Постанова

від 17.04.2018 по справі 803/940/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

17 квітня 2018 року

справа №803/940/16

адміністративне провадження №К/9901/1674/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Мачульського В.В. від 12 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Довгополова О.М., Ільчишина Н.В., Святецького В.В. від 31 жовтня 2017 року у справі №803/940/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зендер-Україна до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зендер-Україна звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 3 червня 2016 року №000641321, яким зменшений розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 673 400 грн.

Позовна заява мотивована тим, що законодавством не передбачено обмежень щодо коригування податкових зобов'язань та відповідного зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість за податковими накладними, складеними понад 1095 днів до повернення товару продавцеві. Податковий кодекс України не передбачає строків давності для відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переносяться на майбутні податкові періоди. Крім того, жодних заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування підприємство до податкового органу не подавало.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року позовні вимоги задоволені. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не порушені положення статті 192 Податкового кодексу України щодо порядку відображення у податковому обліку коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при поверненні товару його покупцем. Визначені пунктом 102.5 статті 102 того самого Кодексу строки давності до спірних правовідносин за висновками суду не застосовуються.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Як вказує відповідач у касаційній скарзі, якщо повернення товарів відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів не може застосувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач не скористувався правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 16 травня 2016 року Шацьким відділенням Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року. За наслідками даної перевірки складений акт від 17 травня 2016 року №7/15/33579789, у якому відображено порушення вимог пункту 192.1 статті 192, та пункту 102.5 статті 102 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, внаслідок чого завищене від'ємне значення податку на суму 673 400 грн.

Вказане податкове правопорушення за висновками відповідача допущене у зв'язку з відображенням у податковому обліку позивача операції з повернення товару покупцем - ПАТ Укрбудресурси у березні 2016 року. Так, у цьому податковому періоді позивачем проведене коригування (зменшення) податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли у нього при постачанні даного товару у жовтні 2012 року в сумі 673 400 грн.

Відповідач вважає, що таке коригування порушує пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, згідно з яким заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 3 червня 2016 року №000641321 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року на 673 400 грн.

При вирішенні даного спору судами установлено, що у жовтні 2012 року у зв'язку з постачанням 26 жовтня 2012 року, 29 жовтня 2012 року та 30 жовтня 2012 року сапропелю покупцеві ПАТ Укрбудресурси у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 673 400 грн. За наслідками цих господарських операцій позивачем складені податкові накладні №1 від 26 жовтня 2012 року, №2 від 29 жовтня 2012 року та №3 від 30 жовтня 2012 року.

У подальшому проданий ПАТ Укрбудресурси товар був повернений покупцем позивачеві за накладною №1 від 01 березня 2016 року на суму 4 040 400 грн. У зв'язку з цим покупцем складено розрахунок №1 від 01 березня 2016 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №1 від 26 жовтня 2012 року на суму податку на додану вартість 260 000 грн, розрахунок №2 від 01 березня 2016 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №2 від 29 жовтня 2012 року на суму податку на додану вартість 221 000 грн, розрахунок №3 від 01 березня 2016 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №3 від 30 жовтня 2012 року на суму податку на додану вартість 192 400 грн, які зареєстровані покупцем ПАТ Укрбудресурси у Єдиному реєстрі податкових накладних 15 березня 2016 року.

Верховний Суд вважає правильним застосування до спірних правовідносин положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналіз наведених норм свідчить про відсутність у них умов, що пов'язували б обов'язок коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при поверненні товару з датою виникнення таких зобов'язань.

Положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлюють особливості коригування зобов'язань за податковими накладними, що складені до 1 лютого 2015 року, однак до них не належать строки давності, на які посилається відповідач у справі.

Судами правильно надана оцінка посиланням відповідача на пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, згідно з яким заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

До коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відображення у податковому обліку його результатів, у платника податку не можуть бути зменшені податкові зобов'язання, за рахунок чого у передбачених законом випадках виникнути право на відшкодування податку.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що у разі, якщо повернення товарів відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Таке твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні зазначених у касаційній скарзі норм податкового законодавства.

Судами не встановлювалася подача позивачем заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, подання яких є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі №803/940/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер