Постанова

від 14.05.2019 по справі 813/6473/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/6473/15

адміністративне провадження №К/9901/28625/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ЯП-Імперіал»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у складі колегії суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А., Святецького В.В.

у справі № 813/6473/15 (876/5933/16)

за позовом Приватного підприємства «ЯП-Імперіал»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення

У С Т А Н О В И В :

17 грудня 2015 року Приватне підприємство «ЯП-Імперіал»» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням збільшення позовних вимог) визнати протиправними дії щодо розірвання договору про визнання електронних документів, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції за неподання податкової декларації та зобов'язати податковий орган прийняти декларацію з дня її подання, а саме 18 серпня 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2016 року позов задоволено, визнано протиправними дії податкового органу щодо розірвання договору про визнання електронних документів №131020141 від 13 жовтня 2014 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0018491501 від 19 листопада 2015 року, зобов'язано податковий орган прийняти декларацію Підприємства за липень 2015 року з дня її подання.

Суд першої інстанцій дійшов висновку, що фактичні обставини справи доводять відсутність порушень з боку позивача щодо невчасного подання податкової звітності, тому застосування штрафу за неподання податкової звітності спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року постанову суду першої інстанцій скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неприйнята податкова декларація є результатом порушення платником порядку її подачі, а тому дії податкового органу є законними та вчиненими згідно вимог чинного законодавства. Також безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем 18 серпня 2015 року надіслано до відповідача поштою в паперовій формі податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, оскільки згідно штрихкодових ідентифікаторів поштових квитанцій долучених платником до справи відправлення відбулося 18 вересня 2015 року, а не 18 серпня 2015 року.

У жовтні 2016 року Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цього суду та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, які співпадають з доводами, викладеними у рішенні суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 13 жовтня 2014 року Підприємством із податковим органом укладено договір про визнання електронних документів №131020141. Вказаний договір від Підприємства підписав ОСОБА_1

Підприємством 18 серпня 2015 року після надсилання-через програму «М.Е.DОС» декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року отримано квитанцію №1 про доставляння документа до центрального рівня Державної податкової служби України, із відміткою «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО». Підставою для неприйняття декларації вказано «не укладено Договору про визнання електронної звітності».

Підприємство 19 серпня 2015 року підготувало та надіслало до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку договір № 190820151 про визнання електронних документів від 19 серпня 2015 року. Вказаний договір від підприємства підписав ОСОБА_2 .

Підприємство отримало другу квитанцію з відмовою про прийняття «Договору про визнання електронних документів» із зазначенням причини - «Місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру».

Податковим органом 15 вересня 2015 року проведено камеральну електронну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Підприємства код 38057619 (податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року), про що 15 вересня 2015 року складено акт №1667/606/13-04-15-01-09/38057619.

На підставі акта 19 листопада 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018491501 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за платежем податок на додану вартість в сумі 170 грн.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є зафіксоване у акті перевірки неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (яка діяла на момент спірних правовідносин) затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011.

Ця Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Пунктом 2 розділу ІІ вказаної Інструкції встановлено, що для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати:

- спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті);

- доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті;

- засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС);

- чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Як зазначено у пункті 4 розділу ІІ вказаної Інструкції, податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ вказаної Інструкції підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є:

- його відповідність затвердженому формату (стандарту);

- підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис";

- чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

У відповідності до підпункту 5.1 пункту 5 розділу ІІІ Інструкції платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці.

Пунктами 7.1, 7.3 пункту 7 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що підставою для прийняття податкової звітності в електронному вигляді є підтвердження електронного цифрового підпису посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності в паперовій формі.

Підприємство в касаційній скарзі стверджує, що у зв'язку зі зміною керівника подало нові посилені сертифікати ключів, копії яких містяться в матеріалах справи і на дату відмови у прийнятті декларації були чинними.

Суд не погоджується з таким доводом Підприємства, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи посиленого сертифікату відкритого ключа, власником якого є ОСОБА_2 , сертифікат чинний з 9 жовтня 2015 року (арк. с. 60), а у прийнятті декларації відмовлено 18 серпня 2015 року.

Питання своєчасного надіслання податкової декларації за липень 2015 року Судом не розглядається, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що згідно штрихкодових ідентифікаторів поштових квитанцій, долучених платником до справи, відправлення відбулося 18 вересня 2015 року, тобто вже після проведення камеральної перевірки.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що неприйнята податковим органом податкова декларація є результатом порушення платником порядку її подачі, а тому дії податкового органу є законними та вчиненими згідно вимог чинного законодавства.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ЯП-Імперіал» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі № 813/6473/15 (876/5933/16) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер