Постанова

від 28.03.2018 по справі 383/1444/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 383/1444/15-ц

провадження № 61-4047св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області у складі судді Адаменко І. М. від 07 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Суржика М. М., від 10 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, площею 6,84 га, розташованої на території Сугокліївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка видана йому на підставі рішення сесії Сугокліївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 13 березня 2001 року № 85. З інформації Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області йому в 2015 році стало відомо, про те, що 03 листопада 2008 року між ним та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано 09 грудня 2008 року.

Посилаючись на те, що оскаржуваний договір він не підписував, оскільки на час укладення вказаного договору перебував на території Російської Федерації, де офіційно працював у товаристві з обмеженою відповідальністю Сигнал (далі - ТОВ Сигнал ) та з урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просив визнати договір оренди землі недійсним, укладений 03 листопада 2008 року між ним та ФОП ОСОБА_5

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності та ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви щодо не підписання позивачем оскаржуваного договору.

13 вересня 2016 рокуОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права;просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій належним чином не перевірені надані докази у справі.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами установлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 000903 ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка НОМЕР_1, площею 6,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий НОМЕР_2, розташована на території Сугокліївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

03 листопада 2008 року на підставі договору оренди землі ОСОБА_3 передав вказану земельну ділянку в оренду ФОП ОСОБА_5 строком на 10 років.

09 грудня 2008 року зазначений договір зареєстрований у Бобринецькому райвідділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр Дердземкадастру за № 040836500020.

Встановлено, що на виконання умов указаного договору ОСОБА_3 отримував у період з 2008 року по 2015 рік орендну плату від відповідача.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 627, частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при вирішенні спорів щодо порядку користування землею насамперед має враховуватись воля сторін (власника та користувача) договору.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 посилався на те, що договір оренди землі від 03 листопада 2008 року, укладений між ним та

ФОП ОСОБА_5 він не підписував, своєї згоди на укладення оскаржуваного договору не надавав, а також нікого не уповноважував від свого імені на його укладення.

За клопотанням ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2016 року у справі № 383/1444/15-ц призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконано підпис у договорі оренди землі від 03 листопада 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_3 чи іншою особою?

Позивачу було роз'яснено наслідки ухилення від проведення експертизи та про покладення на нього, як сторону, яка заявила відповідне клопотання, обов'язку здійснити оплату експертизи, що підтверджується журналом судового засідання від 01 березня 2016 року та технічним засобом фіксування судового засідання.

Вказана ухвала суду першої інстанції була залишена без виконання, оскільки позивач не провів оплату вартості судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 143 ЦПК України 2004 року).

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, встановивши, що з метою встановлення достовірності підписів позивача в оскаржуваному договорі за клопотанням представника позивача у відповідності до вимог частини першої статті 143 ЦПК України 2004 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2016 року призначено судово-почеркознавчу експертизу та роз'яснено позивачу наслідки ухилення від проведення експертизи та про покладення на нього як сторону, яка заявила відповідне клопотання, обов'язку здійснити оплату експертизи, та з урахуванням того, що позивачем не здійснено оплати вартості вказаної експертизи, у зв'язку із чим ухвала суду залишена без виконання, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило