Постанова

від 08.07.2016 по справі 813/6473/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року Справа № 813/6473/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства В«ЯП-ІмперіалВ» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, -

в с т а н о в и в :

Позивач, Приватне підприємство В«ЯП-ІмперіалВ» звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог містяться вимоги:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів №131020141 від « 13» жовтня 2014 року.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від « 19» листопада 2015 р.

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області прийняти декларацію приватного підприємства «ЯП-Імперіал» за липень 2015 року з дня її подання, а саме 18 серпня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем вчасно подавалась податкова звітність, але така не приймалась відповідачем без жодних на те законних підстав, і відповідачем безпідставно розірвано договір про визнання електронних документів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем 15.09.2015 року проведено камеральну електронну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ В«ЯП-ІмперіалВ» код 38057619 (податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року), про що 15.09.2015 року складено акт №1667/1606/13-04-15-01-09/38057619.

На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем 19.11.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0018491501 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за платежем податок на додану вартість в сумі 170 грн.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є зафіксоване у акті перевірки неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

З матеріалів справи судом встановлено укладення 13.10.2014 року позивачем із відповідачем ОСОБА_3 про визнання електронних документів №131020141.

Позивачем 18.08.2015 р. після надсилання-через програму «М.Е.ООС» декларації з ПДВ за липень 2015 р. отримано квитанцію №1 про доставлення документа до центрального рівня Державної податкової служби України, із відміткою «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО». Підставою для неприйняття декларації вказано «не укладено ОСОБА_3 про визнання електронної звітності».

ПП «ЯП-Імперіал» 19 серпня 2015 року підготувало та надіслало до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку ДОГОВІР № 190820151 про визнання електронних документів від 19.08.2015 року.

Цього ж дня Позивач отримав другу квитанцію з відмовою про прийняття «ОСОБА_3 про визнання електронних документів» № 190820151 від 19.08.2015 року, із зазначенням причини - «Місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру».

У зв'язку з неможливістю Позивачем реалізувати своє право на подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі, позивачем 18 серпня 2015 року надіслано до Відповідача поштою в паперовій формі Податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015р, Розрахунок коригування сум з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість та Розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що підтверджується квитанцією про відправлення та описом вкладення із поштовим штемпелем від 18.08.2014 р.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, врегульовано ст.19 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» .

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» , у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

За змістовним аналізом приписів ч.ч.11, 12 та 14 цієї статті вбачається, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб, наявного у матеріалах справи, юридичною адресою П.П. В«ЯП-ІмперіалВ» на час виникнення спірних правовідносин є: Львівська область, м. Львів, Галицький район, вул. Паркова, б. 4, кв. 8

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 розділу III Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України №336 від 17 травня 2010 року ((чинного на момент виникнення спірних правовідносин, скасоване наказом Державної фіскальної служби України від 14 березня 2016 року N 217)) передбачено, що до кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурні підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками. У разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Відповідно до п. 4.2 розділу IV вказаного Положення підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою. У разі незнаходження за адресою платника податків необхідно: якщо платник податків зареєстрований за адресою жилого приміщення (квартири), опитати власника такого приміщення (квартири) (за згодою) щодо місцезнаходження за вказаною адресою платника податків, а також місцезнаходження посадових осіб платника податків, та оформити відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); якщо платник податків зареєстрований за адресою приміщення, в якому розташовано виробництво, офіси тощо, необхідно опитати власника приміщення - орендодавця (за згодою) щодо оренди та місцезнаходження платника податків, вказаного у запиті (пояснення або рапорт). У разі встановлення, що засновники та посадові особи не пов'язані з утворенням та господарською діяльністю платника податків, підрозділ податкової міліції готує та передає керівнику органу ДПС службову записку та матеріали відповідно до вимог п. 2.3.1 Порядку взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби під час підготовки та супроводження справ у судах і ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом ДПА України від 22 лютого 2008 року №106 В«Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової службиВ» .

Пунктами 4.3 - 4.5 та 4.8 вказаного Положення передбачено, що за даними адресного бюро Міністерства внутрішніх справ України встановлюються місця реєстрації фізичних осіб та всіх посадових осіб, засновників платника податків (заходи оформити довідкою або рапортом). За необхідності співробітник податкової міліції звертається із письмовим запитом до відповідного структурного підрозділу органів ДПС про отримання інформації щодо джерел доходів засновників і керівників платника податків. За встановленими адресами здійснюються виїзди та опитуються засновники і керівники платника податків (за згодою) щодо фактичного місцезнаходження платника податків та документів фінансово-господарської діяльності (заходи оформити поясненням або рапортом). Кожний проведений захід оформлюється документально (довідкою або рапортом).

Таким чином, процедура встановлення місцезнаходження платника податків передбачає проведення певних заходів співробітниками податкового органу за місцезнаходженням платника податків, його засновників та керівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з приписами п.45.2 ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання відповідачем з позивачем договору про визнання електронних документів №131020141 від « 13» жовтня 2014 року, оскльки відповідачем не дотримано порядку дій щодо встановлення місцезнаходження позивача до відправлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) для вжиття заходів, передбачених абз.2 ч.14 ст.19 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» .

Жодних доказів наявності запису у реєстрі про відсутність позивача за юридичною адресою на час розірвання договору про визнання електронних документів відповідачем не надано.

Також суд звертає увагу відповідача, що граничним терміном подання податкової звітності за липень 2015 року було 20.08.2015 року, а позивачем 18 серпня 2015 року надіслано до відповідача поштою в паперовій формі Податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015р, Розрахунок коригування сум з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість та Розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що підтверджується квитанцією про відправлення та описом вкладення із поштовим штемпелем від 18.08.2014 р.

Вищенаведені фактичні обставини справи доводять відсутність порушень з боку позивача щодо невчасного подання податкової звітності, тому застосування штрафу за неподання податкової звітності спірним податковим повідомленням рішенням є неправомірним.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій.

При цьому суд при вирішенні спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так як у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи та норми діючого податкового законодавства вказують на обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 3974,00 грн. (т.1 а.с.4,87,88), а позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору з Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів №131020141 від 13 жовтня 2014 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0018491501 від 19 листопада 2015 року.

4. Зобовязати Державну податкову інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийняти декларацію Приватного підприємства В«ЯП-ІмперіалВ» за липень 2015 року з дня її подання.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства В«ЯП-ІмперіалВ» ( м. Львів, вул. О. Степанівни буд. 5/16; ЄДРПОУ 38057619) з Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39508163), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 3 974 (три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2016 року.