Рішення

від 07.07.2016 по справі 383/1444/15-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1444/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

при секретарі - Одінцовій Н.Г.,

з участю:

відповідача ФОП ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в приміщенні Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за позовною заявою ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договору оренди землі.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно Державного акту на право власності на землю від 10.05.2001 року на підставі рішення сесії Сугокліївської сільської ради від 13.03.2001 року № 85 йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,84 га, яка розташована на території Сугокліївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Восени 2015 року йому стало відомо про укладення між ним та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 03.11.2008 року, зареєстрованого в Бобринецькому районному відділі Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 09.12.2008 р. №0408365000080 та про те, що він як орендодавець надає, а орендар, відповідач у справі, приймає земельну ділянку в оренду строком на 10 років. Оскільки вказаний договір позивач не підписував, та про його існування дізнався лише восени 2015 року, так як перебував на території Російської Федерації, де працював в ТОВ "Сигнал", тому просить визнати спірний договір недійсним.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримали позов, який просять задовольнити, при цьому посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та його представник - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечили проти позову пояснюючи, що вимоги є необгрунтованими, спірний договір підписав сам позивач, проявивши волю на його укладення, та отримуючи своєчасно протягом 2008-2015 років орендну плату, а тому просять відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та досліживши докази у їх сукупності приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв"язку з його необґрунтованністю виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 000903 від 10.05.2001 року, виданого згідно рішення Сугокліївської сільської ради від 13.03.2001 року №85, є власником земельної ділянки № 57 площею 6,84 га, кадастровий номер 3520887000:02:000:0054, яка розташована на території Сугокліївської сільської ради Бобринецького району. (а.с.7)

03 листопада 2008 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної вище та належної позивачу земельної ділянки строком на десять років, який зареєстровано в Бобринецькому відділі Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 09.12.2008 року за № 040836500020(а.с. 8-11,38-39,88-89).

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 627, ч.1 ст. 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при вирішенні спорів щодо порядку користування землею насамперед має враховуватись воля сторін (власника та користувача) договору.

Згідно до ст.ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які саме повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Істотні умови договору оренди землі, визначені ч.1 ст. 15 Закону.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних , свобод чи інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявленихвимог тана підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна стороназобов'язанадовести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до статті 57 ЦПК Українидоказами є будь які фактичні дані, на підставіякихсуд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимогиі заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення длявирішення справи. Ці дані встановлюютьсяна підставі пояснень сторін,третіх осіб, їхніх представників, допитаних, як свідків , показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

Статтею 59 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не погоджуючись з тим, що зазначений вище договір оренди землі був підписаний позивачем ОСОБА_3, останній звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним і на підтвердження своїх вимог, просив призначити судово почеркознавчу експертизу, але при цьому він, отримавши через свого представника рахунок на оплату призначеної ухвалою суду від 01.03.2016 року судово-почеркознавчої експертизи ( а.с.115-116, 120-121), не здійснив її оплати, у зв"язку з чим матеріали повернені експертною установою до суду без виконання вказаної ухвали.

Під час судового розгляду справи, суд відповідно до статті 10 ЦПК України розяснив сторонам про можливість надання сторонами належних доказів для встановлення дійсних обставин справи зокрема в частині клопотань відносно проведених експертних досліджень.

Натомість, до суду 07.07.2016 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача з урахуванням наданих ним доказів та пояснень позивача.

На підтвердження тих обставин, що позивач не підписував спірного договору оренди землі, останній також надав до суду копію Трудової книжки ТК-І №9883189 ( а.с.12-13), де міститься запис під №01 про прийняття з 23.04.2008 року ОСОБА_3 на роботу слюсарем в ТОВ "Сигнал" Тосненського району Ленінградської області Російської Федерації та запис №02 про звільнення його з роботи 19.12.2008 року за власним бажанням, при цьому позивач пояснив в судовому засіданні, що станом на день підписання спірного договору 03.11.2008 року він перебував на території Російської Федерації, а тому не міг підписати вказаний договір, але суд вважає, що сама по собі копія трудової книжки позивача з вказаним вище записом про період його роботи на території іншої держави не доводить того факту, що позивач ОСОБА_3 не підписував оскаржуваного договору оренди землі від 03.11.2008 року.

Інших належних доказів на підтвердження позовних вимог позивач суду не надав.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1ст.16 цього ж Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2008 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на десять років, який зареєстровано в Бобринецькому відділі Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 09.12.2008 року за № 040836500020(а.с. 8-11,38-39,88-89), і на виконання умов вказаного договору позивач ОСОБА_3 отримував в період з 2008 року по 2015 рік орендну плату від відповідача, що підтверджується відповідними письмовими відомостями ( а.с. 65, 67-73, 96-100 ), тому вказані докази спростовують доводи позивача про те, що він дізнався про існування спірного договору оренди землі лише восени 2015 року.

Також, вказані доводи позивача спростовуються списком про отримання екземпляру договору оренди землі ( а.с.66), яким встановлено, що позивач ОСОБА_3 отримав 26.12.2008 року від ФОП ОСОБА_1 один екземпляр договору оренди землі разом із актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі та актом про визначення меж земельних ділянок в натурі, про що поставив свій підпис.

На підставі викладеного, суд важає не доведеним факт відсутністі у позивача волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі, а тому сам договір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, не можна вважати недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 ЦК України.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, що при укладені даного договору було відсутнє волевиявлення позивача і що зазначений договір позивачем не підписувався, тому встановлені обставини є підставами для відмови у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 59, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст.203, 207, 215, 627, 638 ЦК України, ст.ст.13, 14 ЗУ "Про оренду землі", суд,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 в задоволенні позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бобринецький районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Адаменко