Рішення

від 12.07.2016 по справі 759/18911/15-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18911/15-ц

пр. № 2/759/1499/16

12 липня 2016 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: представника позивача Яценко Т.Ю.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «Екскаваторщик-1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги та виплат по утриманню житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2012 по 01.09.2015 у розмірі 7028 грн. 80 коп.; інфляційні витрати за період з 01.11.2012 по 01.09.2015 у розмірі 2603 грн. 49 коп.; 3% річних за період з 01.11.2012 по 01.09.2015 у розмірі 208 грн. 86 коп. та судові витрати по справі у розмірі 1218 грн. 00 коп., посилаючись на ті підстави, що у позивача перебуває у експлуатації житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, тобто надає житлово-комунальні послуги, проте у відповідача, який проживає у вказаному будинку виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2012 по 01.09.2015, оскільки ним несвоєчасно сплачувалися комунальні платежі та витрати пов'язані з утриманням та обслуговуванням неподільного майна та прибудинкової території.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені позовні заяві.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі, просили відмовити у задоволені позову, оскільки відповідач за вказаний позивачем період не отримувала від позивача квитанції або рахунку для здійснення оплати за житлово-комунальні послуги на користь позивача та не отримувала ніяких вимог або претензій від позивача. При цьому зазначивши, що сплату комунальних послуг здійснювала на новостворене співмешканцями ОСББ, а позивач на той момент не мав правового статусу на обслуговування будинку так як був ліквідованим і фактично не був балансоутримувачем будинку.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває на обліку ЖБК «Екскаваторщик-1» (а.с. 7-22, 48-51).

Згідно інформаційної довідки від 17.09.2015 №44055033 та довідки форми №3 від 29.12.2015 №337 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 23, 24).

Згідно бухгалтерської довідки щодо складу боргу по АДРЕСА_1 вбачається, що загальна сума боргу станом на 01.09.2015 становить 7028 грн. 80 коп. (а.с. 25).

Відповідно до розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції ОСОБА_2 за період з 01.11.2012 по 1.09.2015 у АДРЕСА_1 складає 2603 грн. 49 коп. (а.с. 26).

Згідно розрахунку 3% річних ОСОБА_2 за період з 01.11.2012 по 01.09.2015 становить 208 грн. 86 коп. (а.с. 27).

На підставі додаткової угоди від 04.09.2006 та договору від 01.04.2000 №810300 укладеного між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Екскаваторщик-1» здійснюється постачання теплої енергії у гарячій воді (а.с. 52-59).

Згідно договору №5824/4-11 від 16.10.1998 укладеного між ДКО «Київводоканал» та ЖБК «Екскаваторщик-1» забезпечуються послуги водопостачання та водовідведення (а.с. 64-66).

На підтвердження правового статусу як балансоутримувача зазначеного будинку представником позивача надано витяг з ЄДР (а.с. 48, 49, 69), рішення Господарського суду м. Києва від. 28.11.12 (72-75), постанову Київського Апеляційного Господарського суду від 04.03.13 (а.с. 76-79) та постанову Вищого господарського суду України від 27.07.2013 (а.с. 80-83).

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а ст. 20 цього Закону зобов'язує споживача своєчасно оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно до загальної площі займаної квартири.

За приписом ст. 162 Житлового кодексу Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Згідно ст. 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Між сторонами існували у зазначений період договірні відносини, які підпадають під особливості Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в силу яких виконавець надає споживачу житлово-комунальні послуги, а споживач зобов'язаний їх оплатити згідно із тарифами та в строк, обумовлені сторонами або визначені законом, оскільки позивачем надано житлово-комунальні послуги, а власник квартири споживала, при цьому не оплачуючи їх саме на рахунок позивача.

Оскільки встановлено, що відповідач фактично споживала житлово-комунальні послуги, розрахунок заборгованості складений позивачем за період, коли відповідач проживала у вищевказаній квартирі, будучи в ній зареєстрованою, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 638 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність між сторонами фактичних договірних правовідносин.

Тарифи на оплату житлово-комунальних та додаткових послуг сформовані позивачем по справі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №560 та постанови Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009 р., якою скасовано попередню урядову постанову, типових норм часу та норм обслуговування, затвердженої наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 04.08.1997 р. №59, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №518 від 29 квітня 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд прибудинкових територій» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 р. №978.

Суд погоджується з позицією представника позивача про те, що при нарахуванні житлово-комунальних послуг вони дотримувалися у повному обсязі вимог законодавчих актів, своєчасно та в повному обсязі надавали відповідачу послуги, а відповідач не в повному обсязі виконувала обов'язки по оплаті вказаних послуг, що призвело до виникнення заборгованості, в добровільному порядку вказану заборгованість відповідач не погасила, а тому вказана сума заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд погоджується з розміром заборгованості по оплаті наданих послуг, куди враховані вартість кожної послуги, наданої відповідачем кожного місяця, відповідно до встановлених тарифів.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача по основному позову 3 % річних суд виходить з показників сум заборгованості за житлово-комунальні послуги по кожному місяцю періоду заборгованості, індексу інфляції з кожний місяць цього періоду.

При цьому, суд критично оцінює розрахунок суми заборгованості по інфляційним втратам, наданий представниками позивача по основному позову, оскільки на запитання суду представник позивача повідомила, що ними обраний не загальний єдиний індекс інфляції, як це вимагає діюче законодавство України по даним Державної служби статистики України, а окремий вид індексу інфляції (споживчих цін) на товари та послуги, а саме, що стосується житла, води, електроенергії, газу та інших видів палива, що є неправильним, бо такий розрахунок не застосовується при визначенні та обранні індексу інфляції при розгляді судових спорів, а має інформаційний характер по кожному з видів цін на товари та послуги населенню.

Отже, суд погоджується з розрахунком 3 % річних, наданим представником позивача по основному позову, бо він співвідноситься з реальними показниками заборгованості за кожний місяць загального періоду заборгованості, вирахований помісячно в залежності від заборгованості за кожний місяць, а у стягненні інфляційних витрат необхідно відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, витрати на правову допомогу можуть бути стягнуті на користь позивачки у розмірі не більшому ніж визначено вищевказаним Законом, однак позивачем у судовому засіданні не надано доказів того, скільки часу було витрачено адвокатом на вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, що унеможливлює розрахунок граничного розміру витрат, який підлягає стягненню з відповідача, а отже в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1750 грн. 00 коп. належить відмовити.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими на законі, доведені матеріалами справі та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 700 (сімсот гривень) грн. 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, ЦК України; ст.ст 10, 11, 30, 57-61, 88, ч. 4 ст. 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, ЦПК України, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Екскаваторщик-1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Екскаваторщик-1» (код ЄДРПОУ: 22885482) заборгованість за житлово-комунальні послуги та витрат по утриманню житлового будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2012 по 01.09.2015 у розмірі 7028 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Екскаваторщик-1» (код ЄДРПОУ: 22885482) 3% річних за період з 01.11.2012 по 01.09.2015 у розмірі 208 грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Екскаваторщик-1» (код ЄДРПОУ: 22885482) судові витрати по справі у розмірі 700 грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: