Постанова

від 12.07.2016 по справі 803/940/16

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 803/940/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зендер-Україна» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зендер-Україна» (далі - ТзОВ «Зендер-Україна», позивач) звернулося з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі -Ковельська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000641321 від 03.06.2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 19.04.2016 року товариством до Шацького відділення Ковельської ОДПІ подало податкову декларацію з ПДВ за березень 2016 року. 16.05.2016 року головним державним інспектором Шацького відділення Ковельської ОДПІ ОСОБА_3 було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за березень 2016 року, за результатами якої складено Акт №7/15/33579789 від 17.05.2016 року, в якому зазначено про порушення позивачем п.192.1 ст.192, та п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України та 03.06.2016 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №000641321 про зменшення ТзОВ «Зендер-Україна» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 673400,00 грн.

Позивач вважає дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підставою для прийняття відповідачем спірного рішення стало його твердження про те, що підприємство втратило право на зменшення податкових зобов'язань за рахунок сум, по яких минув строк давності. Вказує на те, що подання вищеназваної заяви є правом платника, яким він може скористатися протягом встановленого у п. 102.5 ст.102 ПК України періоду, а не його обов'язком. Жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання зазначених заяв, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації наступних періодів, понад 1095 днів, а Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься на майбутні податкові періоди. Крім того, жодних заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування підприємство відповідачу не подавало. Отже, п. 102.5 ст. 102 ПК України був застосований відповідачем до спірних правовідносин помилково. Податковий кодекс України не містять жодних норм, які б обмежували у часі обов'язок платника відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Таким чином оскаржуване повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач в поданих суду письмових запереченнях адміністративний позов не визнав повністю та зазначила, що в ході проведеної перевірки ТзОВ «Зендер-Україна» встановлено, що підприємство в розрахунок корегування кількісних і вартісних показників додаток 1 № НОМЕР_1 від 19.04.2016 року по ТзОВ «Укрбудресурси» включено податкові накладні з терміном понад 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, а отже в порушення Податкового кодексу України ст. 102.5 ст. 102 гл.9 р. ІІ податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень місяць 2016 року занижено на суму 673400,00 грн., а тому вважають, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просила відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Зендер-Україна» взято на податковий облік Шацьким відділенням Любомльської МДПІ 11.07.2005 року за № 186. Підприємство зареєстроване як платник ПДВ в Шацькому відділенні Ковельської ОДПІ, про що видано свідоцтво №200038338 від 06.04.2012 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 335797803215.

16.05.2016 року Шацьким відділенням Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку податкової декларації по ПДВ ТзОВ «Зендер-Україна» за березень 2016 року. За наслідками даної перевірки відповідачем складено акт від 17.05.2016 року №7/15/33579789 (а.с.08-11), яким встановлено порушення позивачем вимог п.192.1 ст. 192, та п. 102.5 ст. 102 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок завищення в рядку 19 декларації від'ємне значення в сумі 673400,00 грн., яке виникло в результаті коригування (зменшення) податкових зобов'язань з ПДВ на вищевказану суму по причині повернення товару (сапропель) покупцем - ПАТ «Укрбудресурси».

Позивачем 24.05.2016 року було подано заперечення на вказаний акт (а.с.12-14), за результатами розгляду якого Ковельською ОДПІ прийнято рішення про те, що дане заперечення є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.06.2016 року №000641321 (а.с.17) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року на 673400,00 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2012 року між ТзОВ «Зендер-Україна» та ПАТ «Укрбудресурси» було укладено договір поставки №К-26/10/2012 (а.с.18-19), за умовами якого ТзОВ «Зендер-Україна» (постачальник) зобов'язувалось поставити ПАТ «Укрбудресурси» (покупцю) сапропель (товар) в кількості 2 590 метричних тонн, а покупець зобов'язувався прийняти такий товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору. Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 договору право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту отримання товару від постачальника за видатковою накладною. Товар вважається поставлений постачальником і прийнятий покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видатковою накладною. Пунктом 4.4 договору передбачено обов'язок покупця провести оплату за поставлений товар не пізніше 122 календарних днів з дня його поставки. Додатковою угодою №1 від 31.10.2012 року до даного договору (а.с.20) було передбачено право постачальника достроково розірвати договір в разі порушення покупцем умов договору та обов'язок покупця в такому разі повернути придбаний товар (п.8.2 договору). Додатковими угодами №2 та №3 від 14.09.2015 року вказано, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2015 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с.21-22).

На виконання умов вищевказаного договору поставки від 08.10.2012 року позивачем 26.10.2012 року, 29.10.2012 року та 30.10.2012 року був переданий покупцю товар відповідно до видаткових накладних №РН-0000008, №РН-0000009, №РН-0000010 а саме: сапропель загальною вагою 2 590 тонн, загальною вартістю 3367000,00 грн., в тому числі ПДВ - на загальну суму 673400,00 грн.. всього на суму 4040400.00 грн. (а.с.23-25). Товар був отриманий представником ПАТ «Укрбудресурси» згідно довіреностей №7 від 26.10.2012 року, №8 від 28.10.2012 року та №9 від 29.10.2012 року (а.с.26-28). За наслідками господарських операцій ТзОВ «Зендер-Україна» було виписано податкові накладні №1 від 26.10.2012 року, №2 від 29.10.2012 року та №3 від 30.10.2012 року на поставку товару (а.с.29-31).

На підставі укладеного між сторонами договору зберігання №3-1/10/2012 від 30.10.2012 року та угодами №1, №2, №3 від 31.10.2012 року (а.с.32-36) позивач прийняв на зберігання від ПАТ «Укрбудресурси» сапропель в кількості 2 590 тонн згідно з актом передачі майна на зберігання №1 від 30.10.2012 року (а.с.37).

У зв'язку з невиконанням ПАТ «Укрбудресурси» умов договору поставки №К-26/10/2012 від 08.10.2012 року та договору зберігання №3-1/10/2012 від 30.10.2012 року в частині проведення оплати за поставлений товар позивачем з 16.10.2015 року в односторонньому порядку розірвано вищезазначені договори, про що листом №1-12/10 від 12.10.2015 року повідомлено ПАТ «Укрбудресурси» (а.с.38). Листом №1-01/12-2015 позивач повторно звернувся до ПАТ «Укрбудресурси» з вимогою повернути товар та провести до 27.10.2015 року оплату в сумі 143360,00 грн. (а.с.41).

Згідно акту №1 повернення майна зі зберігання від 01.03.2016 року ПАТ «Укрбудресурси» повернуло позивачу сапропель в кількості 2 590 тонн та відповідно до накладної №1 від 01.03.2016 року на повернення товару на загальну суму 4040400,00 грн. постачальнику зазначений товар був повернутий у власність позивача (а.с.43-44).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

На виконання вимог підпункту 192.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України позивачем у зв'язку із поверненням товару покупцем складено розрахунок 1 від 01.03.2016 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №1 від 26.10.2012 року на суму 260000,00 грн. (обсяг постачання 1300000,00 грн.), розрахунку №2 від 01.03.2016 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №2 від 29.10.2012 року на суму 221000,00 грн. (обсяг постачання 1105000,00 грн.), розрахунку №3 від 01.03.2016 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №3 від 30.10.2012 року на суму 192400,00 грн. (обсяг постачання 962000,00 грн.), які зареєстровані покупцем ПАТ «Укрбудресурси» у Єдиному реєстрі податкових накладних 15.03.2016 року.

Отже, досліджені судом письмові докази в їх сукупності підтверджують факт повернення товару (сапропелю) і правомірність коригування позивачем показників податкових зобов'язань по податковому обліку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Зендер-Україна» на законних підставах відобразило коригування (зменшення) податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 673400,00 грн.

Щодо посилання податкового органу на те, що ТзОВ «Зандер-Україна» в розрахунок корегування кількісних і вартісних показників додаток 1 №9059442309 від 19.04.2016 року по ПАТ «Укрбудресурси» включено податкові накладні з терміном понад 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, а заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, а отже позивач втратив право на зменшення податкових зобов'язань, то суд зазначає наступне.

У пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналіз вказаної норми Податкового кодексу не передбачає обмежень у часі з огляду на час настання першої події (передачі товару), а саме не обмежує позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Суд не погоджується з твердженнями Ковельської ОДПІ, що до вищевказаних обставин контролюючому органу можна застосовувати положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували у часі відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься платником на майбутні податкові періоди, а відтак застосування контролюючим органом у розглядуваному випадку положень пункту 102.5 статті 102 Податкового Кодексу України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, є помилковим.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами. Вказані принципи вимагають від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення при прийнятті рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ст.71 КАС України, не виконав покладений на нього обов'язок, щодо доведеності правомірності винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення №000641321 від 03.06.2016 року, а тому позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської ОДПІ на користь ТзОВ «Зендер-Україна» слід стягнути судовий збір в сумі 10101,00 грн., сплачений відповідно до квитанцій №59 від 17.06.2016 року та № 13 від 01.07. 2016 року (а.с.2,57).

Керуючись статтями 3,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №000641321 від 03.06.2016 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зендер-Україна» (44023, Волинська область, Шацький район, с. Смоляри-Світязькі, вулиця Приозерна,9, код ЄДРПОУ 33579789) за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (45004, Волинська область, місто Ковель, вулиця Чубинського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39497686) судовий збір в розмірі 10101,00 грн. (десять тисяч сто одна гривня 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 липня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський