Постанова

від 08.07.2009 по справі 45/61-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний г осподарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2009 р. Справа № 45/61-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С.В. , Пуша й В.І.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників ст орін:

позивача - Гусарова К .В. (дов. № б/н від 16.02.2009р.)

відповідача - не з'явив ся

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу Фізичної особи - п ідприємця ОСОБА_2, м. Харкі в (вх. № 1468 Х/3) на рішення г осподарського суду Харківсь кої області від 29.04.09р. по справі № 45/61-09

за позовом Фізичної ос оби - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Приватного підпр иємства "Інтехбуд", м. Харків

про стягнення 42440,00 грн., -

встановила:

У березні 2009 року Фізи чна особа - підприємець ОСО БА_2 (м. Харків) звернулась до господарського суду Харківс ької області з позовом, в яком у з урахуванням уточнень про сила стягнути на свою корист ь з Приватного підприємства "Інтехбуд" (м. Харків) 42000,00 грн. осн овного боргу, 42440,00 грн. пені та в ідшкодувати позивачу понесе ні судові витрати по справі, о бґрунтовуючи свої вимоги нен алежним виконанням з боку ві дповідача зобов' язань щод о оплати поставленого позива чем товару по договору № ДГ-000001 7 укладеному між позивачем та відповідачем 01 липня 2008 року.

Рішенням господарського с уду Харківської області від 29.04.2009р. по справі № 45/61-09 (суддя Калі ніченко Н.В.) в задоволенні поз ову відмовлено частково та с тягнуто з ПП "Інтехбуд" на кор исть ФОП ОСОБА_2 42000,00 грн. осн овного боргу, 5153,45 грн. пені, 4771,53 гр н. державного мита та 118,00 грн. ви трат за інформаційно-технічн е забезпечення судового проц есу.

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу подав апеляційну ска ргу, в якій просить рішення в ч астині відмови в задоволенні позовних вимог про стягненн я пені в сумі 37286,55 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яки м позовні вимоги задовольнит и у повному обсязі, з посиланн ям на те, що рішення в цій част ині прийнято з порушенням но рм матеріального та процесу ального права.

Відповідач письмових пояс нень по апеляційній скарзі н е надав.

Представник відповідача у судове засідання 07.07.2009р. не з' явився, причини неявки ні поз ивачу ні суду апеляційної ін станції невідомі.

Враховуючи те, що судом апел яційної інстанції створено в сі необхідні умови для встан овлення фактичних обставин с прави і правильного застосув ання законодавства, вжито за ходи для належного повідомле ння сторін про час та місце ро згляду справи, а також з огляд у на те, що явку представникі в сторін у дане судове засіда ння не визнано обов'язковою, і відповідач не був позбавлен ий права надати суду апеляці йної інстанції письмові док ази в обґрунтування своїх ви мог і заперечень та мав на це д остатньо часу, в зв' язку з чи м колегія суддів вважає за мо жливе розглянути справу без участі представника Приват ного підприємства "Інтехбуд" (м. Харків) за наявними у ній ма теріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просив оскаржене рішення ск асувати в частині відмови в з адоволенні позовних вимог пр о стягнення пені, обговоривш и доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених с т. 101 Господарського процесуал ьного кодексу України, перев іривши наявні у справі матер іали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанц ії, проаналізувавши правильн ість застосування господарс ьким судом норм матеріальног о та процесуального права пр и винесенні оскарженого ріше ння, колегія суддів встанови ла наступне.

Як свідчать матеріали спра ви та встановлено господарсь ким судом, 01 липня 2008 року між по зивачем та відповідачем укла дено договір за № ДГ-0000017 (далі - Д оговір), відповідно до пункті в 1.1., 1.2., 1.5. якого позивач зобов' язався поставити відповідач у товар на загальну суму 46000,00 гр н. в кількості, асортименті та по цінам, вказаним в рахунках -фактурах і накладних, які є не від' ємною частиною договор у, а відповідач в свою чергу вз яв на себе зобов' язання опл атити вартість товару шляхом перерахування грошових кошт ів на поточний рахунок позив ача на протязі 3 банківських д нів з моменту поставки.

На підставі видаткової нак ладної № РН-0000003 від 03 липня 2008 рок у позивач на виконання умов Д оговору передав, а відповіда ч отримав товар через свого п редставника (доручення сері ї НБЛ № 305271 від 03 липня 2008 року) на з агальну суму 46000,00 грн.

Проте відповідач розрахун ку за отриманий від позивача товар на протязі 3 банківськи х дів не здійснив.

20.08.2008р. та 21.08.2008р. відповідач про вів частковий розрахунок за отриманий товар з позивачем в розмірі 4000,00 грн., про що свідча ть наявні у справі копії банк івських виписок. Заборговані сть складає 42000,00 грн.

Оцінивши наявні у справі до кази в їх сукупності господа рський суд визначився, що по зовні вимоги про стягнення с уми боргу в розмірі 42000,00 грн. є о бґрунтованими, підтверджени ми наданими суду доказами та такими, що підлягають задово ленню.

Крім того, пунктом 1.6. Договор у передбачено нарахування пе ні в розмірі 0,5% від суми простр оченого платежу за кожен ден ь прострочення у разі поруше ння відповідачем термінів що до оплати товару.

Враховуючи цей пункт Догов ору позивач звернувся до суд у з вимогою про стягнення з ві дповідача 42440,00 грн.

Розглянувши дану вимогу го сподарський суд визначився, що вона підлягає задоволенн ю лише частково в сумі 5153,45 грн., посилаючись на обмеження, вс тановлені Законом України “П ро відповідальність за несво єчасне виконання грошових зо бов' язань“, статтями 232 Госпо дарського кодексу України та 258 Цивільного кодексу України , якими встановлено, що розмір пені не може перевищувати по двійної облікової ставки НБУ , а її нарахування припиняєть ся через шість місяців від дн я коли зобов' язання мало бу ти виконано.

Викладені вище висновки го сподарського суду, на думку к олегії суддів, повністю відп овідають фактичним обставин ам спору та матеріалам справ и, їм надана правильна та нале жна правова оцінка, тому підс тав для задоволення апеляцій ної скарги і скасування прий нятого по справі рішення кол егія суддів не вбачає, оскіль ки відповідно до статті 43 Госп одарського процесуального к одексу України господарськи й суд оцінює докази за своїм в нутрішнім переконанням, що ґ рунтується на всебічному, по вному і об'єктивному розгляд і в судовому процесі всіх обс тавин справи в їх сукупності , керуючись законом.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господа рського процесуального коде ксу України правосуддя у го сподарських судах здійснюєт ься на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторон и та інші особи, які беруть уч асть у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення по даними суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що го сподарським судом у повному обсязі використано свої по вноваження, передбачені проц есуальним законом щодо повно го та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у да ній справі.

Згідно із статтею 101 Господа рського процесуального коде ксу України у процесі перегл яду справи апеляційний госпо дарський суд за наявними у сп раві і додатково поданими до казами повторно розглядає сп раву. Додаткові докази прийм аються судом, якщо заявник об ґрунтував неможливість їх по дання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нь ого. Апеляційний господарськ ий суд не зв' язаний доводам и апеляційної скарги і перев іряє законність і обґрунтова ність рішення місцевого госп одарського суду у повному об сязі.

В обґрунтування апеляційн ої скарги позивач посилаєтьс я на те, що господарський суд б езпідставно обмежив суму стя гнення штрафних санкцій з вк азівкою на положення Закону України “Про відповідальніс ть за несвоєчасне виконання грошових зобов' язань“ та в имоги статті 232 Господарськог о кодексу України та 258 Цивіль ного кодексу України. На думк у скаржника господарський су д не врахував, що згідно з вимо гами частини 2 статті 551 Цивіль ного кодексу України розмір грошової неустойки може бути збільшено за письмовою домо вленістю сторін, що і мало міс це в даному випадку, а тому пен я підлягає стягненню у розмі рі, встановленому позивачем та відповідачем в спірному Д оговорі, та за період з липня 2 008 року по липень 2009 року (1 рік), що не суперечить положенням чи нного законодавства.

Однак зазначені заперечен ня позивача є безпідставними , оскільки зроблені останнім при довільному трактуванні норм чинного законодавства, в зв' язку з чим судом апеляц ійної інстанції до уваги не п риймаються.

В процесі повторного перег ляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції з' яс овано, позивачем в зв' язку з порушенням відповідачем те рмінів оплати вартості товар у пред' явлено до стягнення 42440,00 грн. пені, яка правомірно за доволена господарським судо м лише частково на суму 5153,45 грн .

В даному випадку, колегія су ддів вважає, що приймаючи оск аржене рішення в цій частині господарський суд цілком пр авомірно застосовував норми матеріального та процесуаль ного права та в повному обсяз і дослідив обставини даної с прави в цій частині, оскільки врахував, що обчислена позив ачем пеня в сумі 42440,00 грн. з поси ланням на пункт 1.6. Договору не узгоджується з нормами чинн ого законодавства, оскільки перевищує подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прос трочення від суми боргу, а її н арахування проведено позива чем поза межами шестимісячно го терміну. При цьому колегія суддів вважає необхідним за значити, що вказана сума є над мірно великою порівняно зі з битками позивача.

Так, пунктом 1.6. Договору стор они передбачили, що у випадку невиконання умов, викладени х у пункті 1.5. Договору позивач має право вимагати поставле ний товар, а також пеню в розмі рі 0,5 % від суми простроченого п латежу за кожен день простро чення платежу.

Проте, погоджуючись із висн овками господарського суду к олегія суддів враховує, що за приписами частини першої ст атті 546 Цивільного кодексу Укр аїни виконання зобов'язання може забезпечуватися неусто йкою, порукою, гарантією, заст авою, притриманням, завдатко м.

Згідно з частиною третьою с татті 549 цього ж Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несво єчасно виконаного грошовог о зобов'язання за кожен ден ь прострочення виконання.

Відповідно до статті 193 Госп одарського кодексу України д о виконання господарських до говорів застосовуються відп овідні положення Цивільного кодексу України з урахуванн ям особливостей, передбачени х цим Кодексом.

В силу приписів частини 1 ст атті 231 Господарського кодекс у України законом щодо окрем их видів зобов' язань може б ути визначений розмір штрафн их санкцій, зміна якого за пог одженням сторін не допускаєт ься.

Статтею 3 Закону України “Пр о відповідальність за несвоє часне виконання грошових зоб ов' язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР вс тановлено, що розмір пені обч ислюється від суми простроче ного платежу та не може перев ищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період , за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним законом ви значений розмір санкцій за н есвоєчасне виконання грошов их зобов' язань, який з ураху ванням наведених норм не мож е бути змінений сторонами у д оговорі.

За таких обставин, колегія с уддів вважає неправомірним в имогу заявника апеляційної с карги відносно стягнення з в ідповідача ще 37286,55 грн. пені (42440,00 грн. - 5153,45 грн.), оскільки її обч ислення здійснено позивачем виходячи за межі подвійної о блікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачуєтьс я пеня.

Окрім цього, суд першої інст анції повністю врахував та п роаналізував з достатньою по вно тою законодавство, що рег улює застосуван ня спеціальн ої позовної давності у спірн их правовідносинах, стягнувш и з відповідача пеню лише за п івроку, з огляду на таке.

Цивільний кодекс України, я кий є основ ним актом цивільн ого законодавства, регу лює о собисті немайнові та майнові відноси ни (цивільні відноси ни) засновані на юри дичній рі вності, вільному волевиявлен ні, майновій самостійності ї х учасників. У тому числі цей К одекс поширюється на господа р ські відносини, що мають вка зані ознаки.

При вирішенні даної справи в частині застосування до ві дповідача відповідальності у вигляді часткового стягне ння нарахованої позивачем пе ні господарським судом повні стю враховані по ложення час тини другої статті 9 Цивільно го кодексу України, якою вста новлено, що за коном можуть бу ти передбачені особливості р егулювання майнових відноси н у сфері гос подарювання. Так им законом є, зокрема, Господа рський кодекс України, який н абрав чинності одночасно з Ц ивільним кодексом України та норми якого у регулюванні ма й нових відносин суб'єктів го сподарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодекс у України. Це стосується і пол ожень про позовну давність.

Так, згідно з частиною першо ю статті 216 Господарського код ексу України учасники госпо дарських відносин несуть гос подарсько-правову відповіда льність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушн иків господарських санкцій н а підставах і в порядку, перед бачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 223 Го сподар ського кодексу Україн и передбачено, що при реаліза ції у судовому порядку відпо відаль ності за правопорушен ня у сфері господарю вання за стосовуються загальний та ск оро чені строки позовної дав ності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші с троки не встановлено цим Код ексом.

Відповідно до вимог частин и 6 статті 232 Господарського ко дексу України нарахування шт рафних санкцій за прострочен ня виконання зобов' язання, якщо інше не встановлено зак оном або договором, припиняє ться через шість місяців від дня коли зобов' язання мало бути виконано. При цьому, норм ами даної статті їх нарахува ння обмежено певним строком .

Згідно зі статтею 230 Господа рського кодексу України штр афними санкціями у цьому К одексі визнаються господарс ькі санкції у вигляді грошов ої суми (неустойка, штраф, пе ня), яку учасник господарськи х відносин зобов'язаний спла тити у разі порушення ним пр авил здійснення господарськ ої діяльності, невиконання а бо неналежного виконання гос подарського зобов'язання.

Інші правила нарахування ш трафних санкцій, зокрема в да ному випадку пені, сторонам и у спірному Договорі не визн ачені і чинним законодавство м не передбачені.

За приписами статті 526 Цивіл ьного кодексу України зобов' язання має виконуватися нале жним чином відповідно до умо в договору та вимог цього Код ексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутно сті таких умов та вимог - від повідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зв ичайно ставляться.

Відповідно до змісту части ни першої статті 193 Господарсь кого кодексу України до вико нання господарських договор ів застосовуються відповідн і положення Цивільного кодек су України з урахуванням осо бливостей, передбачених цим Кодексом.

За матеріалами справи, пози вач звернувся з позовом до го сподарського суду наприкінц і лютого 2009 року, отже відповід но до норм Господарського ко дексу України, а саме пункту 6 статті 232 Господарського коде ксу України, а також за змісто м пункту 3 статті 254 Цивільного кодексу України нарахування пені слід проводити починаю чи з кінця серпня 2008 року.

Враховуючи викладене, коле гія суддів визначає, що висно вки господарського суду про стягнення з відповідача на к ористь позивача пені в сумі 515 3,45 грн. в межах шестимісячного терміну є правомірними та за конними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність пі дстав для задоволення апеляц ійної скарги позивача у зв' язку з її юридичною та фактич ною необґрунтованістю і відс утністю фактів, які б підтвер джували наявність підстав дл я зміни чи скасування оскарж уваного рішення в означеній частині.

Приймаючи до уваги вищезаз начене, колегія суддів апеля ційного господарського суду вважає, що обставини справи б ули всебічно і повно дослідж ені господарським судом, а то му рішення господарського су ду Харківської області від 29.0 4.2009р. по справі № 45/61-09 відповідає чинному законодавству та фа ктичним обставинам справи, а доводи позивача, з яких подан а апеляційна скарга про скас ування рішення, не можуть бут и підставою для його зміни чи часткового скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтею 3 Закону Ук раїни “Про відповідальність за несвоєчасне виконання гр ошових зобов' язань” від 22.11.199 6 р. № 543/96-ВР, статтями 193, 223, 230, частин ою 1 статті 231, статтею 232 Господа рського кодексу України, ста ттями 254, 258, 526, 546, 549 Цивільного коде ксу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуаль ного кодексу України, колегі я суддів Харківського апеляц ійного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фі зичної особи - підприємця О СОБА_2 (м. Харків) залишити бе з задоволення.

Рішення господарського су ду Харківської області від 29.0 4.2009р. по справі № 4 5/61-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинност і з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого гос подарського суду України в м ісячний термін.

Повний текст постанови п ідписано 09 липня 2009 року.

Головуючий суд дя Істоміна О. А.

Судді Барбашова С.В.

Пушай В.І.