Рішення

від 11.07.2016 по справі 754/3643/15-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/71/16

Справа №754/3643/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

при секретарі Давиденко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА» до ОСОБА_1, третя особа: Іноземне підприємство «АІС АВТОДОМ СТОЛИЦЯ», про стягнення заборгованості та за позовом ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «АІС АВТОДОМ СТОЛИЦЯ» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 05.01.2015 року відповідач ОСОБА_1 звернувся на СТО ТОВ «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА» для проведення ремонтних робіт ДТЗ MG 5.1.5L AT COM, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_3. В той же день між сторонами був підписаний попередній наряд-замовлення № J9400011875 від 05.01.2015 року та акт прийому-передачі. Також, відповідачем була написана заява, в якій він гарантував оплату згідно наряду-замовлення.

17.01.2015 року всі необхідні роботи, визначені нарядом-замовленням, були виконані і відповідачу було запропоновано перевірити якість наданих послуг з ремонту двигуна, оформити відповідні документи та оплатити надані послуги згідно наряду-замовлення, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов»язків. В той же день, 17.01.2015 року відповідач з»явився на СТО для прийняття робіт, але, без належного оформлення документів та оплати виконаних робіт, зловживаючи довірою працівників позивача, покинув СТО на автомобілі.

Як зазначає позивач, оскільки в попередньому наряді-замовленні не встановлено строку повернення розрахунків, у відповідності до вимог чинного законодавства України, ним (позивачем) було надіслано відповідачу вимогу № 846 від 21.01.2015 року, у якій вимагалось у відповідача оформити належним чином документи та сплатити вартість наданих послуг у розмірі 26455,09 грн. протягом семи днів після отримання вимоги, але не пізніше 01.02.2015 року. Зазначена вимога була отримана відповідачем 30.01.2015 року, однак грошові кошти від відповідача не надходили, належні документи не оформлені.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов»язань, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 26455, 09 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 264, 55 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого було уточнено під час розгляду справи, до ІП «АІС АВТОДОМ СТОЛИЦЯ» про захист прав споживачів.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.08.2013 року між ним та ІП «АІС АВТОДОМ СТОЛИЦЯ» було укладено договір купівлі-продажу № 09/08-13/Л-ДС щодо автомобіля MG5 1.5L FT COM, VIN-code НОМЕР_1, відповідно до п.1.3 якого він, як споживач, сплатив продавцю загальну вартість товару (т.з.) у розмірі 144200 грн., що за курсом НБУ на 09.08.2013 року склало суму, еквівалентну 18040, 79 доларів США.

Як зазначає позивач, під час вибору товару та укладання договору, для нього, як споживача, вирішальним аргументом стала пропозиція продавця офіційно встановити на автомобіль додаткове устаткування, а саме газобалонне обладнання «TARTARINI» для використання газової суміші пропан-бутан в якості палива замість бензину без будь-якої шкоди для двигуна, а також інформація продавця про те, що автомобіль можна заправляти 92-м бензином без будь-якої шкоди для двигуна. При цьому, продавець надав гарантію на роботу двигуна до 100000 км пробігу (або три роки, що наступить раніше), а на роботу газобалонного обладнання - 200000 км. Встановлення ГБО відбулося 17.09.2013 року на сертифікованому СТО продавця ТОВ «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА» спеціалістами та засобами фахівців СТО. Вартість ГБО та робіт по його встановленню склала 6900, 00 грн., що за курсом НБУ на 17.09.2013 року склало суму, еквівалентну 863, 26 доларів США. Крім того, піклуючись про схоронність свого транспортного засобу, він (відповідач) 26.09.2013 року придбав та встановив у продавця додаткове устаткування - захист піддону картера двигуна на суму 742, 49 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 92, 98 доларів США. Таким чином, загалом під час придбання товару він сплатив 151842, 49 грн., що за курсом НБУ на час продажу еквівалентно 18996, 93 долари США.

Крім того, за весь час користування автомобілем з 09.08.2013 року по 09.12.2014 року він своєчасно проходив сервісне обслуговування та ремонтні роботи виключно на сертифікованому СТО продавця, за що ним було сплачено наступні суми:

05.09.2013 року - 863, 61 грн., що за курсом НБУ на дату оплати еквівалентно 108, 04 доларам США;

11.10.2013 року - 258, 40 грн., що за курсом НБУ на дату оплати еквівалентно 32, 33 доларам США;

06.02.2014 року - 1455, 30 грн., що за курсом НБУ на дату оплати еквівалентно 182, 07 доларам США;

26.02.2014 року - 344, 38 грн., що за курсом НБУ на дату оплати еквівалентно 36, 53 доларам США;

26.06.2014 року - 1780, 67 грн., що за курсом НБУ на дату оплати еквівалентно 149, 70 доларам США;

12.07.2014 року - 818, 88 грн., що за курсом НБУ на дату оплати еквівалентно 70, 03 доларам США;

06.11.2014 року - 4000, 00 грн., що за курсом НБУ на дату оплати еквівалентно 286, 62 доларам США;

03.12.2014 року - 1788, 62 грн., що за курсом НБУ на дату оплати еквівалентно 117, 78 доларам США.

Отже, загалом за півтора року ним (відповідачем), як споживачем, було додатково сплачено на СТО продавця за сервісне обслуговування та поточний ремонт суму, що еквівалентна 983, 10 доларів США, і, таким чином, він добросовісно виконував свої обов»язки щодо належного способу користування придбаним товаром.

Разом із тим, товар із незалежних від нього причин неодноразово псувався, а саме двічі виходив з ладу двигун через такі суттєві проблеми, що потребували капітального ремонту двигуна або повної його заміни. Такі несправності мали місце 01.11.2013 року, 03.12.2014 року та 09.12.2014 року, під час усунення яких СТО продавця не надавало відповідного гарантійного ремонту.

Під час з»ясування причин таких несправностей, особисто ним (ОСОБА_1.) було з»ясовано, що виробником дійсно забороняється встановлення ГБО на двигуни такого типу, які встановлені на моделі його автомобіля, оскільки цей двигун не обладнаний системою гідрокомпенсаторів, яка самостійно регулює зазори клапані, що тягне за собою виникнення недоліків, які будуть періодично проявлятися, що є істотними недоліками відповідно до п.12 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», та призводять до зменшення ресурсу роботи двигуна, призводять до додаткових витрат, про які споживача не було попереджено під час купівлі товару.

17.12.2014 року ОСОБА_1 засобами електронного зв»язку направив продавцю претензію, в якій просив розірвати договір та повернути вартість товару, виходячи з його ціни, що діє на дату розірвання договору або запропонувати на обмін якусь іншу модель транспортного засобу. В задоволенні претензії було відмовлено. 24.12.2014 року продавець запропонував йому (відповідачу) обміняти транспортний засіб на іншу модель, але, коли умови обміну вже були погоджені, в односторонньому порядку змінив умови обміну та став вимагати доплатити за обмін 80000 грн.

На думку відповідача, договір купівлі-продажу товару має бути визнаний недійсним та розірваний відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки продавцем було включено у договір низку умов, які є несправедливими по відношенню до нього, як споживача, суттєво обмежують його права, які передбачені діючим законодавством в сфері захисту прав споживачів; продавець вдався до нечесної підприємницької діяльності та недостовірної реклами шляхом введення його (відповідача) в оману через повідомлення недостовірної, неповної, нечіткої та суперечливої інформації щодо характеристик товару, методів та умов його використання, що вплинуло на його (відповідача) економічну поведінку під час вибору товару, а також відмовлявся надати інформацію про суть та причини несправностей; проданий товар має суттєві недоліки, але продавець відмовляється виконувати гарантійний ремонт або розірвати договір та повернути йому гроші; низька якість послуг та неповний регламент робіт з планового ТО на СТО; продавцем надано недостовірну інформацію про час/дату виробництва товару.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просить задовольнити його вимоги, визнати недійсним та розірвати договір купівлі-продажу № 09/08-13/Л-ДС від 09.08.2013 року відповідно до ч.1 ст.8, ст.15, ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів»; повернути споживачу вартість товару за ціною на час розірвання договору транспортного засобу та газобалонного обладнання за все отримане від нього за технічне обслуговування автомобіля в загальному розмірі 410591, 13 грн.; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 309800 грн., а всього стягнути 720391, 13 грн., а також повернути продавцю транспортний засіб після повного відшкодування.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 31.08.2015 року цивільну справу №754/9793/15-ц, провадження 2/754/4268/15 за позовом ОСОБА_1 до ІП АІС «Автодом Столиця» про захист прав споживачів, та цивільну справу №754/3643/15-ц, провадження №2/754/2419/15 за позовом ТОВ «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА» до ОСОБА_1, третя особа: І.П. «АІС АВТОДОМ СТОЛИЦЯ», про стягнення заборгованості об'єднано в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, яка одночасно є представником 3-ої особи ІП «АІС АВТОДОМ СТОЛИЦЯ», позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення, проти задоволення позову відповідача ОСОБА_1 заперечувала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував та просив про задоволення його вимог в повному обсязі, за викладеними ним обставинами.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як ТОВ «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА», так і вимоги відповідача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09.08.2013 року між 3-ою особою ІП «АІС «Автодом Столиця» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу № 09/08-13/Л-ДС, згідно якого продавець зобов»язується передати у власність покупця автомобіль MG 5.1.5L AT COM, 2013 року випуску, загальною вартістю 144200 грн. (а.с.190-192).

Відповідно до п.5.3 вказаного договору, гарантійні зобов»язання продавця та умови гарантійного обслуговування товару встановлюються цим договором та сервісною книжкою на автомобіль, що видається покупцю разом із поставкою товару. Встановлений продавцем для даного автомобіля загальний строк гарантійного ремонту становить 3 роки (починаючи з моменту передачі автомобіля покупцеві) або 100000 км пробігу, залежно від того, яка подія наступить раніше. На деякі деталі, які піддаються природному зношуванню, встановлюється обмежена гарантія або гарантія на них не надається. Перелік таких деталей і гарантійні строки на них зазначені в сервісній книжці на автомобіль.

Зазначений автомобіль отримано відповідачем на підставі акту приймання-передачі автомобіля від 14.08.2013 року (а.с.198).

17.09.2013 року на автомобіль встановлено газобалонне обладнання, на яке гарантійний термін експлуатації складає 3 роки або 200000 км пробігу (а.с.193).

Відповідно до нарядів-замовлень та квитанцій, починаючи з вересня 2013 року відповідач регулярно звертався до позивача для проведення ремонту та сервісного обслуговування належного йому автомобіля (а.с.202-213).

05.01.2015 року відповідач ОСОБА_1 звернувся на СТО ТОВ «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА» для проведення ремонтних робіт автомобіля MG 5.1.5L AT COM, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_3. В той же день між сторонами був підписаний попередній наряд-замовлення № J9400011875 від 05.01.2015 року та акт прийому-передачі. Вартість ремонту відповідно до зазначеного наряду-замовлення становить 26455, 09 грн. (а.с.3-4).

Відповідно до наряду-замовлення № J9400011875 від 16.01.2015 року, загальна вартість проведеного ремонту становить 26612, 60 грн. (а.с.6).

21.01.2015 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога про сплату вартості проведеного ремонту відповідно до попереднього наряду-замовлення в розмірі 226455, 09 грн. та підписання наряду-замовлення і акту виконаних робіт (а.с.10).

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні просила здовольнити позовні вимоги, вказуючи на те, що даний ремонт не є гарантійним, а тому підлягає оплаті, однак відповідачем вимога про сплату залишена без реагування. Щодо вимог позову ОСОБА_1 заперечувала, вважаючи їх недоведеними та безпідставними.

Відповідач просив про відмову в задоволенні позову ТОВ «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА» та про задоволення його вимог, вказуючи на несправедливість умов договору купівлі-продажу автомобіля та неправомірні дії продавця автомобіля, що порушує його права, як споживача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Як передбачено ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.6 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами.

Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до належної якості продукції забезпечується правом участі споживачів та їх об'єднань у розробленні нормативних документів згідно із законодавством.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 ЗУ «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою.

Частиною 1 ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно ч.3 ст.8 ЗУ «Про захист прав споживача», вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

Частиною 5 ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).

Згідно ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору.

Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.

Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі.

Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до:

1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем;

2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи докази по справі в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що сторонами належними та допустимими доказами не доведено їх позовних вимог.

Так, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості проведеного ремонту в розмірі 26455, 09 грн. є безпідставними, оскільки на час звернення до СТО за ремонтом автомобіль відповідача перебував на гарантії. Беззаперечних доказів того, що несправність виникла через порушення гарантійних умов відповідачем, в зв»язку з чим позивачем було відмовлено у проведенні гарантійного ремонту, суду не надано, а тому відсутні підстави для задоволення цих вимог.

Що стосується вимог ОСОБА_1, то суд також вважає вимоги безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.1.5 договору купівлі-продажу автомобіля, дані про основні властивості товару, найменування виробника й адресу підприємства, що здійснює технічне обслуговування й ремонт товару, нормативні документи, яким відповідають транспортні засоби, дату виготовлення транспортних засобів, гарантійні зобов»язння, правила і умови ефективного й безпечного використання транспортних засобів, сертифікацію транспортних засобів повідомлені продавцем покупцеві перед укладанням даного договору шляхом:

-усного роз»яснення працівником продавця;

-ознайомлення покупця з рекламною продукцією на товар;

-ознайомлення покупця з «Інструкцією з експлуатації» товару;

-ознайомлення з положенням гарантійних зобов»язань на товар;

-ознайомлення з переліком організацій, які здійснюють технічне обслуговування й гарантійним ремонт товару;

-ознайомлення з положенням нормативних документів, вимогам яких відповідає товар (а.с.190).

Доказів того, що при придбанні товару ОСОБА_1 було введено в оману щодо дійсних характеристик транспортного засобу, здійснена нечесна підприємницька діяльність та недостовірна реклама продавцем товару, відповідачем не надано, а його твердження в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях та суб»єктивному ставленні. Неправильне або неповне усвідомлення відповідачем наданої інформації щодо властивості товару, його технічних характеристик, не дає підстав для визнання зазначеного договору недійсним чи його розірвання.

Крім того, суд, відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 з підстав їх не доведення, звертає увагу і на некоректність вимог, викладених у п.5.1 прохальної частини позову, оскільки вимоги про визнання договору недійсним та його розірвання є різними за своєю правовою природою, мають різні підстави та тягнуть за собою різні наслідки, а тому не можуть бути заявлені одночасно.

Оцінюючи наявні докази по справі, суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, оскільки вважає покази свідків як з боку позивача, так і з боку відповідача особами, які зацікавлені в розгляді справи. Крім того, покази свідків з боку відповідача на увагу не заслуговують, оскільки ґрунтуються на інформації, отриманої ними від відповідача щодо технічного стану автомобіля, та є суб»єктивними думками самих свідків.

Враховуючи обставини справи та правовідносини сторін, суд вважає необхідним грунтувати дане рішення виключно на письмових доказах.

Покази спеціаліста ОСОБА_16 суд також не може прийняти до уваги, оскільки даний спеціаліст, який є фахівцем-автотоварознавцем та має кваліфікацію «Оцінка колісних транспортних засобів», здійснював лише поверхневий огляд автомобіля відповідача, без детального огляду та дослідження вузлів та агрегатів, а тому суд критично ставиться до його показів, оскільки вони носять характер припущення (а.с.128-130).

Не заслуговують на увагу і надані відповідачем в якості доказів роздруківки публікацій статей та спілкування на форумі з інтернет-сайтів, оскільки вважає неналежними доказами, які жодним чином не стосуються правовідносин, що існують між сторонами, а також є незрозумілим походження цих роздруківок, які, до того ж, не є офіційною та достовірною інформацією.

Що стосується наданих відповідачем аудіозаписів розмов, то вони також є неналежними та недопустимими доказами, оскільки надані аудіоматеріали не дозволяють однозначно і беззаперечно ідентифікувати належність голосів на аудіозаписах, а також неможливо встановити дійсні обставини, за яких відбувався аудіозапис.

Інші твердження відповідача, зокрема, в частині наявності у товару суттєвих недоліків тощо, також не підтверджені жодними доказами, оскільки клопотання про призначення експертизи з метою встановлення наявності чи відсутності таких недоліків відповідачем не заявлялось, інших доказів суду не надано, що виключає можливість задоволення позову ОСОБА_1

Враховуючи викладене, суд вважає, що сторонами не доведено їх позовні вимоги, в зв»язку з чим відмовляє в задоволенні позовів.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені сторонами, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 629, 903 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРАЙ-УКРАЇНА» до ОСОБА_1, третя особа: Іноземне підприємство «АІС АВТОДОМ СТОЛИЦЯ», про стягнення заборгованості - відмовити.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «АІС АВТОДОМ СТОЛИЦЯ» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: