Рішення

від 08.07.2016 по справі 910/8927/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2016Справа №910/8927/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест Україна"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Потапенко С.Ю. - представник за довіреністю б/н від 30.06.2016;

Пасацька В.В. - представник за довіреністю б/н від 30.06.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест Україна" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що позивачу з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стало відомо про те, що з 12.01.2016 відповідач перебуває у стані припинення. За таких обставин, з урахуванням того, що у позивача наявні грошові вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №вкл-2016495 від 13.08.2013 на суму 240749658,03 грн. (125654703,087 грн. - сума заборгованості за строковим кредитом; 28214082,97 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом; 237429,99 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 16188,41 грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту; 3203843,23 грн. - сума заборгованості за строковими процентами; 31276555,32 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами; 5598709,61 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 348054,63 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів; 46200000,00 грн. - сума штрафу), позивачем було направлено на адресу відповідача відповідну заяву із вимогами у зазначеному розмірі, однак всупереч ст. 105 Цивільного кодексу України жодної відповіді на адресу позивача від відповідача не надходило. З огляду на вищенаведене, позивач на підставі ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України просить суд зобов'язати відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 240749658,03 грн., як визнану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8927/16 та розгляд справи призначено на 03.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 розгляд справи відкладено на 17.06.2016, у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

17.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 17.06.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання та необхідність подання доказів у справі, суд відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи на 08.07.2016, про що виніс відповідну ухвалу.

08.07.2016 відділом діловодства суду отримано від позивача доповнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач зазначив про те, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору (договору кредитної лінії №вкл-2016495 від 13.08.2013) договір застави цінних паперів №ВКЛ-2016495/s1/зцп від 11.02.2015 між позивачем та відповідачем, договір застави цінних паперів №ВКЛ-2016495/s1/зцп від 11.02.2015 між позивачем та компанією «Берлун Інвестментс Лімітед» та договір поруки №П-2016495-2 від 26.09.2014, укладений з ОСОБА_3, відповідно до протоколу №30 засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями від 10.08.2015 було віднесено до нікчемних у розумінні пп. 1,2,4,5 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також 08.07.2016 відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України у зв'язку з тим, що між ним та позивачем було укладено договір застави майнових прав №06/ЗМП від 26.02.2014, предметом якого є, в тому числі, застава майнових прав за спірним кредитним договором.

У судове засідання 08.07.2016 з'явились представники позивача, які підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого поштове відправлення з ухвалою суду від 17.06.2016 не вручене відповідачу під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача у судовому засіданні 08.07.2016 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 08.07.2016 за відсутності представника відповідача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України, судом відмовлено в його задоволенні з тих підстав, що позивачем не доведено, яким чином рішення суду у даній справі може, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, вплинути на права та обов'язки Національного банку України.

У судовому засіданні 08.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансінвест Україна» (ідентифікаційний код 37832357) (відповідач) з 12.01.2016 перебуває в стані припинення (голова комісії з припинення або ліквідатор - Карт С.Г.); строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 12.03.2016.

Судом встановлено, що 11.04.2016 позивач, посилаючись на те, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дізнався про перебування відповідача у стані припинення, направив відповідачу заяву №18.5/1096 від 11.04.2016 про визнання грошових вимог до боржника за договором кредитної лінії №вкл-2016495 від 13.08.2013 на суму 240749658,03 грн. (125654703,087 грн. - сума заборгованості за строковим кредитом; 28214082,97 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом; 237429,99 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 16188,41 грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту; 3203843,23 грн. - сума заборгованості за строковими процентами; 31276555,32 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами; 5598709,61 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 348054,63 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів; 46200000,00 грн. - сума штрафу) (копія заяви та доказів відправлення (опису вкладення №0101411827276 та поштової квитанції №0101411827276) долучені позивачем до позову).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань йому стало відомо про те, що з 12.01.2016 відповідач перебуває у стані припинення. За таких обставин, з урахуванням того, що у позивача наявні грошові вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №вкл-2016495 від 13.08.2013 на суму 240749658,03 грн. (125654703,087 грн. - сума заборгованості за строковим кредитом; 28214082,97 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом; 237429,99 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 16188,41 грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту; 3203843,23 грн. - сума заборгованості за строковими процентами; 31276555,32 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами; 5598709,61 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 348054,63 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів; 46200000,00 грн. - сума штрафу), позивачем було направлено на адресу відповідача відповідну заяву із вимогами у зазначеному розмірі, однак всупереч ст. 105 Цивільного кодексу України жодної відповіді на адресу позивача від відповідача не надходило. З огляду на вищенаведене, позивач на підставі ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України просить суд зобов'язати відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 240749658,03 грн., як визнану.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється . До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ст. 105 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансінвест Україна» (ідентифікаційний код 37832357) (відповідач) з 12.01.2016 перебуває в стані припинення (голова комісії з припинення або ліквідатор - Карт С.Г.); строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 12.03.2016.

Таким чином, в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (відповідача), становив 2 місяці, з 12.01.2016 по 12.03.2016.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи (ч. 9 ст. 111 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Як встановлено ч.ч. 11, 12 ст. 111 Цивільного кодексу України, після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс , забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Наведені вище норми цивільного законодавства дають підстави для висновку, що встановлення учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, строку для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, зумовлена необхідністю визначення платоспроможності юридичної особи, що ліквідується, а саме встановлення співрозмірності наявних (заявлених) кредиторських вимог відносно розміру ліквідаційної маси (коштів, іншого майна, що може бути реалізованим для погашення вимог кредиторів). Так, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ст. 110 Цивільного кодексу України).

При цьому, суд зазначає, що з огляду на положення ст. 111, 112 Цивільного кодексу України, складення проміжного ліквідаційного балансу відбувається саме на підставі та з урахуванням вимог, пред'явлених виключно в межах встановленого строку для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; такі вимоги кредиторів включаються до проміжного ліквідаційного балансу та на підставі останнього підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленому ст. 112 Цивільного кодексу України. Таким чином, юридичне значення проміжного ліквідаційного балансу полягає у включенні до нього відомостей про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених виключно в межах строку для заявлення вимог кредиторів вимог та результати їх розгляду.

Як встановлено судом, позивач просить суд зобов'язати відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 240749658,03 грн., як визнану.

В той же час, як встановлено судом, 11.04.2016 позивач, посилаючись на те, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дізнався про перебування відповідача у стані припинення, направив відповідачу заяву №18.5/1096 від 11.04.2016 про визнання грошових вимог до боржника за договором кредитної лінії №вкл-2016495 від 13.08.2013 на суму 240749658,03 грн. (125654703,087 грн. - сума заборгованості за строковим кредитом; 28214082,97 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом; 237429,99 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 16188,41 грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту; 3203843,23 грн. - сума заборгованості за строковими процентами; 31276555,32 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами; 5598709,61 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 348054,63 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів; 46200000,00 грн. - сума штрафу) (копія заяви та доказів відправлення (опису вкладення №0101411827276 та поштової квитанції №0101411827276) долучені позивачем до позову).

Суд наголошує, що встановлений відповідачем строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що ліквідується (відповідач), становив 2 місяці з дня початку перебування відповідача у стані припинення (12.01.2016) та, відповідно, сплинув 12.03.2016, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що, відповідно свідчить про те, що позивачем було заявлено свої вимоги після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Водночас, норми Цивільного кодексу України передбачають спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів, заявлених після спливу строку, встановленого на заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що ліквідується.

Так, за змістом приписів ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно .

За таких обставин, оскільки при ліквідації платоспроможної юридичної особи на підставі проміжного ліквідаційного балансу відбувається задоволення лише тих вимог кредиторів, які були заявлені своєчасно, то з огляду на встановлені судом обставини щодо пропуску позивачем встановленого строку для заявлення відповідачеві кредиторських вимог, такі вимоги в будь-якому разі не можуть бути включені до проміжного ліквідаційного балансу, так як дані вимоги в силу приписів ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Відтак, позивачем не наведено належного обґрунтування підстав включення кредиторських вимог, заявлених після спливу строку, встановленого на заявлення таких вимог, саме до проміжного ліквідаційного балансу як такого, що містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік вимог, пред'явлених виключно в межах строку для заявлення вимог кредиторів, та результати їх розгляду.

Окрім того, суд зазначає, що положеннями ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів , заявлених після спливу строку, встановленого на заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що ліквідується, а тому, з огляду на те, що вимогою в розумінні даної статті є, власне, отримання від боржника грошових коштів/іншого майна/тощо, а не включення вимог кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи, який лише оформлює (узагальнює) обсяг своєчасно заявлених вимог, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у випадку доведення наявності кредиторських вимог до відповідача (їх розміру) є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, яка в силу ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України може бути задоволена (фактично виконана) після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно, з майна юридичної особи, що залишилось.

За таких обставин, позивачем не доведено наявності підстав для зобов'язання відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 240749658,03 грн., як визнану, у зв'язку з чим обставини видачі відповідачеві кредитних коштів за договором кредитної лінії №вкл-2016495 від 13.08.2013 та наявності (і розміру) заборгованості судом не досліджуються.

Крім того, викладені в доповненнях до позовної заяви доводи стосовно того, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору (договору кредитної лінії №вкл-2016495 від 13.08.2013) договір застави цінних паперів №ВКЛ-2016495/s1/зцп від 11.02.2015 між позивачем та відповідачем, договір застави цінних паперів №ВКЛ-2016495/s1/зцп від 11.02.2015 між позивачем та компанією «Берлун Інвестментс Лімітед» та договір поруки №П-2016495-2 від 26.09.2014, укладений з ОСОБА_3, відповідно до протоколу №30 засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями від 10.08.2015 було віднесено до нікчемних у розумінні пп. 1,2,4,5 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не входять до предмету доказування у даній справі з огляду на предмет позову та встановлення судом факту несвоєчасного звернення до відповідача з кредиторськими вимогами, а отже судом також не досліджуються.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест Україна" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест Україна" включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 240749658,03 грн., як визнану, не підлягають задоволенню.

За таких обставин, витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.07.2016

Суддя І.М. Отрош