Рішення

від 12.07.2016 по справі 927/489/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

12 липня 2016 року справа № 927/489/16

позивач: Приватне підприємство "АПТК",

вул. Київська, 140 Б, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

відповідач: Приватне підприємство "Зооветексперт",

вул. Геологів, буд. 35 А, кв.8, м. Ніжин, Чернігівська область, 16610

предмет спору: про стягнення 430168,4 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, керівник, був присутній в судових засіданнях 07.06.2016, 29.06.2016, 07.07.2016

від відповідача: ОСОБА_2, керівник, був присутній в судових засіданнях 07.06.2016, 16.06.2016, 29.06.2016, 07.07.2016, 12.07.2016

В судовому засіданні 29.06.2016 був присутній власник Приватного підприємства «АПТК» ОСОБА_3

Рішення виноситься після оголошених в судовому засіданні перерв, з 29.06.2016 по 07.07.2016 та з 07.07.2016 по 12.07.2016, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Приватним підприємством "АПТК" подано позов про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Зооветексперт" 430168,40 грн боргу за поставлений товар, одержаний на підставі накладних №220 від 03.11.2014 на суму 58750,00 грн з ПДВ; №208 від 04.11.2014 на суму 58580,00 грн з ПДВ; №209 від 05.11.2014 на суму 7009,40 грн з ПДВ; №210 від 05.11.2014 на суму 59860,00 грн з ПДВ; №212 від 05.11.2014 на суму 59714,00 грн з ПДВ; №221 від 07.11.2014 на суму 17625,00 грн з ПДВ; №241 від 28.11.2014 на суму 218000,00 грн з ПДВ, договору поставки №25/06-2014 від 25.06.2014.

В судовому засіданні 07.06.2016 судом було здійснено огляд оригіналів документів: акту звірки взаєморозрахунків між сторонами; видаткових накладних: №220 від 03.11.2014; №208 від 04.11.2014; №209 від 05.11.2014; №210 від 05.11.2014; №212 від 05.11.2014; №221 від 07.11.2014; №241 від 28.11.2014; довіреностей №54 від 03.11.2014 та №55 від 28.11.2014.

Представник відповідача повідомив суд, що накладні відповідачем підписувалися, однак поставка за вказаними накладними фактично не здійснювалися, товар ним не отримувався.

Ухвалою суду від 07.06.2016 було відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку №26005051403800, №26002000728313, №26108001893077, відкритий у ЧРУ ПАТКБ В«ПриватбанкВ» м. Чернігів, МФО 353586, №26005488744, відкритий в АТ В«ОСОБА_4 АвальВ» у м.Києві, МФО 380805, №26000607572800, відкритий в АТ В«УкрСиббанкВ» , МФО 351005, в межах суми позову 430168,40 грн та судових витрат 7141,53 грн, у зв'язку з не поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими позивач пов'язує застосування заходу до забезпечення позову.

Також даною ухвалою суду було задоволено клопотання відповідача, в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України, про виклик у судове засідання власника Приватного підприємства "АПТК" ОСОБА_3 для дачі пояснень по справі.

В судовому засіданні 29.06.2016 представник позивача надав суду для огляду оригінали: договору поставки №25/06-2014 від 25.06.2014, реєстру виданих та отриманих податкових накладних за 2014 рік з додатками, податкової декларації з податку на додану вартість за 2014 рік з додатками, оборотно-сальдову відомість по рахунку №631 за 01.05.2015-28.06.2016, акту надання послуг №219 від 12.11.2014, рішення власника №1 приватного підприємства "АПТК" від 27.05.2013, договору №1 оренди нежилого приміщення від 01.05.2015, договору №2 найму нежилого приміщення від 01.05.2016 та договору про надання послуг №01/11-14 від 03.11.2014.

Представником відповідача було надано для огляду оригінали: договору № 1 оренди нежилого приміщення від 01.12.2013 у та договору № 2 оренди нежилого приміщення від 01.12.2014.

Стосовно погодження власником укладення угоди, представник позивача повідомив, що він діяв на підставі статуту.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.06.2016 підтвердив, що саме він підписував договір поставки №25/06-2014 від 25.06.2014 року.

Присутній в судовому засіданні 29.06.2016 власник Приватного підприємства "АПТК" ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 є керівником приватного підприємства "АПТК"; усного чи письмового погодження договору на поставку товару відповідачу на суму більше 10000 грн не давав.

В судовому засіданні 29.06.2016 суд оголосив перерву до 07.07.2016 року до 11:00 і зобов"язав представника позивача надати докази погодження власника на укладення з відповідачем угоди на поставку зерна на суму більше 10000 грн та товарно-транспортні накладні на доставку товару, а представника відповідача - надати суду в матеріали справи копії податкових накладних стосовно поставки товару; копію податкової декларації за 4 квартал 2014 року та додатки до неї з відміткою податкового органу про отримання, а оригінали для огляду в судове засідання.

В судовому засіданні 07.07.2016 суд продовжив розгляд справи після оголошеної в судовому засіданні перерви.

Представники сторін надали письмові клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд клопотання задовольнив, подані документи залучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.07.2016 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги .

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що товар він не отримував.

В судовому засіданні 07.07.2016 суд оголосив перерву до 12.07.2016 року до 11:30.

Позивач повноважного представника в судове засідання 12.07.2016 не направив.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2016 підтримав подані в попередніх судових засідання клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Інших заяв та клопотань від сторін на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні 12.07.2016 суд продовжив розгляд справи після оголошеної в судовому засіданні перерви.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

25.06.2014 між Приватним підприємством "АПТК" (постачальник) та Приватним підприємством "Зооветексперт" (покупець) було укладено договір поставки № 25/06-2014.

Зі сторони Приватного підприємства "АПТК" даний договір підписано директором ОСОБА_1, який призначений на посаду рішенням власника №1 від 27.05.2013 (а.с.102), згідно з наказом №1 від 28.05.2013 приступив до виконання обов'язків директора з 28.05.2013 (а.с.30) та діє на підставі п.6.4.,6.5.,6.13.3. нової редакції статуту ПП «АПТК», затвердженої рішенням власника №2 від 01.10.2013, зареєстрованої державним реєстратором виконкому Прилуцької міської ради Чернігівської області 28.05.2013.

Зі сторони Приватного підприємства "Зооветексперт" даний договір підписано директором ОСОБА_2, посада якого підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1000984428 станом на 01.06.2016 (а.с.60-64), який в судовому засіданні 29.06.2016 підтвердив факт підписання ним договору поставки №25/06-2014 від 25.06.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати покупцю (відповідачу) у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору, кукурудзу, ячмінь, пшеницю, макуху соєву, шрот соняшниковий, макуху соняшникову, зернові відходи 1-ої категорії (товар).

Пунктами 2.2.,2.3. договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, сторони погодили, що кількість товару - згідно накладних на відвантажений товар.

Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, становить кількість товару, відповідно до видаткових накладних.

Згідно з п. 7.1.,7.2. договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2015. Дію договору може бути достроково припинено або продовжено за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до нього.

На момент розгляду справи сторонами не подано доказів дострокового припинення договору чи визнання його недійсним в установленому чинним законодавством порядку.

За юридичною природою вказаний договір поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014 є договором поставки.

У відповідності до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4.1.-4.4. договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, ціна товару погоджується сторонами на певну кількість товару.

Загальна сума договору становить суму всіх підписаних видаткових накладних.

Оплата партії товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника та готівкового розрахунку, за усною домовленістю сторін.

Ціна товару, зазначена в видатковій накладній.

Пунктами 5.1.,5.2. договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014 передбачено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється у місці передачі товару. Разом із товаром постачальник надає покупцю оригінал товарно-транспортної накладної. Видаткові та податкові накладні на партію товару виписуються постачальником після визначення сторонами фактичної кількості поставленого товару та повинні бути надані покупцю в строк не більше 5 календарних днів з моменту поставки товару.

Моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання товарно-транспортних або видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін.

На виконання умов договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 479538,40 грн, згідно видаткових накладних: №220 від 03.11.2014 на суму 58750,00 грн з ПДВ; №208 від 04.11.2014 на суму 58580,00 грн з ПДВ; №209 від 05.11.2014 на суму 7009,40 грн з ПДВ; №210 від 05.11.2014 на суму 59860,00 грн з ПДВ; №212 від 05.11.2014 на суму 59714,00 грн з ПДВ; №221 від 07.11.2014 на суму 17625,00 грн з ПДВ; №241 від 28.11.2014 на суму 218000,00 грн з ПДВ, які підписано уповноваженими представниками сторі та копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.31-37).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреностями №54 від 03.11.2014 та 55 від 28.11.2014, виданих на ім'я ОСОБА_2 (а.с.41,42).

Крім того, факт поставки позивачем відповідачу товару по видаткових накладних №220 від 03.11.2014 на суму 58750,00 грн з ПДВ; №208 від 04.11.2014 на суму 58580,00 грн з ПДВ; №209 від 05.11.2014 на суму 7009,40 грн з ПДВ; №210 від 05.11.2014 на суму 59860,00 грн з ПДВ; №212 від 05.11.2014 на суму 59714,00 грн з ПДВ; №221 від 07.11.2014 на суму 17625,00 грн з ПДВ; №241 від 28.11.2014 на суму 218000,00 грн з ПДВ відображено в податковому обліку позивача, що підтверджується податковими накладними: №1 від 03.11.2014 на суму 58750,00 грн; №2 від 04.11.2014 на суму 58580,00 грн; №3 від 05.11.2014 на суму 7009,40 грн; №4 від 05.11.2014 на суму 59860,00 грн; №5 від 05.11.2014 на суму 59714,00 грн; №6 від 07.11.2014 на суму 17625,00 грн; №17 від 28.11.2014 на суму 218000,00 грн (а.с.110-116), а також реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с.101), податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2014 року (а.с.103-109), копії яких додано до матеріалів справи, в яких йде посилання на договір поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014.

Між Приватним підприємством "Зооветексперт" та Приватним підприємством "АПТК" також було підписано акт звірки розрахунків за період 01.01.2014-26.12.2014 (а.с.43), в якому вказані всі вищезазначені видаткові накладні , що також є ще одним із доказів отримання відповідачем товару.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідач отримав від позивача по договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014 та видаткових накладних: №220 від 03.11.2014 на суму 58750,00 грн з ПДВ; №208 від 04.11.2014 на суму 58580,00 грн з ПДВ; №209 від 05.11.2014 на суму 7009,40 грн з ПДВ; №210 від 05.11.2014 на суму 59860,00 грн з ПДВ; №212 від 05.11.2014 на суму 59714,00 грн з ПДВ; №221 від 07.11.2014 на суму 17625,00 грн з ПДВ; №241 від 28.11.2014 на суму 218000,00 грн з ПДВ товар на загальну суму 479538,40 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п.4.3 договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, оплата партії товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника та готівкового розрахунку, за усною домовленістю.

Отже, умовами договору не визначено строк оплати товару, а тому відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, частина одержаного товару на суму 49370,00 грн була повернута постачальнику (позивачу) на підставі накладних «повернення постачальнику» від 23.12.2015, а саме: №3 на суму 14570,00 грн; №4 на суму 20200,00 грн; №5 на суму 14600,00 грн які підписано сторонами та копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.38-40), і проти чого сторони не заперечують.

Заборгованість відповідача після часткового повернення постачальнику (позивачу) товару становить 430168,40 грн (479538,40 грн - 49370,00 грн), яка на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідно до умов визначених п. 4.3. договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, відповідачем не сплачена.

Вимога позивача про сплату боргу в сумі 430168,40 грн від 21.04.2016, направлена відповідачу згідно з фіскальним чеком від 22.04.2016 (а.с.44-46), залишена відповідачем також без задоволення.

Посилання відповідача на те, що директор ПП "АПТК" ОСОБА_1, згідно з статутом не мав права підписувати договір поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, є безпідставними та судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.6.1. нової редакції статуту ПП «АПТК», затвердженої рішенням власника №2 від 01.10.2013, зареєстрованої державним реєстратором виконкому Прилуцької міської ради Чернігівської області 28.05.2013, вищим органом управління підприємства є, зокрема, власник, до виключної компетенції якого, зокрема, належить затвердження угод, вартість яких перевищує 10000 грн, кредитних договорів або договорів щодо надання або отримання фінансової допомоги на зворотній або незворотній основі, іпотеки, поруки або гарантії (п.6.3.14. статуту).

Виконавчим органом підприємства, що здійснює поточне керівництво діяльністю підприємства, є директор підприємства, який призначається і звільняється з посади власником у порядку та на умовах, зазначених у трудовому контракті та статуті. Директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що входять до компетенції власника. Власник може прийняти рішення про передачу частини належних йому прав до компетенції директора (п. 6.4., 6.5. статуту).

Пунктами 6.13.1., 6.13.3. статуту визначено, що директор має право першого підпису, затверджує підписами всі документи фінансового, матеріального, майнового, розрахункового та кредитного характеру, які є основою бухгалтерських записів, в тому числі угоди, зобов'язання, звіти та баланси; право підпису зовнішньоекономічних угод, що укладаються підприємством має право, зокрема, директор, якщо інший порядок не установлено власником підприємства або чинним законодавством.

Рішенням власника ПП «АПТК» ОСОБА_3 від 27.05.2013 призначено на посаду директора підприємства ОСОБА_1 (протокол № 1), який приступив до виконання обов'язків директора з 28.05.2013, що підтверджується наказом №1 від 28.05.2013.

Власник ПП «АПТК» ОСОБА_3, який був присутнім в судовому засіданні 29.06.2016 підтвердив, що дійсно ним було призначено ОСОБА_1 директором підприємства згідно його рішення від 27.05.2013.

У наданій позивачем виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 331402 (а.с.9-10), також зазначено, що керівником ПП «АПТК» є ОСОБА_1. Відомості щодо обмеження повноважень директора ПП «АПТК» на право укладення угод на суму більше 10000 грн у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

Пунктом 6.3.14. статуту ПП «АПТК» передбачено, що до виключної компетенції власника, зокрема, належить затвердження угод, вартість яких перевищує 10000 грн, а не укладення договорів.

Факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання його недійсним.

Оскільки спірний договір поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014 підписано директором ОСОБА_1, якому статутом надано право підпису угод, в тому числі зовнішньоекономічних, суд доходить висновку, що директор ПП «АПТК» ОСОБА_1 при підписанні даної угоди діяв в межах наданих йому статутом повноважень.

Твердження відповідача, що рішення власника ПП «АПТК» №2 від 29.05.2013, яким вирішено надати повноваження директору ПП «АПТК» ОСОБА_1 на затвердження (підписання) договорів, а також всіх фінансово-господарських операцій без обмеження сум, підписано не ОСОБА_3 не може бути прийнято судом до уваги, оскільки воно не підтверджено належними та допустимими доказами.

Заперечення відповідача щодо факту поставки та отримання ним від позивача товару, відповідно до договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014 судом також до уваги не може бути прийнято, оскільки:

Згідно ст.8 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 №996, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для проведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У відповідності до п.2 ст. 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням вищезазначеного, господарський суд доходить висновку, що діючим законодавством встановлено певні засоби доказування щодо первинних документів, які підтверджують відпуск та отримання товару.

Судом встановлено, що сторонами були підписані первинні бухгалтерські документи щодо передачі відповідачу товару, а саме: видаткові накладні №220 від 03.11.2014 на суму 58750,00 грн з ПДВ; №208 від 04.11.2014 на суму 58580,00 грн з ПДВ; №209 від 05.11.2014 на суму 7009,40 грн з ПДВ; №210 від 05.11.2014 на суму 59860,00 грн з ПДВ; №212 від 05.11.2014 на суму 59714,00 грн з ПДВ; №221 від 07.11.2014 на суму 17625,00 грн з ПДВ; №241 від 28.11.2014 на суму 218000,00 грн з ПДВ, які відображено в податковому обліку позивача, що підтверджується податковими накладними: №1 від 03.11.2014 на суму 58750,00 грн; №2 від 04.11.2014 на суму 58580,00 грн; №3 від 05.11.2014 на суму 7009,40 грн; №4 від 05.11.2014 на суму 59860,00 грн; №5 від 05.11.2014 на суму 59714,00 грн; №6 від 07.11.2014 на суму 17625,00 грн; №17 від 28.11.2014 на суму 218000,00 грн (а.с.110-116).

Проведення зазначених господарських операцій було здійснено і в податковому обліку як позивача так і відповідача, що підтверджується наданими як позивачем так і відповідачем до матеріалів справи копіями податкових накладних (а.с.110-116,182-188), реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року (а.с.101, 174-176), податковими деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2014 року ( а.с.103-109, 154-156 ).

В податкових накладних зазначено вид цивільно-правового договору - саме договір поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014.

Відсутність товарно-транспортних накладних не може бути розцінено судом, як відсутність факту поставки зерна, оскільки товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 5.1.,5.2. договору поставки № 25/06-2014 від 25.06.2014, з моменту підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін, до відповідача перейшло право власності на отриманий товар.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що він не отримував від позивача товар по вищезазначеним видатковим накладним.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 430168,40 грн боргу за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 6452,53 грн.

Керуючись ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Зооветексперт", вул. Геологів, буд. 35 А, кв.8, м. Ніжин, Чернігівська область, 16610 (код ЄДРПОУ 38460042, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Приватного підприємства "АПТК", вул. Київська, 140 Б, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (код ЄДРПОУ 38615098, відомості про банківські реквізити відсутні) 430168,40 грн боргу та 6452,53 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 13.07.2016.

Суддя Л.М. Лавриненко