Постанова

від 18.10.2016 по справі 5005/1178/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 5005/1178/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 5005/1178/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" доПублічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" провизнання недійсною угоди за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" - Кузьміна О.П., від Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" - Пека З.О.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурси" (далі - ТОВ "Промресурси", позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про визнання недійсною угоди про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28 березня 2005 року (далі - Угода), укладеної між Відкритим акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоцентраль" (далі - ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ", відповідач, боржник) та ТОВ "Промресурси".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 у справі № 5005/1178/2011 позовну заяву ТОВ "Промресурси" задоволено частково, визнано угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28.03.2005 недійсною. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 у справі № 5005/1178/2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 у справі № 5005/1178/2011 змінено, викладено в наступній редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" задовольнити повністю. Визнати недійсною угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28.03.2015".

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 у справі № 5005/1178/2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 у справі № 5005/1178/2011 скасовано, а справу № 5005/1178/2011 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України, суд першої інстанції, визнаючи угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28.03.2005 недійсною, не надав належної правової оцінки поданій ТОВ "Промресурси" позовній заяві, не встановив та не зазначив в рішенні, під впливом яких саме тяжких обставин та на яких саме вкрай невигідних умовах позивач уклав вищезазначену оспорювану Угоду, якими належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, позивач підтверджує дані обставини, та з яких саме правових підстав звернувся позивач до господарського суду із позовною заявою, на що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України уваги не звернув та неповноту розгляду судом першої інстанції матеріалів справи не усунув.

З наданих позивачем документів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на момент укладання оспорюваної Угоди фінансовий стан позивача був тяжкий, а зі змісту Угоди судами встановлено, що її умови є вкрай невигідними для позивача, проте, в порушення вимог ст. 43, 84 ГПК України, суди попередніх інстанції таких своїх висновків в рішенні від 16.04.2015 та постанові від 19.08.2015 жодним чином не мотивували, не зазначили на підставі яких саме наданих позивачем документів, тобто належних та допустимих в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів, господарські суди дійшли такого висновку, що на момент укладання оспорюваної Угоди фінансовий стан позивача був тяжкий, не зазначили які саме умови оспорюваної Угоди є, на думку судів попередніх інстанцій, вкрай невигідними для позивача.

Суд першої інстанції в рішенні від 16.04.2015 дійшов висновку, що позивачем доведено, що за відсутності тяжкої обставини оскаржувана Угода позивачем не укладалася б взагалі, так само як і доведений той факт, що відповідач скористався впливом тяжких обставин на позивача, а тому уклав Угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем, проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, господарський суд такого свого висновку жодним чином не мотивував, зокрема, не зазначив в тексті оскаржуваного рішення якими належними та допустимими доказами, згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, позивач доводить, що за відсутності тяжкої обставини оскаржувана Угода позивачем не укладалась би взагалі, а також, що відповідач скористався впливом тяжких обставин на позивача.

Судом апеляційної інстанції в постанові від 19.08.2015 встановлено, що в апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" зазначало, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які в силу вимог ст. 233 ЦК України , є підставами для визнання недійсним спірного договору, а саме, останнім не надано суду належних та допустимих доказів, що даний договір здійснювався під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, а саме підписати договір на вкрай невигідних для нього умовах, проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд в мотивувальній частині оскаржуваної постанови не надав вказаним доводам апеляційної скарги правової оцінки, не навів правового обґрунтування та мотивів за якими апеляційна інстанція не прийняла до уваги дані доводи заявника.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 у справі № 5005/1178/2011 (суддя Суховаров А.В.) позов ТОВ "Промресурси" задоволено.

Визнано угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем від 28.03.2005, укладену між ТОВ "Промресурси" та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ"), недійсною.

Стягнуто з ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" на користь ТОВ "Промресурси" 42,50 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судом першої інстанції при новому розгляді в рішенні від 25.04.2016 встановлено, що 07.12.2000 ДП "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ", емітувало простий вексель № 65305965492929 на суму 580 187,81 грн. зі строком оплати за пред'явленням на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант".

31.01.2001 ТОВ "Промресурси" в рахунок заборгованості ТОВ "Українська цукрова компанія" отримало вексель ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" № 65305965492929.

07.12.2001 вказаний вексель пред'являвся до платежу ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ".

10.12.2001 ТОВ "Промресурси" подало до державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори простий вексель № 65305965492929 для вчинення протесту про несплату в сумі 580 187,81 грн.

11.12.2001 державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Полянським Ю.М. за № 1-4953 здійснено протест цього векселя про його несплату.

Також, господарським судом встановлено, що 28.03.2005 між ТОВ "Промресурси" та ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" була укладена Угода про порядок погашення заборгованості за виданим векселем, предметом якої є визначення порядку погашення заборгованості Боржника перед Кредитором за векселем № 65305965492929 номінальною вартістю 580 187,81 грн, порядок виконання якої передбачений розділом 2 Угоди.

Згідно з п. 2.1. Угоди, Кредитор передає Боржнику оригінал векселя, а Боржник приймає і погашає вексель з дисконтом 70 % від його номінальної вартості.

Сума, що підлягає оплаті Боржником за даною Угодою складає 174 000 грн, при цьому сторони підтверджують, що таке погашення векселя є належним виконанням Боржником своїх вексельних зобов'язань перед Кредитором (п. 2.2. Угоди ).

Відповідно до п. 2.3. Угоди погашення Боржником векселя проводиться у національній валюті України шляхом перерахування грошової суми, вказаної у п. 2.2. цієї Угоди, на розрахунковий рахунок Кредитора, на протязі 60 днів від дня підписання Угоди.

Із листа ДВС у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 22063 від 21.07.2006 господарським судом встановлено, що оригінал векселя 04.05.2005 з постановою про закінчення виконавчого провадження за вих.№6921 було направлено до Першої Дніпродзержинської нотаріальної контори. Листом №2377 від 15.09.2006 Перша Дніпродзержинська нотаріальна контора повідомила, що оригінал векселя №65305965492929 до їх контори не надходив.

За заявою директора ТОВ "Промресурси" матеріали справи були направлені до прокуратури Дніпропетровської області з метою перевірки законності дій посадових осіб ВДВС Жовтневого районі РУЮ м. Дніпропетровська та посадових осіб та Першої Дніпродзержинської нотаріальної контори.

З листа прокуратури Дніпропетровської області № 07415-06вих-2015 від 12.01.2015 судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки прокурором Жовтневого району м. Дніпропетровська порушень в діях посадових осіб ВДВС Жовтневого РУЮ м. Дніпропетровська не встановлено. За результатами перевірки законності дій посадових осіб Першої Дніпродзержинської нотаріальної контори в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсною угоди від 28.03.2005 про порядок погашення заборгованості за виданим векселем № 65305965492929, ТОВ "Промресурси" зазначило, що Угода укладена ним під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах. При цьому, при укладенні вказаної угоди ТОВ "Промресурси" усвідомлювало, що ця Угода є для нього вкрай невигідною, але підприємство було вимушене це зробити під впливом тяжкого фінансового становища та з метою продовження здійснення господарської діяльності. У зв'язку з цим, на підставі ст. 233 ЦК України , товариство просило господарський суд визнати Угоду від 28.03.2005 недійсною.

Рішення суду першої інстанції від 25.04.2016 про задоволення позову ТОВ "Промресурси" мотивоване тим, що позивач був змушений укласти угоду про порядок погашення заборгованості за виданим векселем під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки, позивач був позбавлений можливості заявити грошові вимоги до боржника у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", адже ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" майже чотири роки перебувало в процесі банкрутства, а оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі розміщено не було.

Господарський судом встановлено, що несплата відповідачем суми спірного векселя, яка для позивача є значною, поставила останнього в тяжке матеріальне становище, доказом чого є, зокрема, копія листа ВАТ КБ "Причорномор'я" про відмову у видачі кредиту у розмірі 150 000,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурси" на поповнення оборотних коштів у зв'язку з відсутністю оборотів на поточному рахунку підприємства, а також лист арбітражного керуючого Рудницького О.С., яким повідомлено позивача про те, що кредиторські вимоги ТОВ "Промресурси" у справі про банкрутство ТОВ "Укрпромресурс" № Б24/73/02 на суму 3 825 036, 99 грн відносяться до IV черги, грошові вимоги на суму 3 971,40 грн відносяться до I черги.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що станом на час укладення спірної угоди у нього були відсутні як грошові кошти на розрахунковому рахунку, так і фактична можливість оперативного поновлення обігових коштів за рахунок стягнення заборгованості з боржників або отримання кредитних ресурсів, що могло спричинити банкрутство підприємства, тому ТОВ "Промресурси" було вимушено укласти спірний правочин, відмовившись від можливості отримання 70% номінальної вартості векселя задля гарантованої виплати 174 000,00 грн (30% номінальної вартості векселя).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" звернулось із апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 5005/1178/2011 (головуючий суддя: Чередко А.Є., суддя Кощеєв І.М., суддя Парусніков Ю.Б.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 у справі № 5005/1178/2011 скасовано.

Прийнято нове рішення.

В задоволенні позову ТОВ "Промресурси" відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Промресурси" на користь ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 93,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ТОВ "Промресурси" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 5005/1178/2011, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 у справі № 5005/1178/2011 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-3, 43, 84 ГПК України.

До початку розгляду касаційної скарги по суті від відповідача - ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" надійшло клопотання про врахування при прийнятті рішення у справі зміни у найменуванні відповідача з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на Публічне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль", в підтвердження вищевказаних обставин відповідач надав належним чином засвідчену копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши клопотання відповідача, вважає за можливе його задовольнити.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсною угоди від 28.03.2005 про порядок погашення заборгованості за виданим векселем № 65305965492929, позивач - ТОВ "Промресурси" зазначив, що Угода укладена ним під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах. При цьому, при укладенні вказаної угоди ТОВ "Промресурси" усвідомлювало, що ця угода є для нього вкрай невигідною, але підприємство було вимушене це зробити під впливом тяжкого фінансового становища та з метою продовження здійснення господарської діяльності. У зв'язку з цим, на підставі ст. 233 ЦК України , товариство просило господарський суд визнати Угоду від 28.03.2005 недійсною.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що правочин, який вчиняється особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. За відсутності тяжких обставин потерпіла особа взагалі або на зазначених умовах не укладала би правочин.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Вказана правова позиція також викладена в п. 23 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача.

Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32 , 33, 34 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 06.07.2016 мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які-б підтверджували укладення позивачем спірної Угоди саме під впливом тяжкої для неї обставини, чим скористався відповідач, і на вкрай невигідних умовах.

Зокрема, судом другої інстанції в постанові встановлено, що надані позивачем документи фінансової звітності підприємства складені за період червень 2005 р. - 2006 рік, тобто за період після укладення Угоди, не мають відношення до мотивів її укладення та значення для справи.

З наданих позивачем доказів, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що позивач з 2005 року не здійснював господарську діяльність та не мав працівників у штаті, що також підтверджується його довідкою до органу Пенсійного фонду, а відтак, укладення ним спірної Угоди не пов'язано з необхідністю запобіганню банкрутству.

Також, судом апеляційної інстанції із матеріалів справи встановлено, що позивач станом на 2016 рік знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але у стані банкрутства не перебуває, як і відсутні у матеріалах справи докази щодо порушення відносно позивача справи про визнання його банкрутом протягом 2005-2015 р.р.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що не можуть підтверджувати укладення позивачем спірної Угоди під впливом тяжкої для нього обставини і інші надані ним докази, а саме копія листа ВАТ КБ "Причорномор'я" про відмову у видачі кредиту у розмірі 150 000,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурси" на поповнення оборотних коштів у зв'язку з відсутністю оборотів на поточному рахунку підприємства, а також лист арбітражного керуючого Рудницького О.С., яким повідомлено позивача про те, що кредиторські вимоги ТОВ "Промресурси" у справі про банкрутство ТОВ "Укрпромресурс" № Б24/73/02 на суму 3 825 036,99 грн відносяться до IV черги, грошові вимоги на суму 3 971,40 грн відносяться до I черги, оскільки, як правомірно встановлено судом другої інстанції, з цих доказів не вбачається відсутність у позивача взагалі грошових коштів та інших активів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові правомірно зазначив, що сам по собі важкий фінансовий стан суб'єкта господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, не може ототожнюватись з тяжкою обставиною, передбаченою ст. 233 ЦК України.

На думку суду другої інстанції, відсутність тяжких обставин, які вимусили позивача укласти спірну Угоду, підтверджується і самим фактом пред'явлення позивачем даного позову лише у 2011 р.

Щодо висновків суду першої інстанції, що позивач був позбавлений можливості заявити грошові вимоги до боржника у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" майже чотири роки перебувало в процедурі банкрутства, а оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі розміщено не було, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що позивач не був позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за простим векселем № 65305965492929, що ним і було здійснено у грудні 2004 р., а за цим позовом було порушено провадження у справі № 10/238(25/146(6/24) та рішенням

від 18.04.2007, яке набуло законної сили та підлягає обов'язковому виконанню, на користь позивача було стягнуто з відповідача 409 317,81 грн заборгованості за векселем.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд в оскаржуваної постанові обгрунтовано встановив, що наявність у 2003-2006 р.р. порушених господарським судом справ про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинська теплоцентраль" ніяким чином не вплинула на реалізацію позивачем своїх майнових прав та інтересів на стягнення боргу за простим векселем № 65305965492929 і, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, не може вважатися тяжкою обставиною, що вимусила позивача укласти спірну Угоду.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшла висновку , що на час укладення спірної Угоди вона мала економічний сенс для позивача, оскільки передбачала одержання грошових коштів у двохмісячний термін.

Виходячи з приписів ст.ст. 203, 215, 233 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що не може бути підставою для визнання спірної Угоди недійсною і неповне виконання сторонами зобов'язань, передбачених нею, зокрема, як встановлено судом другої інстанції із матеріалів справи, ТОВ "Промресурси" не було передано ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" оригіналу простого векселя № 65305965492929, який було втрачено при поштовій пересилці з органу ДВС, а ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" сплачено на користь ТОВ "Промресурси" 170 870,00 грн, а не 174 000,00 грн, як передбачено Угодою, що зокрема, встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 8/143-08 від 08.09.2008, яким визнано припиненим зобов'язання ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" за векселем № 65305965492929 внаслідок укладення між сторонами спірної Угоди та зобов'язано позивача повернути відповідачу оригінал векселя.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній постанові від 06.07.2016 обгрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції від 25.04.2016 підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, позивачем - ТОВ "Промресурси" не доведено, в порушення вимог ст.ст.33,34 ГПК України, що укладення ним спірної Угоди викликано його важким матеріальним становищем та загрозою банкрутства, а відповідач усвідомлював перебування позивача під впливом тяжкої обставини і вимушене вчинення правочину, чим і скористався, тобто позивачем не доведено існування правових підстав для визнання спірної угоди недійсною в порядку ст.ст. 203,215,233 ЦК України.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Промресурси" висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 06.07.2016 у справі № 5005/1178/2011 відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 5005/1178/2011 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

О.Є. Короткевич