Ухвала

від 07.07.2016 по справі 810/2878/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року м. Київ К/800/12741/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року

у справі № 810/2878/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» (далі - ТОВ «Експансія»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000322301 від 16 січня 2013 року, № 0000332301 від 16 січня 2013 року, № 0001022301 від 15 березня 2013 року, № 0001032301 від 15 березня 2013 року, № 0002082301 від 22 травня 2013 року та № 0002072301 від 22 травня 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Експансія» задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано оспорювані акти індивідуальної дії.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та залишення в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «Експансія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-2007» за періоди з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, вересень 2012 року, з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами яких складено акти № 508/22-2/32294905 від 20 грудня 2012 року, № 106/22-2/32294905 від 25 лютого 2013 року, № 273/22-2/32294905 від 26 квітня 2013 року відповідно.

На підставі зазначених актів перевірок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000332301 від 16 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 165 946,00 грн. (132 757,00 грн. - основний платіж, 33 189,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000322301 від 16 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 158 044,00 грн. (126 435,00 грн. - основний платіж, 31 609,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001032301 від 15 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 92 630,00 грн. (61 753,00 грн. - основний платіж, 30 877,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001022301 від 15 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88 218,00 грн. (58 812,00 грн. - основний платіж, 29 406,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0002072301 від 22 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 141 120,00 грн. (94 080,00 грн. - основний платіж, 47 040,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0002082301 від 22 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122 714,00 грн. (81 809,00 грн. - основний платіж, 40 905,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевірками встановлено порушення товариством підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні овочів і фруктів у ТОВ «Енерго-2007» за нікчемними правочинами.

Такий висновок відповідачем зроблено виключно з огляду на акт № 277/22-02/34710171 від 10 жовтня 2012 року про неможливість проведення невиїзної позапланової перевірки контрагента позивача з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року, в якому зазначено про неперебування ТОВ «Енерго-2007» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у нього в достатній кількості виробничих та трудових ресурсів, а також викладено думку про те, що укладені названим суб'єктом господарювання з постачальниками та покупцями правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність платником реального характеру розглядуваних поставок.

Суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно не погодився з вказаними доводами Київського окружного адміністративного суду, виходячи з таких підстав.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі товариства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці спірних господарських операцій, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано врахував долучені позивачем до матеріалів справи відповідні специфікації; видаткові та податкові накладні; платіжні доручення; протоколи досліджень проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів Відділу радіаційної гігієни Державного закладу «Херсонська обласна санітарно-епідеміологічна станція», замовником яких є ТОВ «Енерго-2007»; експертні висновки Цюрупинської районної державної лікарні ветеринарної медицини Державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи В. Копанського ринку, видані контрагенту позивача; документи на підтвердження подальшої реалізації товариством придбаної в ТОВ «Енерго-2007» продукції третім особам.

При цьому Київським апеляційним адміністративним судом з'ясовано, що транспортування реалізованої позивачу продукції здійснювалось контрагентом власними силами без участі позивача на умова DDP згідно з правилами Інкотермс 2000, що, відповідно, обумовлює об'єктивність відсутності у ТОВ «Експансія» транспортної документації в розглядуваній ситуації.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені поданими ТОВ «Експансія» документами. Не поставлено контролюючим органом під сумнів і добросовісність позивача як платника податків, не представлено належних доказів на підтвердження можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення товариством розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.