Ухвала

від 14.07.2016 по справі 317/2294/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2392/16 Головуючий у 1-й інстанції: Нікітін В.В.

Є.У.№ 317/2294/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

при секретарях Остащенко О.В., Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, визнання права користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за апеляційними скаргами ОСОБА_4, Володимирівської сільської на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року ,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 205/1 від 18 липня 1991 року йому виділено земельну ділянку № 109, площею 792 м 2, в селищі Сонячне, міста Запоріжжя. На підставі вказаного рішення 26 вересня 1991 року між Ленінським райвиконкомом міста Запоріжжя і ним був укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, який був посвідчений державним нотаріусом Другої запорізької державної нотаріальної контори 2 грудня 1991 року за реєстровим №2-2994. Із зазначеного періоду часу він користувався земельною ділянкою, розпочав будівництво житлового будинку.

Проте, рішеннями Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 117 і №23 від 14 березня 2006 року і 22 листопада 2011 року ця ж сама земельна ділянка була виділена і передана у власність відповідачу ОСОБА_4

У зв'язку із порушенням його прав я землекористувача у вересні 2012 року він звернувся зі скаргою до прокуратури Запорізького району, Запорізької області. За результатами перевірки фактів, викладених у його заяві, прокурор 15 жовтня 2012 року вніс подання про усунення порушень вимог Земельного кодексу, яке рішенням Володимирівської сільської ради №6 від 07 листопада 2012 року було відхилено.

Посилаючись на те, що у передбаченому законом порядку спірна земельна ділянку у нього не вилучалася, своєї згоди на її передачу іншій особі він не надавав, просив суд на підставі ст.ст.116,118,152 ЗК України визнати недійсними рішення Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 117 від 14 березня 2006 року, № 23 від 22 листопада 2011 року та № 06 від 07 листопада 2012 року; визнати за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою, що розташована за адресою вулиця Олександрівська, № 25, селище Сонячне, Запорізького району, Запорізької області та усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_3 права користування вказаною земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_4 звільнити її.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області 31 сесії четвертого скликання № 117 від 14.03.2006 року «Про виділення і передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд».

Визнано недійсним рішення Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області 11 сесії шостого скликання № 23 від 22.11.2011 року «Про внесення змін до рішення 31 сесії четвертого скликання Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 117 від 14.03.2006 року «Про виділення і передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд».

Визнано недійсним рішення Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області 25 сесії шостого скликання № 06 від 07.11.2012 року «Про розгляд подання прокурора Запорізького району».

Визнано за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,0792 га в селищі Сонячне Запорізького району Запорізької області, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, вул. Олександрівська, 25 (кадастровий номер 2322181600:02:002:0144).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційних скаргах про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_4 і Володимирівська сільська рада зазначають про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на підставі рішення органу місцевого самоврядування і нотаріально посвідченого договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, укладеного з органом місцевого самоврядування, у 1991 році набув право користування спірною земельною ділянкою. У передбаченому законом порядку рішення виконкому про землевідвод і нотаріально посвідчений договір не оспорені, не скасовані і недійсними не визнанні, земельна ділянку у ОСОБА_3 не вилучена, а тому передача цієї ж земельної ділянки у 2006 році сільською радою у власність ОСОБА_4 являється неправомірною, оскільки порушує право землекористування позивача.

Висновки суду відповідають зібраним у справі доказам і узгоджуються із нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на межі Ленінського району міста Запоріжжя і Запорізького району, Запорізької області. Станом на березень 1991 року чітке розмежування території міста і Запорізького району не було проведено.

21 березня 1991 року виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів на виконання постанови ЦК КПРС і ОСОБА_5 Міністрів УРСР від 14 лютого 1988 року «Про заходи з прискорення індивідуального житлового будівництва» було прийнято рішення № 24 «Про розподіл ділянок під індивідуальну забудову в селищі Сонячне», відповідно до якого було розподілено серед підприємств, установ та організацій району земельні ділянки селища Сонячне під індивідуальне житлове будівництво та вирішені загальні організаційні питання такого розподілу. Генеральний замовник - Запорізький трансформаторний завод пунктом 2 рішення зобов'язаний провести розбивку площі забудови і передати межі ділянок учасникам забудови в натурі. Пунктом 4 цього рішення зобов'язано підприємства, організаціям і установам, які приймають участь у забудові селища Сонячне, в місячний термін надати виконкому рішення і необхідні документи для подальшого розподілу ділянок (том 1, а.с. 13).

