Ухвала

від 13.07.2016 по справі 915/369/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

13 липня 2016 року Справа № 915/369/14

Позивач ОСОБА_1 капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

вул. Максима Кривоноса, 2а, каб. 700, м. Київ, 03037

Відповідач ОСОБА_1 житлово-комунального господарства Миколаївської обласної

(заявник) державної адміністрації, вул. Шевченка, 40, м. Миколаїв, 54030

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 31/01-04 від 12.01.2016 року

СУТЬ СПОРУ: відстрочка виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.14 року до 01.01.2017 року

Позивач про час судового засідання повідомлений належним чином, проте, представник в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання № 302 від 05.07.2016 року про розгляд справи без участі представника, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем позивача.

Розглянувши матеріали справи та заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач (заявник) звернувся до господарського суду Миколаївської області з заявою № 280/01-04 від 13.06.16 року про відстрочення виконання рішення суду до 01.01.2017 року, обґрунтувавши свою заяву тим, що він знаходиться у скрутному фінансовому становищі, зумовленому тим, що на 2016 рік управлінню затверджено кошторис за КТКВК 7841010 «Здійснення виконавчої влади у Миколаївській області», яким видатки на погашення кредиторської заборгованості за іншими бюджетними програмами не передбачені, а тому здійснити погашення кредиторської заборгованості перед позивачем не є можливим. Загальна сума кредиторської заборгованості відповідача станом на 01.06.16 року становить 9 763 337,41 грн., в тому числі за бюджетними програмами, по яким розпорядником бюджетних коштів виступав Мінрегіон України - 2 050 077,93 грн.

Заявник зазначив, що Головне управління державної казначейської служби України у Миколаївській області здійснює проведення платежів за дорученнями лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України, внаслідок чого відповідач не мав права, в межах бюджетних асигнувань за загальним фондом, брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі за іншими заходами, пов'язаними з функціонуванням бюджетної установи для погашення заборгованості.

Крім того, відповідач пояснив, що ним протягом 2016 року були надіслані листи до головного розпорядника бюджетних коштів - Мінрегіону України, Миколаївської обласної державної адміністрації, Кабінету Міністрів України з проханням вирішити питання погашення кредиторської заборгованості, які були залишені без задоволення, у зв'язку із відсутністю видатків.

Позивач надав письмові пояснення, якими проти задоволення заяви заперечив, посилаючись на те, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення боржника від оплати послуг з технічного нагляду, відповідно до укладених між сторонами договорів, оскільки, у разі їх відсутності на початку реконструкції об'єктів, боржник не мав права брати на себе будь-які зобов'язання з будівництва об'єктів, в тому числі, і з технічного нагляду. Відповідач виступив замовником підрядних робіт (провів торги, визначив підрядника - переможця торгів, уклав договори підряду та надання послуг з технічного нагляду), а отже мав кошти на закупівлю робіт та послуг.

Позивач зазначив, що ст. 48 Бюджетного кодексу України забороняє розпорядникам бюджетних коштів різного рівня брати будь-які зобов'язання та розміщувати замовлення, тобто, статтею встановлено заборону взяття непокритих фінансами зобов'язань державними організаціями та установами.

Також позивач зазначив, що твердження відповідача про те, що не було асигнувань з державного бюджету є безпідставними, оскільки, протягом 2014-2015 рр. в аналогічних договірних відносинах по здійсненню технічного нагляду за будівництвом у 2011 році за програмою «Реалізація пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства» перебували ОСОБА_1 житлово-комунальних господарств Чернігівської, Хмельницької, Закарпатської, Дніпропетровської, Запорізької та інших облдержадміністрацій, які виконали свої зобов'язання в повному обсязі (детальніше викладено в поясненнях).

Розглянувши матеріали заяви та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що заява про відстрочку виконання рішення належним чином не обґрунтована, тому задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

21.05.2014 року господарський суд Миколаївської області виніс рішення по справі № 915/369/14, згідно якого позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 38 544,73 грн., з яких: 37978,22 грн. - основного боргу, 566,51 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. - судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовлено.

03.06.2014 року на виконання рішення господарського суду від 21.05.14 року був виданий наказ, який підлягав обов'язковому виконанню.

25.02.15 року відповідач звернувся до господарського суду Миколаївської області з заявою № 115/01-04 від 24.02.15 р. про відстрочення виконання рішення суду до 31.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду від 19.03.15 року заяву відповідача було задоволено частково, відстрочено виконання рішення суду до 01.01.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.03 р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відповідач поданою заявою просить відстрочити виконання рішення, щодо стягнення заборгованості - до 01.01.2017 року.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України, відповідач свої зобов'язання мав виконати належним чином та в повному обсязі.

Як зазначено в рішенні суду від 21.05.14 року, на виконання умов договорів згідно актів виконаних робіт відповідач прийняв без зауважень, а позивач надав послуги на загальну суму 42 283,34 грн. у 2011 році. Свої зобов'язання щодо розрахунків відповідач належним чином не виконав до цього часу.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду від 19.03.15 року було відстрочено виконання рішення суду до 01.01.2016 року, яке відповідачем теж не виконано.

Судом враховано, що позивач є госпрозрахунковою державною організацією; невиконання рішення суду відповідачем тягне для позивача відповідні збитки, а також невиплату податків, заробітної плати та інші обов'язкові внески; ухвала суду про відстрочку (розстрочку) повинна базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників, про що визначено в рішенні Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, заява відповідача про відстрочку виконання рішення по справі № 915/369/14 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, 40, м. Миколаїв, код 03365676) про відстрочку виконання рішення по справі № 915/369/14 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена.

Суддя Т.М.Дубова