Ухвала

від 12.07.2016 по справі 25/363-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 25/363-А Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Господарського суду м. Києва від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до акціонерного товариства «Банк «Велес», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Воталі», про стягнення заборгованості по непогашених податкових векселях, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція (далі - Позивач, Іванківська МДПІ) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного товариства «Банк «Велес» (далі - Відповідач, АТ «Банк «Велес»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Воталі» (далі - Третя особа, ТОВ «Воталі») про стягнення заборгованості по непогашених векселях на загальну суму 904 501,37 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.05.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що хоча Відповідачем і не було виконано авальовані векселі, разом з тим, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов'язано Позивача зарахувати Третій особі суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 372 867,96 грн. в рахунок погашення зобов'язань у тому числі за виданими податковими векселями, підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Воталі» на виконання вимог затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, було надано Позивачу прості векселі: серії АА №0112362 від 05.12.2006 року на суму 11 336,89 грн. із датою погашення 03.01.2007 року; серії АА №0112359 від 05.12.2006 року на суму 19 958,90 грн. із датою погашення 03.01.2007 року; серії АА №0112361 від 05.12.2006 року на суму 11 228,29 грн. із датою погашення 03.01.2007 року; серії АА №0112364 від 05.12.2006 року на суму 14 188,50 грн. із датою погашення 03.01.2007 року; серії АА №0112360 від 05.12.2006 року на суму 17 934,66 грн. із датою погашення 03.01.2007 року; серії АА №0112980 від 20.12.2006 року на суму 19 930,91 грн. із датою погашення 18.01.2007 року; серії АА №0112979 від 20.12.2006 року на суму 62 889,72 грн. із датою погашення 18.01.2007 року; серії АА №0112978 від 20.12.2006 року на суму 62 770,77 грн. із датою погашення 18.01.2007 року; серії АА №0112983 від 20.12.2006 року на суму 17 524,76 грн. із датою погашення 18.01.2007 року; серії АА №0112982 від 20.12.2006 року на суму 19 906,22 грн. із датою погашення 18.01.2007 року; серії АА №0112981 від 20.12.2006 року на суму 24 747,91 грн. із датою погашення 18.01.2007 року; серії АА №0112971 від 19.12.2006 року на суму 19 254,27 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112970 від 19.12.2006 року на суму 17 792,64 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112969 від 19.12.2006 року на суму 22 934,86 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112976 від 19.12.2006 року на суму 18 498,85 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112890 від 19.12.2006 року на суму 16 441,43 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112975 від 19.12.2006 року на суму 17 845,57 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112892 від 19.12.2006 року на суму 61 711,99 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112973 від 19.12.2006 року на суму 50 768,31 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112891 від 19.12.2006 року на суму 22 761,31 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112974 від 19.12.2006 року на суму 15 123,66 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112893 від 19.12.2006 року на суму 20 065,44 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112977 від 19.12.2006 року на суму 20 199,24 грн. із датою погашення 17.01.2007 року; серії АА №0112984 від 21.12.2006 року на суму 16 461,30 грн. із датою погашення 19.01.2007 року; серії АА №0112985 від 21.12.2006 року на суму 24 092,52 грн. із датою погашення 19.01.2007 року; серії АА №0112988 від 22.12.2006 року на суму 62 759,82 грн. із датою погашення 20.01.2007 року; серії АА №0112987 від 22.12.2006 року на суму 28 305,45 грн. із датою погашення 20.01.2007 року (а.с. 14-40).

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції зі змісту наявних у матеріалах справи векселів, сума заборгованості за останніми складає 717 434,19 грн., що не відповідає вказаній Позивачем сумі - 934 434,19 грн.

Як вірно встановив суд першої інстанції, авалістом за вказаними податковими векселями виступив АТ «Банк «Велес», про що свідчать відповідні написи останнього на векселях.

Враховуючи, що Третьою особою у встановлений для погашення векселів строк їх виконано не було, а Відповідачем не забезпечено виконання авальованих векселів, Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 1, 11 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 32, 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, прийшов до висновку, що Відповідач повинен виконати зобов'язання за авальованими ним векселями, водночас, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов'язано податковий орган зарахувати ТОВ «Воталі» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3 372 867,96 грн. в рахунок погашення зобов'язань, зокрема, за виданими податковими векселями, підстави для задоволення позову відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка була чинна на момент видання Третьою особою векселів (далі - Закон про ПДВ), з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Приписи п. 1.16 ст. 1 Закону про ПДВ визначають податковий вексель як письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Згідно пп. «в» п. 10.1 ст. 10 Закону про ПДВ особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель.

Положеннями абз. 2 п. 11.5 ст. 11 Закону про ПДВ визначають, що податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.

Порядок видачі податкових векселів врегульовано розділом ІІ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (далі - Порядок).

Так, згідно абз. 3 п. 2 Порядку аваль - вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.

При цьому пунктом 12 Порядку підкреслено, що податкові векселі в обов'язковому порядку підлягають забезпеченню (підтвердженню) комерційними банками шляхом авалю.

Як було встановлено раніше та не заперечувалося сторонами, Відповідачем були у встановленому порядку авальовані наведені у переліку вище векселі, видані Позивачу Третьою особою.

Згідно абз. 6 п. 19 Порядку та абз. 3 п. 11.5 ст. 11 Закону про ПДВ комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Відповідно до ст. Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року (далі - Уніфікований закон), платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Згідно ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.

Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Отже, оскільки, як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Воталі» у встановлений у векселях строк їх погашення не здійснило, обов'язок з оплати податкових векселів покладено на АТ «Банк «Велес».

Разом з тим, Господарський суд м. Києва вірно зауважив, що 09.07.2007 року ТОВ «Воталі» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Іванківської МДПІ про зобов'язання зарахувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 5 423 499,53 грн. в рахунок погашення зобов'язань по податковим векселям, що були видані у грудні 2006 року та січні 2007 року (а.с. 51-52).

Абзацом четвертим п. 11.5 ст. 11 Закону про ПДВ передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Згідно абз. 5 п. 19 Порядку платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Наряду з достроковим погашенням податкових векселів за рахунок сум бюджетного відшкодування, що фактично можливо стосовно податкових векселів, строк погашення яких настає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку має право на погашення податкового векселя, строк сплати за яким настав, за рахунок сум бюджетного відшкодування з дотриманням вимог абзацу сьомого п. 11.5 ст. 11 Закону про ПДВ.

Відповідно до абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону про ПДВ якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

При цьому, право на погашення зобов'язання за податковим векселем за рахунок сум бюджетного відшкодування виникає за умови, що на дату поставки податкового векселя митному органу платник податку має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка не менше суми зобов'язання за векселем.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі і погашення податкових векселів, викладених у листі ДПА України від 22.12.2005 року № 25595/7/16-1517, підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Господарського суду м. Києва від 14.12.2015 року у справі №А20/283-07/4 (а.с. 79-87), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року (а.с. 125-127) задоволено позовні вимоги ТОВ «Воталі» та зобов'язано Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зарахувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 372 867,96 грн. в рахунок погашення зобов'язань ТОВ «Воталі» за виданими у грудні 2006 року та січні 2007 року податковими векселями, у тому числі векселями, про стягнення заборгованості за якими звернувся Позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, оскільки у розумінні положень Закону про ПДВ векселі, видані Третьою особою Позивачу у період з 05.12.2006 року по 22.12.2006 року згідно переліку, зазначеному вище, вважаються погашеними, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Посилання Апелянта на те, що рішення суду у справі №А20/283-07/4 не набрало законної сили, оскільки ним подано касаційну скаргу, судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Оскільки ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року у справі №А20/283-07/4 постановлена у відкритому судовому засіданні, вона набрала законної сили з моменту проголошення, тобто 12.04.2016 року.

Доказів зупинення Вищим адміністративним судом України виконання рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі №А20/283-07/4 Апелянтом суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до акціонерного товариства «Банк «Велес», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Воталі», про стягнення заборгованості по непогашених податкових векселях - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.