Ухвала

від 07.07.2016 по справі 820/8558/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 р.Справа № 820/8558/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Донець Л.О., Мельнікової Л.В.

при секретарі Дорошенко Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського професійного аграрного ліцею на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. по справі № 820/8558/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області

до Шевченківського професійного аграрного ліцею

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДФІ в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з Шевченківського професійного аграрного ліцею (63600, смт. Шевченкове, Харківська область, вул. Гордєєва, 54, код ЄДРПОУ - 22682537) кошти у розмірі 109998,80 грн. до бюджету Гетьманівської сільської ради на розрахунковий рахунок № 31419535700489 УДКСУ у Шевченківському районі за кодом бюджетної класифікації 21080500 «Інші надходження» - повернення коштів за актом ревізії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. по справі № 820/8558/15 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. по справі № 820/8558/15 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДФІ в Харківській області на виконання п. 6.4.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Харківській області на І квартал 2015 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Шевченківського професійного аграрного ліцею за період з 01.09.2011 р. по 31.12.2014 р.

За результатами проведеної ревізії складений акт № 750-20/02 від 17.04.2015 р. про виявлені фінансові порушення Шевченківського професійного аграрного ліцею, який підписаний відповідачем з запереченнями (а.с. 10-92, т. 1).

З метою усунення виявлених під час ревізії порушень на підставі п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ від 26.01.1993 р. (далі - Закон № 2939-ХІІ) та п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 р., директору Шевченківського професійного аграрного ліцею надіслано вимогу № 031-25/3882 від 28.05.2015 р. щодо усунення в повному обсязі виявлених ревізією порушень законодавства в строк до 25.06.2015 р. (а.с. 98-105, т. 1).

Судом першої інстанції також встановлено, що Шевченківським професійним аграрним ліцеєм було оскаржено вимогу № 031-25/3882 від 28.05.2015 р. у судовому порядку, але постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 р. у справі № 820/11257/15 за адміністративним позовом Шевченківського професійного аграрного ліцею до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги відмовлено (а.с. 4-6, т. 3).

З метою реалізації наданого ДФІ у Харківській області повноваження на звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що при проведенні ревізії фахівцями ДФІ в Харківській області встановлено, зокрема, що Шевченківським професійним аграрним ліцеєм проведено реалізацію пшениці ТОВ «Кернер-трейд» та зараховано на спеціальний казначейський рахунок кошти в сумі 109998,80 грн., в той час, як відповідно до вимог п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України до складу власних надходжень бюджетних установ відносяться надходження від додаткової (господарської) діяльності: кошти від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень. Проте Статутом ліцею не передбачено проведення додаткової (іншої) господарської діяльності (не пов'язаної із основою діяльністю) на сільськогосподарських землях, або надання їх в оренду, суборенду або в користування. Внаслідок безпідставного отримання Шевченківським професійним аграрним ліцеєм доходу від реалізації пшениці, Гетьманівською сільською радою втрачено доходів на суму 109998,80 грн., чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету на зазначену суму.

Також перевіряючими зазначено, що у зв'язку з тим, що ліцей не є власником земельної ділянки, на якій було вирощено врожай пшениці, та отримання власних надходжень Шевченківським професійним аграрним ліцеєм від даного виду господарської діяльності не передбачено ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, кошти від продажу врожаю згідно п. 21 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу та ст. 10.6 Податкового кодексу України підлягають перерахуванню до місцевого бюджету Гетьманівської сільської ради (власника землі).

Судом розглядом також встановлено, що між Шевченківським професійним аграрним ліцеєм (постачальник) та ТОВ «Кернер-трейд» (покупець) укладений договір поставки № Х-589/15 від 07.10.2014 р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2014 року на умовах зазначених у цьому договорі (п. 1.1 Договору), а у п. 1.2 цього Договору вказано характеристику товару, а саме пшениця 6 класу в кількості 60,00 т. по ціні 1880,00 грн. на загальну суму 112800,00 грн. (без ПДВ) (а.с. 107, т. 1).

На виконання умов вказаного вище договору Шевченківським професійним аграрним ліцеєм складений рахунок на оплату № 1 від 07.10.2014 р. та видаткову накладну № 2 від 07.10.2014 р., якими підтверджується реалізація пшениці в кількості 58,51 т. по ціні 1880,0 грн. на суму 109998,80 грн. (без ПДВ). Факт оплати за договором підтверджується копією виписки від 16.10.2014 р. (а.с. 108-110, т. 1).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відповідно до відповіді Гетьманівської сільської ради (вих. № 136 від 26.03.2015 р.) на лист-запит заступника начальника Куп'янської міжрайонної державної фінансової інспекції (вих. № 750-11/634 від 25.03.2015 р.) Шевченківський професійний аграрний ліцей володіє земельною ділянкою на території Гетьманівської сільської ради загальною площею 141,98 га на основі акту серії І-ХР № 001148 від 28.12.1997 р. Землю надано у постійне користування відповідно до рішення X сесії XXII скликання від 23.12.1997 р. Цільове призначення земель, зазначене в акті постійного користування - практичне навчання (а.с. 65-66, т. 2). При цьому, суд першої інстанції зазначив, що за результатами дослідженого статуту Шевченківського професійного аграрного ліцею, статутом ліцею не передбачено проведення цією особою додаткової (іншої) господарської діяльності (не пов'язаної із основою діяльністю) на сільськогосподарських землях, або надання їх в оренду, суборенду або в користування. Відповідно до наданих пояснень представника позивача в ході розгляду справи в суді першої інстанції останній зазначив, що проведеною документальною перевіркою наданих до ревізії первинних бухгалтерських документів, штатних розписів, встановлено, що у складі закладу відсутні будь-які допоміжні, навчально-допоміжні підприємства, господарства, майстерні тощо, які б проводили господарсько-виробничу діяльність.

На підставі цього, судом першої інстанції зроблений висновок, що оскільки відповідач не є власником земельної ділянки, на якій вирощено врожай пшениці, та отримання власних надходжень Шевченківським професійним аграрним ліцеєм від даного виду господарської діяльності не передбачено чинним законодавством України, то кошти у розмірі 109998,80 грн. підлягають перерахуванню до місцевого бюджету - Гетьманівської сільської ради (власника землі).

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем (суб'єктом владних повноважень) заявлені вимоги до Шевченківського професійного аграрного ліцею (який не є суб'єктом владних повноважень) про стягнення коштів у розмірі 109998,80 грн. до бюджету Гетьманівської сільської ради на розрахунковий рахунок № 31419535700489 УДКСУ у Шевченківському районі за кодом бюджетної класифікації 21080500 «Інші надходження» - повернення коштів за актом ревізії.

Надаючи оцінки твердженню позивача про наділення його правом звертатися до суду в інтересах держави при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ визначено головні завдання органу державного фінансового контролю та, зокрема, передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, а п. 10 зазначеної статті надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю та діє в інтересах держави.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що діяльність органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, у разі виявленні збитків завданих державі чи об'єкту контролю, відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом про стягнення суми.

Відповідно до практики Верховного Суду України, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства у цій частині є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена в рішеннях від 15.04.2014 р. № 21-40а14, від 14.10.2014 р. у справі № 21-453а14, від 10.02.2015 р. у справі № 21-632а14, від 18.11.2014 р. у справі № 21-461а14, від 20.01.2015 р. у справі № 21-601а14 та інших.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди повинні привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Держфінінспекція наділена правом звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

З аналізу наведених вище норм КАС України вбачається, що основними підставами для віднесення спірних правовідносин до юрисдикції адміністративного суду є суб'єктний склад спірних правовідносин та публічно-правовий характер спору, пов'язаний з управлінським функціями діяльності суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між позивачем та відповідачем є стягнення з останнього коштів у розмірі 109998,80 грн. до бюджету Гетьманівської сільської ради на розрахунковий рахунок № 31419535700489 УДКСУ у Шевченківському районі за кодом бюджетної класифікації 21080500 «Інші надходження» - повернення коштів за актом ревізії. При цьому, ці кошти (які на думку позивача неправомірно були зараховані на рахунок відповідача) Шевченківський професійний аграрний ліцей отримав від свого контрагента (ТОВ «Кернер-трейд») при виконанні умов договору поставки врожаю пшениці № Х-589/15 від 07.10.2014 р. Зазначені кошти позивачем по справі розцінені як збитки, які були завдані Гетманівській сільській раді, як власнику земельної ділянки, на якій реалізований відповідачем врожай був вирощений під час проведення навчань.

Колегія суддів зазначає, що адміністративними судами можуть бути розглянуті вимоги про відшкодування шкоди лише, якщо вимоги стосуються суб'єкта владних повноважень, яким завдано збитків шляхом виконання своїх владних управлінських функцій.

Приписами ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків (коштів), в тому числі й на користь держави) носять приватно-правовий характер та як наслідок не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в рішенні від 18.06.2013 р. у справі № 21-204а13.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що висновок позивача про те, що він має право на звернення до адміністративного суду із вказаними вище позовними вимогами, із посиланням на публічно-правовий характер спору та повноваження Держфінінспекції, як контролюючого органу є безпідставним, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що адміністративними судами можуть бути розглянуті спори лише щодо правомірності та обґрунтованості дій та рішень Держфінінспекції, прийнятих та здійснених на виконання власних повноважень та на виявлення та усунення порушень, які не пов'язані з відшкодуванням шкоди.

Разом з тим, спірні відносини є такими, що виникли внаслідок порушення фінансової дисципліни, а отже вони є деліктними та, з урахуванням приватно-правового характеру, не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду даної справи, не носять публічно-правовий характер та не відповідають суб'єктному складу, визначеному приписами КАС України, не пов'язані з управлінськими функціями суб'єкта владних повноважень, а відтак заявлений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а справа не має встановлених нормами КАС України ознак адміністративної юрисдикції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач, як орган державної влади, вправі визначати розмір завданих державі чи об'єкту контролю збитків лише згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Визначати збитки іншим шляхом позивач не в праві. Натомість, позивач не визначив розмір заподіяної шкоди згідно методики, яка затверджена Кабінетом Міністрів України, зокрема, суду не надано доказів, які б підтверджували вказану обставину. В свою чергу, суму коштів (які позивач вважає збитками) було визначено органом державного фінансового контролю виходячи з умов договору поставки № Х-589/15 від 07.10.2014 р., що є порушенням вимог Закону № 2939-ХІІ.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Положеннями п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 205 КАС України розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. по справі № 820/8558/15 підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Шевченківського професійного аграрного ліцею на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. по справі № 820/8558/15 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. по справі № 820/8558/15 скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Шевченківського професійного аграрного ліцею про стягнення заборгованості - закрити.

Роз'яснити Державній фінансовій інспекції в Харківській області право на звернення із даними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Шевченківського професійного аграрного ліцею (вул. Гордєєва, 54, смт. Шевченкове, Харківська область, 63601, код ЄДРПОУ 22682537) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 1814,98 грн. (одна тисяча вісімсот чотирнадцять гривень) 98 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12.07.2016 року.