Рішення

від 31.03.2016 по справі 910/25616/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016Справа №910/25616/14 Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/25616/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"

до публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"

про стягнення 498 784,50 грн.

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний

завод"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон"

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (від відповідача-1 за зустрічним позовом):

Шумєєва О.О., довіреність № 01-09/12/15;

від відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічним позовом):

Дев’ятка О.Г., довіреність б/н від 22.07.2015р.

від відповідача-2 за зустрічним позовом: не з'явився;

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" про стягнення 450000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012р., 41310,00 грн. пені та 7474,50 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012р., зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості переданих йому цінних паперів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на підставі договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012р. Крім того, за порушення строків виконання відповідачем грошових зобов'язань позивачем нараховані 41310,00 грн. пені та 7474,50 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/25616/14.

Публічне акціонерне товариство "Феодосійський механічний завод" звернулось із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012. До участі у справі в якості відповідача-2 за зустрічним позовом залучено також товариство з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон".

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012р. від імені публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» підписано виконуючим обов'язків директора - ОСОБА_3 без необхідного обсягу повноважень та всупереч положенням п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», оскільки укладений без рішення Наглядової ради, що є підставою для визнання його недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. зустрічний позов публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/25616/14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2015р. по справі № 910/25616/14 у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, укладений між ТОВ "Дінта-Дон" та ПАТ "Феодосійський механічний завод".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково - стягнуто з ПАТ "Феодосійський механічний завод" на користь ТОВ "Укркомерцгруп" 450000,00 грн. основного боргу, 10800,00 грн. пені, 7474,50 грн. інфляційних нарахувань, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2016р. у справі №910/25616/14, касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. скасовано. Справу № 910/25616/14 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату суду № 04-23/105 від 25.01.2016р., призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу №910/25616/14 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016р. справа №910/25616/14 прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 18.02.2016р.

18.02.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення по справі.

У судове засідання 11.02.2016р. представник позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, витребувані судом докази не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016р. розгляд справи відкладено на 17.03.2016р.

15.03.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на письмові пояснення позивача за зустрічним позовом.

17.03.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 17.03.2016р. представник позивача за первісним позовом, підтримав заявлені позовні вимоги за первісним позовом та заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016р. розгляд справи відкладено на 24.03.2016р., у зв'язку з неподанням позивачем за первісним позовом витребуваних документів та не з'явленням у судове засідання представника відповідача-2 за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2016р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотання представника позивача за первісним позовом та розгляд справи відкладено на 24.03.2016р., у зв'язку з не з'явленням у судове засідання представника відповідача-2 за зустрічним позовом.

Присутній у судовому засіданні 31.03.2016р. представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги за первісним позовом та заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача-2 за зустрічним позовом, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон», як продавцем, та публічним акціонерним товариством «Феодосійський механічний завод», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ВВ/12/47, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити цінні папери (далі - ЦП) на умовах Договору.

Пункт 1.2. договору містить відомості про ЦП, що є предметом договору, а саме: вексель простий, форма існування та випуску ЦП документарна та ордерна, серії АА 2484395, емітент ТОВ «Праймтрейдекспрес», номінальна вартість 465 000,00 грн., дата складання 12.11.2012, дата погашення 22.11.2017, договірна вартість ЦП визначена в сумі 450 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, передача цінних паперів, що є предметом даного договору, здійснюється з оформленням іменного індосаменту протягом 10 (десяти) банківських днів після укладення цього договору. Факт передачі цінних паперів від продавця покупцю підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів.

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 19.12.2012р., підписаного представниками ТОВ «Дінта-Дон», як продавцем, та ПАТ «Феодосійський механічний завод», як покупцем, і скріпленого печатками зазначених юридичних осіб, продавець передав, а покупець отримав цінні папери, що є предметом договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, оплата вартості ЦП провадиться у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок продавця без участі повіреного у термін до 31 грудня 2012 року.

Проте, в порушення умов договору покупець не сплатив продавцю обумовлену договором суму вартості цінних паперів.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що у разі прострочки виконання покупцем умов п. 2.1 цього договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі 0,02% від загальної суми цього Договору за кожний банківський день прострочення, але не більш 100% обумовленої п. 1.2 суми.

28.12.2012р. між відповідачем-2 за зустрічним позовом - товариством з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон", як первісним кредитором, та позивачем за первісним позовом - товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп", як новим кредитором, було укладено Договір про відступлення права вимоги № 12-2У, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № БВ/12/47 від 19 грудня 2012 р. (Основний договір), укладений між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "Феодосійський механічний завод" (боржник) на суму 4560 000 грн.

Згідно п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором в тому числі пеню та штрафи у разі прострочки боржником умов оплати.

По акту приймання-передачі від 29.12.2012р. новий кредитор передав первісному кредитору в оплату за Договором про відступлення права вимоги простий вексель номінальною вартістю 470 000 грн., договірна вартість 450 000 грн.

29.12.2012р. ТОВ "Дінта-Дон" направило ПАТ "Феодосійський механічний завод" повідомлення про укладення Договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012р. та повідомило платіжні реквізити нового кредитора - ТОВ "Укркомерцгруп"

12.01.2013р. ТОВ "Укркомерцгруп" направило ПАТ "Феодосійський механічний завод" вимогу про сплату протягом трьох днів боргу в сумі 450 000 грн., яка отримана останнім 15.01.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Однак, ПАТ "Феодосійський механічний завод" у встановлений строк зазначену заборгованість не сплатило.

27.09.2013р. ТОВ "Укркомерцгруп" повторно направило ПАТ "Феодосійський механічний завод" вимогу про сплату протягом трьох днів боргу в сумі 450 000 грн., яка отримана останнім 04.10.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Проте, ПАТ "Феодосійський механічний завод" у встановлений строк зазначену заборгованість не сплатило.

У зв'язку із чим ТОВ "Укркомерцгруп" звернулось до суду із позовом про стягнення з ПАТ "Феодосійський механічний завод" заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 в сумі 498 784,50 грн. з них: 450 000,00 грн. основного боргу, 41 310,00 грн. пені, 7 474,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Заперечуючи проти позову ПАТ "Феодосійський механічний завод" подало зустрічний позов до ТОВ "Укркомерцгруп" та ТОВ "Дінта-Дон" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012р. від імені публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» підписано виконуючим обов'язків директора - ОСОБА_3 без необхідного обсягу повноважень, всупереч п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», оскільки укладений без рішення Наглядової ради, тобто оскаржуваний правочин в момент його укладення суперечив Статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», що є підставою для визнання його недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів та господарських договорів встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України та статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Правила, встановлені вказаними нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Таким чином, при прийнятті рішень про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як на підставу визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012р. ПАТ «Феодосійський механічний завод» посилається на те, що вказаний договір підписано виконуючим обов'язків директора - ОСОБА_3 без необхідного обсягу повноважень, всупереч п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», оскільки він укладений без рішення Наглядової ради.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства", управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

За змістом ч. 1 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", установчі документи (статут) повинні містити відомості, зокрема, про склад та компетенцію органів управління товариства.

В матеріалах справи наявна копія статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 30.09.2011 (далі - Статут).

Відповідно до п. 9.3.1. Статуту, директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю.

Згідно з п. 9.3.6. Статуту, директор виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно до законодавства України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі приймає рішення про розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений Наглядовою радою

Відповідно до п. 9.3.8. Статуту, будь-яка угода, по розпорядженню рухомим та нерухомим майном або інша угода, укладена директором від імені товариства на суму, що перевищує встановлений для директора ліміт, без отримання попередньої згоди Наглядової ради на укладення такої угоди, визнається недійсною та не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 4.1.13 Положення про виконавчий орган Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (далі - Положення), директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений наглядовою радою.

Пунктом 4.1.14 Положення передбачено, що директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди перевищує ліміт встановлений наглядовою радою, а також нерухомим майном, та обов'язково отримує попередню згоду наглядової ради на укладення таких угод.

Отже, у Статуті та Положенні відсутнє чітке встановлення ліміту , а відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що він повідомив продавця за спірним договором про встановлений ліміт.

Водночас, рішенням Наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод", оформленим протоколом №34 від 03.11.2011р., встановлено ліміт суми в межах якої директор може приймати фінансово-господарські рішення без попереднього узгодження з Наглядовою радою в розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод", оформленим протоколом №37 від 20.11.2011р., делеговано члену наглядової ради ОСОБА_4 повноваження з погодження всіх вихідних документів (у томі числі договорів, актів, платіжних доручень) та вирішено вважати, що всі вихідні документи без такого погодження є недійсними.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про погодження з членом наглядої ради ОСОБА_4 укладання спірного договору.

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наявність обставин, які свідчать про обмеження згідно з положеннями статуту ПАТ "Феодосійський механічний завод" повноважень директора цього товариства на укладання угод на суму, що перевищує ліміт, встановлений наглядовою радою в розмірі 50000,00 грн. При цьому, укладаючи договір, у якому міститься зазначення про його укладення від імені ПАТ "Феодосійський механічний завод" виконуючим обов'язки директора на підставі статуту, ТОВ "Укркомерцгруп" знало чи повинно було знати про наявність у статуті положень щодо обмежень повноважень директора, а також про певний розмір встановленого наглядовою радою ліміту, однак не надало жодних доказів щодо наявності в нього на момент укладення Договору певних відомостей щодо встановлення іншого ліміту, ніж передбачений протоколом наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод" №34 від 03.11.2011р.

Водночас, під час вирішення спору судом також враховано, що в матеріалах справи (т.2 стор.66-68) наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.12.2012р., тобто на дату укладання спірного правочину, з якого вбачається відсутність будь-яких обмежень щодо укладання угод у керівника ПАТ "Феодосійський механічний завод".

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 92 Цивільного кодексу України у частинах 1, 3 передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

При цьому, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Разом з тим, згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) (п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Зокрема, правочин, вчинений виконавчим органом (посадовою особою) акціонерного товариства з перевищенням наданих йому повноважень, може бути схвалений у подальшому загальними зборами акціонерів товариства як рішенням, прийнятим безпосередньо з вказаного питання, так і шляхом затвердження річного звіту товариства чи висновків ревізійної комісії (ревізора) щодо достовірності та повноти даних фінансової звітності за відповідний період (ст.ст. 33, 74 Закону України "Про акціонерні товариства"). Адже відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: 2 "Баланс", 3 "Звіт про фінансові результати", 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2011 №559, інформація про фінансові активи, до яких слід віднести придбаний вексель, має бути відображена у фінансовій звітності товариства.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема Актом від 29.12.2012р. приймання-передачі до Договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012р., що ПАТ «Феодосійський механічний завод», як покупець, прийняло цінні папери за спірним договором, а також ним не надано доказів повернення вказаних цінних паперів продавцю (ТОВ "Дінта-Дон") або новому кредитору (ТОВ "Укркомерцгруп").

Крім того, позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2014р., підписаний зі сторони ПАТ «Феодосійський механічний завод» директором ОСОБА_5, та директором зі сторони ТОВ «Укркомерцгруп». Даний акт звірки завірений печатками юридичних осіб та оригінал був оглянутий під час розгляду справи. Повноваження ОСОБА_5 діяти від імені ПАТ «Феодосійський механічний завод» в якості підписанта підтверджені залученим до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2014р.

Також, позивач за первісним позовом надав до справи лист ПАТ «Дельта Банк» за вих. № 2054 від 04.03.2016р., згідно з яким було надано виписку з особового рахунку ТОВ «Укркомерцгруп». Відповідно до виписки банку, 02.04.2015р. від ПАТ «Феодосійський механічний завод» в рахунок оплати боргу надійшло 100,00 грн.

Позивач також надав суду Баланс ПАТ «Феодосійський механічний завод» станом на 31.12.2013р., з якого вбачається включення до оборотних активів векселів на суму, яка співпадає з сумою заборгованістю, визначеної в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами доведено факт схвалення спірного правочину зі сторони відповідача. Водночас, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) надані позивачем докази належним чином не спростовані.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, а тому зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо первісних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується виконання продавцем обов'язку щодо передачі покупцю товару (цінних паперів) за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б підтверджували здійснення ним оплати за отримані цінні папери, отже заборгованість за Договором становить 449 900 грн.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом на підставі Договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012р. набув право вимагати з відповідача за первісним позовом виконання всіх зобов'язань за Договором купівлі-продажу цінних паперів, у тому числі пеню та штрафи у разі прострочки боржником умов оплати.

При цьому, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в сумі 449 900 грн., з огляду на наявні у справі докази часткової сплати заборгованості в сумі 100,00 грн. В частині стягнення 100,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена сума заборгованості сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач за первісним позовом не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за цінні папери.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору встановлено, що у разі прострочки виконання покупцем умов п.2.1 цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі 0,02% від загальної суми цього Договору за кожний банківський день прострочення, але не більш 100% обумовленої п.1.2 суми.

Вказаний розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач за первісним позовом просить стягнути пеню в сумі 41 310 грн., яка нарахована ним за період з 01.01.2013р. по 31.10.2014р., з врахуванням встановленого договором розміру та банківських днів.

Проте, суд не погоджується із вказаним розрахунком пені, оскільки позивачем не враховано обмеження, встановлене ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому до стягнення підлягає 10800 грн. пені за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р., а відтак дані позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 7474 грн. 50 коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2013р. по 31.10.2014р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, встановив, що він є невірним, згідно розрахунку, зробленого судом, розмір інфляційних за визначений позивачем період становить 88030 грн. 95 коп., однак, оскільки суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає заявлена позивачем сума, а тому вказані вимоги задовольняються повністю.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 9365 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 4682 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п.1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 77/1, кв. 20, код ЄДРПОУ 01423062) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» (84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Бульварна, 10, кв. 116, код ЄДРПОУ 38408490) 449 900,00 грн. основного боргу, 10 800,00 грн. пені, 7 474 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань, 9365 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 4682 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

3. В частині стягнення 100,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Відмовити у задоволенні первісного позову в частині стягнення 30510 грн. пені.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.04.2016р.

Суддя А.І. Привалов