Постанова

від 06.07.2016 по справі 906/865/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 906/865/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №2 від 23.06.2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.03.2016 року у справі №906/865/15 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт"

про стягнення 494379,62 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Кудряшова Ю.В.) від 11 березня 2016 року у справі №906/865/15 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" (надалі - відповідач) про стягнення 494379,62 грн. /а.с.151-153/. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" (12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. Ватутіна, 30а, код ЄДРПОУ 34050578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" (04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54-А, код ЄДРПОУ 32828388) 488557,10 грн. - основного боргу, 5822,52 грн. - 3% річних, а також 9887,59 грн. сплаченого судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що станом на дату розгляду справи укладені сторонами договір поставки №3541 від 26.05.2011 року та угода про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2013 року, підписана 02.12.2013, є чинними та судовому порядку не оскарженими. В установленому законом порядку угоду про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2013 року, підписана 02.12.2013, недійсною не визнано, а тому судом не прийнято до уваги посилання представника відповідача, як на підставу своїх заперечень, що договір підписано не ОСОБА_2 (що займав посаду директора ТОВ "А.В.В. Стандарт" станом на 02.12.2013 року). Крім того, судом було відмовлено в задоволені заяви про застосування позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності перервався в 2013 році здійсненням часткової оплати в сумі 9950,00 грн. (04.01.2013 року) та 4000,00 грн. (15.07.2013 року), а також підписанням угоди про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2011. В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України дана угода про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2011 року є діючої.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.03.2016 року у справі №906/865/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Констракшн Машинері" до ТОВ "А.В.В. Стандарт" у повному обсязі /а.с.187-191/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки за умовами договору оплата повинна була здійснюватися замовником частинами, то початком перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання замовником кожного із цих зобов'язань. Позивач надав до матеріалів справи банківські виписки №2 за 04.01.2013 року, №б/н від 15.07.2013 року, якими підтвердив, що замовник перестав виконувати грошові зобов'язання по оплаті обладнання, у зв'язку із чим з 21 червня 2011 року утворилась заборгованість за договором поставки №3541 від 26.05.2011 року. У свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом до заявника 25 травня 2015 року. Позивач у якості єдиного доказу переривання строку позовної давності виконання зобов'язань за договором поставки №3541 від 26.05.2011 року надав суду Угоду про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2011 року, укладеної 02 грудня 2013 року. Однак, у висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 06.01.2016 року №13461/13462/15-32 вказано, що: "підпис від імені ОСОБА_2 у розділі "Покупець ТОВ "А.В.В. Стандарт" графі "Директор" у рядку "ОСОБА_2С." в угоді про проведення розрахунку від 02.12.2013 року по договору поставки №3541 від 26.05.2011 року, виконано не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_2С.". Тому суд, приймаючи рішення повинен був дійти висновку, що угода про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2011 року датована 02 грудня 2013 року не відповідає приписам Цивільного кодексу України, а саме: не досягнуто згоди між сторонами правочину. Суд застосувавши норми Цивільного кодексу України та приписи Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року №11 повинен був дійти висновку, що Угода про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26.05.2011 року, датована 02 грудня 2013 року не є укладеною, вона не може слугувати доказом у справі та немає необхідності у визнанні її недійсною. Таким чином, на момент звернення позивача до суду сплив строк позовної давності по стягненню заборгованості за Договором поставки №3541 від 26.05.2011 року, а відповідно до положень частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2016 року у справі №906/865/15 було прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 11 травня 2016 року /а.с. 186/.

25 квітня 2016 року відповідачем у справі, через канцелярію суду, було подано клопотання від 14 квітня 2016 року №14-04/16-1 про зупинення провадження у справі №906/865/15 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №906/271/16 за позовом ТОВ "А.В.В. Стандарт" до ТОВ "Констракшн Машинері" про визнання недійсною угоди №3541 від 26.05.2011 року /а.с. 200-201/.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року визначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, оскільки реалізація права сторони на звернення до суду з позовом про визнання недійсною угоди №3541 від 26.05.2011 року, не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі. Суд не позбавлений права при постановлені рішення за результатами розгляду позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі про стягнення 494379,62 грн, відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України, надати оцінку фактам, що мають преюдиційне значення у справі №906/271/16, а також відповідно до статті 112 ГПК України - переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

З огляду на вищевказане, колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання ТОВ "А.В.В. Стандарт" про зупинення провадження у справі №906/865/15 15 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №906/271/16 за позовом ТОВ "А.В.В. Стандарт" до ТОВ "Констракшн Машинері" про визнання недійсною угоди №3541 від 26.05.2011 року.

Крім того, провадження у справі №906/271/16 за позовом ТОВ "А.В.В. Стандарт" до ТОВ "Констракшн Машинері" про визнання недійсною угоди №3541 від 26.05.2011 року порушене 25 березня 2016 року в той час, як оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області у справі №906/865/15 було прийняте 11 березня 2016 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 травня 2016 року у справі №906/865/15 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 30 травня 2016 року /а.с.209/.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі. Таким чином, наявність печатки на спірній угоді є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу юридичною особою. Дії ТОВ "А.В.В. Стандарт" свідчать про схвалення ним спірної угоди, а саме: наявність печатки ТОВ "А.В.В. Стандарт" на спірній угоді є свідченням схвалення останнім укладеної з позивачем - ТОВ "Констракшн Машинері" правочину. Крім того, позивач звертає увагу на той факт, що ТОВ "А.В.В. Стандарт" не надав жодних доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її викрадення, наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, так само як і доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з викраденням чи втратою печатки в період укладання спірної угоди, у зв'язку з чим немає підстав вважати, що печатка використовувалась не на його розсуд чи всупереч його волі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року у справі №906/865/15 було продовжено строк розгляду спору по справі на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07 червня 2016 року /а.с. 223-224/.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06 червня 2016 року на підставі розпорядження керівника апарату суду, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Дужича С.П. та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Демянчук Ю.Г.

07 червня 2016 року відповідачем у справі, через канцелярію суду, було повторно подано клопотання від 06 квітня 2016 року №06/06-001 про зупинення провадження у справі №906/865/15 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №906/271/16 за позовом ТОВ "А.В.В. Стандарт" до ТОВ "Констракшн Машинері" про визнання недійсною угоди №3541 від 26.05.2011 року /а.с. 230-231/.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "А.В.В. Стандарт" про зупинення провадження у справі №906/865/15 15 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №906/271/16 за позовом ТОВ "А.В.В. Стандарт" до ТОВ "Констракшн Машинері" про визнання недійсною угоди №3541 від 26.05.2011 року з огляду на обставини через які було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі від 14 квітня 2016 року №14-04/16-1.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року у справі №906/865/15 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 06 липня 2016 року /а.с. 233/.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06 липня 2016 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Демянчука Ю.Г. у період з 04 липня 2016 року по 01 серпня 2016 року включно та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П.

06 липня 2016 року відповідачем у справі, через канцелярію суду, було подано клопотання від 04 липня 2016 року №04/07-001 про зупинення провадження у справі №906/865/15 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №906/271/16 за позовом ТОВ "А.В.В. Стандарт" до ТОВ "Констракшн Машинері" про визнання недійсною угоди №3541 від 26.05.2011 року.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "А.В.В. Стандарт" про зупинення провадження у справі №906/865/15 15 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №906/271/16 за позовом ТОВ "А.В.В. Стандарт" до ТОВ "Констракшн Машинері" про визнання недійсною угоди №3541 від 26.05.2011 року з огляду на обставини через які було відмовлено у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі від 14 квітня 2016 року №14-04/16-1 та від 04 липня 2016 року №04/07-001.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Водночас, 08 червня 2016 року від ТОВ "Констракшн Машинері" надійшло клопотання з проханням розглядати справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" (покупець) укладено договір поставки №3541, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити один універсальний екскаватор-навантажувач ЗСХ SM, виробництва фірми JCB - Англія, в подальшому "Обладнання", загальною вартістю 670007,10 в т.ч. ПДВ - 111667,85 гривень, що еквівалентно 51738,00 GBP (британських фунтів).

Постачальник поставляє обладнання у відповідності зі специфікацією - що є додатком до даного договору, і складає його невід'ємну частину (підпункт 1.2. договору).

Згідно підпункту 2.1. договору постачальник здійснює відвантаження обладнання протягом десяти робочих днів від дати перерахування попередньої оплати - суми передбаченої підпунктом 3.1.1 даного договору та при умові надання покупцем довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до підпункту 2.3. договору датою поставки буде вважатися дата, вказана на видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Пунктом 3 договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків, а саме:

3.1.1. Не пізніше трьох банківських днів від дати підписання даного договору покупець перераховує на поточний рахунок постачальника еквівалент 12934,50 GBP.

3.1.2. Не пізніше 20.06.2011 року, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника еквівалент 6467,25 GBP.

3.1.3. Не пізніше 20.07.2011 року, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника еквівалент 6 467,25 GBP.

3.1.4. Не пізніше 20.08.2011 року, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника еквівалент 6 467,25 GBP.

3.1.5. Не пізніше 20.09.2011 року, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника еквівалент 6 467,25 GBP.

3.1.6. Не пізніше 20.10.2011 року, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника еквівалент 6 467,25 GBP.

3.17. Не пізніше 20.11.2011 року, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника еквівалент 6 467,25 GBP.

3.2. Покупець здійснює оплату за офіційним курсом GBP на день платежу але не нижчим, за офіційний курс GBP, що діяв на дату підписання даного договору

Відповідно до підпункту 4.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Даний договір набуває чинності від дня підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (підпункт 7.2. договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання зобов'язання по оплаті відповідач перерахував на рахунок позивача 181 450,00 грн.: 08 червня 2011 року - 167500,00 грн.; 04 січня 2013 року - 9950,00 грн.; 15 липня 2013 року - 4 000,00 грн. /а.с.17-19/.

Обладнання було поставлене відповідачу 08 червня 2011 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи відповідача - ОСОБА_3 /а.с. 14-15/ на видатковій накладній №КМ-0001437 від 08 червня 2011 року.

02 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем підписано Угоду про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26 травня 2011 року /а.с. 13/, згідно якої покупець (відповідач) визнає, що на дату складання угоди має заборгованість перед постачальником (позивачем) по договору поставки №3541 від 26 травня 2011 року за поставлене обладнання в розмірі 488557,10 грн. в т. ч. ПДВ та зобов'язується провести повний розрахунок за 12 місяців в період з січня 2014 по грудень 2014 року, сплачуючи щомісяця по 40713,00 грн. рівними частками.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17 липня 2015 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідно до висновку експертів №13461/13462/15-32 від 06 січня 2016 року підписи від імені ОСОБА_2 в угоді про проведення розрахунку від 02 грудня 2013 року по договору поставки №3541 від 26 травня 2011 року, виконано не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_2.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

У відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановлено сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Непідписаний договір, чи підписаний іншою особою договір, може бути визнаний недійсним, і не може вважатись неукладеним.

Як вбачається з Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку діючого законодавства.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що момент розгляду розгляду справи у суді першої інтсанції укладені сторонами договір поставки №3541 від 26 травня 2011 року та угода про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26 травня 2013 року, підписана 02 грудня 2013 року, є чинними. В установленому законом порядку угоду про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26 травня 2013 року, підписана 02 грудня 2013 року, недійсною не визнано, а тому місцевим судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, що договір підписано не ОСОБА_2 (що займав посаду директора ТОВ "А.В.В. Стандарт" станом на 02.12.2013).

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Свобода договору включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають. Це означає, що сторони за своїм вибором вправі укладати як договори, що передбачені цивільним законодавством (тобто врегульовані законодавством договірні форми), так і такі, які хоч і не передбачені цивільним законодавством, але не суперечать його загальним засадам.

Як вбачається з матеріалів справи сторони уклали договір поставки №3541 від 26 травня 2011 року та угоду про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26 травня 2011 року (підписану 02 грудня 2013 року).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 488557,10 грн..

Крім цього, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 5822,52 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до частини 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено розрахунок 3% річних здійснений позивачем /а.с. 4/ та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 5822,52 грн. 3% річних.

Господарським судом Житомирської області правомірно відмовлено в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині 1 статті 264 Цивільного кодексу України вказано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» від 29 травня 2013 року №10 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

Таким чином, перебіг строків позовної давності перервався в 2013 році внаслідок здійснення часткових оплат 04 січня 2013 року на суму 9950,00 грн. /а.с. 19/ та 15 липня 2013 року на сума 4000,00 грн. /а.с. 18/ , а також підписанням угоди про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26 травня 2011 року.

Посилання апелянта на той факт, що угода про проведення розрахунку по договору поставки №3541 від 26 травня 2011 року, яка датована 02 грудня 2013 року не свідчить про переривання строку позовної давності, оскільки вона не була підписана директором відповідача є безпідставними, так як на вказаній угоді міститься відтиск печатки ТОВ "А.В.В. Стандарт". В свою чергу, матеріали справи не містять доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її викрадення, наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, так само як і доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку із викраденням чи втратою печатки, у зв'язку з чим немає підстав вважати, що печатка використовувалась не на розсуд чи всупереч волі директора ТОВ "А.В.В. Стандарт".

Апелянт не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 11.03.16 року у справі №906/865/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.В. Стандарт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/865/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.