Постанова
від 06.04.2016 по справі 810/312/16
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ 810/312/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2016 №0003352201, №0003372201 та №0003382201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» вимог чинного податкового законодавства при визначенні сум податку на прибуток та податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету.

Так, позивач не погоджується з твердженням контролюючого органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 99651,65 грн. та завищення податкового кредиту на 19930,33 грн. за результатом господарських операцій з ТОВ «Агро-С» з придбання послуг по оранці земель через відсутність у позивача власної або орендованої земельної ділянки, та зазначає, що наявність у користуванні земельних ділянок підтверджується відповідними договорами оренди, що були укладені з ТОВ «Технобудлогістик», ТОВ «Елітбудіндустрія» та ТОВ «Елітбудтехносервіс».

Крім того, позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного віднесення ним до складу витрат вартості ТОВ «Осмос Трейд» резервуарів на суму 497166,65 грн. та до складу податкового кредиту - суму ПДВ в розмірі 99433,33 грн., оскільки реальність господарських операцій з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки.

Також позивач не погоджується з висновками податкового органу про те, що ТОВ «Зерновий край» було безпідставно включено до складу податкового кредиту за травень 2014 року суму податку на додану вартість у розмірі 152 477, 43 грн. по податковій накладній № 16 від 04.04.2014, яка була отримана від Науково-виробничо-комерційної приватної фірми «Захист рослин 2000», у зв'язку з відсутністю її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач зауважив про те, що у визначеному Податковим кодексом України порядку ТОВ «Зерновий край» було подано відповідачу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), в якій було помилково зазначено червень 2014 року, а не травень 2014 року, що, однак, не впливає на його право включити суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Також позивач вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо завищення ТОВ «Зерновий край» податкового кредиту жовтня 2014 року за рахунок непроведення коригування в бік зменшення відповідно до розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на загальну суму 42280,00 грн., які були отримані ним від ТОВ «Любарецьке». Так, позивач зазначив про те, що ТОВ «Любарецьке» було видано позивачу розрахунки коригувань до виписаних податкових накладних на загальну суму 42280,00 грн., які були відображені позивачем у колонці 4 рядку 17, 18 та 19 Розділу ІІ «Коригування податкового кредиту» Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року. Позивач зазначив про те, що внаслідок технічної помилки ним було невірно вказано дати податкових декларацій, зокрема, рік, по яким здійснено відповідне коригування. Проте, на думку позивача, зазначена помилка не впливає на суму податкового кредиту, що коригується, оскільки розмір загальної суми, яка підлягає коригуванню, відображена ним у розділі ІІ «Коригування податкового кредиту» Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, що підтверджує факт зменшення ним суми податкового кредиту.

Крім того, позивач зауважив про те, що ним при складанні Додатку 1 до податкової декларації з ПДВҐ за березень 2014 року було помилково невірно вказану дату (рік) податкової накладної, яка була виписана позивачем ТОВ «Агро-С» та, по якій було здійснене коригування суми податкових зобов'язань у розмірі 9 446, 00 грн. Проте, на думу позивача, вказана помилка не зумовлює настання будь-яких несприятливих наслідків.

Позивач вважає безпідставним твердження контролюючого органу про необхідність включення суми ПДВ, отриманої у складі оплаченої ПАТ «Миронівський хлібопродукт» вартості продукції, в розмірі 61000,00 грн. до податкових зобов'язань квітня 2013 року та зазначає, що підприємство було зареєстроване платником ПДВ 28.03.2013, що, відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України, надає право на включення суми ПДВ саме до складу податкових зобов'язань березня 2013 року.

Також позивач зазначив про те, що відповідачем під час перевірки було встановлено, що позивачем не було включено до суми податкових зобов'язань податкової декларації за жовтень 2013 року суму ПДВ у розмірі 972,04 грн. по взаємовідносинах з контрагентом, СТОВ «Урожай». Так, зокрема, позивач зауважив про те, що відповідні висновки базуються виключно на інформації бази даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, у той час як первинна документація по взаємовідносинах з вказаним контрагентом не досліджувалась, що на думку позивача свідчить про безпідставність та необґрунтованість позиції відповідача в цій частині, оскільки будь-які господарські відносини з контрагентом СТОВ «Урожай» у позивача відсутні.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких дублює інформацію, викладену в акті перевірки.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти письмового провадження не заперечував.

Вказане клопотання позивача було прийнято судом, про що було постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання. У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 ОСОБА_1 від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 18.08.2015 по 01.09.2015 Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариств з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» (код ЄДРПОУ 38073468) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2013 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт від 08.09.2015 № 167/10-17-22-0/38073468.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення, зокрема, наступних вимог законодавства:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток у період з 13.03.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 111 173,96 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 71 186,66 грн. та за 2014 рік у сумі 39 987, 30 грн.

- п.187.1 ст. 187, п. 192.1, ст.192, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість на загальну суму 85 148, 09 грн., у тому числі за грудень 2013 року у сумі 14 005, 37 грн., за лютий 2014 року у сумі 1 934, 29 грн., за березень 2014 року у сумі 7 686,00 грн., за травень 2014 року в сумі 61 552, 43 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86 710, 33 грн., у тому числі за жовтень 2014 року у сумі 42 280,00 грн., за листопад 2014 року у сумі 19 930,33 грн., за вересень 2014 року у сумі 24 500,00 грн.

Як вбачається з вказаного акта перевірки, посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було зазначено про те, що позивачем у період з 13.03.2013 по 31.12.2014 було завищено суму витрат, які враховуються про визначення об'єкта оподаткування на загальну суму 596 818, 30 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 374 666, 65 грн. та за 2014 рік у сумі 222 151, 65 грн.

Так, під час здійснення перевірки встановлено, що позивачем було безпідставно віднесено до складу витрат операційної діяльності за 2014 рік суму у розмірі 99 651,65 грн. по накладній № 58/2 від 30.11.2014 року на суму 119 581,98 грн. (у тому числі ПДВ на суму 19 930,33 грн.), отриманої від ТОВ «Агро-С» за оранку 175 гектарів землі та послуги паливозаправника, оскільки у позивача відсутні власні або орендовані земельні ділянки, що зареєстровані належним чином в Управлінні Держкомзему. Вказане порушення, за твердженням ревізора, призвело до завищення податкового кредиту листопада 2014 року на 19930,33 грн.

Також в акті перевірки податковим органом було зазначено про те, що відповідачем необґрунтовано віднесено до складу витрат суму коштів у розмірі 497 166,65 грн. за отримані від ТОВ «Осмос Трейд» резервуари, оскільки відповідно до акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1059/3-26-50-22-03-38315129 від 30.10.2014 «Про результати проведення перевірки ТОВ «Осмос Трейд», податковий номер 38315129, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при проведенні господарських операцій з контрагентами за період 01.10.2012 по 31.07.2014» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин вказаного підприємства за період з 01.10.2012 по 31.07.2014, їх вид, обсяг якість та розрахунки з контрагентами-постачальниками, у тому числі і з ТОВ «Зерновий край». Відповідач зазначив про те, що операції з постачання резервуарів ТОВ «Осмос Трейд» не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Податковим органом було зазначено про те, що при укладені правочинів з ТОВ «Зерновий край» в частині постачання резервуарів ТОВ «Осмас Трейд» ставило на меті не їх виконання відповідно до передбачених договором умов, а надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формулювання для них податкового кредиту по операціях, які реально не здійснювались, а були оформлені лише документально.

Отже, вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що взаємовідносини ТОВ «Зерновий край» та ТОВ «Осмос Трейд» не спричинили реального настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій.

У зв'язку з цим, відповідачем було зазначено про те, що ТОВ «Зерновий край» також було завищено податковий кредит на загальну суму 99 433,33 грн. по взаємовідносинах з вказаним контрагентом.

Також посадовими особами під час здійснення перевірки встановлено, що позивачем було занижену суми податкових зобов'язань у період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 74 415,33 грн., у тому числі за квітень 2013 року у сумі 61 000,00 грн., лютий 2014 року у сумі 9 443, 29 грн. та за жовтень 2013 року у сумі 972, 04 грн.

Так, в акті перевірки посадовими особами контролюючого органу було зазначено про те, що 21.03.2013 відповідно до банківських виписок від 23.03.2013 на рахунок №260000398947, який відкритий в Акціонерному товаристві «ОСОБА_2 Аваль», надійшли грошові кошти від ПАТ «Миронівський хлібопродукт» у сумі 366 000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 61 000,00 грн., як попередня оплата за сою за договором поставки №0920-Г від 19.03.2013. Оскільки позивач зареєстрований платником ПДВ з 28.03.2013, відповідач вважає, що вказана сума податку (61000,00 грн.) повинна була бути включена до складу податкових зобов'язань квітня 2013 року, що позивачем зроблено не було.

Також контролюючий орган зазначив про те, що відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Зерновий край» та його контрагентів встановлено, що позивачем не було включено до податкового зобов'язання жовтня 2013 року суму ПДВ в розмірі 972,04 грн. за результатом діяльності з контрагентом СТОВ «Урожай».

Відповідачем в акті перевірки зазначено про те, що ТОВ «Зерновий край» до складу податкового зобов'язання лютого 2014 року не було включено суму податку на додану вартість в розмірі 9443,29 грн., яка виникла при зміні ціни товару за податковою накладною №28 від 28.02.2014 та складанні Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до цієї податкової накладної, що була виписана позивачем контрагенту ТОВ «Агро-С».

Крім того, посадовими особами контролюючого органу зазначено про те, що ТОВ «Зерновий край» було включно до складу податкового кредиту травня 2014 року суму ПДВ у розмірі 152 477,743 грн. за податковою накладною №16 від 04.04.2014, виписаною Науково-Виробничо-комерційною приватною фірмою «Захист рослин 2000», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, ревізор зауважив, що підприємством було подано Додаток 8 до податкової декларації за червень, а не за травень 2014 року, що свідчить про допущення позивачем порушення податкової дисципліни.

В акті перевірки контролюючим органом було зазначено про те, що під час перевірки встановлено завищення ТОВ «Зерновий край» податкового кредиту жовтня 2014 року на 42280 грн. за рахунок непроведення коригування в бік зменшення відповідно до наступних Розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, виписаних контрагентом СТОВ «Любарецьке»:

- №4/2 від 29.10.2014 до податкової накладної № 8/2 від 15.05.2013 на суму ПДВ - 12 712, 00 грн. (повернення товару);

- №2/2 від 29.10.2014 до податкової накладної № 1/2 від 07.05.2013 на суму ПДВ - 163 930, 67 грн. (повернення товару);

- №3/2 від 29.10.2014 до податкової накладної № 4/2 від 08.05.2013 на суму ПДВ - 12637, 33 грн. (повернення товару).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0003372201 від 25.09.2015, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 138 967,45 грн., у тому числі податкове зобов'язання у сумі 111 173,96 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 27 793,49 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003382201 від 25.09.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86 710,33 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003352201 від 25.09.2015, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 106 435,11 грн., у тому числі податкове зобов'язання у сумі 85 148,09 гр. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 21 287,02 грн.

Не погоджуючись з прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з позовом до суд про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування доходів, отриманих юридичною особою від проведення господарської діяльності визначений розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пунктами 138.4-138.5 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.1. та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений Розділом У Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 185.1 п. 185 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу) (п. 187.6 ст. 187 ПК України).

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджуючи правомірність формування позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

15.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Осмос Трейд» (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» (Покупець) було укладено наступні договори купівлі-продажу:

- договір купівлі-продажу № 150413/10 від 15.04.2013;

- договір купівлі-продажу № 260713/1 від 26.07.2013;

- договір купівлі-продажу № 23072014/1 від 23.07.2014.

За умовами вказаних договорів купівлі-продажу продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договорів найменуванням товару є:

- резервуар 50 куб. м. (за договором купівлі-продажу № 150413/1 від 15.04.2013);

- резервуар 100 куб. м. (за договорами купівлі-продажу № 260713/1 від 26.07.2013 та № 23072014/1 від 23.07.2014).

Згідно з п. 1.3 договорів кількість товару є наступна:

- 7 (сім) резервуарів (за договором купівлі-продажу № 150413/1 від 15.04.2013);

- 8 (вісім) резервуарів ( за договором купівлі-продажу № 260713/1 від 26.07.2013);

- 4 (чотири) резервуари (за договором купівлі-продажу № 23072014/1 від 23.07.2014).

Пунктом 1.4 договорів встановлена наступна вартість товару:

- 28 800,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), з ПДВ за одиницю. Загальна вартість товару по договору складає 230 600,00 грн. (двісті одна тисяча шістсот гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20 % - 33 600,00 грн. (тридцять три тисячі шістсот гривень 00 коп.) (за договором купівлі-продажу № 150413/1 від 15.04.2013).

- загальна вартість товару - 528 000,00 грн. (п'ятсот двадцять вісім тисяч гривень 00 коп.) (за договором купівлі-продажу № 260713/1 від 26.07.2013);

- вартість резервуара складає 73 500, 00 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок), з ПДВ за одиницю. Загальна вартість товару по договору складає 294 000,00 грн. (двісті дев'яності чотири тисячі гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20 % - 49 000,00 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень 00 копійок) (за договором купівлі-продажу № 23072014/1 від 23.07.2014).

Пунктами 6.1 договорів встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 6.2 договорів строк дії договорів наступний:

- з моменту підписання та до 31.12.2013, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (за договорами купівлі-продажу № 150413/1 від 15.04.2013 та № 260713/1 від 26.07.2013);

- з моменту підписання та до 31.12.2014, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (за договором купівлі-продажу № 23072014/1 від 23.07.2014).

З метою виконання умов вищевказаних договорів, ТОВ «Осмос Трейд» було передано, а ТОВ «Зерновий край» прийнято товар на загальну суму 1023600,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 170600,00 грн.), що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №35 від 28.05.2013 на суму 201 600,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 33 600,00 грн.) (за договором купівлі-продажу № 150413/1 від 15.04.2013);

- видаткові накладні №80 від 13.08.2013 на суму 210 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 35000,00 грн.), № 94 від 29.08.2013 на суму 280 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 46 666,67 грн.), №95 від 29.08.2013 на суму 38 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 333,33 грн.) (за договором купівлі-продажу № 260713/1 від 26.07.2013);

- видаткові накладні за №62 від 30.07.2014 на суму 147000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 24 500,00 грн.) та №64 від 06.08.2014 на суму 147000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 24500,00 грн.).

Також, під час здійснення перевезення товару сторонами було оформлено товарно-транспортні накладні № П 20001 від 28.05.2013, № П20002 від 29.05.2013, № П20003 від 30.05.2013, № П20004 від 30.05.2013, № П20005 від 31.05.2013, № 20006 від 01.06.2013, № 20007 від 02.06.2013, № П31003 від 15.08.2013, № П31002 від 14.08.2013, №П31001 від 13.08.2013, № П41000 від 30.08.2013, № П41002 від 31.08.2013, № П41001 від 29.08.2013, № П10091 від 30.07.2014, № П20092.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за придбаний товар, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Зерновий Край».

Надалі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Осмос Трейд» були виписані позивачу наступні податкові накладні:

- № 38 від 29.04.2013 на суму 201 600,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 33 600,00 грн.);

- № 89 від 31.07.2013 на суму 210 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 35000,00 грн.);

- № 106 від 21.08.2013 на суму 280 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 46 666,67 грн.);

- № 104 від 28.08.2013 на суму 38000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 333,33 грн.).

- № 70 від 30.07.2014 на суму 147 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 24 500,00 грн.);

- № 73 від 06.08.2014 на суму 147 000,00 грн. (у том числі ПДВ на суму 24 500,00 грн.);

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що вартість резервуарів, отриманих за видатковими накладними №35 від 28.05.2013, №80 від 13.08.2013, №95 від 29.08.2013 та №64 від 06.08.2014, на загальну суму 497166,65 грн. безпідставно віднесена позивачем до собівартості товарів, а сума ПДВ за податковими накладними №38 від 29.04.2013, №89 від 31.07.213, №104 від 28.08.2013 та №73 від 06.08.2014 в розмірі 99433,33 грн. - до складу податкового кредиту.

Відповідні висновки контролюючого органу базуються на тому, що господарські відносини між ТОВ «Зерновий Край» та вказаним контрагентом не спричинили настання реальних наслідків та мають ознаки безтоварних операцій.

Так, зокрема, в акті перевірки контролюючим органом було зазначено про те, що господарські операції з постачання резервуарів ТОВ «Осмос Трейд» не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яка економічно необхідні для здійснення діяльності, що на думку, відповідача, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до ОСОБА_1 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом під час дослідження господарської мети при укладення позивачем договору з ТОВ «Зерновий Край» було встановлено наступне.

Вказані резервуари обліковуються підприємством в бухгалтерському обліку як необоротні активи (основні засоби), та підлягають амортизації, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 10, 13, 15.

Матеріали справи свідчать, що придбані резервуари в подальшому надавалися позивачем в оренду іншим суб'єктам господарювання, а саме:

- ТОВ «Еверест-1» - на підставі договору №01/09/с від 01.09.2014;

- СТОВ «Лемешівське» - на підставі договору №1774-Г від 19.12.2013;

- СТОВ «Урожай» - на підставі договору №1798-Г від 23.12.2013;

- ТОВ «Агро-С» - на підставі договору №1794-Г від 23.12.2013;

- СТОВ «Баришівське» - на підставі договору №1794-Г від 23.12.2013;

- ТОВ «Мрія» - на підставі договору №1783-Г від 23.12.2013.

Фактична передача резервуарів в оренду підтверджується відповідними актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатями підприємств.

За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується безпосередній зв'язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентами ТОВ «Осмос Трейд» та власною господарською діяльністю.

Також, в акті перевірки відповідач, зазначаючи про відсутність реальних господарських відносин між ТОВ «Зерновий Край» та ТОВ «Осмос Трейд», посилається на акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1059/3-26-50-22-03-38315129 від 30.10.2014 «Про результати проведення перевірки ТОВ «Осмос Трейд», податковий номер 38315129 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при проведенні господарських операцій з контрагентами за період 01.10.2012 по 31.07.2014» та акт Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області №1059/3-26-50-22-03-38315129 від 30.10.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Осмос Трейд», податковий номер 38315129 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при проведенні господарських операцій з контрагентами за період 01.10.2012 по 31.07.2014.

Проте, суд не приймає до уваги вказану позицію відповідача, оскільки податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Також, суд звертає увагу, що на момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Осмос Трейд», останній був зареєстрований як платник податків та зборів, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у вищевказаного суб'єкта господарювання у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання позивачем норм чинного податкового законодавства при віднесені до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів та до складу податкового кредиту вартості резервуарів та сум ПДВ, сплачених по взаємовідносинах з ТОВ «Осмос Трейд», що в свою чергу, на думку суду, свідчить про безпідставність здійснення відповідачем відповідних нарахувань в цій частині.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем суми витрат операційної діяльності та завищення суми податкового кредиту по господарських відносинах з ТОВ «Агро-С», суд зазначає наступне.

30.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-С» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» (Замовник) було укладено договір про надання послуг № 2929-Г, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику сільськогосподарські послуги своїми транспортними та технічними засобами.

Відповідно до п. 3.2 договору здавання послуг виконавцем та приймання результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Згідно з п. 5.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та укладений строк до 31 грудня 2015 року.

З матеріалів справ вбачається, що ТОВ «Агро-С» було надано, а ТОВ «Зерновий край» прийнято послуги по оранці землі та послуги паливозаправника на загальну суму 119 581,98 грн. (у тому числі ПДВ на суму 19 930, 33 грн.).

Надалі ТОВ «Агро-С» була виписана позивачу податкова накладна №58 від 30.11.2014 на суму 119 581,98 грн. (у тому числі ПДВ на суму 19 930,33 грн.), сума ПДВ за якою була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2014 року, про що свідчить додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року від 16.04.2014 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в акті перевірки зазначено про те, що під час проведення перевірки ТОВ «Зерновий край» було встановлено, що позивач не має власних або орендованих земельних ділянок, які б були належним чином оформлені в Управлінні Держкомзему. На думку контролюючого органу, відсутність зареєстрованого належним чином права оренди на земельні ділянки, свідчить про відсутність у позивача права оренди.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем було безпідставно віднесено до складу витрат операційного періоду витрати за надані ТОВ «Агро-С» послуги на суму 99 651, 65 грн. та, відповідно завищено суму податкового кредиту на 19 930,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що земельні ділянки, послуги з оранки яких були надані ТОВ «Агро-С», використовуються ТОВ «Зерновий край» на підставі договорів оренди. На думку позивача, вказане свідчить про те, що орендовані земельні ділянки безпосередньо використовуються позивачем у його господарській діяльності, з приводу чого суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач мотивуючи позовні вимоги, зазначив про те, що укладені між ним та його контрагентам, ТОВ «Технобудлогістика» та ТОВ «Елітбудтехносервіс» договори оренди землі оформлені належним чином, що на думку позивача, підтверджує виникнення у нього права оренди відповідних земельних ділянок. У зв'язку з цим, позивач вважає, що ним було правомірно віднесено до складу витрат операційного періоду витрати, які були понесенні ним в ході здійснення обробки відповідних земельних ділянок, які використовують ним у його господарській діяльності.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобудлогістика» (Орендодавець) було укладено наступні договори оренди землі:

- договір оренди землі № ДДР-0001 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0002 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0003 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0004 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0005 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0006 від 01.08.2014.

За умовами вказаних договорів орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти у строкове платне володіння і користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходяться на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Відповідно до п. 2 вказаних договорів оренди землі, в оренду передаються наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка (кадастровий номер 3220883600:04:006:0150) загальною площею 9,9839 га, у тому числі 9,9839 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0001 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 3220883600:04:006:0151) загальною площею 5,9904 га, у тому числі 5, 9904 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0002 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 3220883600:04:006:0152) загальною площею 9,9841 га, у тому числі 9,9841 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0003 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 3220883600:04:006:0153) загальною площею 10,0000 га, у тому числі 10,0000 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0004 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 3220883600:04:006:0155) загальною площею 10,0000 га, у тому числі 10,0000 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0005 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 3220883600:04:006:0154) загальною площею 3,9997 га, у тому числі 3,9997 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0006 від 01.08.2014).

Пунктом 44 договорів оренди землі встановлено, що цей договір набирає чинності пім ял підписання сторонами та його державної реєстрації.

З метою виконання умов вказаних договорів ТОВ «Технобудлогістика» передало, а ТОВ «Зерновий край» прийнято в строкове платне користування відповідні земельні ділянки, які зазначені у договорах оренди землі, про що сторонами було підписано акти приймання-передачі об'єкта оренди.

Також судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітбудіндустрія» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю було укладено ряд договорів оренди землі, за умовами яких орендодавець зобов'язався надати орендарю, а орендар - прийняти у строкове платне володіння і користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Зокрема, між сторонами було укладено наступні договори:

- договір оренди землі № ДДР-0007 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0008 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0009 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0010 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0011 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0012 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0013 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0014 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0015 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0016 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0017 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0018 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0019 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0020 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0021 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0022 від 01.08.2014;

- договір оренди землі № ДДР-0023 від 01.08.2014;

Відповідно до п. 2 вказаних договорів в оренду передаються наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0141), загальною площею 7,9872 га, у тому числі 7,9872 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0007 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0143), загальною площею 9,9836 га, у тому числі 9,9839 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0008 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0144), загальною площею 9,9839 га, у тому числі 9,9839 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0009 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0145), загальною площею 8,0000 га, у тому числі 8,0000 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0010 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0146), загальною площею 7,9998 га, у тому числі 7,9998 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0011 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0147), загальною площею 2, 0000 га, у тому числі 2,000 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0012 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0131), загальною площею 5,9509 га, у тому числі 5,9509 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0013 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0132), загальною площею 7,9344 га, у тому числі 7,9344 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0014 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0133), загальною площею 5,9507 га, у тому числі 5,9507 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0015 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0134), загальною площею 9,9839 га, у тому числі 9,9836 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0016 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0137), загальною площею 5,9904 га, у тому числі 5,9904 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0017 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0135), загальною площею 5,9904 га, у тому числі 5,9904 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0018 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0138), загальною площею 1,9999 га, у тому числі 1,9999 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0019 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0130), загальною площею 7,9343 га, у тому числі 7,9343 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0020 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0129), загальною площею 9,9179 га, у тому числі 9,9179 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0021 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0128), загальною площею 7,9344 га, у тому числі 7,9344 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0022 від 01.08.2014);

- земельна ділянка (кадастровий номер 32208833600:04:006:0136), загальною площею 9,9839 га, у тому числі 9,9839 га ріллі (за договором оренди землі № ДДР-0023 від 01.08.2014).

Пунктом 44 вказаних договорів встановлено, що договори набувають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

З метою виконання умов вказаних договорів ТОВ «Елібтудтехносервіс» передало, а ТОВ «Зерновий край» прийнято в строкове платне користування відповідні земельні ділянки, які зазначені у договорах оренди землі, про що сторонами було підписано акти приймання-передачі об'єкта оренди.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобудлогістика», Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітбудіндустрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітбудтехносервіс» були укладені договори оренди землі.

У той же час, суд звертає увагу на те, що лише укладення договору оренди земельної ділянки само по собі не свідчить про виникнення у орендаря речового права на цю ділянку та не надає законної можливості використовувати цю ділянку за призначенням.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2 ст. 93 Земельного кодексу України).

Частиною 8 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (далі-Закон № 161, в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 161 орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частино 5 ст. 6 Закону № 161 встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України обумовлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі-Закон №1952, в редакції станом на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1952 державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1952 встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає у орендаря виключно після проведення державної реєстрації такого права, про що державним реєстратором приймається відповідне рішення та вноситься запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Проте, під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які підтверджують здійснення державної реєстрації права оренди позивача на підставі вищевказаних договорів оренди землі, що свідчить про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» не виникло право користування відповідними земельними ділянками, через що витрати, понесені позивачем у зв'язку з укладенням з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-С» договору про надання послуг №2929-Г від 30.09.2014, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, у зв'язку з чим суд вважає правомірним висновок контролюючого органу про завищення позивачем собівартості на 99651,65 грн. та податкового кредиту - на 19930,33 грн.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинах з Науковою виробничо-комерційною приватною фірмою «Захист рослин 2000» на суму 497 166,65 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, Науково виробничо-комерційною приватною фірмою «Захист рослин 2000» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» прийнято товар, зокрема, аміачну воду на загальну суму 914 864,60 грн. (у тому числі ПДВ на суму 152 477,43 грн.).

Судом встановлено, що Науково виробничо-комерційною приватною фірмою «Захист рослин 2000» було виписано позивачу податкову накладну №16 від 04.04.2014 на суму 914 864,60 грн. (у тому числі ПДВ на суму 152 477,43 грн.), яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що стало підставою для висновку контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту.

Так, згідно з п. 201.1 статі 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що дотримуючись вищевказаного порядку ним, з метою збереження права на податковий кредит, у складі податкової звітності липня 2014 року була подана заява про відмову постачальник надати податкову накладну (Додаток 8), в якій зазначено про відсутність факту реєстрації податкової накладної, проте при складанні цієї заяви була допущена помилка в зазначенні місяця - замість травня 2014 року зазначено червень 2014 року.

Проте, вказані пояснення позивача спростовуються матеріалами справи.

Так, Додаток 8 до податкової декларації за липень 2014 року, який наданий суду на підтвердження правової позиції, стосується зовсім іншої податкової накладної - №17 від 04.04.2014, сума ПДВ за якою складає 27916,67 грн. При цьому, саме ця сума ПДВ та період складання податкової накладної зазначений позивачем в Додатку 5 до податкової декларації за липень 2014 року, що свідчить про те, що сума ПДВ за нею була віднесена до податкового кредиту липня 2014 року та не стосується обставин, відображених в акті перевірки.

Під час розгляду справи позивач не надав доказів наявності та подачі ним заяви про відмову постачальник надати податкову накладну (Додаток 8), яка б стосувалася саме податкової накладної №16 від 04.04.2014, у зв'язку з чим суд вважає правомірним висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту травня 2014 року на 152477,43 грн.

Щодо завищення податкового кредиту по операціям з СТОВ «Любарецьке» суд зазначає наступне.

Так, за результатом здійснення господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з придбання сої СТОВ «Любарецьке» були виписані наступні податкові накладні:

- №4/2 від 08.05.2013 на суму 76272,00грн., у тому числі ПДВ 12712,00 грн.;

- №1/2 від 07.05.2013 на суму 101584,00грн., у тому числі ПДВ 16930,67 грн.;

- №8/2 від 15.05.2013 на суму 75824,00грн., у тому числі ПДВ 12637,33 грн..

В подальшому, у зв'язку зі зміною кількості товару, СТОВ «Любарецьке» були складені наступні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних:

- №4/2 від 29.10.2014 до податкової накладної № 8/2 від 15.05.2013 на суму ПДВ - 12 712,00 грн.;

- №2/2 від 29.10.2014 до податкової накладної № 1/2 від 07.05.2013 на суму ПДВ - 163 930,67 грн.;

- №3/2 від 29.10.2014 до податкової накладної № 4/2 від 08.05.2013 на суму ПДВ - 12637,33 грн.

За твердженням податкової інспекції, позивач не відкоригував відповідні показники податкового кредиту за цими податковими накладними, що призвело до його завищення.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що в жовтні 2014 року у складі податкової звітності за цей місяць позивачем був поданий Додаток 1 до податкової декларації (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість), в якому були відкориговані показники податкового кредиту на вищевказані суми у зв'язку із поверненням товару СТОВ «Любарецьке», проте внаслідок допущення помилки був вказаний інший рік складання податкових накладних, а саме: 2014 замість 2013.

Однак, суд вважає, що вказана помилка не свідчить про завищення позивачем податкового кредиту, оскільки відповідні суми фактично були відкориговані, а отже, були враховані в податковому обліку підприємства при визначенні показників діяльності товариства. Більш того, зазначена помилка ніяким чином не призвела до недоотримання бюджетом сум податку на додану вартість.

У зв'язку з цим суд вважає неправомірним висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в жовтні 2014 року на 42280,00 грн.

Щодо тверджень контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на 9443,29 грн. у зв'язку з непроведенням коригування показників діяльності з ТОВ «Агро-С» суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за результатом здійснення господарської операції із зазначеним контрагентом позивачем була складена податкова накладна №28 від 28.02.2014 на суму 528572,00 грн., у тому числі ПДВ 88095,33 грн.

У зв'язку зі зміною ціни товару позивачем був складений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №28 від 28.02.2014, збільшивши суму податку на 9443,29 грн.

Контролюючий орган стверджує, що ТОВ «Агро-С» був відкоригований (збільшений) податковий кредит на цю суму, у той час як аналогічні дії щодо збільшення податкових зобов'язань позивачем вчинені не були.

Однак, судом встановлено, що у складі податкової звітності з ПДВ за березень 2014 року позивачем був поданий Додаток 1 до податкової декларації (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість), в якому були відкориговані показники податкових зобов'язань по вищевказаній податковій накладній на 9443,29 грн., проте при складанні Додатку 1 була допущена помилка в зазначенні року виписки податкової накладної №28, а саме: замість 2014 року помилково зазначено 2013.

З підстав, описаних судом вище (щодо господарських операцій з СТОВ «Любарецьке»), суд вважає, що вказана помилка не призвела до заниження позивачем податкових зобов'язань, через що висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни є безпідставним.

Стосовно викладеного в акті перевірки висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань в розмірі 61000,00 грн. за результатом здійснення господарських операцій з ПАТ «Миронівський хлібопродукт» суд зазначає наступне.

Так, в ході перевірки було встановлено, що 21.03.2013 відповідно до банківської виписки на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 366 000,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 61000,00 грн., як попередня оплата за сою (договір поставки від 19.03.2013 №0920-Г).

Враховуючи те, що позивач зареєстрований платником ПДВ 28.03.2013 р., контролюючий орган дійшов висновку, що сума ПДВ у розмірі 61000,00 грн. повинна була бути включена до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2013 року, що позивачем зроблено не було.

Однак, суд не може погодитися з таким висновком контролюючого органу з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначає, що об'єктом оподаткування є операції виключно платників податку .

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, на момент настання першої події (надходження коштів від ПАТ «Миронівський хлібопродукт») позивач у справі не був зареєстрований платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим зазначена операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а висновки контролюючого органу в цій частині є неправомірними.

Більш того, суд звертає увагу на те, що контролюючим органом не було доведено суду, що за результатом здійснення операції з поставки сої позивачем була виписана податкова накладна, сума ПДВ за якою була віднесена ПАТ «Миронівський хлібопродукт» до складу податкового кредиту, що свідчило б наявність об'єкта оподаткування.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 972,04 грн. за результатом здійснення господарської діяльності з контрагентом СТОВ «Урожай», суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи відповідні висновки, позивач посилається на те, що на підставі аналізу інформації, яка міститься с Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, було встановлено, що позивачем не включено до податкового зобов'язання жовтня 2013 року суму ПДВ в розмірі 972,04 грн.

У той же час, суд зауважує, що відповідно до пункту 6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, який був чинний на момент складання акта перевірки, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Отже, факт виявленого порушення має бути чітко висвітлений та описаний контролюючим органом, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що інформація, яка міститься в інформаційних базах контролюючих органів, може використовуватися виключно для внутрішньої діяльності цих органів та не може нести будь-які несприятливі наслідки для платників податків.

Відносно досліджувального епізоду відповідачем не зроблено жодного посилання на первинний чи інший документ, наявний у позивача , зміст порушення взагалі не розкритий та не описаний, під час розгляду справи в суді жодні докази на підтвердження цього факту надані не були, що дозволяє суду зробити висновок про недоведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності свого висновку про порушення позивачем податкової дисципліни.

На підставі викладеного, суд вважає, що податок на прибуток в сумі 17937,30 грн. (99651,65 грн. х 18%) за результатом аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Агро-С» був донарахований правомірно. В іншій частині донарахування цього податку є безпідставним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 25.09.2016 №0003372201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 93236,66 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23309,17 грн. (25% донарахувань).

Враховуючи, що за результатом розгляду справи судом була встановлена правомірність декларування позивачем показників діяльності до травня 2014 року, а перше порушення пов'язано із заниженням податкового кредиту в травні 2014 року на 152477,43 грн. (взаємовідносини з НВКП «Захист рослин 2000»), суд зазначає наступне.

Згідно податкової декларації і податку на додану вартість за травень 2014 року позивачем задекларовано від'ємне значення звітного періоду в сумі 21 373 грн.

Значення рядка 21 (від'ємне значення попереднього звітного періоду, що включається до податкового кредиту поточного звітного періоду) дорівнює 88 531 грн.

Отже, сума, яка підлягає сплаті до бюджету, дорівнює 42573,43 грн. (152477,43 грн. - 21 373 грн. - 88 531 грн.), у зв'язку з чим донарахування податку на цю суму та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10643,36 грн. (25%) суд визнає правомірним.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 25.09.2015 №0003352201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42574,66 грн. (85148,09 грн. - 42573,43 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10643,66 грн. (21287,02 грн. - 10643,36 грн.).

Крім того, враховуючи, що зменшення позивачеві суми від'ємного значення податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2014 №0003382201 на суму 86710,33 грн. пов'язано з висновком контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2014 року на 24500,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 42280,00 грн. та за листопад 2014 року на 19930,33 грн., у той час як висновок відповідача про завищення податкового кредиту в листопаді 2014 року на суму 19930,33 грн., пов'язаний з господарськими операціями з ТОВ «Агро-С», визнаний судом правомірним, зазначене спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення позивачеві від'ємного значення податку на додану вартість на суму 66780,00 грн. (86710,33 грн. - 19930,33 грн.).

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір було сплачено судовий збір у сумі 4981,69 грн. (1,5% від ціни позову).

Враховуючи те, що позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 332112,89 грн., за які сплачено судовий збір у розмірі 4981,69 грн., у той час як судом частково задоволено позовні вимоги на загальну суму 236544,15 грн., сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачеві за рахунок відповідача, становить 3548,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.09.2016 №0003372201 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 93236,66 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23309,17 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.09.2015 №0003352201 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42574,66 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10643,66 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.09.2014 №0003382201 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» від'ємного значення податку на додану вартість на суму 66780,00 грн.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Пирятинська, 27, ідентифікаційний код 38073468) судовий збір в сумі 3548 (три тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 16 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 95, ідентифікаційний код 39477413).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.


Дата ухвалення рішення	06.04.2016
Оприлюднено	19.07.2016
Номер документу	58944695
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —810/312/16

Ухвала від 22.03.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Голубєва Г.К.

Ухвала від 13.02.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Голубєва Г.К.

Ухвала від 10.01.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Голубєва Г.К.