Постанова

від 06.07.2016 по справі 5005/1178/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016 року Справа № 5005/1178/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М. , Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

за участі представників сторін:

від позивача: Кузьмін Р.В., представник, довіреність № 0106 від 01.06.2016р., Кузьміна О.П., представник, довіреність № 0106 від 01.06.2016р.;

від відповідача: Пека З.О., представник, довіреність № 7/2016 від 21.03.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016р. у справі № 5005/1178/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ

про визнання недійсною угоди, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурси" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про визнання недійсною угоди про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28 березня 2005 року, укладеної між Відкритим акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоцентраль" (далі - відповідач) та ТОВ "Промресурси" (далі - Угода).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 у справі № 5005/1178/2011 позовну заяву ТОВ "Промресурси" задоволено частково, визнано угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28.03.2005 недійсною. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року у справі № 5005/1178/2011 в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" відмовлено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 у справі №5005/1178/2011 змінено, викладено в наступній редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" задовольнити повністю. Визнати недійсною угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28.03.2015".

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.16р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.15р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.15р. скасовано, справу № 5005/1178/2011 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 у справі № 5005/1178/2011 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено. Визнано недійсною Угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промресурси" (код ЄДРПОУ 25011006) та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00130820) 28 березня 2005 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" суму 42, 50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) державного мита, 118, 00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 року у справі № 5005/1178/2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсягу.

Так, скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, які в силу вимог ст. 233 ЦК України, є підставами для визнання недійсною спірної Угоди, а саме щодо укладення позивачем Угоди під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, на вкрай невигідних умовах, чому господарським судом не надано належної оцінки. Крім того, судом першої інстанції проігнорована наявність рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2008р., яким були задоволені позовні вимоги по справі № 8/143-08 за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська ТЕЦ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" про зобов'язання вчинити певні дії, та яким встановлена правомірність спірної Угоди.

Скаржник, також стверджує, що спірна Угода укладалася за взаємною згодою сторін та мала економічний зиск для позивача, оскільки відповідач перебував у процедурі банкрутства та під дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, отже передбачала гарантовану сплату на його користь грошових коштів, що і було здійснено відповідачем. Не враховано судом і те, що відносно позивача не порушувалася справа про банкрутство, отже наслідком укладення Угоди не є визнання позивача банкрутом, а позивач на час укладення Угоди вже не здійснював господарської діяльності.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 22.06.2016 року.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 22.06.2016р. по 06.07.2016р.

Представник скаржника у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною.

Зокрема позивач вказує про повне доведення ним укладення Угоди про порядок погашення заборгованості за виданим векселем під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах. ТОВ "Промресурси" знаходилось у тяжкому фінансовому становищі та під загрозою банкрутства, тому з метою продовження здійснення господарської діяльності і сплати працівникам заробітної плати вимушено було укласти спірну Угоду від 28.03.2005 року, яка у зв'язку з цим є недійсною згідно ст. 233 ЦК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2000 року ДП "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", емітувало простий вексель № 65305965492929 на суму 580 187,81 грн. зі строком оплати за пред'явленням на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант".

31.01.2001 року ТОВ "Промресурси" в рахунок заборгованості ТОВ "Українська цукрова компанія" отримало вексель ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" № 65305965492929.

07.12.2001 року вказаний вексель пред'являвся до платежу ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль".

10.12.2001 року ТОВ "Промресурси" подав до державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори простий вексель № 65305965492929 для вчинення протесту про несплату в сумі 580 187,81 грн.

11.12.2001 року державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Полянським Ю.М. за № 1-4953 здійснено протест цього векселя про його несплату.

17.04.2002р. державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Полянським Ю.М. за № 1-201 вчинено виконавчий напис про стягнення з ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь ТОВ "Промресурси" заборгованість по векселю № 65305965492929.

28.03.2005 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем (далі - Угода), предметом якої є визначення порядку погашення заборгованості боржника перед Кредитором за векселем № 65305965492929 номінальною вартістю 580 187,81 грн., порядок виконання якої передбачений розділом 2 Угоди.

Згідно з п. 2.1 Угоди, кредитор передає боржнику оригінал векселя, а боржник приймає і погашає вексель з дисконтом 70 % від його номінальної вартості.

Сума, що підлягає оплаті боржником за даною Угодою складає 174 000 грн., при цьому сторони підтверджують, що таке погашення векселя є належним виконанням боржником своїх вексельних зобов'язань перед кредитором (п. 2.2. Угоди).

Відповідно до п. 2.3 Угоди погашення боржником векселя проводиться у національній валюті України шляхом перерахування грошової суми, вказаної у п. 2.2 цієї Угоди, на розрахунковий рахунок кредитора, на протязі 60 днів від дня підписання Угоди.

Позивач, посилаючись на те, що угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28.05.14р. підписано позивачем під тиском тяжких обставин та на вкрай невигідних для нього умовах, просив суд визнати вказану Угоду недійсною відповідно до приписів статті 233 Цивільного кодексу України.

Визнаючи Угоду недійсною місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено укладення спірної угоди під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки в нього були відсутні як грошові кошти на розрахунковому рахунку, так і фактична можливість оперативного поновлення обігових коштів за рахунок стягнення заборгованості з боржників або отримання кредитних ресурсів, що могло спричинити банкрутство підприємства.

Також, суд першої інстанції вказав у рішенні, що ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" тривалий час, майже чотири роки, перебувало в процесі банкрутства, при цьому, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутства в офіційному друкованому органі розміщено не було, що унеможливило звернення позивача з грошовими вимогами до відповідача у справі про банкрутство.

Колегія суддів апеляційного суду вважає передчасним та необґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав встановлених ст. 233 ЦК України, для задоволення вимог позивача.

Так, частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами частини першої статті 233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, який вчиняється особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. За відсутності тяжких обставин потерпіла особа взагалі або на зазначених умовах не укладала би правочин.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судовому практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.

Наведене вище узгоджується з положеннями п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

За переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Сторона, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі, або на зазначених умовах не укладала би правочин. При цьому, визнання правочину недійсним не може пов'язуватися з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

Правочини, які вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Тобто, в таких випадках немає обману або помилки. При цьому, невигідною умовою може бути низька плата за реалізацію коштовного майна, а тяжкою обставиною - виплата боргів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної правової норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які-б підтверджували укладення позивачем спірної Угоди саме під впливом тяжкої для неї обставини, чим скористався відповідач, і на вкрай невигідних умовах.

Надані позивачем документи фінансової звітності підприємства складені за період червень 2005р. - 2006 рік (а.с. 68-76, т. 4), тобто за період після укладення Угоди та відповідно не мають відношення до мотивів її укладення та значення для справи.

До того-ж, з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач з 2005р. не здійснював господарську діяльність та не мав працівників у штаті, що також підтверджується його довідкою до органу Пенсійного фонду (а.с. 77, т. 4), а відтак укладення ним спірної Угоди не пов'язано з необхідністю запобіганню банкрутства.

Також, матеріали справи свідчать, що позивач станом на 2016р. знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але у стані банкрутства не перебуває. Відсутні у справі і докази щодо порушення відносно позивача справи про визнання банкрутом протягом 2005-2015р.р.

Не можуть підтверджувати укладення позивачем спірної Угоди під впливом тяжкої для нього обставини і інші надані позивачем докази, а саме копія листа ВАТ КБ "Причорномор'я" (а.с. 41, т. 4) про відмову у видачі кредиту у розмірі 150 000,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурси" на поповнення оборотних коштів у зв'язку з відсутністю оборотів на поточному рахунку підприємства, а також лист арбітражного керуючого Рудницького О.С. (а.с. 40, т. 4), яким повідомлено позивача про те, що кредиторські вимоги ТОВ "Промресурси" по справі про банкрутство ТОВ "Укрпромресурс" № Б24/73/02 на суму 3 825 036,99 грн. відносяться до IV черги, грошові вимоги на суму 3 971,40 грн. відносяться до I черги., оскільки з них не вбачається відсутність у позивача взагалі грошових коштів та інших активів.

При цьому, апеляційний суд враховує, що сам по собі важкий фінансовий стан суб'єкта господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, не може ототожнюватися з тяжкою обставиною, передбаченою ст. 233 ЦК України.

Відсутність тяжких обставин, які вимусили позивача укласти спірну Угоду, підтверджується і самим фактом пред'явлення позивачем даного позову лише у 2011р., а його пред'явлення, на думку колегії суддів, пов'язано не з матеріальним становищем підприємства, а з намаганням відповідача переглянути рішення суду у справі № 10/238(25/146(6/24) за нововиявленими обставинами.

Отже, позивачем не доведено, що укладення ним спірної Угоди викликано його важким матеріальним становищем та загрозою банкрутства, а відповідач усвідомлював перебування позивача під впливом тяжкої обставини і вимушене вчинення правочину, чим і скористався.

Навпаки з матеріалів справи, зокрема з копій ухвал господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі про банкрутство та постанов органів прокуратури про відмову в порушені кримінальних справ щодо посадових осіб ВАТ "Дніпродзержинська теплоцентраль" вбачається, що останнє перебувало у 2001-2006р.р. у важкому фінансовому стані та не мало можливості здійснити повні розрахунки з усіма кредиторами, якими подавалися заяви про визнання відповідача банкрутом.

Так, згідно листа прокуратури Дніпропетровської області від 20.06.2006р. № 06/2-2609-04 було проведено перевірку відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль".

Проведеною перевіркою встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2003р. порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (справа № Б15/19/03) за заявою комунального підприємства "Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалами суду від 18.03.2003р., 22.04.2003р., 03.06.2003р., 15.07.2003р. продовжувався розгляд справи з причин неявки сторін у судове засідання та у зв'язку з клопотанням сторін про відкладення підготовчого засідання суду.

Ухвалою господарського суду від 25.09.-01.10.2003р. введено процедуру розпорядження майном боржника, а також зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство боржника та надати докази подачі оголошення суду до 01.11.2003 р.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2003р., у зв'язку з не виконанням ініціюючим кредитором ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у визначений строк, заяву про порушення провадження у справі про банкрутство залишено без розгляду.

14.11.2003 року, тобто через три дні після залишення без розгляду заяви комунального підприємства "Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про порушення провадження у справі про банкрутство, за заявою ТОВ НВП "Алмет" порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 04.12.2003 р.

04.12.2003 року представники кредитора та боржника у підготовче засідання по даній справі не з'явились, у зв'язку з чим судом прийнято рішення про продовження підготовчого судового засідання до 06.01.2004 р.

У зв'язку з черговою відпусткою судді розгляд справи відкладено на 05.02.2004 року

05.02.2004 року підготовче засідання перенесено на 11.03.2004 року.

11.03.2004 року підготовче засідання завершено, зобов'язано ініціюючого кредитора в строк до 11.04.2004 року опублікувати оголошення в офіційних друкованих органах, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Черненкова Д.В.

Станом на 30.04.2004 року докази публікації оголошення до господарського суду не надані. Ухвалою господарського суду від 30.04.04р. наступне судове засідання призначено на 25.05.2004 року.

21.05.2004 року зазначену справу направлено до Вищого господарського суду України за касаційною скаргою ТОВ НВП "Алмет".

В подальшому провадження у справі неодноразово зупинялось та поновлялось ухвалами суду у зв'язку з апеляційними та касаційними скаргами учасників по справі.

Отже, як вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" майже чотири роки перебувало в процедурі банкрутства, а оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі розміщено не було, тому позивач був позбавлений можливості заявити грошові вимоги до боржника у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте, позивач не був позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за простим векселем № 65305965492929, що ним і було здійснено у грудні 2004р., а за цим позовом було порушено провадження у справі № 10/238(25/146(6/24), рішенням у якій від 18.04.2007р. на користь позивача було стягнуто з відповідача 409 317,81грн. заборгованості за векселем. Зазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області набуло законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.

Таким чином, наявність у 2003-2006р.р. порушених господарським судом справ про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинська теплоцентраль" ніяким чином не вплинула на реалізацію позивачем своїх прав на стягнення боргу за простим векселем № 65305965492929, тому не може вважатися тяжкою обставиною, що вимусила позивача укласти спірну Угоду.

Не стало укладення спірної Угоди у 2005р. і перешкодою для прийняття господарським судом Дніпропетровської області у 2007р. на користь позивача рішення у справі № 10/238(25/146(6/24).

З огляду на вищенаведені обставини справи щодо неспроможності ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалами суду про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а також на неможливість виконання виконавчого напису нотаріуса від 17.04.2002р. за № 1-201 про стягнення з ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь ТОВ "Промресурси" заборгованості по векселю № 65305965492929 через визнання його недійсним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у грудні 2004р., що обумовило подання відповідного позову до господарського суду, апеляційний суд вважає, що на час укладення Угоди вона мала економічний сенс для позивача, оскільки передбачала одержання грошових коштів у двохмісячний термін.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів, які-б підтверджували вартість, за якою позивач одержав від ТОВ "Українська цукрова компанія" у 2001р. простий вексель № 65305965492929, що не дає змоги дійти до висновку про укладення позивачем спірної Угоди на вкрай невигідних для себе умовах, наявність чого є необхідною передумовою для визнання правочину недійсним за ст. 233 ЦК України.

Апеляційний суд, також вважає за необхідне зазначити, що зміст Угоди не суперечив чинним на той час нормам чинного законодавства України, а придбання векселів з дисконтом було звичайною практикою, отже з матеріалів справи не вбачається і інших підстав, передбачених ЦК України для визнання недійсною спірної Угоди.

Виходячи з приписів ст.ст. 203, 215, 233 ЦК України не може бути підставою для визнання спірної Угоди недійсною і не повне виконання сторонами зобов'язань, передбачених нею.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Промресурси" не було передано ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" оригіналу простого векселя № 65305965492929, який було втрачено при поштовій пересилці з органу ДВС, а ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" сплачено на користь ТОВ "Промресурси" 170 870,00грн., а не 174 000,00грн., як передбачено Угодою, що зокрема встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 8/143-08 від 08.09.2008р., яким визнано припиненим зобов'язання ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" за векселем № 65305965492929 внаслідок укладення між сторонами спірної Угоди та зобов'язано позивача повернути відповідачу оригінал векселя.

Таким чином, позовні вимоги позивача у справі є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню, а у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для визнання недійсною спірної Угоди.

З огляду на усе вищевикладене, оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставини справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 93,50грн., які становлять 110% ставки, яка підлягала сплаті при поданні позову, слід віднести на позивача, а решта сплаченого судового збору може бути повернута з бюджету при надходженні відповідної заяви.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016р. у справі № 5005/1178/2011 - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016р. у справі № 5005/1178/2011 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, буд. 7/24; код ЄДРПОУ 25011006) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, буд.2; код ЄДРПОУ 00130820) суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 93 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ згідно вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.07.2016 року .