Ухвала

від 12.07.2016 по справі 826/22683/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22683/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Ойл" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Ойл" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Ойл" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 28 квітня 2015 року по 05 червня 2012 року та з 08 червня 2015 року по 12 червня 2015 рокуна підставі направлень на перевірку від 28 квітня 2015 року № 875/22-04П та № 876/22-02П, від 30 квітня 2015 року №895/22-04П та №894/22-04П, №893/22-04П, наказів від 28 квітня 2015 року №907, від 21 травня 2015 року №1035 та постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Асташова Є.В. від 09 грудня 2014 року на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 статті 75, п.п.78.1.11 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Елемент Ойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

Результати перевірки оформлено актом від 12 червня 2015 року №257/26-57-22-02-10/39038178 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Елемент Ойл" код за ЄДРПОУ 39038178 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 26 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року ".

В ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ "Елемент Ойл" вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12 621 766,00 грн. , утому числі за 2014 рік; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 010 952,00 грн., у тому числі за квітень, вересень, жовтень, грудень 2014 року, за січень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 03 липня 2015 року прийнято податкові повідомлення рішення: № 0002372202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Елемент Ойл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 15 777 207,50 грн., у тому числі за основним платежем на 12 621 766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 155 441,50 грн.: № 0002362202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Елемент Ойл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 016 428,00 грн., у тому числі за основним платежем на 8 010 952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 005 476,00 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Міленіум Білд", ТОВ "Промі Лайт", ТОВ "Полокран", ТОВ "Інвест Транссервіс", ТОВ "Інвест Сервіслюкс", ПП "Олімп", ТОВ "Скіфія-Транзит", ТОВ "Каст-Груп", ТОВ "Альшар Груп", ТОВ "Укренергогаз", ТОВ "Бест ЮА", ТОВ "Карт-Бланш ЛТД", ТОВ "ПДП Три", ТОВ "Арт Трейдінг Груп", ТОВ "Редіон Плюс", ТОВ "Респект Солюшинз", ТОВ "Екстрабренд", ТОВ "Нура Груп", ТОВ "Веда Актив" та ТОВ "Гамма Груп".

Так, ТОВ "Елемент Ойл", як довіритель, уклало з підприємствами - комерційними агентами наступні договори: агентський договір від 11 березня 2014 року №М-11/03/14 з ТОВ "Міленіум Білд"; агентський договір від 03 березня 2014 року №М-03/03/14 з ТОВ "Промі Лайт"; агентський договір від 12 березня 2014 року №224 з ТОВ "Полокран"; агентський договір від 07 березня 2014 року №ІТ-07/03-14 з ТОВ "Інвест Транссервіс"; агентський договір від 03 березня 2014 року №ІС-03/03-14 з ТОВ "Інвест Сервіслюкс"; агентський договір від 01 квітня 2014 року №0104/14 з ПП "Олімп"; агентський договір від 01 червня 2014 року №0106/14 з ТОВ "Скіфія-Транзит"; агентський договір від 01 червня 2014 року №0106/14 з ТОВ "Каст-Груп"; агентський договір від 01 червня 2014 року №0106/14 з ТОВ "Альшар Груп"; агентський договір від 04 липня 2014 року №ДУ-04/07-14 з ТОВ "Укренергогаз"; агентський договір від 16 липня 2014 року №16/07-2014 з ТОВ "Бест ЮА"; агентський договір від 11 серпня 2014 року №11/08-2014 з ТОВ "Арт Трейдінг Груп"; агентський договір від 12 серпня 2014 року №РП 12/08-14 з ТОВ "Редіон Плюс"; агентський договір від 16 серпня 2014 року №РС 16/08-14 з ТОВ "Респект Солюшинз"; агентський договір від 23 вересня 2014 року №ЕК 23/09-14 з ТОВ "Екстрабренд"; агентський договір від 01 листопада 2014 року №1/11/14 з ТОВ "Нура Груп"; агентський договір від 01 листопада 2014 року №1/11/14 з ТОВ "Веда Актив"; агентський договір від 20 жовтня 2014 року №20/10/14 з ТОВ "Гамма Груп".

За умовами зазначених договорів комерційний агент зобов'язується надати довірителю послуги щодо вивчення правочинів, передбачених в пунктах 1.2-1.3 цього договору, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаних договорів комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом; за цим договором комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 16.1.5 п. 16.1 статті 16 ПК України - платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

Так, позивачем, на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань зазначено, що за участю комерційних агентів укладено договори на поставку нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин) із третіми особами, тобто, агентські послуги придбавались з метою збільшення обсягів продажу палива та розширення кола покупців, на підтвердження чого надано суду копії таких первинних документів: договорів поставки, податкових та видаткових накладних, митних декларацій щодо продажу ТОВ "Елемент Оіл" нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин, паливо для реактивних двигунів).

Разом з тим, суд звертає увагу, що надані позивачем документи по взаємовідносинам із ТОВ "Міленіум Білд", ТОВ "Промі Лайт", ТОВ "Полокран", ТОВ "Інвест Транссервіс", ТОВ "Інвест Сервіслюкс", ПП "Олімп", ТОВ "Скіфія-Транзит", ТОВ "Каст-Груп", ТОВ "Альшар Груп", ТОВ "Укренергогаз", ТОВ "Бест ЮА", ТОВ "Арт Трейдінг Груп", ТОВ "Редіон Плюс", ТОВ "Респект Солюшинз", ТОВ "Екстрабренд", ТОВ "Нура Груп", ТОВ "Веда Актив" та ТОВ "Гамма Груп" не підтверджують фактичне здійснення таких послуг. Зокрема, надані матеріали не містять доказів, які б свідчили, що комерційні агенти вчиняли дії щодо пошуку оптових покупців нафтопродуктів та проводили будь-яку переддоговірну роботу з ними, як це зазначено агентськими договорами, у тому числі листування, узгодження умов постачання; щодо інформування контрагентами про необхідність проведення переговорів з потенціальними покупцями та сприяння організації зустрічей і переговорів тощо.

Отже, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, придбаних у ТОВ "Міленіум Білд", ТОВ "Промі Лайт", ТОВ "Полокран", ТОВ "Інвест Транссервіс", ТОВ "Інвест Сервіслюкс", ПП "Олімп", ТОВ "Скіфія-Транзит", ТОВ "Каст-Груп", ТОВ "Альшар Груп", ТОВ "Укренергогаз", ТОВ "Бест ЮА", ТОВ "Арт Трейдінг Груп", ТОВ "Редіон Плюс", ТОВ "Респект Солюшинз", ТОВ "Екстрабренд", ТОВ "Нура Груп", ТОВ "Веда Актив" та ТОВ "Гамма Груп", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям, як це вірно визначено в оскаржуваному рішенні.

Також, суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем, зважаючи на наступне.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Зокрема, на думку колегії суддів, у випадку надання агентських послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку. Наведене також стосується і актів здачі-прийняття робіт.

Разом з тим, з наданих апелянтом актів та податкових накладних вбачається, що в них вказано лише загальне найменування робіт «агентські послуги» та відсутня інформація щодо того, що саме було зроблено, в які строки, яким способом тощо.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань за договорами про надання агентських послуг.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами з наведеними вище контрагентами позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про порушення ТОВ "Елемент Ойл" вимог ПК України при формуванні показників податкового кредиту за перевіреними господарськими операціями законним та обґрунтованим.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві визнаються судом правомірними.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Ойл" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.