Постанова

від 05.12.2019 по справі 826/22683/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа №826/22683/15

адміністративне провадження №К/9901/27699/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник позивача - Мілян М.В., Козелько Є.А. представник відповідача - Пінчук Б.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Елемент Ойл на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2016 (суддя: Кузьменко В.А.) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 (колегія у складі суддів: В.В.Файдюк, Є.І.Мєзенцев, Є.В.Чаку) у справі №826/22683/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Елемент Ойл доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Ойл" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2015 року №0002372202 та №0002362202.

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними, а ТОВ "Елемент Ойл" дотримано необхідні умови для віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, вартості придбаних послуг та віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ними не було встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, придбаних у ТОВ "Міленіум Білд", ТОВ "Промі Лайт", ТОВ "Полокран", ТОВ "Інвест Транссервіс", ТОВ "Інвест Сервіслюкс", ПП "Олімп", ТОВ "Скіфія-Транзит", ТОВ "Каст-Груп", ТОВ "Альшар Груп", ТОВ "Укренергогаз", ТОВ "Бест ЮА", ТОВ "Арт Трейдінг Груп", ТОВ "Редіон Плюс", ТОВ "Респект Солюшинз", ТОВ "Екстрабренд", ТОВ "Нура Груп", ТОВ "Веда Актив" та ТОВ "Гамма Груп", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 28 квітня 2015 року по 05 червня 2012 року та з 08 червня 2015 року по 12 червня 2015 року, на підставі направлень на перевірку від 28 квітня 2015 року № 875/22-04П та № 876/22-02П, від 30 квітня 2015 року №895/22-04П та №894/22-04П, №893/22-04П, наказів від 28 квітня 2015 року №907, від 21 травня 2015 року №1035 та постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Асташова Є.В. від 09 грудня 2014 року на підставі пп.75.1.2 п.75.1 статті 75, пп.78.1.11 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Елемент Ойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

Результати перевірки оформлено актом від 12 червня 2015 року №257/26-57-22-02-10/39038178 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Елемент Ойл" код за ЄДРПОУ 39038178 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 26 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року ".

В ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ "Елемент Ойл" вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12 621 766,00 грн. , утому числі за 2014 рік; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 010 952,00 грн., у тому числі за квітень, вересень, жовтень, грудень 2014 року, за січень 2015 року.

На підставі висновків акта перевірки, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 03 липня 2015 року прийнято податкові повідомлення рішення: №0002372202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Елемент Ойл" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 15 777 207,50 грн., у тому числі за основним платежем на 12 621 766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3155441,50 грн.: №0002362202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Елемент Ойл" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 016 428,00 грн., у тому числі за основним платежем на 8 010 952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 005 476,00 грн.

Судами також встановлено, що в періоді який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Міленіум Білд", ТОВ "Промі Лайт", ТОВ "Полокран", ТОВ "Інвест Транссервіс", ТОВ "Інвест Сервіслюкс", ПП "Олімп", ТОВ "Скіфія-Транзит", ТОВ "Каст-Груп", ТОВ "Альшар Груп", ТОВ "Укренергогаз", ТОВ "Бест ЮА", ТОВ "Карт-Бланш ЛТД", ТОВ "ПДП Три", ТОВ "Арт Трейдінг Груп", ТОВ "Редіон Плюс", ТОВ "Респект Солюшинз", ТОВ "Екстрабренд", ТОВ "Нура Груп", ТОВ "Веда Актив" та ТОВ "Гамма Груп".

Так, ТОВ "Елемент Ойл", як довіритель, уклало з підприємствами - комерційними агентами наступні договори: агентський договір від 11 березня 2014 року №М-11/03/14 з ТОВ "Міленіум Білд"; агентський договір від 03 березня 2014 року №М-03/03/14 з ТОВ "Промі Лайт"; агентський договір від 12 березня 2014 року №224 з ТОВ "Полокран"; агентський договір від 07 березня 2014 року №ІТ-07/03-14 з ТОВ "Інвест Транссервіс"; агентський договір від 03 березня 2014 року №ІС-03/03-14 з ТОВ "Інвест Сервіслюкс"; агентський договір від 01 квітня 2014 року №0104/14 з ПП "Олімп"; агентський договір від 01 червня 2014 року №0106/14 з ТОВ "Скіфія-Транзит"; агентський договір від 01 червня 2014 року №0106/14 з ТОВ "Каст-Груп"; агентський договір від 01 червня 2014 року №0106/14 з ТОВ "Альшар Груп"; агентський договір від 04 липня 2014 року №ДУ-04/07-14 з ТОВ "Укренергогаз"; агентський договір від 16 липня 2014 року №16/07-2014 з ТОВ "Бест ЮА"; агентський договір від 11 серпня 2014 року №11/08-2014 з ТОВ "Арт Трейдінг Груп"; агентський договір від 12 серпня 2014 року №РП 12/08-14 з ТОВ "Редіон Плюс"; агентський договір від 16 серпня 2014 року №РС 16/08-14 з ТОВ "Респект Солюшинз"; агентський договір від 23 вересня 2014 року №ЕК 23/09-14 з ТОВ "Екстрабренд"; агентський договір від 01 листопада 2014 року №1/11/14 з ТОВ "Нура Груп"; агентський договір від 01 листопада 2014 року №1/11/14 з ТОВ "Веда Актив"; агентський договір від 20 жовтня 2014 року №20/10/14 з ТОВ "Гамма Груп".

За умовами зазначених договорів комерційний агент зобов`язується надати довірителю послуги щодо вивчення правочинів, передбачених в пунктах 1.2-1.3 цього договору, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаних договорів комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом; за цим договором комерційний агент вчиняє наступні дії на підставі договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання, раніше погоджені з довірителем, повністю готуючи укладання правочину.

На підтвердження факту виконання господарських зобов`язань зазначено, що за участю комерційних агентів укладено договори на поставку нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин) із третіми особами, тобто, агентські послуги придбавались з метою збільшення обсягів продажу палива та розширення кола покупців, на підтвердження чого надано суду копії таких первинних документів: договорів поставки, податкових та видаткових накладних, митних декларацій щодо продажу ТОВ "Елемент Оіл" нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин, паливо для реактивних двигунів).

Разом з тим, суди звернули увагу на те, що надані позивачем документи по взаємовідносинам із ТОВ "Міленіум Білд", ТОВ "Промі Лайт", ТОВ "Полокран", ТОВ "Інвест Транссервіс", ТОВ "Інвест Сервіслюкс", ПП "Олімп", ТОВ "Скіфія-Транзит", ТОВ "Каст-Груп", ТОВ "Альшар Груп", ТОВ "Укренергогаз", ТОВ "Бест ЮА", ТОВ "Арт Трейдінг Груп", ТОВ "Редіон Плюс", ТОВ "Респект Солюшинз", ТОВ "Екстрабренд", ТОВ "Нура Груп", ТОВ "Веда Актив" та ТОВ "Гамма Груп" не підтверджують фактичне здійснення таких послуг. Зокрема, надані матеріали не містять доказів, які б свідчили, що комерційні агенти вчиняли дії щодо пошуку оптових покупців нафтопродуктів та проводили будь-яку переддоговірну роботу з ними, як це зазначено агентськими договорами, у тому числі листування, узгодження умов постачання; щодо інформування контрагентами про необхідність проведення переговорів з потенціальними покупцями та сприяння організації зустрічей і переговорів тощо.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів робіт та послуг, цілком обґрунтовано звернули увагу на те, що з наданих суду доказів на підтвердження фактичного придбання у спірних контрагентів послуг неможливо зробити висновок про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками досліджуваних операцій.

В тому числі правильно враховано, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат.

Окрім того, стосовно доводів касаційної скарги про неправомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з неврахуванням правил п.58.4 ст.54, 78.1.11 ст. 78 та п.86.9 ст.86 ПК України, касаційний суд відзначає наступне.

Відповідно до п.58.4 ст.58 ПК України, який діяв на час проведення перевірки та прийняття спірного рішення, у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов`язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Пункт 86.9 ст.86 ПК України, який був чинним на час проведення перевірки та прийняття спірного рішення, встановлює, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Однак в рамках кримінального провадження № 12014220670000024, (за постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України якого була призначена перевірка у даній справі), не розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю Елемент Ойл про ухилення від сплати податків і зборів. Досудове розслідування здійснювалось за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 212 ч.2 ст. 364 КК України за фактом вчинення службовими особами ДАЗТ Укрзалізниця та ТОВ Елемент Ойл привласнення державних коштів шляхом зловживання службовим становищем, а також ухилення від сплати податків.

Зважаючи на викладене, правила п.58.4 ст.54 та п.86.9 ст.86 ПК України щодо неможливості прийняття податкових повідомлень-рішень до ухвалення вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, що набрали законної сили, на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Окрім того, дані доводи позивача про порушення процедури прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не були підставою позову.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елемент Ойл залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду