Рішення

від 05.07.2016 по справі 759/15676/15-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15676/15-ц

пр. № 2/759/822/16

05 липня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарі Самчик І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України, Начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України Мельник Василя Володимировича про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України на його користь заборгованості з виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2014 року до 30 вересня 2015 року у розмірі 59064 грн. 61 коп., моральної шкоди у розмірі 10000 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн.; покладення на Начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України Мельник В.В. обов'язку покрити у повному обсязі шкоду, заподіяну Державному управлінню матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України у зв'язку з оплатою ОСОБА_4 часу вимушеного прогулу на суму 59064, 61 грн.

При цьому, посилається на те, що по 28.04.2014 р. він працював на посаді заступника начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України, звідки був звільнений з роботи по наказу від 28.04.2014 р. №33-к. 21.05.2014 р. він звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання, зокрема, незаконним та скасування наказу про його звільнення з роботи, поновлення його на роботі. Його середньомісячний посадовий оклад під час роботи у відповідача складав 4350 грн. на місяць. 13.08.2014 р. Святошинський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позовні вимоги задоволено частково і визнано незаконним та скасовано наказ Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України від 28.04.2014 р. №33-К щодо звільнення з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України, поновлено його на роботі на посаді заступника начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України, стягнуто на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2014 р. по 13.08.2014 р. (включно по дату ухвалення рішення) в розмірі 23799, 46 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 24799, 46 грн. 16.06.2015 р. Апеляційним судом м. Києва ухвалено рішення, яким рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2014 р. в частині, яким суд першої інстанції скасував наказ №33-К від 28.04.2014 р. щодо звільнення його з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України, скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишено без змін. 12.08.2015 р. старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Колодчуком С.В. за його заявою та на підставі виконавчого листа суду №2/759/3709/14 від 13.08.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення з Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України боргу у розмірі 24799, 46 грн., а також винесена ухвала про накладення арешту на все майно боржника. Станом на 30.09.2015 р. боржником не виконано вимог рішення суду та не виплачено йому як стягувачу вказану суму боргу. Він залишився не поновленим на роботі на посаді заступника начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України. Отже, вимушений прогул через незаконне його звільнення триває понад один рік з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції і станом на 30.09.2015 р. сума боргу з виплати середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 59064 грн. 61 коп. Начальник Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України Мельник В.В. винен у його незаконному звільненні із займаної посади, а відтак суд повинен покласти на нього обов'язок покрити шкоду, заподіяну даному підприємству, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. За час вимушеного прогулу він зазнав моральної шкоди через неможливість повноцінно працювати та отримувати заробітну плату, що призвело до душевних страждань та розладів здоров'я, і розмір такої шкоди він оцінює у 10000 грн.

В ході розгляду справи Мельник В.Н. позов підтримав, зменшивши позовні вимоги в частині стягнення з Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України заборгованості з виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу0до43935 грн. за період з 14.08.2014 р. по 15.06.2015 р. включно, в іншій частині позовні вимоги залишивши без змін, мотивуючи тим, що наказом ДУ МТЗ НАН України від 02.12.2015 р. №53-к його з 16.06.2015 р. було поновлено на роботі і в примусовому порядку з арештованих державним виконавцем рахунків Управління в Держказначействі було стягнуто на його користь 23799 грн. 46 коп., й таким чином за час вимушеного прогулу йому з 14.08.2014 р. по 15.06.2015 р. включно не сплачено коштів в сумі 43935 грн. При звільненні його з роботи за згодою сторін 22.12.2015 р. йому було сплачено 15129 грн. 61 коп. за період з 16.06.2015 р. по 30.09.2015 р.

Представники відповідача Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України позов не визнали, пояснивши, що Управління виконало рішення суду про поновлення позивача на роботі та виплату його середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до тексту судового рішення-датою на час винесення рішення Святошинським районним судом м. Києва 13.08.2014 р., при цьому Управління використало своє право на апеляційне на касаційне оскарження судових рішень.

Представник відповідача Начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України Мельника В.В. позов не визнав, пояснивши, що позивач не має права на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2014 р. по 15.06.2015 р. відповідно до прийнятих по предмету спору судових рішень, а особисто позивач по справі, виходячи з вимог діючого законодавства про працю, не вправі вимагати від суду зобов'язувати керівника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України Мельника В.В. відшкодувати Управлінню 67734 грн. 46 коп. у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_4, при ситуації, коли в рішеннях суду це не було відображено при поновленні на роботі позивача по справі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 09.07.2012 р. по 28.04.2014 р. працював на посаді заступника начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України, звідки був звільнений з роботи по наказу від 28.04.2014 р. №33-к. 21.05.2014 р. ОСОБА_4 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання, зокрема, незаконним та скасування наказу про його звільнення з роботи, поновлення його на роботі. 13.08.2014 р. Святошинський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позовні вимоги було задоволено частково і, зокрема, вирішено, визнати незаконним та скасувати наказ Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України від 28.04.2014 р. №33-К щодо звільнення з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді заступника начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України, стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2014 р. по 13.08.2014 р. (включно по дату ухвалення рішення) в розмірі 23799, 46 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 24799, 46 грн. 16.06.2015 р., в решті позовних вимог було відмовлено (а.с.4-7, 68-73, 111-117).

Апеляційним судом м. Києва 16.06.2015 р. було ухвалено рішення, яким рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2014 р. в частині, яким суд першої інстанції скасував наказ №6 від 27.02.2014 р. виведення зі штатного розкладу підприємства штатної посади заступника начальника управління та введення штатної посади заступника начальника управління з економічних питань та наказ №33-к Управління від 28.04.2014 р. щодо звільнення ОСОБА_4 з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України, скасував та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.8-11, 74-80).

12.08.2015 р. старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Колодчуком С.В. за заявою ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва №2/759/3709/14 від 13.08.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення з Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 24799, 46 грн., а також винесена ухвала про накладення арешту на все майно боржника. 20.08.2015 р. державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Семчуком Я.О. за заявою ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва №2/759/3709/14 від 19.08.2015 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_4 на роботі в Державному управлінні матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України на посаді заступника начальника управління, а також винесена 09.09.2015 р. постанова про накладення штрафу в розмірі 850 грн. на боржника Державного управлінні матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України за невиконання рішення суду (а.с.12-17).

07.09.2015 р. у примусовому порядку з арештованих державним виконавцем рахунків Управління в Держказначействі України в примусовому порядку було стягнуто на користь ОСОБА_4 23799 грн. 40 коп. за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2014 р. по 13.08.2014 р. включно (а.с.126).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 11.11.2015 р. рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2014 р. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.06.2015 р. було залишено без змін (а.с.117-120).

Наказом по Державному управлінні матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України від 02.12.2015 р. №53-к ОСОБА_4 з 16.06.2015 р. було поновлено на роботі При звільненні ОСОБА_4 з роботи за згодою сторін 22.12.2015 р. по наказу №61-к від 22.12.2015 р. йому було сплачено Управлінням 35639 грн. 43 коп. Усього за період з 29.04.2014 р. по 13.08.2014 р. та з 16.06.2015 р. по 22.12.2015 р. ОСОБА_4 було виплачено коштів на суму 63018 грн. 83 коп. (а.с.121-125, 190, 197).

Аналіз частини п'ятої статті 235 КЗпП України та статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що рішення суду про поновлення працівника на роботі вказує на обов'язок, а не на право роботодавця не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення незалежно від відкриття виконавчого провадження видати наказ (розпорядження) про поновлення на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Оскільки у період з 13 серпня 2014 року по 02 грудня 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2014 р. про поновлення ОСОБА_4 на роботі в Державному управлінні матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України всупереч зазначеним вимогам закону не виконувалося, тому цей період часу є вимушеним прогулом, який підлягає оплаті на підставі статті 236 КЗпП України, аоскільки позивачу по справі так і не було виплачено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2014 р. по 16.06.2015 р., він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний період, який входить в загальний розмір невиконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, який видається стягувачу за його письмовою заявою. Позивач своїми правами скористався, вчинив усіх необхідні дії, передбачені чинним законодавством для отримання виконавчого листа та виконання рішення місцевого суду в частині поновлення його на роботі, й у справі існують докази щодо відмови роботодавця виконувати рішення місцевого суду, отже є підстави для оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України.

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, статті 14, 367 ЦПК України, Закон України «Про виконавче провадження» ).

Так, частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина п'ята статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п'ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 ЦПК України).

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У випадку невиконання цього обов'язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення,.

Установивши у справі той факт, що після ухвалення судом 13 серпня 2014 року рішення про поновлення ОСОБА_4 на роботі, відповідач видав наказ про його поновлення на роботі лише 02 грудня 2015 року, суд приходить до висновку про затримку з вини відповідача виконання судового рішення у розумінні статті 236 КЗпП України, яка зумовлює відповідальність, передбачену цією нормою.

Отже, вимоги ОСОБА_4 у цій частині позовних вимог є законними і вони підлягають задоволенню.

Середньомісячна заробітна плата позивача перед звільненням за два останніх місяця складала, як це було визначено в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2014 р., 6520 грн. 39 коп., тоді середньоденний заробіток позивача складає 326 грн. 02 коп. (а.с.6, 7).

Кількість робочих днів за період з 14.08.2014 р. по 15.06.2015 р. включно складає 219 робочих днів. Сума відшкодування дорівнює 71398 грн. 38 коп. (219 р. дн. х 326, 02 грн.). Однак, позивач просить стягнути за вказаний період 43935 грн., тобто значно меншу грошову суму, що є його правом, і суд не має права виходити за межі позовних вимог, тому сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за затримку у виплаті заробітної плати, складає саме 43935 грн.

Суд критично відноситься до заперечень представників відповідачів на відсутність підстав для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2014 р. по 15.06.2016р. та пропуск ОСОБА_4 тримісячного строку звернення з позовом до суду по даній цивільній справі, бо такі заперечення не ґрунтуються на законі, чому судом вище надано системний аналіз норм закону.

В матеріалах справи наявні докази, що Державне управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України тривалий час не виконувало рішення суду по поновлення ОСОБА_4 на роботі, вини позивача по справі у затягуванні цього процесу не має.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суду не доведено по предмету спору позивачем, що йому було заподіяно моральну шкоду з боку відповідачів, доказів про це не представлено, тому суд у даному випадку діє відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Сама по собі констатація позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди не є безумовною і достатньою підставою для виплати йому моральної шкоди.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2014 р. на користь позивача з відповідача Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України вже стягнута моральна шкода в сумі 1000 грн. за незаконне звільнення з роботи. Законних підстав для стягнення ще раз моральної шкоди не має (а.с.7).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах ? суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві ? пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 88 ЦПК України).

Позивач по справі, заявляючи вимоги про стягнення з витрат на правову допомогу в розмірі 3500 грн., додав до позову копію угоди (договору) №68/2015 від 30.09.2015 р. про надання правової допомоги адвокатом Якименко О.В. на представництво (захист) інтересів клієнта, в тому числі в порядку Цивільного процесуального Кодексу України, і копію квитанції до прибуткового касового ордеру №68/2015 р. від 30.09.2015 р. на оплату 3500 грн. по угоді від 30.09.2015 р. Між тим, при розгляді даної цивільної справи в Святошинському районному суді м. Києва адвокат Якименко О.В. участі не приймав, доказів реального практичного надання правової допомоги (і з чого вона складається) також не надано, а тому вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню (а.с.18, 19).

Не може бути задоволена вимога ОСОБА_4, яка обгруунтована п.8 ст. 134, ст. 237 КЗпП України, про зобов'язання начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України Мельника В.В. відшкодувати у повному обсязі на користь Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України заподіяну ними шкоду у суму 67734 грн. 46 коп. у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_4

Згідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно п.1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Ні Святошинський районний суд м. Києва, який розглядав по суті позов ОСОБА_4 про поновлення на роботі, ні апеляційна та касаційна інстанція, які переглядали рішення місцевого суду, не вирішували питання про покладення обов'язку на керівника підприємства відшкодування шкоди, заподіяної Управлінню. Позивач в цій частині рішення районного та апеляційного суду не оскаржував. На дату подачі даної позовної заяви до суду 01.01.2015 р. рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі ще не було виконано.

Державне управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України не зверталось до суду з позовом в порядку ст. 134 КЗпП України про стягнення з Мельника В.В. заподіяної Управлінню шкоди, що є його правом, ОСОБА_4 же, пред'являючи позов по даній цивільній справі для захисту своїх порушених прав щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, може захищати лише свої порушені права і в межах свого суб'єктного складу для спірних правовідносин, що стосуються лише його, але він не наділений повноваженнями вимагати від суду покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди на керівника підприємства, винного в незаконному звільненні працівника з роботи. В такому випадку це є компетенція виключно суду, що розглядав такий спір, або юридичної особи, керівником якої були вчинені вищевказані незаконні дії, для подачі відповідного позову до суду про таке відшкодування.

На відповідача суд в силу ст. 88 ЦПК України покладає судові витрати на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. відповідно до Закону України «Про судовий збір», понесені судом при розгляді справи, виходячи з об'єму задоволених позовних вимог, оскільки позивач при подачі позову до суду по закону був звільнений від сплати судових витрат.

Витрати по справі, понесені судом по позовним вимогам, що не підлягають задоволенню, слід компенсувати за рахунок держави у відповідності до правил ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 235, 236 КЗпП України, ст.ст. 10, 14, 60, 61, 79, 84, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України, Начальника Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України Мельник Василя Володимировича про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05417555) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2014 року по 15 червня 2015 року включно в розмірі 43935 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05417555) на користь держави судові витрати по справі в сумі 551 гривня 20 копійок.

Витрати по справі, понесені судом по позовним вимогам про стягнення моральної шкоди, зобов'язання відшкодувати шкоду в зв'язку з незаконним звільненням з роботи, компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя