Ухвала

від 24.05.2017 по справі 826/669/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року м. Київ К/800/20728/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року

у справі № 826/669/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСВ Практик (далі - позивач, ТОВ ОСВ Практик ) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року № 0000012202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року № 0000012202.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ОСВ Практик з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Будівельна компанія Мештер-Буд , ТОВ Українські будівельно-монтажні системи , ТОВ Багатопрофільна компанія Альянс -Консалтинг за серпень 2014 року за результатами якої складений акт № 630/26-52-22-01-11/35494084 від 19 грудня 2014 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті за серпень 2014 року у сумі 100000,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідач дійшов висновку, що між позивачем та ТОВ Будівельна компанія Мештер-Буд , ТОВ Українські будівельно-монтажні системи , ТОВ Багатопрофільна компанія Альянс - Консалтинг відсутній факт реального здійснення господарських операцій через відсутність необхідних умов, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

При цьому, під час перевірки використовувались дані АІС Податковий блок , АС Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних , а також акта ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 вересня 2014 року № 22/26-53-22-05-10/34729643 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Українські будівельно-монтажні системи з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками та покупцями за період: серпень 2014 року; акта ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.11.2014 № 104/26-58-22-07-19 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Будівельна компанія Мештер-Буд за серпень 2014 року та акта ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 1 грудня 2014 року № 177/7/26-52-22-04-18 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Багатопрофільна компанія Альянс -Консалтинг по взаємовідносинам з платниками податків за серпень 2014 року.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 12 січня 2015 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000012202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125000,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 100000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 25000,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, з відповідним та належним оформленням первинних документів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Судами встановлено, що 11 липня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ Українські будівельно-монтажні системи (підрядник) укладено договір підряду №11/7. Предметом договору підряду є виконання робіт по влаштуванню фундаментної плитки та монолітної діафрагми згідно робочої проектної документації.

На підтвердження факту виконання своїх договірних зобов'язань (виконання підрядником ТОВ Українські будівельно-монтажні системи будівельних робіт) позивач надав належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів, а саме: договір підряду від 11 липня 2014 року № 11/07, податкова накладна № 1 від 4 серпня 2014 року; акт надання послуг (влаштування фундаментної плити) № 16 від 4 серпня 2014 року;

Також судами встановлено, що між позивачем (замовник), ТОВ Українські будівельно-монтажні системи (первісний підрядник) та ТОВ БК Мештер-Буд (новий підрядник) укладено договір передачі зобов'язань № 28/08 від 28 серпня 2014 року, відповідно до умов якого первісний підрядник передає новому підряднику права та зобов'язання на частину у фіксованій грошовій сумі, що виникає на підставі п 1.1 Основного договору щодо виконання робіт по влаштуванню фундаментної плитки та монолітної діафрагми, а новий підрядник погоджується виконати необхідний обсяг робіт на визначену грошову суму.

На підтвердження фактів виконання своїх договірних зобов'язань позивач надав належним чином завірені копії первинних і розрахункових, та інших документів, а саме: податкова накладна № 21 від 31 серпня 2014 року; акт надання послуг (влаштування фундаментної плити та монолітної діафрагми) № 23 від 31 серпня 2014 року.

Також встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Багатопрофільна компанія Альянс-Консалтинг (підрядник) укладено договір підряду № 25/06 від 25 червня 2014 року, предметом якого є виконання робіт по плануванню плити перекриття, підготовчі роботи по влаштуванню плити перекриття, бетонуванню плити перекриття, влаштуванню фундаментної плити згідно робочої проектної документації.

На підтвердження фактів виконання своїх договірних зобов'язань (виконання підрядником ТОВ Багатопрофільна компанія Альянс-Консалтинг комплексу робіт по плануванню плити перекриття та іншого згідно переліку) позивач надав належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів, а саме: договір підряду від 25 червня 2014 року № 25/06- довідки про вартість виконаних робіт; податкова накладна № 49 від 15 серпня 2014 року; акти надання послуг (влаштування фундаментної плити) № 292 від 15 серпня 2014 року; рахунок на оплату по замовленню № 292 від 15 серпня 2014 року; копії банківських виписок.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання договорів між позивачем і його контрагентами недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено безтоварності правочинів, а посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача, як на підставу безтоварності здійсненних ним господарських операцій є необґрунтованими, оскільки в зазначеному акті жодних висновків, крім встановлення факту неможливості проведення зустрічних перевірок бути не може.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько