Постанова

від 05.07.2016 по справі 823/461/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року справа № 823/461/16

11 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Сосюрі Ф.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс», про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Айова» (далі - позивач) з позовною заявою до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - відповідач 1), Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс», в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (індексний номер 27985220 від 29.01.2016).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваним рішенням зареєстровано право оренди за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» на земельну ділянку, яка використовується позивачем на підставі діючого договору оренди, без врахування переважного права на продовження його дії. Тому просив задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання не прибув, звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просив розгляд справи здійснити за його відсутності.

Відповідач 1 свого представника у судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не подав, про дату, час та місце содового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач 2 подав до суду заперечення відповідно до яких позов не визнав у повному обсязі та просив розгляд справи здійснити без участі його представника.

Третя особа - ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, свого представника у судове засідання не направила, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» свого представника у судове засідання не направило, причини його неявки суду не повідомило, про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином. 07.06.2016 ТОВ «ВП «Імпульс плюс» подало до суду заперечення проти позову, відповідно до яких зазначило, що наявність оскаржуваного рішення відповідача не порушує право позивача на володіння та користування земельною ділянкою, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позиції сторін у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 26.08.2011 між позивачем (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір (б/н) оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 5 років загальною площею 2,3952 га, що належить орендодавцю на праві власності відповідно до Державного акту від 12.11.2010 серії НОМЕР_1. Зазначений договір зареєстровано у відділі Держземагенства у Тальнівському районі Черкаської області 03.12.2012 за №712408364008346. Відповідно до п. 20 зазначеного договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Суд з'ясував, що у період дії зазначеного договору державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна 29.01.2016 прийняла рішення № 27985220 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 № 89, укладеного між ТОВ «ВП «Імпульс плюс» та ОСОБА_1

Відповідно до договору оренди від 15.09.2015 № 89 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії права оренди починається з 06.09.2016.

Вважаючи зазначене рішення державного реєстратора протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, як законного орендаря спірної земельної ділянки, ТОВ «Айова» звернулось з позовом до суду.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон №161), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон №1952).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №161 встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону №161 право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статей 125-126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно до Закону №1952.

Проаналізувавши зазначені норми Законодавства України, суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право оренди земельної ділянки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952 підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням у період дії договору оренди (укладеного між позивачем та ОСОБА_1) зареєстровано за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» право оренди вищевказаної земельної ділянки, що виникне з 06.09.2016, тобто на майбутнє.

Враховуючи, що відповідно до ст. 17 Закону №161 об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, суд погоджується з доводами позивача про порушення оскаржуваним рішенням його прав.

Сторони договору мають право визначати будь-який строк, з якого почнуть діяти їхні права та обов'язки. Однак з огляду на системний аналіз зазначених норм законодавства України, на переконання суду, державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права. Зазначене, також, підтверджується наступним.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

- формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

- встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

- відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

- видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідач 1, що є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не надав жодного доказу в обґрунтування правомірності прийнятого оскаржуваного рішення та не довів, що виконав зазначені норми Закону №1952.

За приписами ч. 4 ст. 18 Закону №1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону №1952 визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права що підлягають державній реєстрації чи його дубліката.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 10 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Верховний суд України в постанові від 29.09.2015 по справі №21-760а15 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При вирішенні спору судом враховано відсутність доказів про недійсність (нечинність) договору оренди від 26.08.2011 № 221 позивача з ОСОБА_1 Враховуючи зазначене, реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, відповідач 1 не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Суд наголошує, що реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Крім того, у матеріалах справах наявне колективне звернення жителів сіл Кобринова Гребля і Антонівка до ТОВ «Українські аграрні інвестиції» (одного з засновників позивача), підписаного у т.ч. ОСОБА_1, з якого вбачається про намір розірвати відносини з ТОВ «ВП «Імпульс плюс» та продовжити договір оренди землі з позивачем.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Врахувавши вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 29.01.2016 індексний номер 27985220.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (20400, Черкаська область, м. Тальне, вул Соборна, 30 Б, ідентифікаційний код 25674188) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» (20400, Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 103, ідентифікаційний код 32285780) витрати із сплати судового збору у сумі 1378 грн., сплачених відповідно до платіжного доручення від 27.04.2016 № 2096.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову складено у повному обсязі 11.07.2016.