Ухвала

від 11.07.2016 по справі 532/384/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/384/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1569/16Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Одринської Т.В., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» про витребування земельної ділянки з незаконного користування ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серія І-ПЛ № 013332, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 508024, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010855400017, вона є власником земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0302, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільховатської сільської ради та земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0182, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільховатської сільської ради.

Вказувала на те, що 02 січня 2011 року вона уклала з приватним сільськогосподарським підприємством «Надія», яке в подальшому в процесі злиття реорганізовано в ТОВ «Агрофірма «Аршиця», договір оренди землі належної їй відповідно до вищезазначених державних актів, площею 2, 75 га. та 2,75 га. терміном на 5 років, після чого передала орендарю земельні ділянки, які він з 02.01.2011 року почав використовувати. Посилалась також на те, що 10.07.2015 року вона уклала додаткову угоду до договору оренди землі від 02.01.2011 року, за якою земельну ділянку сільськогосподарського товарного виробництва площею 2, 75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0302 нею було передано орендарю в оренду до 2027 року, а земельна ділянкаплощею 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0182, орендарем використовувалась відповідно до договору оренди землі від 02.01.2011 року.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до орендаря про повернення земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0182 в зв'язку з закінченням строку договору оренди, однак орендар відмовив їй, мотивуючи це тим, що термін дії договору оренди закінчується 25 червня 2017 року, тобто через п'ять років з моменту державної реєстрації договору оренди землі, яка була здійснена 25 червня 2012 року. В зв'язку з чим, позивач просила суд витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» із незаконного користування земельну ділянку розміром 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0182, що розташована в адміністративних межах Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, та передати їй земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.

Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» із незаконного користування земельну ділянку, що належать ОСОБА_2 на праві приватної власності, розміром 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0182, що розташована в адміністративних межах Вільховатської сільської ради Кобеляцького району, Полтавської області, та передано її ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» на користь ОСОБА_2, понесені нею судові витрати в розмірі 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят один грн. 20 коп.).

З даним рішенням суду не погодилося товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» та подало на нього апеляційну скаргу , в якій прохало рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що рішення місцевого суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судове засідання проводилось за участі представників сторін, за відсутності самих сторін, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися, направивши своїх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серія І-ПЛ № 013332, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 508024, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010855400017, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0302, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільховатської сільської ради та земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0182, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільховатської сільської ради (а.с. 7-8).

Відповідно до договору оренди землі від 02 січня 2011 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_2 передала в строкове платне користування орендарю приватному сільськогосподарському підприємству «Надія» земельні ділянки площами 2,75 га. та 2,75 га. Договір укладено на 5 років. Державна реєстрація договору оренди здійснена 25 червня 2012 року (а.с.9-10).

Згідно акту прийому-передачі від 02.01.2011 року, позивач передав орендарю приватному сільськогосподарському підприємству «Надія» земельні ділянки площею 2,75 га. та площею 2,75 га. (а.с.19). До моменту державної реєстрації договору орендарем земельні ділянки використовувалися за призначенням, та відповідно виплачено позивачці орендну плату, що підтверджується наданими доказами.

10.07.2015 року ОСОБА_2 уклала додаткову угоду до договору оренди землі від 02.01.2011 року, за якою земельну ділянку сільськогосподарського товарного виробництва площею 2, 75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0302, нею передано орендарю в оренду до 2027 року, а земельна ділянка для сільськогосподарського товарного виробництваплощею 2,75 га, кадастровий номер 5321885400:00:009:0182, орендарем використовувалась відповідно до договору оренди землі від 02.01.2011 року (а.с. 11-13).

ПП «Надія» реорганізовано шляхом приєднання його до ТОВ «Агрофірма Аршиця».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щооскільки сторони узгодили свої права і обов'язки саме 02 січня 2011 року, та мали можливість здійснювати свої права за ним і виконувати свої обов'язки, так, як фактично земельна ділянка була передана у користування цього ж дня, про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі земельної ділянки та інші докази, строк дії договору розпочався саме 02.01.2011 року та відповідно станом на 02 січня 2016 року збігли строки дії договору оренди належної позивачеві земельної ділянки, а орендар ТОВ «Агрофірма «Аршиця» не скористався своїм переважним правом поновлення дії договору на новий строк та не направив орендодавцю в передбаченому умовами договору порядку письмове повідомлення, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та витребував у ТОВ «Агрофірма «Аршиця» земельну ділянку, що належить позивачу.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст.ст.16-18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент виникнення правовідносин) укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельної ділянки. При цьому реєстрація договорів оренди землі має інше юридичне значення, ніж це передбачено ч.3 ст. 640 ЦК України. Момент, з якого вважається укладеним спірний договір оренди має визначатися відповідно до ч.1 ст. 638 ЦПК України, оскільки з моменту державної реєстрації договір оренди землі набуває чинності (ст. 18 Закону України «Про оренду землі).

Виходячи зі змісту обставин справи та положень наведених вище норм закону, спірний договір оренди, який має характер, як консенсуального, так і реального договору, є укладений з моменту його підписання та фактичної передачі земельної ділянки в користування, тобто з 02.01.2011 року. Чинності даний договір набув після державної реєстрації, тобто з 25.06.2012 року.

Строк дії спірного договору оренди, який є істотною умовою договору, за згодою сторін складає 5 років з моменту його укладання, при цьому сторонами не встановлено будь-яких спеціальних умов щодо початку його відліку та окремо не визначено строк користування земельною ділянкою. Даний висновок узгоджується з положеннями ст.631 ЦК України, оскільки з моменту укладання договору і передачі земельної ділянки і до моменту державної реєстрації договору, сторони розпочали здійснення своїх прав та обов'язків відповідно до даного договору, зокрема позивач в частині передачі земельної ділянки, а орендар в частині використання земельної ділянки за призначенням та виплати орендної плати. За таких обставин строк дії спірного договору збіг 02.01.2016 року.

Зазначені висновки колегії суддів, узгоджуються з правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суду України від 06 березня 2013 року у справі №6-5цс13, від 25 грудня 2013 року 2 справі №6-118цс13 та від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13, які згідно зі ст. 360- 7 ЦПК України є обов'язковими для застосування.

Доводи апелянта проте, що фактична передача земельної ділянки відбулася після державної реєстрації договору, не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами (а.с. 71,72, 98-99) та не підтверджені належними доказами зі сторони відповідача, які б вказували на інше.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма «Аршиця» про те, що дія спірного договору закінчується зі спливом п'яти років з дня його державної реєстрації, а не з дати укладення, є необґрунтованими, виходячи з наведених вище висновків.

Відповідно до ст.ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати

земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов до правильних висновків, що оскільки спірний договір оренди припинився у січні 2016 року у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, вимоги позивача про витребування земельної ділянки у відповідача, який є орендарем є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" - відхилити .

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року - залишити без змін .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3 /підпис/ ОСОБА_4

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: