Ухвала

від 06.07.2016 по справі 364/74/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКузнєцова В.О., суддів:Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,Кадєтової О.В., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що наказами Головного управління Держземагентства у Київській області йому було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області та виготовлені проекти землеустрою були затверджені Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області. Відповідно до вказаних наказів йому було передано в оренду в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області 10 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 747,7053 га строком на 49 років. На запит позивача від 24 листопада 2015 року про надання публічної інформації, адресований ГУ Держгеокадастру у Київській області, йому було повідомлено про те, що накази, видані раніше на ім'я ОСОБА_6 втратили чинність.

Ураховуючи викладене, позивач просив визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про втрату чинності наказів Головного управління Держземагенства у Київській області»: від 13 листопада 2015 року №№ 10-6965/36-15-сг, 10-6959/36-15-сг, 10-6968/36-15-сг., 10-6964/36-15-сг, 10-6962/36-15-сг, 10-6960/36-15-сг, 10-6958/36-15-сг, 10-6957/36-15сг, 106970/36-15-сг, 10-6967/36-15-сг; від 30 листопада 2015 року №№ 10-8268/36-15-сг, 10-8267/36-15-сг, 10-8266/36-15-сг, 10-8264,36-15-сг, 10-8265/36-15-сг, 10-8269/36-15-сг, 10-8270/36-15-сг, 10-8263/36-15-сг, 10-8261/36-15-сг, 10-8262/36-15-сг, щодо земельних ділянок, які розташовані на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 17 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про втрату чинності наказів Головного управління Держземагенства у Київській області»: від 13 листопада 2015 року №№ 10-6965/36-15-сг, 10-6959/36-15-сг, 10-6968/36-15-сг., 10-6964/36-15-сг, 10-6962/36-15-сг, 10-6960/36-15-сг, 10-6958/36-15-сг, 10-6957/36-15сг, 106970/36-15-сг, 10-6967/36-15-сг; від 30 листопада 2015 року №№ 10-8268/36-15-сг, 10-8267/36-15-сг, 10-8266/36-15-сг, 10-8264,36-15-сг, 10-8265/36-15-сг, 10-8269/36-15-сг, 10-8270/36-15-сг, 10-8263/36-15-сг, 10-8261/36-15-сг, 10-8262/36-15-сг, щодо земельних ділянок, які розташовані на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2016 року рішення Володарського районного суду Київської області від 17 лютого 2016 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вказані вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України однією з підстав закриття провадження у справі є подання заяви, яка не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У ст. 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів суб'єктів права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК , статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗКта інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-2510цс 15 від 16 грудня 2015 року зробив правовий висновок, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, згідно з якою державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону;

3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Отже право оренди земельної ділянки відноситься до речових прав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звернувся до суду за захистом своїх цивільних справ, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області, видаючи накази «Про втрату чинності наказів Головного управління Держземагенства у Київській області»: від 13 листопада 2015 року №№ 10-6965/36-15-сг, 10-6959/36-15-сг, 10-6968/36-15-сг., 10-6964/36-15-сг, 10-6962/36-15-сг, 10-6960/36-15-сг, 10-6958/36-15-сг, 10-6957/36-15сг, 106970/36-15-сг, 10-6967/36-15-сг; від 30 листопада 2015 року №№ 10-8268/36-15-сг, 10-8267/36-15-сг, 10-8266/36-15-сг, 10-8264,36-15-сг, 10-8265/36-15-сг, 10-8269/36-15-сг, 10-8270/36-15-сг, 10-8263/36-15-сг, 10-8261/36-15-сг, 10-8262/36-15-сг, позбавив його законних прав на набуття в оренду земельних ділянок, які були передані йому на підставі наказів Головного управління Держземагенства в Київській області «Про затвердження документації землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок».

Отже, даний спір виник з приводу отримання земельних ділянок в оренду, тобто спірні правовідносини є цивільно-правовими, а тому даний спір, відповідно до ст. 15 ЦПК України, належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, ухвалене судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2016 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова