Вирок

від 14.07.2016 по справі 491/804/14-к

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 491/804/14-к Провадження 1-кп/505/52/2016р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 року Котовський міськрайсуд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

представників потерпілого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілого ОСОБА_7

законного представника потерпілого - ОСОБА_10

за участю обвинуваченого ОСОБА_11 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_12

представника відділу - служби у справах дітей Котовської міської ради Одеської області - ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Котовську Одеської області кримінальне провадження№ 1-кп/505/52/16, зареєстроване в ЄРДР 28.11.2012 року за № 12012170210000031 по обвинуваченню

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не одруженого, на даний час не навчається і не працює, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_11 , 07.10.2012 року, о 13.00, знаходячись біля нежилого домоволодіння у с. Долинське Ананьївського району Одеської області, на підставі раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_7 один удар правою ногою в область лівого боку тулуба, внаслідок чого, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 463 від 13.03.2014 року, заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, а саме: підкапсульного розриву і гематоми селезінки, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою вину в умисному нанесені середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 не визнав. Суду показав, що ОСОБА_7 його товариш, з яким він знайомий давно, підтримує дружні стосунки. До цього випадку ніколи з останнім не сварився. 07.10.2012 року, приблизно о 09.00-09.30 до нього зайшов останній, щоб спитати чи піде він грати у футбол. Він погодився, а ОСОБА_7 пішов далі збирати товаришів у команду. Приблизно в 11.00 годин він прийшов до нежилого будинку, де зазвичай вони грають у футбол та побачив там ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , і ОСОБА_17 , які грали в карти. Він разом з ними теж почав грати у карти. Через деякий час прийшов ОСОБА_7 , який в руках тримав пляшку пива 0,5 л, а потім почав розмахувати руками перед ОСОБА_17 . Побачивши це, ОСОБА_17 вдарив ОСОБА_7 долонею по обличчю, а той побіг до напіврозваленої пічки, намагався схопити цеглину, щоб вдарити, але не втримав її. Тоді ОСОБА_17 підійшов до ОСОБА_7 та вдарив останнього ногою в живіт. ОСОБА_7 розплакався, а потім разом із ОСОБА_17 вийшов на подвір`я. Він також з іншими хлопцями вийшов на вулицю, туди ж прийшов ОСОБА_18 . Потерпілий ОСОБА_7 та ОСОБА_17 були за будинком, та кидали один в одного камінням. Один камінь попав у нього, в область грудної клітини, після чого він встав і зробив їм зауваження. Проте, ОСОБА_7 на зауваження не реагував та почав кричати. Коли він пішов назад до хлопців то йому в спину полетів ще один камінь. Після цього, він підійшов до ОСОБА_7 , який почав висловлюватися нецензурними слова та дарив його рукою в плече. ОСОБА_7 впав на землю і заспокоївся. Приблизно о 12.30 йому зателефонувала мати і він пішов додому. Через тиждень дізнався, що ОСОБА_7 знаходиться в лікарні.

Суд заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, їх законних представників, свідків, дослідивши письмові докази., приходить до висновку, що вина ОСОБА_11 в умисному нанесенні тілесного ушкодження середньої тяжкості підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , який суду показав, що з обвинуваченим ОСОБА_11 знаходився в дружніх стосунках. 07.10.2012 року він, взявши м`яч, який йому купив батько, прийшов до ОСОБА_16 , у якого був ОСОБА_11 . Потім підійшли ОСОБА_19 та ОСОБА_20 і вони разом пішли до нежилого будинку грати в карти. Через деякий час вийшли на двір, де до них підійшов ОСОБА_21 . В цей час ОСОБА_11 їв яблуко, і ОСОБА_21 підійшов до нього і запитав чи є в нього ще яблука, однак обвинувачений яблука не дав, а кинув огризком. Він заступився за ОСОБА_21 після чого ОСОБА_11 вдарив його ногою у живіт. Він став плакати, оскільки було дуже боляче. Через деякий час обвинувачений пішов додому, а він ще залишився. Потім пішов на стадіон, дав хлопцям м`яч, вони грали у футбол, а він разом із ОСОБА_21 сидів на галявині, так як дуже болів живіт. Потім ОСОБА_21 відвів його додому, він ліг на диван, так як біль не проходив. Коли біль став нестерпний сказав бабусі, що ОСОБА_11 вдарив його у живіт.

Показання потерпілого ОСОБА_7 під час судового засідання були чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються з показаннями свідків та письмовими доказами.

Так, законний представник потерпілого ОСОБА_10 , суду показала, що ОСОБА_7 її син. 07.10.2012 року, біля 19.00 годині їй подзвонила мати і сказала, що ОСОБА_11 вдарив сина у живіт, після чого йому стало погано, він терпів, але біль посилювався і тому вони викликали лікаря, а потім поїхали до Ананьївської районної лікарні. Після цього його було направлено до Одеської дитячої лікарні. Крім того мати розповіла, що сина привів ОСОБА_21 так як він сам не міг дійти додому, і саме той змусив сина розповісти що сталося між ним та ОСОБА_11 . Після цього вона подзвонила до матері обвинуваченого ОСОБА_11 , щоб та допомогла коштами на обстеження, але та відмовилася, сказавши, що в неї коштів немає. У сина був поставлений діагноз розрив селезінки.

Свідок ОСОБА_22 , суду показала, що ОСОБА_7 її онук. 07.10.2012 року він пішов грати у футбол, а вона лягла відпочити. Через деякий час онук прийшов разом із ОСОБА_21 і вона побачила, що він плаче. Тоді ОСОБА_21 сказав онуку, щоб він розповів все, що сталося. Онук розказав, що ОСОБА_14 кинув огризком від яблука, а потім підійшов і вдарив ногою в живіт. Біля 19.00 години зателефонувала доньці та розповіла про те, що сталося. Так як, онук плакав, жалівся, що його дуже болить живіт, викликала швидку допомогу, після чого його доставили у лікарню.

Із протоколу слідчого експерименту від 03.06.2014 року, слідує, що потерпілий ОСОБА_7 під час вказаної слідчої дії підтвердив, що удар ногою в область тулуба йому наніс ОСОБА_11 та вказав на конкретні обставини при яких йому було нанесено тілесне ушкодження.

Свідок ОСОБА_17 , суду показав, що обвинуваченого та потерпілого знає як односельчан. 07.10.2012 року біля 13.00 він разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_23 грали у футбол. Стомившись, сіли відпочивати. Під час відпочинку ОСОБА_14 їв яблуко, а потім почав кидатися огризком. Через це у нього з ОСОБА_7 , почалася сварка, під час якої ОСОБА_14 ногою вдарив ОСОБА_7 у правий бік, коли той сидів навприсядки. Фізично ОСОБА_11 був більш розвинутий. Згодом почув, що ОСОБА_7 , знаходиться у лікарні.

Свідок ОСОБА_15 , суду показав, що 07.10.2012 року він з друзями погравши у футбол, сіли перепочити. Обвинувачений ОСОБА_14 , їв яблуко, а потім кинув огризком в ОСОБА_7 . Між ними почалася сварка, під час якої ОСОБА_14 підійшов до ОСОБА_7 і вдарив його ногою в живіт. Від удару потерпілий почав плакати. Він підходив до ОСОБА_7 та питав чи його щось болить, на що той відповів, що болить живіт.

Свідок ОСОБА_18 , суду показав, що потерпілий ОСОБА_7 односельчанин, а з обвинуваченим ОСОБА_14 навчався в одному класі. Восени 2012 року, більш точної дати не пам`ятає, він разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 грали у футбол. Стомившись, сіли відпочивати. Через деякий час у ОСОБА_14 з ОСОБА_7 почалася сварка, у зв`язку з тим, що останній кинув в обвинуваченого огризком яблука. Потім ОСОБА_14 наніс потерпілому один удар ногою в правий бік тулуба. Через деякий час ОСОБА_14 пішов додому. ОСОБА_7 залишився з ОСОБА_24 ( ОСОБА_25 ) та плакав, останній його заспокоював, а потім повів потерпілого додому.

Свідок ОСОБА_16 , суду показав, що восени 2012 року, більш точної дати не пам`ятає, він разом з потерпілим, обвинуваченим, ОСОБА_18 , ОСОБА_15 сиділи на галявині та розмовляли. Пам`ятає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_11 сперечалися, ображали один одного, але хто і коли наніс удар ОСОБА_7 він не бачив.

Свідок ОСОБА_26 , суду показала, що обставини отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень їй не відомі. Про те, що ОСОБА_14 вдарив ОСОБА_7 їй розповіла донька. В той же день біля 16.00, проходячи поблизу будинку ОСОБА_27 бачила потерпілого, який йшов з невідомим хлопцем, зовнішніх тілесних ушкоджень на ньому не бачила.

Свідок ОСОБА_28 , суду показала, що вона працює соціальним педагогом Ананьївської школи-гімназії і добре знає обвинуваченого ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_7 . Вона була присутня при допиті неповнолітніх свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_17 . Останні давали показання добровільно, без будь якого примусу зі сторони працівників міліції. Так як, пройшло багато часу з вказаної події то не пам`ятає, чи розповідали діти про те, що ОСОБА_11 наніс ОСОБА_7 удар в живіт.

Свідок ОСОБА_29 , суду показав, що він працює лікарем хірургом Ананьївської центральної районної лікарні. Ввечері, 07.10.2012 року у відділення поступив потерпілий ОСОБА_7 , якого привезла бабуся. Він провів огляд останнього та направив на ультразвукове дослідження. При дослідженні було встановлено, що у ОСОБА_7 була пошкоджена селезінка, після чого його було направлено на лікування до дитячої лікарні м. Одеси.

Згідно акту судово-медичного дослідження № 370 від 04.12. 2012., у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, а саме підкапсульного розриву і гематоми селезінки. Підкапсульний розрив селезінки являється результатом травмуючої дії тупого предмету, на що вказує характер тілесного ушкодження.

Із висновку судово-медичної експертизи № 374 від 30.11.2012 року, слідує, що у ОСОБА_7 була виявлена закрита травма органів черевної порожнини у вигляді підкапсульном розриву-гематоми селезінки. Підкапсульний розрив селезінки у ОСОБА_7 являється наслідком травмуючої дії тупого твердого предмету, на що вказує характер тілесного ушкодження. Таке тілесне ушкодження може виникнути від удару кулаком або ногою, так як зазначені частини тіла мають ознаки тупих твердих предметів. Заподіяна ОСОБА_7 травма селезінки віднесена до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 463 від 13.03.2014 року, було підтверджено наявність у ОСОБА_7 закритої травми живота у вигляді підкапсульного розриву і гематоми селезінки. Зазначено, що вказана травма заподіяна незадовго до надходження постраждалого в стаціонар, і таким чином могла бути отримана 07.10.2012 року. Дана травма спричинена дією тупого предмета, яким могла бути і взута нога. Вказана травма не була небезпечною для життя в момент заподіяння і в своєму клінічному перебігу не викликала небезпечного для життя стану, але спричинила за собою розлад здоров`я тривалістю понад 21 дня, і за цим критерієм, на підставі п.2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1985) відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Для утворення подібної травми досить і одного удару в область живота. Отримання вказаної травми при падінні з висоти власного зросту не можливе.

В судових дебатах захисник ОСОБА_6 стверджував, що потерпілий ОСОБА_7 обмовляє обвинуваченого через наявність неприязних відносин між їх сім`ями. Підтвердженням цього на його думку є те, що ОСОБА_7 при зверненні до лікарів спочатку стверджував, що травму отримав під час гри у футбол і це зафіксовано в його медичних картках. Крім того, 07.10.2012 року, тобто в день отримання травми ніхто з рідних неповнолітнього потерпілого до відділу міліції не звертався, і тільки на слідуючий день мати потерпілого написала заяву до відділу міліції.

Таку ж думку, висловили в судових засіданнях батьки обвинуваченого ОСОБА_12 та ОСОБА_30 , які були допитані відповідно в якості законного представника та свідка.

Вказані твердження сторони захисту суд вважає необґрунтованими із слідуючих підстав. В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_10 підтвердила, що дійсно їх сім`ї не спілкуються на протязі тривалого часу, але діти, тобто потерпілий та обвинувачений підтримували добрі відносини, ходили один до одного в гості, разом гуляли.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_11 , в судових дебатах вказав, що з потерпілим у нього і на теперішній час добрі відносини. Останній частий гість у його домі.

Та обставина, що ОСОБА_7 в лікарні спочатку не вказував за яких обставин, і хто, спричинив йому травму, як раз може свідчити про те, що перебуваючи з обвинуваченим в дружніх відносинах, хотів приховати факт нанесення йому удару саме ОСОБА_11 . Крім того, слід врахувати, що на час вказаної події ОСОБА_7 був малолітній і не міг в повній мірі усвідомлювати значення того, що сталося.

Що стосується написання ОСОБА_10 заяви про злочин на слідуючий день після події, то остання в судовому засіданні пояснила, що на той час перебувала в м. Одесі, крім того хотіла вирішити питання без втручання правоохоронних органів.

Суд, також вважає безпідставними доводи захисника ОСОБА_6 про те, що допитані в судовому засіданні свідки, давали неправдиві показання, так як після скасування вироку мали час скорегувати свої показання, а крім того на них вчинявся тиск родичем потерпілого ОСОБА_31 .

Допитані в судових засідання свідки були попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені судом до присяги. Ніхто з допитаних свідків не заявляв в суді про тиск зі сторони родичів потерпілого. Відомості про те, що з приводу тиску свідки зверталися до правоохоронних органів відсутні.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено усі розумні сумніви.

Досліджені у судовому засіданні докази, суд визнає належними та допустимими, так як вони отримані з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України, узгоджуються між собою і переконливо доводять вину обвинуваченого в інкримінованому йому злочині.

Дії ОСОБА_11 слід кваліфікувати по ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд враховує суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим, дані про його особу, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Характеризуються обвинувачений позитивно.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є вперше притягнення до кримінальної відповідальності та вчинення злочину неповнолітнім.

Цивільні позови, заявлені прокурором на суму 4842 грн., та 342 грн.28 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Цивільний позов, заявлений законним представником потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню: матеріальні збитки слід задовольнити у повному обсязі у розмірі 2608 грн. 56 коп, так як вони підтверджуються чеками на придбання ліків.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд враховує тяжкість отриманої травми, те, що травму було нанесено малолітній особі, моральні страждання потерпілого, вимоги розумності й справедливості, а також матеріальний стан обвинуваченого, який на даний час не працює, та вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_11 , 28.04.2016 року досяг 18 років, а тому відповідно до ст. 34 ЦПК України, має повну цивільну дієздатність і несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану його злочинними діями.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.368, 370, 373 -374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_11 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75; 104 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання, якщо обвинувачений на протязі 1(одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому не обиралася. .

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 2608,56 грн., моральну шкоду у сумі 30000 грн., а всього 32608 грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь комунальної установи в особі «Одеської обласної дитячої лікарні» (65031, м. Одес, вул.. Ак. Воробйова, 3, код 01998532, р/р 35429201021143, 35426301021143, ГУДКСУ в Одеській області) матеріальну шкоду у розмірі 4842 грн.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь Ананьївської центральної районної лікарні (66400, м. Ананьїв, вул. Леніна, 45, код 01998615, р/р 35410001025079, МФО 828011ДУДКСУ в Одеській області) матеріальну шкоду у розмірі 342 грн.28 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1