Постанова

від 17.10.2016 по справі 910/25616/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа№ 910/25616/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Шапрана В.В.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від ТОВ «Укркомерцгруп» - Негода Є.В. (довіреність б/н від 30.12.2015 р.);

від ПАТ «Феодосійський механічний завод» - не з'явився;

від ТОВ «Дінта-Дон» - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод»

на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2016 р.

у справі №910/25616/14 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп»

до Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод»

про стягнення 498784,50 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» про стягнення 450000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 р., 41310,00 грн. пені та 7474,50 грн. інфляційних втрат.

Публічне акціонерне товариство «Феодосійський механічний завод» звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 р.

До участі у справі в якості відповідача-2 за зустрічним позовом залучено також Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2015 р. у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, укладений між ТОВ «Дінта-Дон» та ПАТ «Феодосійський механічний завод».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково - стягнуто з ПАТ «Феодосійський механічний завод» на користь ТОВ «Укркомерцгруп» 450000,00 грн. основного боргу, 10800,00 грн. пені, 7474,50 грн. інфляційних втрат, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2016 р., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2016 р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» 449900 грн. основного боргу, 10800 грн. пені, 7474,50 грн. інфляційних нарахувань, 9365,19 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 4682,59 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В частині стягнення 100,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Відмовлено у задоволенні первісного позову в частині стягнення 30510,00 грн. пені. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПАТ «Феодосійський механічний завод» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2016 р. та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову є незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник ТОВ «Укркомерцгруп» в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник ПАТ «Феодосійський механічний завод» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника ПАТ «Феодосійський механічний завод».

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 20.07.2016 р., 09.08.2016 р., 22.08.2016 р., 19.09.2016 р., 03.10.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника ПАТ «Феодосійський механічний завод» не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ «Укркомерцгруп», дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон», як продавцем, та Публічним акціонерним товариством «Феодосійський механічний завод», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ВВ/12/47, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити цінні папери (далі - ЦП) на умовах договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 р., зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості переданих йому цінних паперів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на підставі договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012р. Крім того, за порушення строків виконання відповідачем грошових зобов'язань позивачем нараховані 41310,00 грн. пені та 7474,50 грн. втрат від інфляції.

В ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції позивачем за первісним позовом було подано клопотання про припинення провадження у справі.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 11.08.2016 р. по справі №910/21939/15, сума заборгованості, яка виникла за договором купівлі-продажу цінних паперів від 19.12.2012 р. №БВ12/47, що є предметом розгляду у даній справі, включена до реєстру вимог кредиторів боржника ПАТ «Феодосійський механічний завод».

У зв'язку з чим, ТОВ «Укркомерцгруп» на підставі ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч. 2 ст. 80 ГПК України просить припинити провадження у справі в частині первісних позовних вимог.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підтсав.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання та враховуючи заяву ПАТ «Феодосійський механічний завод» (а.с.27-28 т.4), приходить до висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині первісних позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 р. від імені ПАТ «Феодосійський механічний завод» підписано виконуючим обов'язків директора - ОСОБА_3 без необхідного обсягу повноважень, всупереч п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», оскільки укладений без рішення Наглядової ради, тобто оскаржуваний правочин в момент його укладення суперечив Статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», що є підставою для визнання його недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів та господарських договорів встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України та статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Правила, встановлені вказаними нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Таким чином, при прийнятті рішень про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

За змістом ч. 1 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

За приписами ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 184 ЦК України та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», установчі документи (статут) повинні містити відомості, зокрема, про склад та компетенцію органів управління товариства.

В матеріалах справи наявна копія статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (нова редакція), затверджена рішенням загальних зборів акціонерів від 30.09.2011 р. (далі - Статут).

Відповідно до п. 9.3.1. Статуту, директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю.

Згідно п. 9.3.6. Статуту, директор виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно до законодавства України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі приймає рішення про розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений Наглядовою радою

Відповідно до п. 9.3.8. Статуту, будь-яка угода, по розпорядженню рухомим та нерухомим майном або інша угода, укладена директором від імені товариства на суму, що перевищує встановлений для директора ліміт, без отримання попередньої згоди Наглядової ради на укладення такої угоди, визнається недійсною та не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 4.1.13 Положення про виконавчий орган Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (далі - Положення), директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений наглядовою радою.

Пунктом 4.1.14 Положення передбачено, що директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений наглядовою радою, а також нерухомим майном, та обов'язково отримує попередню згоду наглядової ради на укладення таких угод.

Отже, у Статуті та Положенні відсутнє чітке встановлення ліміту, а відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що він повідомив продавця за спірним договором про встановлений ліміт.

Водночас, рішенням Наглядової ради ПАТ «Феодосійський механічний завод», оформленим протоколом №34 від 03.11.2011 р., встановлено ліміт суми в межах якої директор може приймати фінансово-господарські рішення без попереднього узгодження з Наглядовою радою в розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Наглядової ради ПАТ «Феодосійський механічний завод», оформленим протоколом №37 від 20.11.2011 р., делеговано члену наглядової ради ОСОБА_4 повноваження з погодження всіх вихідних документів (у томі числі договорів, актів, платіжних доручень) та вирішено вважати, що всі вихідні документи без такого погодження є недійсними.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про погодження з членом наглядої ради ОСОБА_4 укладання спірного договору.

Таким чином, в даному випадку наявні обставини, які свідчать про обмеження згідно з положеннями Статуту ПАТ «Феодосійський механічний завод» повноважень директора цього товариства на укладання угод на суму, що перевищує ліміт, встановлений наглядовою радою в розмірі 50000,00 грн. При цьому, укладаючи договір, у якому міститься зазначення про його укладення від імені ПАТ «Феодосійський механічний завод» виконуючим обов'язки директора на підставі Статуту, ТОВ «Укркомерцгруп» знало чи повинно було знати про наявність у Статуті положень щодо обмежень повноважень директора, а також про певний розмір встановленого наглядовою радою ліміту, однак не надало жодних доказів щодо наявності в нього на момент укладення договору певних відомостей щодо встановлення іншого ліміту, ніж передбачений протоколом наглядової ради ПАТ «Феодосійський механічний завод» №34 від 03.11.2011 р.

Водночас, в матеріалах справи (т.2 а.с. 66-68) наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.12.2012 р., тобто на дату укладання спірного правочину, з якого вбачається відсутність будь-яких обмежень щодо укладання угод у керівника ПАТ «Феодосійський механічний завод».

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

При цьому, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі Статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким Статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Разом з тим, згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) (п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Зокрема, правочин, вчинений виконавчим органом (посадовою особою) акціонерного товариства з перевищенням наданих йому повноважень, може бути схвалений у подальшому загальними зборами акціонерів товариства як рішенням, прийнятим безпосередньо з вказаного питання, так і шляхом затвердження річного звіту товариства чи висновків ревізійної комісії (ревізора) щодо достовірності та повноти даних фінансової звітності за відповідний період (ст.ст. 33, 74 Закону України «Про акціонерні товариства»). Адже відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: 2 «Баланс», 3 «Звіт про фінансові результати», 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2011 р. №559, інформація про фінансові активи, до яких слід віднести придбаний вексель, має бути відображена у фінансовій звітності товариства.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема Актом від 29.12.2012 р. приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012 р., що ПАТ «Феодосійський механічний завод», як покупець, прийняло цінні папери за спірним договором, а також ним не надано доказів повернення вказаних цінних паперів продавцю (ТОВ «Дінта-Дон») або новому кредитору (ТОВ «Укркомерцгруп»).

Крім того, позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2014 р., підписаний зі сторони ПАТ «Феодосійський механічний завод» директором ОСОБА_5, та директором зі сторони ТОВ «Укркомерцгруп». Даний акт звірки завірений печатками юридичних осіб. Повноваження ОСОБА_5 діяти від імені ПАТ «Феодосійський механічний завод» в якості підписанта підтверджені залученим до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2014 р.

Також, позивач за первісним позовом надав до справи лист ПАТ «Дельта Банк» за вих. № 2054 від 04.03.2016 р., згідно якого було надано виписку з особового рахунку ТОВ «Укркомерцгруп». Відповідно до виписки банку, 02.04.2015 р. від ПАТ «Феодосійський механічний завод» в рахунок оплати боргу надійшло 100,00 грн.

Позивачем також було надано суду баланс ПАТ «Феодосійський механічний завод» станом на 31.12.2013 р., з якого вбачається включення до оборотних активів векселів на суму, яка співпадає з сумою заборгованості, визначеної в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2014 р.

З огляду на зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами доведено факт схвалення спірного правочину зі сторони відповідача. Водночас, відповідачем за первісним позовом надані позивачем докази належним чином не спростовані.

Враховуючи викладене,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 р., а тому зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ПАТ «Феодосійський механічний завод», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову є незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2016 р. підлягає частковому скасуванню в частині первісного позову, в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2016 р. у справі №910/25616/14 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Припинити провадження в частині первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» до Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» про стягнення 450000,00 грн. заборгованості за договором купівлі продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012 р., 41310,00 грн. пені та 7474,50 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012 р. - відмовити.

Справу №910/25616/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

В.В. Шапран