У липні - листопаді 1991 року рішеннями №№ 205,244,247,340 Ленінський райвиконком міста Запоріжжя розподілив 444 земельні ділянки в селищі Сонячне працівникам Запорізьких підприємств, організацій і установ, у тому числі ОСОБА_3 на підставі рішення № 205/1 від 18 липня 1991 року, виділив земельну ділянку № 109, площею 792 м2 під індивідуальне житлове будівництво (том 1, а.с. 8, 11,58-65,213; том4: а.с.25, 27-36).

40 ділянок в селищі Сонячне виконком Ленінського району міста Запоріжжя не розподіляв, оскільки, як зазначено в переліку землекористувачів, доданому до вказаних рішень виконкому, ділянки з №58 по №96 розташовані на території Запорізького району Запорізької області (а.с.33 том 4).

9 вересня 1991 року на підставі рішення Ленінського райвиконкому №205/1 від 18 липня 1991 року голова архітектури і містобудування виконкому визначив в натурі межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку (том4:а.с.23).

26 вересня 1991 року між Ленінським виконкомом і ОСОБА_3 укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, який 2 грудня 1991 року був посвідчений державним нотаріусом Другої запорізької державної нотаріальної контори за реєстровим №2-2994 (том 1, а.с. 6-10; 212-214).

За умовами договору Виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів міста Запоріжжя ОСОБА_3І було надано в безстрокове користування земельну ділянку № 109 площею 792 м2 в селищі Сонячне згідно плану земельної ділянки.

У 1987-1992, 2004 рр. органами місцевого самоврядування приймалися рішення про зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області. Рішенням Запорізької районної ради від 16 грудня 2004 року №19 селище Сонячне підпорядковане Володимирівській сільській раді Запорізького району, Запорізької області (том 2: а.с.97-110).

Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯС №355509, виданого Володимирівською сільською радою 12 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_6 про право власності на земельну ділянку №27 по вулиці Олександрівська, с.Сонячне, її суміжним землекористувачем на межі А-Б являється ОСОБА_3 (а.с.169- том 3).

Рішеннями Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 117 від 14 березня 2006 року і №23 від 22 листопада 2011 року спірна земельна ділянка без вилучення її у ОСОБА_3 була передана у приватну власність відповідачеві ОСОБА_4 (том 1, а.с. 15, 16, 18, 83 ).

За нормами Земельного кодексу УРСР 1990 року, введеного в дію Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 18 грудня 1990 р.№562-ХП, з 15 березня 1991 року, до земель міст належать всі землі в межах міста. Землі міст перебувають у віданні міських ОСОБА_5 народних депутатів. До земель сільських населених пунктів належать усі землі, які знаходяться в межах, встановлених для цих пунктів у порядку землеустрою. До компетенції міських ОСОБА_5 народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить надання у відповідності до ст.18 цього кодексу земельних ділянок у володіння або користування, вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції. Право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст.ст. 11, 63, 65, 22 ЗК України).

Статтею 4 Закону УРСР «Про місцеві ОСОБА_5 народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» (в редакціях від 07.12.1990 року та від 04.07.1991 року, які діяли на момент прийняття відповідних рішень) передбачалася можливість місцевих ОСОБА_5 народних депутатів за взаємною згодою перерозподіляти між собою окремі повноваження, в тому числі щодо надання та вилучення земельних ділянок.

У відповідності до ч. 3 ст. 21 Закону УРСР «Про місцеві ОСОБА_5 народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» рішення ОСОБА_5, їх виконавчих і розпорядчих органів, прийняті в межах своєї компетенції, є обов'язковими для виконання відповідно нижчестоящими ОСОБА_5, їх виконавчими і розпорядчими органами, всіма розташованими на території ОСОБА_5 підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, кооперативними та іншими громадськими організаціями, їх органами, а також посадовими особами і громадянами. Рішення ОСОБА_5 не повинні суперечити Конституції Української РСР і чинним законам.

Рада має право порушувати питання перед нижчестоящою ОСОБА_5 про скасування прийнятого нею рішення. ОСОБА_5 у місячний строк розглядає цю пропозицію на сесії. Прийняте нею рішення є остаточним, якщо воно не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтями 48 частиною 5, 49 Закону України «Про власність», чинного на час виділення позивачеві земельної ділянки у власність, передбачалося, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Положення про захист права власності розповсюджуються також на особу, яка хоч і не являється власником, але володіє майном, в тому числі, з підстав, передбачених законом або договором.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття оскаржуваного Рішення № 117), надання в користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскільки у спосіб, передбачений законом, спірна земельна ділянка у ОСОБА_3 не вилучалася, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальша передача цієї ділянки у власність ОСОБА_4 відбулася з порушенням норм ст.116 ЗК України.

Доводи відповідачів про те, що у позивача не виникло право користування спірною земельною ділянкою, оскільки рішення про землевідвід було прийнято Ленінським виконкомом міста Запоріжжя за межами його компетенції, являються неспроможними.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, Ленінським райвиконкомом міста Запоріжжя у березні-грудні 1991 року, крім рішення про виділення земельної ділянки позивачеві, приймалася низка рішень про виділення іншим особам понад 440 земельних ділянок на території селища Сонячне. Допустимих доказів на підтвердження того, що на момент прийняття таких рішень вказаний орган місцевого самоврядування перевищив свої повноваження, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про презумпцію дійсності як актів органу місцевого самоврядування, концепцію якої закладено в статтях 3 та 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування (15 жовтня 1985 року, Страсбург), так і нотаріально посвідченого державним нотаріусом договору про надання у безстрокове користування ОСОБА_3 земельної ділянки.

Доводи апеляційних скарг про те, що позивачем не доведений факт тотожності його земельної ділянки і ділянки, що передана у власність ОСОБА_4, також являються неспроможними.

Із довідки від 20 лютого 2013 року, виданої Товариством забудовників «Сонячний-ЗТЗ» (ЄДРПОУ: 35651861), вбачається, що ділянці з будівельним номером 109, користувач ОСОБА_3, відповідає поштова адреса селище Сонячне, вулиця Олександрівська 25, оскільки в сусіда справа ОСОБА_6, будівельний номер ділянки 110, що відповідає поштовій адресі вулиця Олександрівська 27, ділянка сусіда зліва власник ОСОБА_7 будівельний номер ділянки 108, що відповідає поштовій адресі вулиця Олександрівська 23 (том 1, а.с. 22, 183).

Вказана інформація підтверджується копією плану земельних ділянок (том 1, а.с. 184).

Крім того, в матеріалах справи міститься технічна документація по виготовленню Державного акта на право власності на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на суміжну із спірною земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Олександрівська 27, с. Сонячне, Запорізького району Запорізької області (власник - ОСОБА_6О.) - том 2, а.с. 152-169. Зазначену технічну документацію виготовлено у 2006 році.

Кадастровий план вказаної земельної ділянки містить інформацію щодо власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Однією із суміжних земельних ділянок (літери А-Б на плані; ділянка знаходиться зліва від ділянки ОСОБА_6О.) є земельна ділянка ОСОБА_3 (том 2, а.с. 159).

Як вбачається з копії акта узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_8, що розташована за адресою: вул. Олександрівська 27, с. Сонячне, Запорізького району Запорізької області, одним з його підписантів є ОСОБА_3 (том 2, а.с. 160).

Вказаний акт також узгоджено представником Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до довідки, виданої ОСОБА_6, зліва від її земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Олександрівська 27, с. Сонячне, Запорізького району Запорізької області, розташована земельна ділянка № 25 без зазначення власника (том 2, а.с. 164).

Допитані в судовому засіданні (06 листопада 2015 року) свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підтвердили викладені вище обставини та пояснили, що їм на праві власності належить земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Олександрівська 27, с. Сонячне, Запорізького району Запорізької області.

Сусідня земельна ділянка, яка розташована по вулиці Олександрівській 25, з 1991 року знаходилась в користуванні ОСОБА_3 і його вони завжди вважали своїм сусідом, оскільки він разом з ОСОБА_9 отримував цю ділянку від Ленінської районної ради в місті Запоріжжі.

За вказаних обставин, суд першої інстанції обгрунтовано визнав достовірною довідку за підписом голови Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 18 березня 2013 року, оскільки вона повністю узгоджується з вищенаведеними доказами (том 1, а.с. 20).

Суд першої інстанції вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки повторюють обставин, якими відповідачі обґрунтовували свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційні скарги не містять нових фактів чи доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Всі докази та обставини, на які посилаються відповідачі в апеляційних скаргах, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин підстав для скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 і Володимирівської сільської ради відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: