Постанова

від 05.07.2016 по справі 816/339/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/339/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод - ОСОБА_3" до відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

17.02.2016 Приватне акціонерне товариство "Полтавський олійноекстракційний завод - ОСОБА_3" (надалі - ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 09.11.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, винесені на підставі акта перевірки від 23.10.2015 № 2248/16-01-22-02-09/00373907, є необґрунтованими та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Також ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" зазначає про те, що господарські операції з ПП НВФ "Консал" та з ТОВ "Левиском" є реальними та документально підтверджені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. У письмових запереченнях на позов (а.с. 159-22 т.2) ДПІ у м. Полтаві стверджує про правомірність висновків позапланової виїзної перевірки ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. Під час перевірки перевіряючий дійшов висновку, що договір підряду №25/07-13 від 25.07.2013 укладений з ПП НВФ "Консал" з метою штучного формування валових витрат податкового кредиту; у ПП НВФ "Консал" відсутні необхідні умови для досягнення результатів, передбачених договором підряду; відсутній технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Під час перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ "Левиском", що оформлені договором №17-У від 01.09.2013, перевіряючий використав податкову інформацію, згідно з якою контрагент за адресою не знаходиться; у грудні 2013 року ТОВ "Левиском" мав фінансово-господарські взаємовідносини із контрагентами, які мають ознаки ризикованості. На підтвердження виконання договору №17-У від 01.09.2013 позивач надав лише податкову накладну №1047 від 31.12.2013, що, на думку відповідача, є недостатнім доказом правомірності формування податкового кредиту за грудень 2013 року в сумі 942,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 00373907) зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві (а.с.74-80 т.1).

На підставі наказу від 21.08.2015 за №834 "Про проведення виїзної планової документальної перевірки ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" та направлень: від 04.09.2015 №460, виданого ДПІ у м. Полтаві, ОСОБА_4 - головним державним ревізором - інспектором, відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ Полтаві; від 04.09.2015 №461, виданого ДПІ у м. Полтаві, ОСОБА_5 - головним державним ревізором - інспектором, відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Полтавській області; від 04.09.2015 №467, виданого ДПІ у м. Полтаві, ОСОБА_6 Георгієвною - головним державним ревізором - інспектором, відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів та зборів фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області; від 22.09.2015 №500, виданого ДПІ у м. Полтаві, ОСОБА_7 - головним державним ревізором - інспектором, відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у м. Полтаві; від 17.09.2015 №495, виданого ДПІ у м. Полтаві, ОСОБА_8 - головним державним ревізором - інспектором, відділу контролю за валютними операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у м. Полтаві; від 02.10.2015 №556, виданого ДПІ у м. Полтаві, ОСОБА_9 - головним державним ревізором - інспектором, сектору перевірки якості аудиту управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Полтавській області, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, статті 77, п. 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, п. 3 Прикінцевих Положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 (а.с.24-25).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" відповідачем складено акт від 23.10.2015 № 2248/16-01-22-02-09/00373907 (а.с.21-73 т.1), у якому зафіксовані порушення:

- п.44.1 статті 44, п.138.2 статті 138, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2013 рік в сумі 25937,00 грн;

- п.44.1 статті 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 28244,00 грн, в т.ч. за серпень 2013 року на суму 27302,00 грн, за грудень 2013 року на суму 942,00 грн;

- п.п.164.2.11, п.п.164.2.17 п.164.2 статті 164, п.п.1700.9.1 п.170.9 статті 170, п.176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2726,05 грн у тому числі по періодах: березень 2013 року - 156,26 грн, червень 2013 року - 138,36 грн, грудень 2013 року - 1843,27 грн, квітень 2014 року - 103,77, травень 2014 року - 124,08 грн, липень 2014 року - 7,24 грн, серпень 2014 року - 140,64 грн, вересень 2014 року - 172,72 грн, листопад 2014 року - 39,71 грн;

- п.176.2 статті 176 Податкового кодексу України та встановленого порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за формою 1ДФ, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за №228/25005, в результаті подання з помилками податкових розрахунків за формою 1ДФ за 1-4 кв.2013 року та 1-4 кв.2014 року;

- п.3.1, 3.2, 7.41, 7.43 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, як би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 5002,35 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 09.11.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на прибуток приватних підприємств 11021000" у загальній сумі 38 905,50 грн, у тому числі 25937,00 грн - основний платіж, 12968,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.19 т.1);

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 35305,00 грн, у тому числі 28244,00 грн - основний платіж, 7061,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.20 т.1).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративного порядку згідно зі статтею 56 Податкового кодексу України до контролюючого органу вищого рівня.

За результатом оскарження контролюючими органами вищого рівня оскаржу вальні податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, а скарги - без задоволення (а.с.1-16 т.2).

Позивач не погодився із указаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вище зазначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач мав взаємовідносини з ПП НВФ "Консал" та з ТОВ "Левиском".

Господарські відносини позивача з ПП НВФ "Консал" ґрунтувалися на підставі договірних відносин з ремонту футеровки топки котла VYNCKE та зерносушарки ДСП-50.

Так, 25.07.2013 між ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" (замовник) та ПП НВФ "Консал" (підрядник) укладено договір № 25/07-13 (а.с.119-121 т.1). Згідно з пунктом 1.1 даного договору підрядник зобов'язується за завданням замовника самостійно, на свій ризик та із власних матеріалів, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати роботу з ремонту футеровки топки котла VYNCKE та зерносушарки ДСП-50, що знаходиться на території замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Загальна сума договору становить 163813,25 грн, у тому числі ПДВ 20% (підпункт 2.1.1 договору). Вартість виконання робіт та вартість витрат по виконанню робіт визначаються згідно з договірними цінами (додаток №1 та №2 до даного договору) (пункт 2.2 договору). Підпункти 4.1.2 та 4.2.2 договору передбачають обов'язок сторін після виконання обумовлених робіт скласти та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 25/07-13 від 25.07.2013 позивачем надані бухгалтерські та податкові документи (копії завірені належним чином), а саме:

- Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.140, 148 т.1);

-Акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.141-144, 149-152 т.1);

-Підсумкові відомості ресурсів (а.с.145-147, 153-155 т.1);

-Розрахунки загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в (а.с.156 т.1);

-Договірна ціна на будівництво ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3", що здійснюється у 2013 році (а.с.122-123, 132-133 т.1);

-Локальні кошториси № 2-1-1 (а.с.124-126, 134-136 т.1);

-Відомості ресурсів до локальних кошторисів (а.с.127-128 т.1);

-Розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (а.с.129-131, 137-139 т.1);

-Податкові накладні: №20 від 08.08.2013 на загальну суму 98287,94 грн, в тому числі ПДВ - 16381,32 грн; №21 від 20.08.2013 на загальну суму 65525,32 грн, в тому числі ПДВ - 10920,89 грн (а.с.157-158 т.1).

Дослідивши вказані первинні документи документального оформлення господарських операцій з ремонту футеровки топки котла VYNCKE та зерносушарки ДСП-50, суд зазначає, що відсутні підстави для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Сума ПДВ у розмірі 27302,21 грн за податковими накладними, виписаними ПП НВФ "Консал", включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2013 року (а.с.67-71 т.2).

Судом встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, як це передбачено пунктами 3.1, 3.2 договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП НВФ "Консал" у два етапи (а.с.110-111 т.2).

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що наказом директора ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" №123 о/с від 09.07.2013 "Про проведення річного профілактичного ремонту підприємства в 2013 році" (а.с.159 т.1) зобов'язано керівників структурних підрозділів підготовити та подати на затвердження до 10.07.2013 графіки проведення річного профілактичного ремонту. Планом графіком проведення річного профілактичного ремонту обладнання паросилової дільниці, передбачено ремонт футеровки топки котла VYNCKE та зерносушарки ДСП-50 (а.с.117-119 т.3). У подальшому заступник директора по технічному обслуговуванню ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" звернувся до ряду підприємств з листами пропозиціями про направлення на адресу підприємства комерційної пропозиції на ремонт футеровки топки котла VYNCKE та зерносушарки ДСП-50 (а.с.161-166 т.1). За результатом розгляду наданих пропозицій (а.с.167-170 т.1) обрано ПП НВФ "Консал" як таке, що запропонувало найкращі умови проведення ремонтних робіт.

ПП НВФ "Консал" має свідоцтво №200123611, серії НБ №507904 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.208 т.1).

Згідно з довідкою АА №618977 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики м. Києві, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 43.99 - Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 43.29 - Інші будівельно-монтажні роботи; 43.33 - Покриття підлоги й облицювання стін; 43.91 - Покрівельні роботи; 46.13 - Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.207 т.1).

Крім того, контрагент позивача має діючу ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) серії АЕ №182595 від 10.12.2012, виданої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (а.с.209 т.1).

Реальність виконання умов договору № 25/07-13 від 25.07.2013 підтверджується також наступними копіями документів:

-лист ПП НВФ "Консал" на ім'я директора ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" з проханням надати тимчасові перепустки робітникам (а.с.171 т.1);

-флюорографічний огляд працівників ПП НВФ "Консал" (а.с.172 т.2);

-лист ПП НВФ "Консал" на ім'я директора ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" з проханням надати дозвіл на ввіз майна та матеріалів для виконання ремонтних робіт (а.с.173 т.1);

-листи ПП НВФ "Консал" на ім'я директора ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" з проханням надати дозвіл на в'їзд 06.08.2013, 08.08.2013, 09.08.2013, 13.08.2013, 15.08.2013 вантажного автомобіля ГАЗ 33021, державний номер НОМЕР_3 та вантажного автомобіля DAF, державний номер НОМЕР_4, вантажного автомобіля Газель, державний номер НОМЕР_5 для ввозу майна та матеріалів (а.с.174-179 т.1);

-витяг з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (а.с.180-182 т.1);

-витяг з журналу реєстрації відвідувачів (персоналу сторонніх організацій (а.с.183-192 т.1);

-паспорт котла VYNCKEJNO SAS, виданий Держнаглядохоронпраці України та Державним підприємством "Полтавський експертно-технічний центр" Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці, реєстраційний номер 2249 (а.с.116-178 т.2);

-картки основних засобів по основному засобу "Зерносушильний комплекс", які свідчать про введення в експлуатацію зерносушарки у 1998 році (а.с.200-201 т.2).

На сторінці 9 акту перевірки від 23.10.2015 № 2248/16-01-22-02-09/00373907 (а.с.29 т.1) відповідачем зроблено розрахунок стосовно необхідної кількості працівників контрагента-підрядника для виконання роботи за договором підряду в людино/годинах, а також містяться посилання на звіт за дев'ять місяців 2013 року про суми нарахованої заробітної плати, який, на думку перевіряючого, свідчить про те, що штат підрядника становить 3 особи.

Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено норми, яка зобов'язувала б товариство отримувати інформацію про наявність технічних умов, кількості працівників потенційного контрагента.

Крім того, наведена вище інформація перевіряється органом ліцензування при видачі ліцензії суб'єкту господарювання, і саме ліцензія свідчить про можливість і право ліцензіата здійснювати належним чином певний вид господарської діяльності.

Таким чином, наявність діючої у контрагента-підрядника ліцензії на здійснення будівельних робіт свідчить про наявність у нього необхідної кількості трудових і виробничих ресурсів, а контроль за дотриманням ліцензійних умов покладено на державу, а не на платників податків.

Отже, суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях позивача порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Як вбачається з акта перевірки, не підтверджено сформований податковий кредит в сумі 942,00 грн за грудень 2013 року по взаємовідносинах ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" з ТОВ "Левиском".

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2013 між ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" (замовник) та ТОВ "Левиском" (виконавець) укладено №17-У, за умовами якого виконавець зобов'язується по завданню замовника надати послуги: по транспортуванню та подальшій передачі на утилізацію шламу від очищення вод стічних промислових неспецифічних, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю надання вказаної послуги. Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги згідно з актами приймання-здачі наданих послуг, підписаних сторонами по договору (пункт 1.1, 1.2 договору). Згідно з пунктом 2.1 вартість послуг по даному договору, за 1 тонну відходу складає: 160,00 грн, утому числі ПДВ - 26,67 грн. Оплата за надані послуги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами акта приймання-здачі наданих послуг та на підставі наданого рахунку (пункт 2.2 договору).

На підтвердження реальності виконання умов договору №17-У від 01.09.2013 позивачем надані бухгалтерські та податкові документами (копії завірені належним чином), а саме: акт приймання здачі наданих послуг від 31.12.2013 (а.с.216 т.1); податкова накладна № 1047 від 31.12.2013 на загальну суму 5649,60 грн, у тому числі ПДВ - 941,60 грн (а.с.217 т.1).

Дослідивши вказані первинні документи документального оформлення господарської операції, суд не вбачає підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Судом встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Левиском" (а.с.110-116 т.2).

Дозвіл на розміщення відходів у 2013 році №21121 від 27.04.2012 зі строком дії до 31.12.2013 свідчить про те, що за результатом господарської діяльності позивача, після очищення стічних вод, утворених після переробки олії соняшникової, має місце утворення відходів шламу (а.с.202-203 т.2). Ліміт №21121 на утворення та розміщення відходів на 2013 рік (вид відходу шлам від очищення вод стічних неспецифічних промислових (зневоднений) код відходів 9030.2.9.04) передбачає право позивача утворювати відходи у кількості не більше 792,000 т. (а.с.204-205 т.2). Річний Статистичний звіт "Поводження з відходами за 2013 рік" про утворення відходів шламу від очищення вод стічних неспецифічних промислових (зневоднений) код 9030.2.9.04 свідчить, що за результатом очищення утворено 190,620 т. відходів, що не перевищує встановлений дозволом та лімітом на 2013 рік (а.с.206-224 т.2).

З Журналу вагової підприємства (а.с.218 т.1) вбачається, що 03, 06, 10, 17, 26, 27, 31 грудня 2013 року відбувалося зважування відходів. Надані до суду копії товарно-транспортних накладних свідчать, що за вказаними датами відбувалося навантаження та вивезення відходів (а.с.219-230 т.1).

У судовому засіданні представник позивача додатково зазначила, що у 2015 році ПАТ "ПОЕЗ - ОСОБА_3" було перевірено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Державної екологічної інспекції у Полтавській області. Так, за результатом перевірки складено акт №152/01-01-14, відповідно до висновку якого порушень у сфері поводження з відходами шламу від очищення стічних вод на підприємстві не виявлено (а.с. 76-88 т.3).

З наявної в матеріалах справи копії Статуту ТОВ "Левиском" вбачається, що одним із видів діяльності є організація перевезення вантажів, зокрема автомобільним транспортом (а.с.239-257 т.1).

Згідно з довідкою АА №851185 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики в Одеській області, позивач здійснює такий вид діяльності за КВЕД-2010 як: 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт (а.с.237-238 т.1).

Отже, викладене свідчить, що контрагент позивача має право надавати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Левиском" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, у суду відсутні підстави для визнання вищеописаного правочину такими, що укладений з метою штучного формування податкового кредиту та такого, що не мав реального характеру і не передбачав настання правових наслідків, обумовлених ним.

Посилання відповідача на те, що стосовно контрагентів позивача складений акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Левиском", код за ЄДРПОУ 38350912 з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період грудень 2013 року" №1868/15-53-22-3/38350912 від 02.04.2014 (а.с.34-38 т.2) та "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП НВФ "Консал", код за ЄДРПОУ 32518835 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2010 по 31.08.2013" №489/3-22-07-32518835 від 08.11.2013 (а.с.26-33 т.2) суд не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відсутність контрагента за юридичною (фактичною) адресою є безумовним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності останнім, та те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства-контрагента є достатнім доказом порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства. У силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, адже обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

У справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, відповідачем неправомірно застосовані норми Податкового кодексу України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 прийняті ДПІ у м. Полтаві необґрунтовано та не на підставі закону, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є правовами актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 09.11.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстраційний завод - ОСОБА_3" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 09 листопада 2015 року №0001262301 та №0001252301.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39680655) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстраційний завод - ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 00373907) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 липня 2016 року.

Суддя Т.С. Канигіна