Ухвала

від 04.07.2016 по справі 810/4277/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/4277/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова О.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Дельта Медікал» до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.06.2015 №0002202201, №0002192201,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.06.2015 №0002202201, №0002192201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Дельта Медікал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Промо Бізнес Груп» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 та з 01.10.2014 по 31.10.2014; за наслідками перевірки складено акт від 09.06.2015 №188/10-13-22-03/30634637.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем:

- пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 707494,00 грн;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 786105,00 грн, в тому числі за лютий 2014 року - 202117,00 грн, жовтень 2014 - 583988,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Промо Бізнес Груп», оскільки з наданих до перевірки актів надання послуг не можливо встановити фактичного надання послуг та визначення, які послуги були виконані, дату, коли надані такі послуги, та їх місцезнаходження, дату та час надання послуг. Крім того, щодо періоду лютого 2014 року посадовою особою контролюючого органу зазначено, що в АС «Податковий блоку» по ПП «Промо Бізнес Груп» наявна інформація, згідно якої, від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшов акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Промо Бізнес Груп» з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2014 року» від 17.10.2014 №491/26-57-22-04-21/35704661 у вказаного контрагента відсутні об'єкти оподаткування по операціях з отримання послуг у ТОВ «Мет - Імпорт - Пром» та ТОВ «Стиль Медія» та по операціях з продажу цих послуг підприємству - покупцю ПП «Дельта Медікал»; відсутні трудові ресурси. Стосовно жовтня 2014 року в акті перевірки міститься посилання на встановлену підміну номенклатурного ряду наданих та отриманих ПП «Промо Бізнес Груп» послуг від контрагентів постачальників до контрагентів покупців; також зазначено, що згідно АС «Податковий блок» у ПП «Промо Бізнес Груп» кількість працюючих станом на 31.12.2014 складає 32 особи, проте, на думку посадової особи контролюючого органу з такою штатною чисельністю не можливо виконати послуги, що були надані ПП «Дельта Медікал».

25.05.2015 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0002192201, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1061241,00 грн;

- №0002202201, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 786105,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ПП «Промо Бізнес Груп», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 грудня 2013 року між позивачем (замовник) та ПП «Промо Бізнес Груп» (виконавець) укладений договір про надання послуг №17-12/1, відповідно до якого останній приймає на себе зобов'язання з надання послуг згідно додатків, а саме щодо дослідження кон'юнктури ринку; заходів спрямованих на підвищення попиту та/або обізнаності споживачів відносно продукції замовника; послуг з мерчандайзингу у місцях продажу. Крім зазначених послуг, виконавець може здійснювати інформаційну, промоцій ну та іншу підтримку продукції замовника, згідно додатків. Найменування продукції замовника, відносно якої надаються послуги, асортимент послуг, та ціна послуг, а також строк надання кожної конкретної послуги сторони обумовлюють у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до вимог пункту 3 договору, виконавець зобов'язується, зокрема надавати замовнику звіт про надані послуги у погодженій сторонами формі та у строк, обумовлені сторонами у додатках.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані додатки до договору від 12.12.2013 №17-12, а також акти надання послуг за лютий 2014 року.

На вимогу колегії суддів, позивачем також були надані додатки від 19.12.2013 №2, від 08.01.2014 №3, №4, №5, №6, від 10.01.2014 №7, №8, від 13.01.2014 №9, від 16.01.2014 №10, від 23.01.2014 №11, від 27.01.2014 №12, від 01.08.2014 №208, від 07.08.2014 №210, від 11.08.2014 №211, від 11.08.2014 №212, від 13.08.2014 №213, від 13.08.2014 №214, від 15.08.2014 №215, від 15.08.2014 №216, від 01.09.2014 №231, №232, рахунки на оплату.

Згідно зазначених документів позивач у лютому отримав:

- послуги з дослідження кон'юнктури ринку щодо ТМ «Алпе», ТМ «Бронхостоп», ТМ «Діп Рифіл», ТМ «Гріпекс» та «Ібупром», ТМ «Стоперан», ТМ «Алерікс», ТМ «Діп Риліф», протягом певного періоду в аптеках різних міст України;

- послуги щодо проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності відносно ТМ «Гріпекс», ТМ «Ібупром», ТМ «Стоперан, Алерік, Доронміл, Ефералган шип., УРГО», ТМ «Діп хіт», ТМ «Урго» та «Упсарін УПСА», ТМ «Сам-э» та «Профлекс», ТМ «Уро-Контроль» та «Бронхостоп льодяники», ТМ «Бронхостоп», протягом певного періоду в аптеках різних міст України;

- маркетингові послуги щодо забезпечення мерчандайзингу продукції «Сплат» в аптеках різних міст України протягом певного періоду;

- послуги з проведення заходу та технічного забезпечення циклової наради по організації та управлінню рухом товарів до споживачів згідно програми;

- маркетингові послуги щодо проведення моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно продукції ТМ «Гріпекс», «Ібупром», «Алерік», «Стоперан» в аптеках різних міст України протягом певного періоду.

Також, у жовтні 2014 року позивач отримав:

- послуги щодо проведення моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно продукції ТМ «Сам-е», «Профлекс», «Ібупром», «Гріпекс», «Стоперан», «Алерік», «Алпе», «Ексипіал», «Екобіол», «Флувір», «Донорміл», «Еффералган, «Бронхостоп», «Урго», «Уро Контрол», «Грипекс», «Тест фо Бест»;

- послуги з проведення заходів спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ «Сам-е», «Профлекс, «Бронхостоп», «Тест фо Бест», «Урго», «Перфектил плюс», «Флекситол», «Фервекс», «Дип Риліф», «Сплат», «Біоксин», «Біо Гая», «Према»;

- послуги з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ «Ібупром», «Гріпекс», «Стоперан», «Алерік», «Голдкеа», «Дип Фріз», «Урінал», «Гінко Прим», «ХедРінг», «Упсарін», «Алпе», «Аффіда Форт», «Адметін»;

- послуги щодо проведення дослідження з метою виявлення портрету споживача відносно продукції ТМ «Артро-Стоп»;

- послуги з проведення дослідження з метою виявлення потреб та очікувань споживачів щодо продукції ТМ «Ібупром».

В вищенаведених актах відображено, що послуги надавались за період з грудня 2013 року по лютий 2014, з серпня 2014 року по жовтень 2014 року згідно договору від 12.12.2013 17-12/1 та на підставі додатків до договору; при цьому, період послуг відповідає даті складання додатків.

На підтвердження оплати вказаних послуг позивачем надані платіжні доручення.

Крім цього, позивачем на підтвердження виконання умов договору надані податкові накладні; звіти про надані послуги.

На підтвердження наявності у контрагента трудових ресурсів позивачем надані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2014 року, згідно якого у ПП «Промо Бізнес Груп» працювало 4 особи.

Згідно штатного розкладу ПП «Промо Бізнес Груп» станом на 30.09.2014 в штаті підприємства було 10 осіб, в тому числі менеджер з логістики (1 штатна одинця), менеджер проектів (3 штатні одиниці), менеджер з маркетингу та реклами (4 штатні одиниці), станом на 31.10.2014 - менеджер з логістики (1 штатна одинця), менеджер проектів (3 штатні одиниці), менеджер з маркетингу та реклами (2 штатні одиниці).

Згідно довідки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014 № 432/26-57-22-04-10/35704661 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Промо Бізнес Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Приватним підприємством «Дельта Медикел» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2014 по 28.02.2014» звіркою ПП «Промо Бізнес Груп» не встановлено розбіжностей по взаємовідносинах з ПП «Дельта Медикел» за лютий 2014 року; звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПП «Дельта Медикел» за лютий 2014 року.

З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції в якості свідка було допитано директора ПП «Промо Бізнес Груп» ОСОБА_3 Так, остання надала пояснення, що особисто укладала договори, підписувала первинну документацію та вчиняла юридичні дії від імені ПП «Промо Бізнес Груп», а тому всі господарські операції із позивачем мають реальний характер, оскільки підприємством фактично виконано умови договору про надання послуг.

Крім того, вказана особа зазначила, що для виконання умов договору (відповідних додатків) від 12.12.2013 №17-12/1 ПП «Промо Бізнес Груп» додатково були залучені інші суб'єкти господарювання на підтвердження чого надано копії договорів з юридичними особами - ТОВ «Стратегічний партнер», ТОВ «Камелія Груп», ТОВ «Консалтингова Компанія Інвестекогруп», ТОВ «Мет - Імпорт - Пром», та фізичними особами, актів здачі прийняття робіт (надання послуг), актів прийому передачі наданих послуг за даними договорами, податкові накладні.

Зазначені обставини також були повідомлені колегії суддів свідком - ОСОБА_3, під час апеляційного розгляду справи.

Крім цього, згідно матеріалів справи, деякі акти надання послуг, податкові накладні, що були складені у період лютого 2014 року, та договори про надання послуг цивільно - правового характеру, що укладені ПП «Промо Бізнес Груп» з фізичними особами для виконання умов спірного правочину 05, 06 травня, 02 червня 2014 року, зі сторони ПП «Промо Бізнес Груп» підписані ОСОБА_4.

У зв'язку із наведеним, на вимогу колегії суддів, позивачем були надані пояснення з відповідними доказами щодо вказаної обставини. Так, згідно рішення власників (засновників) приватного підприємства «Промо Бізнес Груп» від 05 лютого 2014 року №3, наказу про призначення та звільнення з 06 лютого 2014 року директором ПП «Промо Бізнес Груп» призначено ОСОБА_4, яка займала дану посаду до 24 червня 2016 року.

Також, на вимогу колегії суддів, позивачем були надані пояснення щодо використання у господарській діяльності придбаних послуг.

Так, згідно розрахунків результатів впливу маркетингової активності на господарську діяльність ПП «Дельта Медікел» у лютому та жовтні 2014 року відповідно до договору від 12.12.2013 №7-12/1, після проведення детальних досліджень і безперервної роботи зі споживачами та фармацевтами рівень продажів істотно виріс; вже у квітні 2014 року приріст склав 122%, у жовтні - 72%, що було відображено у таблиці по окремим товарам.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником та виконавцем послуг видаткових та податкових накладних, актів приймання передачі товару або послуг та інші, не є безумовною підставою для формування витрат та податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення - рішення - протиправними.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору є податкові повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1847346,00 грн. Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер.

Отже, в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно, судовий збір повинен складати 30481,20 грн (1847346,00х1,5%х1,1%).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, адреса: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 34) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 30481 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят один) гривня 20 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 11.07.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.