Рішення

від 27.02.2017 по справі 910/8927/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017Справа №910/8927/16

За позовомПублічного акціонерного товариства Дельта Банк До Товариства з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна Прозобов'язання ліквідаційної комісії включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Потапенко С.Ю. - по дов.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р. у справі №910/8927/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016р. у справі № 910/8927/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.01.2017 справу №910/8927/16 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 27.01.2017р. суддею Спичаком О.М. було прийнято справу №910/8927/16 до свого провадження та призначено її розгляд на 10.02.2017.

Представник відповідача у судове засідання 10.02.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, в тому числі, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, враховуючи ненадання в повному обсязі витребуваних документів та необхідність витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи до 27.02.2017.

Представником позивача у судовому засіданні 27.02.2017 були подані уточнення до позовної заяви вих. № 18.5/1139 від 10.05.2016, які судом були розглянуті та прийняті, а також були надані усні пояснення по справі, в яких останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 3.9.1.- 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 27.02.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2013 між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (кредитор) та ТОВ Трансінвест Україна (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2016495, відповідно до п. 1.1 якого сторони погодили, що кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з п. 1.1.1.договру, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за тексом кожна окрема частина окремо - транш, а у сукупності - транш, на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 420 000 000,00 грн з урахуванням змін внесених додатковим договором № 5 від 19.11.2014 до Договору кредитної лінії № ВКЛ-2016495 від 13.03.2013.

Згідно з п. 1.1.2 договору кредитної лінії, кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом не пізніше - 12.08.2016.

За умовами п. 1.1.3 договору, кредит (траншами) наданими в національній валюті України - гривні:

- за період з 13.08.2013 по 30.06.2014 у розмірі 16% (шістнадцять процентів) річних;

- за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 у розмірі 18% (вісімнадцять процентів) річних;

- за період з 01.07.2015 по 12.08.2016 у розмірі 20% (двадцять процентів) річних.

Згідно з п. 1.1.4 у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в пункті 1.1.2. договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за користування кредитом (траншами) за цим договором встановлюється в розмірі 25 % (двадцять п'ять процентів) річних (незалежно від валюти отриманого кредиту (траншів) та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру процентної ставки є заздалегідь погодженим.

Відповідно до п. 2.8 ст. 2 договору кредитної лінії, у разі наявності простроченої заборгованості та несплачених процентів, неустойки (пені, штрафу) з використання, погашення позичальника за цим договором здійснюється в наступному порядку:

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- прострочена заборгованість за кредитом;

- строкова заборгованість за нарахованими процентами;

- строкова заборгованість за кредитом;

- пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів;

- штрафи.

В останню чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з пред'явленням вимоги за цим договором і звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договорами забезпечення, вказаними в п. 1.3 цього договору, а також відшкодування збитків, завданих порушенням позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитної лінії, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором , позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.2 договору кредитної лінії, у випадку порушення позичальником вимог пункту 3.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф в розмірі 1 % від суми кредиту, визначеного п 1.1. цього договору, за кожний випадок порушення.

Згідно з п. 4.3 договору, у випадку невиконання позичальником зобов'язань визначених п. 3.3. цього договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строку користування кредитом вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2016495 від 13.03.2013 та додаткових угод до нього було надано ТОВ Трансінвест Україна кошти у розмірі 703 236 759,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та банківськими виписками.

В свою чергу, відповідач в порушення умов кредитного договору та додаткових угод до нього, у встановлений строк кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв'язку з чим станом на 07.04.2016 заборгованість відповідача по зазначеному договору становить суму у розмірі 240749658,03 грн (125654703,087 грн. - сума заборгованості за строковим кредитом; 28214082,97 грн - сума заборгованості за простроченим кредитом; 237429,99 грн - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 16188,41 грн - сума 3% річних від суми простроченого кредиту; 3203843,23 грн - сума заборгованості за строковими процентами; 31276555,32 грн - сума заборгованості за простроченими процентами; 5598709,61 грн - сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 348054,63 грн - сума 3% річних від суми прострочених процентів; 46200000,00 грн. - сума штрафу).

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна (ідентифікаційний код 37832357) (відповідач) з 12.01.2016 перебуває в стані припинення (голова комісії з припинення або ліквідатор - Карт С.Г.); строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 12.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань йому стало відомо про те, що з 12.01.2016 відповідач перебуває у стані припинення. За таких обставин, з урахуванням того, що у позивача наявні грошові вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №вкл-2016495 від 13.08.2013 на суму 240749658,03 грн. (125654703,087 грн. - сума заборгованості за строковим кредитом; 28214082,97 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом; 237429,99 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 16188,41 грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту; 3203843,23 грн. - сума заборгованості за строковими процентами; 31276555,32 грн. - сума заборгованості за простроченими процентами; 5598709,61 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 348054,63 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів; 46200000,00 грн. - сума штрафу), позивачем 11.04.2016 було направлено на адресу відповідача відповідну заяву із вимогами у зазначеному розмірі, однак всупереч ст. 105 Цивільного кодексу України жодної відповіді на адресу позивача від відповідача не надходило. З огляду на вищенаведене, позивач на підставі ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України просить суд зобов'язати відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 240 749 658,03 грн., як визнану.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва № 910/8927/16 від 08.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду № 910/8927/16 від 07.11.2016 та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.01.2017 № 910/8927/16 виходив із того, що несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Вищим господарським судом України наголошено на тому, що відмова судами попередніх інстанцій позивачу у визнанні його вимог з підстав їх несвоєчасного заявлення до відповідача є неправомірною, оскільки автоматично означає їх погашення в силу приписів ч. 5 статті 112 ЦК України. З огляду на зазначене суд наголосив на тому, що усі спірні вимоги кредитора підлягають розгляду судом по суті, чого судами зроблено не було, і підставою для відмови у визнанні цих вимог може бути тільки їх необґрунтованість або пропущення кредитором встановленого ч. 5 ст. 112 ЦК України місячного строку на звернення до суду з позовом.

Згідно статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.01.2017, судом першої інстанції під час вирішення спору встановлено наступне.

За змістом ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ст. 105 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна (ідентифікаційний код 37832357) (відповідач) з 12.01.2016 перебуває в стані припинення (голова комісії з припинення або ліквідатор - Карт С.Г.); строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 12.03.2016.

Таким чином, в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (відповідача), становив 2 місяці, з 12.01.2016 по 12.03.2016.

Суд враховує, що позивач порушив строк на звернення з вимогами до відповідача у зв'язку з його ліквідацією, проте, такий пропуск не повинен мати своїм наслідком відхилення законних грошових вимог, оскільки законодавство не встановлює саме таких наслідків пропуску цього часового проміжку.

Так, у ст. 112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у строк встановлений в законодавстві звернувся до суду з даним позовом, а тому його вимоги не можуть вважатися погашеними та повинні бути задоволені з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно в порядку ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що на виконання ст. ст. 105, 112 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 61 Господарського кодексу України 11.04.2016 ПАТ Дельта Банк направило до ТОВ Трансінвест Україна за адресою, яка зазначена Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01042, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літ А, заяву з кредиторськими вимогами, які ґрунтуються на Кредитному договорі №ВКЛ-2016495/1 від 13.08.2013 у розмірі 240 749 658,03 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна з приводу поданої заяви жодної відповіді на адресу банку направлено не було, про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника не повідомлено, зазначене свідчить про ухилення комісії від розгляду заяви, тому позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідач в особі ліквідатора мав розглянути вимогу позивача протягом місяця з дати отримання, письмово повідомити про результати розгляду заяви і включити суму кредиторської вимоги до проміжного ліквідаційного балансу, а в наступному до ліквідаційного балансу.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що нараховані на підставі приписів чинного законодавства та положень укладеного між сторонами кредитного договору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що кредиторські вимоги позивача досі залишаються не розглянутими, а заявлена та нарахована позивачем сума заборгованості залишається непогашеною.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ч.3 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно ч.6. ст.105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Положеннями п.1 ч.1 ст.110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно ч. 8 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Господарський суд зазначає, що встановлений ч. 3 ст. 112 ЦК України місячний строк для звернення кредитора до суду із позовом про оскарження дій ліквідаційної комісії з приводу відмови або ухилення від визнання заявлених грошових вимог розпочинає свій перебіг саме з моменту, коли кредитор дізнався або мав дізнатися про таку відмову юридичної особи, яка ліквідується. При цьому, відмова ліквідаційної комісії обов'язково має бути оформлена відповідним документом, доведеним до відома кредитора.

При цьому, у випадку ухилення ліквідаційної комісії від розгляду своєчасно заявлених вимог кредитора, передбаченим законом способом захисту порушених прав кредитора є звернення до суду із вимогами про зобов'язання боржника, що ліквідується, в особі відповідної ліквідаційної комісії включити документально підтверджені грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача спрямована на захист його прав, як кредитора стосовно ТОВ Трансінвест Україна , шляхом подачі заяви про внесення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторської вимоги в сумі 240 749 658,03 грн, а за відсутності доказів внесення відповідачем до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог банку, його затвердження підприємством, слід зобов`язати останнього вчинити зазначені дії.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, на підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що право позивача на включення в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу, було порушено відповідачем, не спростовано з його сторони належними доказами, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права визнається судом таким, що відповідає приписам чинного законодавства та здатний порушене право відновити.

Отже, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 240749658,03 грн., як визнану, підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна (01042, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2, літ. А, код ЄДРПОУ 37832357) в особі ліквідаційної комісії/ліквідатора включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-б, код ЄДРПОУ 34047020) в загальному розмірі 240 749 658 (двісті сорок мільйонів сімсот сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн 03 коп., як визнану.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трансінвест Україна (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2, літ. А, код ЄДРПОУ 37832357) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-б, код ЄДРПОУ 34047020) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

03.03.2017

Суддя Спичак О.М.