Ухвала

від 06.07.2016 по справі 127/1892/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

6 липня 201 6 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Вінницької міської ради, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП», ОСОБА_9, про скасування рішення ради, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 7 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_10 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та сарай літ. «Ж». ОСОБА_8 є власником квартири № 1 у цьому жилому будинку. Позивач вважала, що придбавши квартиру № 2, до неї перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій розташований даний будинок та земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування цього будинку. Однак за рішенням Вінницької міської ради від 27 листопада 2009 року № 2608 земельну ділянку площею 254 кв. м по АДРЕСА_2 безоплатно передано ОСОБА_7 Дане рішення позивач вважала незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки житловий будинок АДРЕСА_3 знаходиться на земельній ділянці, зареєстрованій за землекористувачами вказаного будинку на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21 лютого 1956 року № 4/194. Площа земельної ділянки, зареєстрованої за землекористувачами будинку, складає 817 кв. м. Реєстрація земельної ділянки за ними проводилась на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради від 18 липня 1952 року № 1383 «Про наслідки перевірки виконання виконкому місцевих рад депутатів трудящих робіт по обміру земель, проведених в містах та робітничих селищах міського типу області» та рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15 грудня 1952 року № 42/1487 «Про впорядкування обміру та обліку, а також використання міських земель та про реєстрацію документів на право користування земельними ділянками». Дані рішення приймалися на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1952 року та рішення виконкому обласної ради депутатів трудящих від 18 липня 1952 року № 1383. Згідно зазначених рішень повноваження щодо проведення реєстрації документів на право користування земельними ділянками були надані бюро технічної інвентаризації. Відведення відповідних земельних ділянок в натурі та закріплення відповідних земельних ділянок межовими знаками зазначеними рішеннями не вимагалось.

Вважаючи, що рішення Вінницької міської ради від 27 листопада 2009 року № 2608 в частині безоплатної передачі ОСОБА_7 земельної ділянки суперечить вимогам ч. 6 ст. 116, ст. 124 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», позивач просила його скасувати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 7 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_10 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до договору міни від 20 вересня 2014 року ОСОБА_10 є власником квартири АДРЕСА_4 Власником квартири № 1 у цьому будинку є ОСОБА_11 Указаний будинок є багатоквартирним.

Рішенням Вінницької міської ради від 27 листопада 2009 року № 2608 ОСОБА_7 безоплатно передано земельну ділянку площею 254 кв. м по АДРЕСА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

17 травня 2011 року ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ ГРУП» (далі - ТОВ «ЗЕТ ГРУП») придбало у ОСОБА_7 указану земельну ділянку, а 17 вересня 2013 року земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_9 відповідно до договору купівлі-продажу (а. с. 47-48).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із обставин, встановлених у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року, ухваленому у справі № 127/16085/13-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, Вінницької міської ради, третя особа - ТОВ «ЗЕТ ГРУП», про скасування рішення, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, зокрема, судами було встановлено, що землекористування ділянкою площею 817 кв. м, яка була закріплена за будинком АДРЕСА_6 відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 21 лютого 1956 року № 4/194 було тимчасовим і припинилось внаслідок закінчення строку, на який її було надано згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 36 ЗК УРСР (в редакції 1970 року), при цьому підстав для її вилучення (викупу) у порядку ст. ст. 149-151 ЗК України не було, а відповідно до рішення Вінницької міської ради від 4 квітня 2008 року № 1845 цей будинок увійшов до переліку об'єктів комунальної власності.

При цьому суди встановили, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 до складу якої також входить сарай літ. «Ж», у позивача виникло на підставі договору міни від 20 вересня 2014 року, вже після того, як ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку за цією ж адресою.

З огляду на ці обставини і те, що ОСОБА_12 не надавалась спірна земельна ділянка та на неї у позивача не виникло право власності у порядку, передбаченому ст. ст. 116, 125, 126 ЗК України, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваним рішенням Вінницької міської ради від 27 листопада 2009 року № 2608 жодним чином не порушуються права позивача, оскільки у останньої не виникло жодних прав на земельну ділянку по АДРЕСА_7

Такий висновок судів відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 7 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

О.О. Дьоміна А.О. Леванчук А.В. Маляренко І.К. Парінова О.В. Ступак Головуючий: Судді: