Ухвала

від 11.07.2016 по справі 826/669/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/669/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практиик» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві від 12.01.2015 року № 0000012202.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 08.12.2014 № 74/26-52-22-01-11/35494084, виданого Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві та наказу ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві № 161 від 04.12.2014 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ОСВ Практик" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Мештер-Буд», ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи», ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс -Консалтинг», за серпень 2014 року за результатами якої складений Акт № 630/26-52-22-01-11/35494084 від 19.12.2014 (далі - Акт перевірки).

У ході проведення вказаної документальної позапланової перевірки позивача перевіряючим встановлені господарські взаємовідносини з ТОВ «Будівельна компанія «Мештер-Буд», ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи», ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс - Консалтинг».

При формуванні висновків про порушення перевіряючим була враховані дані Акту ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.09.2014 № 22/26-53-22-05-10/34729643 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи» (код ЄДРПОУ 34729643) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками та покупцями за період: серпень 2014 р.; Акту ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.11.2014 № 104/26-58-22-07-19 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Мештер-Буд» (код ЄДРПОУ 37938895) за серпень 2014 р. та Акту ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.12.2014 № 177/7/26-52-22-04-18 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс -Консалтинг» (код ЄДРПОУ 333399361) по взаємовідносинам з платниками податків за серпень 2014 р.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті за серпень 2014 року у сумі 100 000 грн.

12 січня 2015 року ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі Акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000012202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 000 грн. (за основним платежем - 100 000 грн., штрафні санкції - 25 000 грн.)

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України, встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Пунктом 7 Порядку, встановлено, що податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України, визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до зазначеного Закону, відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Тому, невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документу або, в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Формальні недоліки податкових накладних, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення, первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України "Про мови в Україні" (п. 1.3 Положення).

Як встановлено судом першої інстанції, 11.07.2014р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи» (підрядник) укладено договір підряду №11/7. Предметом договору підряду є виконання робіт по влаштуванню фундаментної плитки та монолітної діафрагми згідно робочої проектної документації.

На підтвердження факту виконання своїх договірних зобов'язань (виконання підрядником ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи» будівельних робіт) позивач надав суду належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів, які були досліджені колегією суддів, а саме:

- договір підряду від 11.07.2014р. № 11/07.

- податкова накладна № 1 від 04.08.2014р. на суму 200 000 грн.;

- акт надання послуг (влаштування фундаментної плити) № 16 від 04.08.2014р. ;

Також встановлено, що між позивачем (замовник), ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи» (первісний підрядник) та ТОВ «БК Мештер-Буд» (новий підрядник) укладено договір передачі зобов'язань № 28/08 від 28.08.2014р., відповідно до умов якого первісний підрядник передає новому підряднику права та зобов'язання на частину у фіксованій грошовій сумі, що виникає на підставі п 1.1 Основного договору щодо виконання робіт по влаштуванню фундаментної плитки та монолітної діафрагми, а новий підрядник погоджується виконати необхідний обсяг робіт на визначену грошову суму.

На підтвердження фактів виконання своїх договірних зобов'язань позивач надав суду належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів, які були досліджені судом, а саме:

- податкова накладна № 21 від 31.08.2014р. на суму 300 000 грн.

- акт надання послуг (влаштування фундаментної плити та монолітної діафрагми) № 23 від 31.08.2014р.

Також встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» (підрядник) укладено договір підряду № 25/06 від 25.06.2014р., предметом якого є виконання робіт по плануванню плити перекриття, підготовчі роботи по влаштуванню плити перекриття, бетонуванню плити перекриття, влаштуванню фундаментної плити згідно робочої проектної документації.

На підтвердження фактів виконання своїх договірних зобов'язань (виконання підрядником ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» комплексу робіт по плануванню плити перекриття та іншого згідно переліку) позивач надав суду належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів, які були досліджені судом, а саме:

- договір підряду від 25.06.2014р. № 25/06- довідки про вартість виконаних робіт.

- податкова накладна № 49 від 15.08.2014р. на суму 100 000 грн.

- акти надання послуг (влаштування фундаментної плити) № 292 від 15.08.2014 на суму 100 000 грн.;

- рахунок на оплату по замовленню № 292 від 15.08.2014р. у сумі 100 000 грн.;

- копії банківських виписок.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи», ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг», ТОВ «Будівельна компанія «Мештер-Буд») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в періоди виписки вказаних вище податкових накладних. Відтак, наявні в матеріалах справи податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Посилання в Акті перевірки на обмеженість ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи» та ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» людськими і матеріально-технічними ресурсами, що на думку контролюючого органу унеможливлює здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами постачальника та контрагентами покупця, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Наявність чи відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів позивача не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами, як не має такого значення і наявність чи відсутність господарюючих суб'єктів за юридичною адресою. Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни, у разі якщо платниками податків були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в Постанові ВАСУ від 28.01.2016 року у справі № К/9991/74380/12.

Також, як вбачається зі змісту акту позапланової виїзної перевірки позивача, висновок ДПІ про непідтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Будівельна компанія «Мештер-Буд», ТОВ «Українські будівельно-монтажні системи», ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс -Консалтинг» ґрунтуються на Актах ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.09.2014 № 22/26-53-22-05-10/34729643, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.11.2014 № 104/26-58-22-07-19 ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.12.2014 № 177/7/26-52-22-04-18 про неможливість проведення зустрічних звірок вищевказаних контрагентів, то суд вважає його недостатнім доказом та вказує, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентами та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

Колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в Ухвалі суду від 27.11.2014 у справі № К/800/28341/14.

При цьому, враховано, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності господарської операції, або відсутності в ній ділової мети.

Отже, з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено вид наданих послуг та вартість отриманих робіт, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції зі спірними контрагентами повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про завишення позивачем податкового кредиту за серпень 2014 року в сумі 100 000 грн. та як наслідок збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.