Ухвала

від 10.08.2016 по справі 383/1444/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/1815/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Адаменко І. М.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

10.08.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Суржика М.М.

секретар Гусак А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним.

Зазначав, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, він є власником земельної ділянки площею 6,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сугокліївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

З інформації відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі йому у 2015 році стало відомо, що 03 листопада 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано 09 грудня 2008 року. Проте, договір оренди землі він не підписував, на час його укладення та реєстрації перебував на території Російської Федерації, де офіційно працював у ТОВ «Сигнал».

Оскільки його волевиявлення на укладення договору було відсутнє, просив суд визнати договір оренди землі від 03 листопада 2008 року, укладений між ним та ФОП ОСОБА_4 недійсним (а.с.2-3).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.141-145).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.150-152).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідач та його представник заперечили проти них і просили рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації (ст.18 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка № 57 площею 6,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий НОМЕР_1, яка розташована на території Сугокліївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.7).

03 листопада 2008 року земельна ділянка передана ОСОБА_3 в оренду ФОП ОСОБА_4 строком на 10 (десять) років на підставі договору оренди землі від 03 листопада 2008 року , який зареєстрований 09 грудня 2008 року за №040836500020 у Бобринецькому райвідділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр «ДЗК»(а.с.38,39).

Обґрунтовуючи позов, позивач вказував на те, що договір оренди землі від 03 листопада 2008 року підписаний не ним, свою згоду та волевиявлення на укладення такої угоди він не давав, нікого не уповноважував на її укладення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження доводів про те, що позивач договір оренди землі не підписував.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам матеріального права, встановленим судом обставинам та наданим сторонами доказам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

За клопотанням представника позивача (а.с.84), яке підтримано позивачем, ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2016 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Чи виконано підпис у договорі оренди землі від 03 листопада 2008 року, укладеному між ФОП «ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 чи іншою особою?» (а.с.115-116).

Журналом судового засідання від 01 березня 2016 року та технічним засобом фіксування судового засідання підтверджується, що суд роз'яснив позивачу наслідки ухилення від проведення експертизи та про покладення на нього, як сторону, яка заявила відповідне клопотання, обов язку здійснити оплату експертизи.

Проте, позивач не провів оплату вартості почеркознавчої експертизи згідно рахунку наданого експертом, у зв'язку з чим ухвала суду про призначення експертизи та матеріали, що направлялись на експертизу, повернуті до суду без виконання (а.с.122).

Доводи представника позивача ґрунтуються на записі в трудовій книжці ОСОБА_3 про те, що в період з 23 квітня 2008 року по 19 грудня 2008 року ОСОБА_3 працював у ТОВ «Сигнал» на території РФ, а тому не міг підписати 03 листопада 2008 року договір оренди землі.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідно до вимог ст. ст.10,60 ЦПК України саме позивач має надати докази того, що він не підписував договір оренди земельної ділянки від 03 листопада 2008 року.

Апеляційним судом представнику позивача роз'яснювалося положення ч.4 ст. 10 ЦПК України. Клопотання про проведення почеркознавчої експертизи не заявлено.

Запис в трудовій книжці, на який як на доказ посилається представник позивача, не є безспірним доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо часу перетинання позивачем кордону України, щодо його відсутності на території України в період укладання договору оренди землі, а трудові правовідносини передбачають, зокрема право працівника на відпустку.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження позову, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем та його представником не надано.

За таких обставин, пояснення представника позивача про те, що договір оренди землі ОСОБА_3 не підписував, не можна визнати достатньою підставою для висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення договору оренди і, як наслідок, визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст. 215, ч.3 ст. 203 ЦК, а, отже, для висновку про доведеність зазначеної вимоги і порушення права власності позивача на земельну ділянку.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведені положення закону щодо презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними належними та допустимими доказами (ст.ст.58,59 ЦПК України) , тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, згідно наданих сторонами доказів, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги, яка не ґрунтується на доказах і висновків суду не спростовує, і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючасуддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

М.М.Суржик