастровий номер 3224484800:02:006:0043, що укладений від 01.09.15 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень»; визнати договір оренди земельної ділянки № 188 від 14 жовтня 2010 року, що укладений між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Плосківське», поновленим; визнати недійсним договір емфітевзису №82 земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0797 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0004, що укладений від 19.04.16 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень»; визнати недійсним договір емфітевзису № 83 земельної ділянки, розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,2001 га, кадастровий номер 3224484800:02:006:0043, що укладений від 19.04.16 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень»; стягнути з Відповідачів на користь Позивача сплачений судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 14 жовтня 2010 року між позивачем і ОСОБА_3 (Відповідач-1) було підписано договори оренди земельних ділянок:

№ 187 (кадастровий номер 3224484800:03:009:0004), що належить Відповідачу-1 на праві власності відповідно до державного акту серії ЯЗ № 447941 загальною площею 3,0797 га;

№ 188 (кадастровий номер 3224484800:02:006:0043), що належить Відповідачу-1 на праві власності відповідно до державного акту серії ІУ-КВ № 091550 загальною площею 3,2001 га; що були укладені строком на п'ять років, починаючи від дня їх державної реєстрації. Договори було зареєстровано Таращанським районним відділом Центр ДЗК 23.11.2010 року. Отже, термін дії договорів закінчувався 23 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2.3. вказаних договорів передбачено, що орендар має переважне перед іншими право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. 01 вересня 2015 року Позивач надіслав Відповідачу-1 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, які отримані Відповідачем-1 - 03.09.15.

Умови договорів Позивач виконував належним чином. Крім того, на даний час Позивач продовжує користуватися зазначеними земельними ділянками.

Оскільки, Відповідач-1 протягом місяця після закінчення строку дії договорів оренди земельної ділянки не висловив будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди, то договори вважаються поновленим відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Проте, під час дії вищевказаних договорів оренди земельної ділянки, 01.09.2015 року між Відповідачем-1 та приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень» (Відповідач-2) було укладено договори емфітевзису зазначених земельних ділянок № 62, 63, які 26.09.2015 року та 03.11.2015 року було зареєстровано приватними нотаріусами Таращанського районного нотаріального округу Київської області. Із змісту ст. 93 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», вбачається, що передача в користування земельної ділянки в один і той же час може бути здійснена лише одному користувачу за одним правочином, тобто можливість передачі однієї земельної ділянки в користування відразу кільком користувачам одночасно вказаними нормативними актами не передбачена. В момент укладення договорів емфітевзису між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було допущено порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою ст. 203 ЦК України є підставою недійсності такого правочину. Ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що в разі, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Факт укладення спірних договорів емфітевзису а також фактичне володіння земельними ділянками ПСП «Жовтень» на їх основі порушує права та законні інтереси Позивача, а тому дані договори повинні бути визнані недійсними.

Крім того, вважає, що договори емфітевзису № 62, 63 від 01.09.2015 року Відповідач-1 та Відповідач-2 уклали з порушенням прав Позивача, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки ним (позивачем) на виконання умов договору оренди та положень земельного законодавства, котрі регулюють правовідносини сторін в частині реалізації орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий строк у відповідності до вимог, передбаченими частинами першою - п'ятою статті 33 ЗУ України «Про оренду землі» були вжиті заходи щодо пролонгації договорів оренди земельної ділянки №№ 187, 188 від 14 жовтня 2010 року, укладених між позивачем та Відповідачем 1.

Оскільки, укладення Договорів емфітевзису № 62, 63 від 01.09.15 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 відбулося з порушенням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» і прав Позивача, і на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України дані правочини мусять бути визнаними недійсними.

Під час розгляду даної справи в суді Відповідачами було надано Додаткову угоду № 1 до Договорів емфітевзису №№ 62, 63 від 19 квітня 2016 року, якою достроково розірвано Договори емфітевзису №№ 62, 63 від 01.09.2015 року з 19 квітня 2016 року, в зв'язку з чим, на думку представника Відповідача-2, відсутній предмет позову. Позивач, не погоджується з даним твердженням, оскільки, вимогою за позовом є не розірвання Договорів емфітевзису № 62, 63 від 01.09.2015 року, а визнання їх недійсними і, відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а відповідно до ч. 1 ст. 216 недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, враховуючи те, що достроково розірвавши Договір емфітевзису №№ 62, 63 від 01.09.2015 року, Відповідачі 1 та 2 не відновили порушених ними прав Позивача під час його укладання, і, більше того, продовжують порушувати переважне право Позивача на поновлення договору оренди, укладаючи ще одні Договори емфітевзису №№ 82, 83 від 19.04.2016 року, просить визнати недійсними всі вищезазначені договори емфітевзису.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та відповідних уточненнях, зазначивши, що відповідачами в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки на даний час перебувають у користуванні Відповідача -2 - ПСП «Жовтень».

Відповідач-1 та її представник в судовому засіданні позов не визнали просять суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених в запереченнях на позов, зокрема і тому, що на їхню думку, вона (ОСОБА_2В.), як орендодавець, є вільним у виборі суб'єкта господарювання з яким має намір укладати договір оренди належної їй земельної ділянки.

Крім цього, Відповідач-1, допитана в судовому засіданні у відповідності з вимогами ст..62 ЦПК України пояснила, що письмовою заявою від 07.07.2015 року, отриманою позивачем 31.07.2015 року, повідомила позивача про те, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 14.10.2010 року договір на новий строк із СТОВ «Плосківське» укладати не буде , та просила після збору урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти вказані земельні ділянки, а також не використовувати їх в будь-який інший спосіб і після збору врожаю повернути їй земельні ділянки у стані не гіршому, ніж вони були передані в оренду.

Також пояснила ОСОБА_2, що в перших числах вересня 2015 року вона отримувала від позивача пропозиції щодо поновлення договорів оренди земельної ділянки на новий строк, проте, так як СТОВ «Плосківське» належним чином не виконувало зобов'язання по договору оренди землі від 2010 року, оскільки вона отримувала плату за оренду в натуральній формі (зерно, цукор), проте в 2014 - 2015 роках не в тій кількості ( значно меншій) та не в тому переліку (без олії та крупи), які були зазначені в додатках до договорів оренди земельних ділянок від 14.10.2010 року, хоча у відомостях розписувалася за отримання орендної плати у грошовому виразі. Тому уклала договори емфітевзису із Відповідачем-2, на більш вигідних умовах.

Представник Відповідача-2 - приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» (надалі ПСП «Жовтень»), в судовому засіданні позов не визнав та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених в запереченнях на позов, зокрема щодо визнання недійсними договорів емфітевзису №№ 62, 63 від 01.09.2015 року, які були укладені між ПСП «Жовтень» та Відповідачем 1, пояснив, що 19.04.2016 року дані договори були розірвані за згодою сторін та укладені нові договори про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб №№ 82, 83 від 19.04.2016 року, які було зареєстровано згідно чинного законодавства, а тому виходячи з вищевикладеного очевидно, що відсутній предмет позову та відсутнє у Відповідачів порушення вимог ч. 1 статті 203 ЦК України.

Щодо укладення договорів емфітевзису №№ 82, 83 від 19.04.2016 року, то вони були укладені уже після припинення дії договорів оренди земельної ділянки №№ 187, 188 від 14.10.2010 року, що відповідає вимогам ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та п. 4.2 вказаних договорів і вони були укладені на більш кращих умовах, ніж запропоновані позивачем. Крім того, перед укладенням договорів користування земельною ділянкою Відповідач-1 надав їм лист-повідомлення від 07.07.2015 року, отриманий Позивачем 31.07.2015 року в якому чітко зазначено, що вона після закінчення строку дії договорів не має наміру укладати договори оренди з СТОВ «Плосківське», що дійсно є позицією орендодавця та його волевиявленням і її не можна трактувати як щось інше, як відмову у підписанні нового договору. Такими діями вона виконала умови договору оренди від 14.10.2010 року укладеного між Позивачем та Відповідачем - 1, а саме п. 2.3 Договору у якому зазначено, що зацікавлена сторона повинна повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до закінчення його терміну дії . Тобто Відповідач-1, як зацікавлена сторона, в строк повідомила про небажання заключати договори оренди з Позивачем після закінчення терміну дії договору, а лист від СТОВ «Плосківське» був лише відповіддю на даний лист.

Тобто, Відповідач -1 відповідно до ст. 12 ЦК України вільно, на власний розсуд захистила свої цивільні права.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, (постанова Верховного суду України від 25 лютого 2015 року № 6-219цс14). Відповідач-1 своїм листом від 07.07.2015 року повідомила, що не має наміру укладати договір оренди на новий строк та просила позивача повернути належну їй земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

А також у статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Заслухавши пояснення представника позивача, Відповідача-1 та її представника, представника Відповідача-2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного:

згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

14.10.2010 року між позивачем CТОВ «Плосківське» та Відповідачем-1 було укладено договори оренди земельної ділянки №№ 187, 188.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Предметом даних договорів відповідно є строкове платне користування: земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,0797 га., кадастровий кадастровий номер 3224484800:03:009:0004 та загальною площею 3,2001 га кадастровий номер 3224484800:02:006:0043, які розташовані на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області.

Відповідно до положень ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Зі змісту договорів вбачається, що вони укладені строком на 5 років з моменту їх державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою, тобто до 23.11.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення договору) при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, згідно з проектами землеустрою.

Вказані договори оренди зареєстровані Таращанським районним відділом Центр ДЗК 23.11.2010 року.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 ЗУ «Про оренду землі» в редакції станом на момент укладення договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вищевказане також підтверджується постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.02.2015 року, згідно висновку якого строк дії договору оренди земельної ділянки починається з дня його державної реєстрації.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає твердження представника Відповідача 1 про те, що строк дії договорів оренди земельних ділянок закінчився 14.10.2015 року такими, що не ґрунтуються на положеннях закону і до уваги їх не бере.

Відповідач-1 письмовим повідомленням від 20.07.2015 року, отриманим позивачем 31.07.2015 року, повідомив позивача про те, що після закінчення строку дії договорів оренди землі від 14.10.2010 року договори оренди на новий строк із СТОВ «Плосківське» укладати не буде , та просила після збору урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти вказані земельні ділянки, а також не використовувати їх в будь-який інший спосіб і після збору врожаю повернути їй земельні ділянки у стані не гіршому, ніж вони були передані в оренду. Дана обставина підтверджена доказом - письмовою заявою відповідача від 07.07.2015 року, адресованою позивачу (а.с. 36). Такими діями вона виконала умови договорів оренди від 14.10.2010 року укладеними між Позивачем та Відповідачем 1, а саме п. 2.3 Договору у якому зазначено, що зацікавлена сторона повинна повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до закінчення його терміну дії. Тобто Відповідач-1, як зацікавлена сторона в строк повідомила про небажання продовжувати (укладати) договори оренди з Позивачем після закінчення терміну договорів на новий строк.

Не маючи наміру виконувати договори оренди №№ 187, 188 в частині повернення земельної ділянки (п.п. 2.5, 4.2 Договорів), у відповідь на вказане повідомлення, як стверджує представник позивача, СТОВ «Плосківське» з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди на новий строк, надіслав Відповідачу-1 листи-повідомлення від 27.08.2015року №№ 378, 379 щодо укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк, а також проект додаткової угоди до договорів (а.с. 10-15).

Згідно ст. 33 ч. 1-3 ЗУ «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Представник позивача заявляє, що від відповідача не надійшло ні письмових заперечень на пропозицію, а ні підписаних проектів додаткової угоди, тому позивач мав переважне право на пролонгацію договорів оренди земельних ділянок.

Проте, суд звертає увагу, що самим позивачем до позовної заяви долучено проекти додаткової угоди, які направлялися Відповідачу-1, яка ним не підписана.

Згідно ст. 33 ч. 5 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідач-1 в свою чергу стверджує, що 07.07.2015 року письмовою заявою повідомила позивача про те, що після закінчення строку дії договорів оренди земельної ділянки від 14.10.2010 року договори на новий строк із СТОВ «Плосківське» укладати не буде, обробіток землі просила не проводити.

Дану заяву представник позивача отримав 31.07.2015 року, про що на примірнику вказаної заяви, яку надав суду представник Відповідача-2, стоїть відтиск штампу СТОВ «Плосківське» із датою отримання та вхідним номером (а.с. 36).

Відповідач -1 в судовому засіданні стверджувала, що після отримання від СТОВ «Плосківське» повідомлення та додаткової угоди, ще усно неодноразово зазначала керівництву СТОВ, що не має наміру продовжувати дію договорів оренди земельних ділянок.

Стаття 33 ЗУ «Про оренду землі» не передбачає активних дій орендодавця по припиненню договірних відносин, однак відповідно до ст. 16 вищевказаного закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Отже, в судовому засіданні доведено, що відповідач-орендодавець своєї згоди на укладення договору оренди із позивачем не надав.

Навпаки, його письмове повідомлення від 07.07.2015 року є підтвердженням його позиції, оскільки висловлюючи своє волевиявлення він не бажав укладати договору оренди належної йому земельної ділянки з позивачем на новий строк.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, свобода договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст. 203 ч. 3 ЦК України).

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України при ухваленні постанови від 25.02.2015 року дійшла висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ст. 33 ч. 1 ЗУ «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Аналізуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

В даному випадку одна з даних складових - волевиявлення Відповідача-1 відсутня.

За таких умов суд не вправі всупереч ст.ст. 3, 203 ч. 3, 373, 627 ЦК України, ст. 16 ЗУ «Про оренду землі» примушувати Відповідача-1 укладати договір оренди належної йому земельної ділянки з позивачем.

Крім цього, суд не вбачає в діях відповідачів у зв'язку з укладенням договорів емфітевзису №№ 82, 83 від 19.04.2016 року, які були укладені уже після припинення дії договорів оренди земельної ділянки №№ 187, 188 від 14.10.2010 року, що відповідало вимогам ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та п. 4.2 вказаних договорів з емфітевтом - ПСП «Жовтень» (Відповідачем-2) та які відповідно було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.04.2016 року, порушення переважного права позивача на поновлення договорів оренди землі на новий строк, а вважає, що в даному випадку має місце недосягнення згоди між позивачем та Відповідачем-1 щодо орендної плати та інших умов договору.

Відповідач-1 в судовому засіданні заявила, що уклала договори емфітевзису з Відповідачем-2 на більш сприятливих для неї умовах, ніж з позивачем.

Тому, в цій частині позову позивачу слід відмовити за безпідставністю позовних вимог з мотивів наведених вище.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» дійсно передбачено ще одну умову поновлення договору оренди землі, а саме, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення поновлення договору оренди землі.

Суд вважає, що такий спосіб поновлення договору оренди землі може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Отже та обставина на яку в позовній заяві та в уточненнях до неї посилається представник позивача, що СТОВ «Плосківське» і тепер використовує земельну ділянку Відповідача-1 для своїх потреб не є підставою для поновлення договорів оренди землі, оскільки між сторонами вирішується спір про виконання приписів частин 1-5 статті 33 Закону і цей спір вирішено не на користь позивача і крім того, вказана обставина не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що позивач не довів переважного права на поновлення договорів оренди та використання земельної ділянки після закінчення договорів оренди земельної ділянки №№ 187, 188 від 14.10.2010 року.

Суд також вважає, що визнавати договір оренди землі поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» можна лише у разі, коли сторони договору до закінчення терміну його дії ніяким чином не виказували свого ставлення та не вчиняли ніяких дій щодо поновлення терміну дії договору, а після закінчення строку дії договору одна сторона продовжує користуватися земельною ділянкою, а інша протягом місяця не направила листа-заперечення.

Отже, визнавати договори оренди землі поновленими з мотивів, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону «Про оренду землі», теж немає підстав.

Також при відмові позивачу у задоволенні вищевказаної позовної вимоги суд враховує те, що з положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» вбачається, що у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

На той самий строк договори продовженими бути не можуть, оскільки це суперечитиме ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» (чинної на даний час) - при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Договори оренди землі від 14.10.2010 року між СТОВ «Плосківське» та Відповідачем-1 було укладено строком на 5 років.

В додатковій угоді, яку направляв позивач ним змінено істотні умови договору - термін дії договору збільшено з 5-ти років до 7-ми.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ст. 33 ч. 1-5 ЗУ «Про оренду землі», постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.02.2015 року).

Суд провівши комплексний аналіз вищевказаних норм закону вважає, що оскільки змінюються істотні умови договору і на це не отримано згоди Відповідача-1, на обов'язковій наявності якої постійно наголошує законодавець, між сторонами недосягнено домовленості щодо істотних умов договору, що випливає із повідомлення Відповідача-1 від 07.07.2015 року, позивач втратив своє переважне право на укладення договорів оренди спірних земельних ділянок.

Що стосується спірних договорів № 62, 63 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладених між відповідачами 01.09.2015 року, які було зареєстровано відповідно 03.11.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд вважає, що оскільки дані договори було укладено під час дії договорів оренди земельної ділянки з попереднім орендарем - позивачем по справі, їх слід визнати недійсними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відтак, при укладенні договорів емфітевзису № 62, 63 від 01.09.2015 року ПСП «Жовтень» і Відповідач-1 не дотримались вимог, встановлених приписами ст. 93 ЗК України та ЗУ «Про оренду землі» та уклали під час діючих договорів оренди землі новий договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), чим допустили те, що відносно одних і тих же об'єктів нерухомості діяло одночасно два договори - договір оренди земельної ділянки та договір емфітевзису.

Тому позов СТОВ «Плосківське» в частині визнання недійсним договорів № 62, 63 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01.09.2015 року підлягає до задоволення.

Судом не може бути взяте до уваги твердження представника Відповідача-2, що 19.04.2016 року за спільною згодою відповідачів договори емфітевзису № 62, 63 було розірвано, а тому відсутній предмет спору в цій частині, оскільки, вимогою за позовом є не розірвання Договорів емфітевзису № 62, 63 від 01.09.2015 року, а визнання їх недійсними і, відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а відповідно до ч. 1 ст. 216 недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вирішуючи вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь, понесених судових витрат по справі, суд враховує положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України - якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено шість позовних вимог немайнового характеру та сплачено відповідно до вимог абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 12402 грн. (1378 грн. х 6= 8268 грн.).

Оскільки до задоволення підлягає дві позовні вимоги позивача, суд приходить до переконання, що з відповідачів слід пропорційно стягнути на користь позивача 2756 грн. (1378грн. х 2=2756 грн.) сплаченого судового збору при подачі позову до суду, тобто в рівних частинах по 1378 грн. з кожного з них.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 10, 15, 30, 57-61, 209, 213-215, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 3, 203 ч.1, 3, 210 ч. 1, 215, 373 ч. 4, 395, 407- 626 ч. 1, 627 ч. 1, 792 ЦК України, ст.ст. 79, 124 ч.3, 125 ЗК України, ст.ст. 18, 19 ч. 2 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на 17.08.2010 року), ст.ст. 13, 16, 33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на 20.12.2015 року), постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.02.2015 року, ЗУ «Про судовий збір», суд , -

ВИРІШИВ:

Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» », представник позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними та визнання договорів оренди земельної ділянки з попереднім орендарем поновленими - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір № 62 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0797 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0002, що укладений від 01.09.15 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень».

Визнати недійсним Договір № 63 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,2001 га, кадастровий номер 3224484800:02:006:0043, що укладений від 01.09.15 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень».

Стягнути з ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» 1378 грн. судових витрат по справі.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» 1378 грн. судових витрат по справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особою, що не була присутня у судовому засіданні з дня отримання копії цього рішення, апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області.

Повний текст рішення виготовлено 11 липня 2016 року.

Головуючий:ОСОБА_5