Рішення

від 07.07.2016 по справі 910/4444/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/4444/16

За первісним позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» доТовариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» про стягнення 222 111,90 грн. За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» провизнання недійсним договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 р.

Головуючий суддя Підченко Ю.О. СуддяБосий В.П. СуддяУсатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Лялюк Л.В. - представник за довіреністю від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Логутова С.В. - представник за довіреністю Вільний слухачОСОБА_7

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - КП «Київжитлоспецексплуатація») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» (надалі - ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА») про стягнення суми основного боргу в розмірі 224 607, 60 грн., пені - 30 420, 72 грн., інфляційних втрат в розмірі 5 418, 26 грн. та 3% річних - 2 086, 04 грн. відповідно до договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.04.2016 р.

14.04.2016 р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника КП «Київжитлоспецексплуатація» надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Також, 14.04.2016 р. від представника ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою уповноваженого представника, а також заперечення на позовну заяву.

Відповідно до змісту заперечень на позовну заяву, ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» вказує, що тільки співвласники багатоквартирного будинку мають право розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним, зокрема встановлювати сервітути тощо. Вказував, що звернувся з пропозицією до КП «Київжитлоспецексплуатація» погодити на поточну дату перелік будинків у Додатку №1 до Договору, на предмет з'ясування їх належності до комунальної власності або наявності у КП «Київжитлоспецексплуатація» права та законно визначених підстав надавати в користування спільну сумісну власність власників багатоквартирних будинків третім особам. Також, зазначали, що не з'ясування питання кількості будинків є недосягненням сторонами Договору домовленості по всім суттєвим питанням Договору.

15.04.2016 р. від представника ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли пояснення до відзиву на позов та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2016 р. наполягав на позові, проте усно повідомив суд, що відбулося часткове погашення ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» боргу, в сумі 10 000, 00грн., втім докази погашення суду не надав. На підставі вищевикладеного представник позивача усно клопотав перед судом про відкладення розгляду справи для надання відповідних документів по справі.

Відповідач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.04.2016 р. не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 13.05.2016 р.

12.05.2016 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від представника КП «Київжитлоспецексплуатація» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої вказав, що ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 10 00,00 грн., у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 214 607,60 грн., інфляційні втрати - 5 418,26 грн. та 3% річних - 2 086,04 грн. відповідно до договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 222 111,90 грн.

Окрім того, 12.05.2016 р. від представника позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 1 087, 63 грн. Суд вказує, що дане клопотання буде розглянуто за результатами вирішення спору по суті в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2016 р. представником позивача долучено до матеріалів справи через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва додаткові докази по суті спору.

Також, 13.05.2016 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» до КП «Київжитлоспецексплуатація» про визнання недійсним договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 р. укладеного між КП «Київжитлоспецексплуатація» та ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» з 01.07.2015 р. в частині надання права користування будівлями, що не є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Представник позивача у судовому засіданні 13.05.2016 р. наполягав на позові з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2016 р. позов не визнав, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України надав клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів. Крім того, для підтвердження правомірності чи не правомірності стягнення КП «Київжитлоспецексплуатація» суми заборгованості за договором про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 р. відповідач надав клопотання про витребування доказів, а саме: зобов'язати КП «Київжитлоспецексплуатація» надати інформацію з документальним підтвердженням щодо належності будинків, зазначених у Додатку №1 до договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014р. до комунальної власності; договору між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та КП «Київжитлоспецексплуатація» з приводу розпорядження допоміжними приміщеннями будівель комунальної власності; укладення КП «Київжитлоспецексплуатація» договорів з співвласниками/управителями багатоквартирних житлових будинків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 27.05.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» до КП «Київжитлоспецексплуатація» про визнання недійсним договору, розгляд зустрічної позовної заяви призначив на 27.05.2016 р.

26.05.2016 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву відповідно до якого вважав її необґрунтованою, просив відмовити у задоволені зустрічного позову. Також представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надано додаткові докази по справі.

Також, 26.05.2016р. на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2016р. представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надано пояснення по справі.

Відповідно до змісту до вказаних пояснень, вказували, що для отримання з ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» плати за користування будинками, в яких є квартири та нежитлові приміщення, що належать на праві приватної власності фізичним та юридичним особам, КП «Київжитлоспецексплуатація» мало укласти відповідні договори з власниками/управителями спільного майна багатоквартирного будинку, щоб мати право розпоряджатися даним майном.

26.05.2016 р. від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про витребування доказів.

Так, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) з метою з'ясування питання наявності у будівлях перелічених в Додатку № 1 до Договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014р. квартир та/або нежитлових приміщень, що належать на праві приватної власності фізичним чи юридичним особам та наявності у позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) правових підстав для надання третім особам права у користування приміщеннями у вказаних будівлях, просив: витребувати у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» інформацію щодо наявності чи відсутності у зазначених вище будинках квартир та/або нежитлових приміщень, що належать на праві приватної власності фізичним чи юридичним особам: вулиця Братиславська, будинки №№: 44/2, 16, 18, 18А, 18Б, 6, 10, 8, 26, 34, 38, 34Б, 42, 42А, 20А; вулиця Волкова космонавта, будинки №№: 2, 26, 4, 12А, 16, 20А, 24; вулиця Жукова маршала, будинки №№: 47А, 51, 35/24, 53, 19, 21, 27, 29, 29А, 31, 17 45А, 21 А, 41 А, 22,28; вулиця Кіото, будинки №№: 5, 9; вулиця Курчатова, будинки №№: 23, 3, 4, 6, 7, 17, 14, 16, 20, 22; проспект Лісовий, будинки №№: 43, 13А, 17, 19,21,3,5,8, 10, 11, 12, 18,20,24,26; вулиця Матеюка, будинки №№: 5А, 5Б, 1,9, 11; вулиця Мілютенка, будинки №№: 17А, 9, 11 А, 11Б, 46, 18, 38, 17Б, 22, 24, 26, 12А, 23А, 42А, 36, 3, 7, 5А, 15А; вулиця Шолом-Алейхема, будинки №№: 22, 11, 13, 6, 10А, 1, 5, 7/20, 9, ПА, 19А. та чи надані власниками квартир та нежитлових приміщень зазначених вище будинків повноваження КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» на передачу права користування допоміжними приміщеннями у зазначених будинках КП «Київжитлоспецексплуатація». 2. Витребувати у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» інформацію щодо наявності чи відсутності у зазначених вище будинках квартир та/або нежитлових приміщень, що належать на праві приватної власності фізичним чи юридичним особам: вулиця АДРЕСА_3, АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9; АДРЕСА_10; АДРЕСА_11; АДРЕСА_12; АДРЕСА_13; АДРЕСА_14; АДРЕСА_15; АДРЕСА_16; АДРЕСА_17; АДРЕСА_18; АДРЕСА_19, АДРЕСА_20; АДРЕСА_21; АДРЕСА_22; АДРЕСА_23; АДРЕСА_24; АДРЕСА_25 ; та чи надані власниками квартир та нежитлових приміщень зазначених вище будинків повноваження КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на передачу права користування допоміжними приміщеннями у зазначених будинках КП «Київжитлоспецексплуатація».

Крім того, 26.05.2016 р. від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшло клопотання про призначення судової науково-правової експертизи відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для встановлення правомірності розпорядження КП «Київжитлоспецексплуатація» спільним майном багатоквартирних будинків починаючи з 01.07.2015 р., датою вступу в силу Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

27.05.2016 р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли додаткові докази по справі, зокрема виписка з ЄДРПОУ та акт приймання-передачі основних засобів від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на ОСББ «Воскресенський-7» житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві.

Представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва 27.05.2016 р. долучено докази направлення на адресу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) відзиву на зустрічну позовну заяву.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання 27.05.2016 р. з'явився, наполягав на позові, зустрічні позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 27.05.2016 р. проти первісного позову заперечував, наполягав на задоволені зустрічного позову.

З метою усунення порушення змагальності та рівності сторін перед законом, витребування судом додаткових доказів, складністю справи, суд звернувся до керівництва суду про призначення колегіального розгляду справи, у складі трьох суддів, а слухання справи відклав, про що постановлено ухвалу від 27.05.2016 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 30.05.2016 р. призначено склад колегії суддів для розгляду даної справи у складі: Підченка Ю.О. - головуючого, Босий В.П., Усатенко І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р. колегією суддів прийнято справу № 910/4444/16 до провадження, розгляд призначено на 07.07.2016 р.

07.07.2016 р. від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшли додаткові докази по справі, а саме лист КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та висновок науково-правової експертизи, виконаної Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на запит ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА».

07.07.2016 р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло заперечення проти клопотань відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), просили відмовити у їх задоволені.

07.07.2016 р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №910/4444/16 до розгляду Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи №755/9225/16-ц за позовом ОСОБА_20 до ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» та КП «Київжитлоспецексплуатація» про визнання недійсним договору сервітуту №ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 р., стягнення безпідставно отриманих коштів та зобов'язання вчинити дії.

Вказували, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_20 вказується про порушення прав саме співвласників багатоквартирних будинків.

07.07.2016 р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надано додаткові докази по справі, а саме рішення господарського суду міста Києва та копію листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 05.07.2016 р. №103/32-3999 з копіями додатків щодо передачі на баланс ОСББ житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 з 01.03.2016 р. та за адресою АДРЕСА_2 з 12.04.2016 р.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання 07.07.2016 р. з'явився, наполягав на позові, зустрічні позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 07.07.2016 р. проти позову заперечував, наполягав на задоволені зустрічного позову.

Стосовно клопотань відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про витребування доказів, які заявлені 13.05.2016 р. та 26.05.2016 р. суд вказує на наступне.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

КП «Київжитлоспецексплуатація» 26.05.2016 р. долучено до матеріалів справи копії: рішення Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» від 02.12.2010 р. № 284/5096; копії договорів на відшкодування витрат утримання місць розміщення телекомунікаційних мереж № 04-В/608 від 01.04.2015р., № 04-В/586 від 15.04.2015 р. чим фактично задоволено клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про витребування доказів у КП «Київжитлоспецексплуатація», яке надійшло на адресу суду 13.05.2016 р. Враховуючи викладене вказане клопотання задоволенню не підлягає.

В частині заявленого клопотання про витребування інформації щодо наявності чи відсутності у будівлях перелічених в Додатку № 1 до Договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 р. квартир та/або нежитлових приміщень, що належать на праві приватної власності фізичним чи юридичним особам та наявності у позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) правових підстав для надання третім особам права у користування приміщеннями у вказаних будівлях, суд, наразі зазначає, наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Виходячи з аналізу наведених приписів процесуального законодавства у контексті заявлених первісних та зустрічних позовних вимог, суд відмовляє у задоволені вказаного клопотання, а справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлення правового режиму квартир та /або нежитлових приміщень виходить за межі предмету доказування з даної справи.

Одночасно суд, відхиляє клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про призначення судової науково-правової експертизи відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України стосовно встановлення правомірності розпорядження КП «Київжитлоспецексплуатація» спільним майном багатоквартирних будинків починаючи з 01.07.2015 р., датою вступу в силу Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Таким чином, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) намагається передати на вирішення експерту правове питання, що суперечить приписам чинного процесуального законодавства.

Окрім того, суд відхиляє клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про зупинення провадження по справі №910/4444/16 до розгляду Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи №755/9225/16-ц, з огляду на таке.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Зважаючи, на предмет та підстави позовних вимог, суд наділений повноваженнями встановити обставини необхідні для вирішення спору по суті. Відтак відсутні ознаки неможливості розгляду справи визначені в п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, у зв'язку із чим клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) судом відхиляється.

В судовому засіданні 07.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 р. між КП «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) та ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» (сервітуарій) був укладений договір № ТМ-01-0/550 про встановлення сервітуту (далі - Договір), предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.

У п. 1.3 Договору сторони визначили, що об'єкти розміщення надаються лише для фактичного розміщення обладнання і договір не несе дозвільного характеру цільового використання сервітуарієм свого обладнання.

На виконання умов п. 2.2 Договору щодо початку використання об'єктів розміщення сторони склали і підписали акт розміщення обладнання від 31.12.2014 р., що був оформлений як додаток №2 до договору.

Згідно з п. 3.1 Договору сервітуарій зобов'язується вносити підприємству щомісячну плату за використання об'єктів розміщення, відповідно до умов Договору.

Щомісячний розмір плати за Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуріарію не пізніше 28 числа кожного місяця. Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів сервітуарія вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна плата становить 23 875, 20 грн., в тому числі ПДВ 3 979,20 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат (п.3.3 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2015р. і діє до 31.12.2015 р. У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, Договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах. Припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (п.п. 9.1, 9.2, 9.3 Договору).

В Додатку №1 до Договору сторони погодили адресний перелік об'єктів комунальної власності із визначеннями кількості квартир, а саме 353 адреси будинків в м. Києва, та розрахунок плати.

Так, плата за Договором, яка вказана в п.3.3 Договору вираховується на підставі затверджених Головним управлінням цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2011 р. № 97 тарифів на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності. Відповідно до даних тарифів, плата за послугу розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності для суб'єктів господарювання (за кожну квартиру, що знаходиться у житловій будівлі комунальної власності) становить 0,60 грн. з ПДВ за місяць за розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж за адресами зазначеними у Додатку № 1 до даного Договору.

Додатковою угодою № 1 від 01.07.2015 р. сторони погодили викласти п.3.3 Договору в наступній редакції, а саме щомісячний розмір плати за Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітурі арію не пізніше 28 числа кожного місяця. Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів сервітуарія вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна плата становить 32 086, 80 грн. в тому числі ПДВ 5 347, 80 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.

Також сторони погодили викласти в новій редакції Додаток № 1 до Договору, зокрема погодили адресний перелік об'єктів комунальної власності із визначеннями кількості квартир, а саме 453 адреси будинків в м. Києві, та розрахунок плати.

01.07.2015 р. між сторонами складено акт розміщення обладнання на умовах сервітуту №2. Даний акт підписано повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

За твердженнями позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 214 607, 60 грн. за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року включно. Крім того, просили стягнути з відповідача за первісним позовом інфляційні втрати - 5 418, 26 грн. та 3% річних - 2 086, 04 грн.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав взяті на себе грошові зобов'язання за Договором, КП «Київжитлоспецексплуатація» звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Водночас, враховуючи той факт, що ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» заявлено зустрічні позовні вимоги, зокрема, про визнання недійсним договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 р., який укладений між КП «Київжитлоспецексплуатація» та ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» з 01.07.2015 р. в частині надання права користування будівлями, що не є комунальною власністю.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» стверджує про те, що з 01.07.2015 р. режим власності спільного майна багатоквартирного будинку (приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення) визначено як - спільна сумісна власність всіх власників житлових та нежитлових приміщень, які знаходяться у багатоквартирних будинках. При цьому на співвласників покладено обов'язок утримання цього спільного майна, а також відповідні санкції за порушення правил утримання цього спільного майна. Отже, відповідно до закону тільки співвласники мають право розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним, зокрема встановлювати сервітути тощо. Порядок та процедура розпорядження спільним майном - через загальні збори співвласників та делегування розпорядчих функцій третім особам - управителям, з визначенням в договорах всіх повноважень управителя щодо майна співвласників.

Вказували, що оператори/провайдери відповідно до вимог ч. 6 ст. 31 та п. 11 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про телекомунікації» мають право на встановлення телекомунікаційного обладнання в приміщеннях, що належать їм на правах найму, з дозволу власника приміщення та на підставі договору з власником приміщення. Рішенням Київської міської ради від 23.08.2011 р. № 97 встановлює тариф для суб'єктів господарювання на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будинках комунальної власності.

Зважаючи на вказане стверджували, що для отримання з ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» плати за користування будинками, які не є об'єктами комунальної власності, КП «Київжитлоспецексплуатація» мав укласти відповідні договори з власниками/управителями спільного майна багатоквартирного будинку, щоб мати право розпоряджатися даним майном; внести зміни до Договору сервітуту, укладеного між Позивачем та Відповідачем, передбачивши в предметі Договору, що плата може братися не тільки за будинки комунальної власності, а і за об'єкти житлового фонду, що належить на праві спільної власності співвласникам багатоквартирного будинку.

У зв'язку з тим, що повноваження КП «Київжитлоспецексплуатація» згідно рішень Київської міської ради, Договору, чинного законодавства, стосуються лише будинків комунальної власності м. Києва, а відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» майно, розпоряджається яким КП «Київжитлоспецексплуатація», належить до спільного майна сапіввласників багатоквартирного будинку, які не уповноважували останнього на розпорядження їх власністю, позивач за зустрічним позовом посилаючись на ст..ст. 203, 227 ЦК України просить визнати недійсним договір про встановлення сервітуту №ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 р. укладений між КП «Київжитлоспецексплуатація» та ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» з 01.07.2015 р. в частині надання права користування будівлями, що не є комунальною власністю.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. зазначено, що, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), за змістом частини першої статті 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним.

За правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною в п. 3.6 постанови Пленуму від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» ліцензія є необхідною для здійснення деяких видів господарської діяльності, зазначених у статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а також у випадках, визначених Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» тощо.

Правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це інша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаний, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі ст.ст. 1, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У відповідності до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Також, відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», який визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві, Київська міська рада має право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010р. №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Пунктом 3.2 вказаного рішення визначено, що здійснювати, в разі необхідності, закріплення об'єктів, зазначених у додатках 1 - 10 до цього рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ст.398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Приписами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави дійсності прав на нерухоме майно у випадку відсутності їх державної реєстрації, а саме будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Постановою Вищого господарського суду України по справі №910/6081/14 від 02.12.2015р. встановлений факт належності будинків перелічених в рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» до власності територіальної громади міста Києва.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім того, відповідно до змісту та додатків до договорів копії договорів на відшкодування витрат утримання місць розміщення телекомунікаційних мереж №04-В/608 від 01.04.2015р., №04-В/586 від 15.04.2015р., балансоутримувачем будинків є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»

Пунктами 2.2.5, 2.2.8 Статуту КП «Київжитлоспецексплуатація» визначено, що одним з предметів діяльності останнього визначає ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в господарському віданні підприємства; передачу його в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень; забезпечення контролю за виконанням орендарями умов договорів оренди.

Таким чином, будівлі визначені в Додатку №1 до Договору, які використовує відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) для розміщення свого обладнання знаходились на момент укладання Договору згідно із рішенням Київської міської ради від 02.12.2010р. №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» у комунальній власності територіальної громади, а на КП «Київжитлоспецексплуатація» покладено право передачі нежитлового фонду, що знаходиться в господарському віданні підприємств в користування.

При цьому, суд критично ставиться та не приймає до уваги наданий до матеріалів справи висновок науково - правової експертизи від 30.6.2016р. №126/71-е не приймається судом до уваги та відхиляється оскільки, не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону України «Про судову експертизу» та ст. 41 Господарського процесуального кодексу України дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатись на нього в обґрунтування рішення не можна. Так само не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

В силу положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Одночасно, з 11.07.2015р. набув чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.02.2016р. №98 та акта приймання-передачі від 01.03.2016р., розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.03.2016р. №170 та акта приймання-передачі від 12.04.2016р., передано на баланс ОСББ «Воскресенський-7» та ОСББ «Райдужний,59» житлові комплекси в Дніпровському районі міста Києва на вул. Воскресенській, 7 та вул. Райдужній,59 відповідно.

Відповідно до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 02.06.2016р. №103/323195 повідомлено ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА», що станом на 30.05.2016р. співвласниками багатоквартирних будинків, окрім житлових будинків за адресою Райдужна, 59, вул. Воскресенська, 7 та вул. І.Шамо, 6, не визначились з формою управління будинком. Доказів передачі інших об'єктів матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що КП «Київжитлоспецексплуатація» мала повноваження для укладення спірного Договору, а тому у задоволені зустрічного позову ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» про визнання недійсним договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014 року укладений між КП «Київжитлоспецексплуатація» та ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» з 01.07.2015 р. в частині надання права користування будівлями, що не є комунальною власністю, слід відмовити.

Що ж стосується первісних вимог, а саме вимог КП «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з ТОВ «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» заборгованості у сумі 214 607, 60 грн. за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року включно, а також інфляційних втрат - 5 418, 26 грн. та 3% річних - 2 086, 04 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між сторонами погоджено акти надання послуг №2708 від 31.08.2015р., №2860 від 30.09.2015р., №3397 від 31.10.2015р., №3789 від 30.11.2015р., №4180 від 31.12.2015р., №357 від 31.01.2016р. кожний на 32 086,80 грн. Вказані акти підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Отже у відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) виникло зобов'язання перед позивачем за Договором щодо сплати 214 607,60 грн. за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року. Доказів здійснення оплати у повному розмірі відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) суду не надано.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 214 607,60 грн. основного боргу за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року за Договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується решти вимог, а саме в частині стягнення інфляційних втрат - 5 418, 26 грн. та 3% річних - 2 086, 04 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Після проведення перевірки правильності представленого заявником розрахунку, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за розгляд первісних позовних вимог слід віднести на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), а за розгляд зустрічних позовних вимог на позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на те, що позивачем зменшено розмір позовних вимог, суд задовольняє клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору та повертає зайво сплачену суму судового збору в розмірі 1 087,63 грн. сплачена згідно платіжного доручення №384 від 02.03.2016 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 13-Б, ідентифікаційний код 35977267) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, ідентифікаційний код 37534427) заборгованість у сумі 214 607, 60 грн., інфляційні в розмірі 5 418, 26 грн., 3% річних в розмірі 2 086, 04 грн., 3 331, 67 грн. судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙН.НЕТ.ЮА» відмовити повністю.

4. Повернути Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, ідентифікаційний код 37534427) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 1 087, 63 грн. на підставі платіжного доручення № 384 від 02.03.2016 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Підставою для повернення судового збору є дане судове рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 12.07.2016 р.

Головуючий суддя Ю.О. Підченко Суддя В.П. Босий Суддя І.В. Усатенко