Ухвала

від 09.08.2016 по справі 816/339/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 р.Справа № 816/339/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. по справі № 816/339/16

за позовом приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 09.11.2015 року № 0001262301 та № 0001252301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 р. по справі № 816/339/16 адміністративний позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 09 листопада 2015 року №0001262301 та №0001252301.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 р. по справі № 816/339/16 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області було проведена планова виїзна документальна перевірка приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., про що було складено акт № 2248/16-01-22-02-09/00373907 від 23.10.2015 р. (т.1, а.с.21-73).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст. 44, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2013 рік в сумі 25937,00 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п.201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 28244,00 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 27302,00 грн., за грудень 2013 року на суму 942,00 грн.;

- п.п.164.2.11, 164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.170.9.1 п.170.9 ст. 170, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2726,05 грн у тому числі по періодах: березень 2013 року - 156,26 грн., червень 2013 року - 138,36 грн., грудень 2013 року - 1843,27 грн., квітень 2014 року - 103,77 грн., травень 2014 року - 124,08 грн., липень 2014 року - 7,24 грн., серпень 2014 року - 140,64 грн., вересень 2014 року - 172,72 грн., листопад 2014 року - 39,71 грн.;

- п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та встановленого порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за формою 1ДФ, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. №49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 р. за №228/25005, в результаті подання з помилками податкових розрахунків за формою 1ДФ за 1-4 кв.2013 року та 1-4 кв.2014 року;

- пп. 3.1, 3.2, 7.41, 7.43 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637, встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, як би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 5002,35 грн.

На підставі акту відповідачем 20 листопада 2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001252301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на прибуток приватних підприємств 11021000" у загальній сумі 38905,50 грн., у тому числі 25937,00 грн. - основний платіж, 12968,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0001262301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 35305,00 грн, у тому числі 28244,00 грн - основний платіж, 7061,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с.19-20).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ПП НВФ "Консал" та з ТОВ "Левиском" мали реальний характер, підтверджені первинними документами, в зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав господарські операції з ПП НВФ "Консал" та з ТОВ "Левиском".

З матеріалів справи встановлено, що 25.07.2013 року між приватним акціонерним товариством "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" (замовник) та ПП НВФ "Консал" (підрядник) укладено договір № 25/07-13 (т.1, а.с.119-121), за умовами якого, підрядник зобов'язується за завданням замовника самостійно, на свій ризик та із власних матеріалів, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати роботу з ремонту футеровки топки котла VYNCKE та зерносушарки ДСП-50, що знаходиться на території замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Загальна сума договору становить 163813,25 грн., у тому числі податку на додану вартість 20%. Вартість виконання робіт та вартість витрат по виконанню робіт визначаються згідно з договірними цінами (додаток №1 та №2 до даного договору). Підпункти 4.1.2 та 4.2.2 договору передбачають обов'язок сторін після виконання обумовлених робіт скласти та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт.

Реальність господарської операції між позивачем та ПП НВФ "Консал" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: довідка про вартість виконаних будівельних робіт (т.1, а.с.140, 148), акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1, а.с.141-144, 149-152), підсумкові відомості ресурсів (т.1, а.с.145-147, 153-155), Розрахунки загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в (т.1, а.с.156), договірна ціна на будівництво ПАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп", що здійснюється у 2013 році (т.1, а.с.122-123, 132-133), локальні кошториси № 2-1-1 (т.1, а.с.124-126, 134-136), відомості ресурсів до локальних кошторисів (т.1, а.с.127-128), розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (т.1, а.с.129-131, 137-139) та податкові накладні: №20 від 08.08.2013 на загальну суму 98287,94 грн, в тому числі ПДВ - 16381,32 грн; №21 від 20.08.2013 на загальну суму 65525,32 грн, в тому числі ПДВ - 10920,89 грн (т.1, а.с.157-158).

Сума податку на додану вартість у розмірі 27302,21 грн. за податковими накладними, виписаними ПП НВФ "Консал", включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2013 року (т.2. а.с.67-71).

Розрахунки між позивачем та ПП НВФ "Консал" проводились у безготівковій формі, як це передбачено пунктами 3.1, 3.2 договору № 25/07-13, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП НВФ "Консал" у два етапи (а.с.110-111 т.2).

З матеріалів справи встановлено, що наказом директора ПАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" №123 о/с від 09.07.2013 р. "Про проведення річного профілактичного ремонту підприємства в 2013 році" (т.1, а.с.159) зобов'язано керівників структурних підрозділів підготовити та подати на затвердження до 10.07.2013 р. графіки проведення річного профілактичного ремонту. Планом графіком проведення річного профілактичного ремонту обладнання паросилової дільниці, передбачено ремонт футеровки топки котла VYNCKE та зерносушарки ДСП-50 (т.3, а.с.117-119). У подальшому заступник директора по технічному обслуговуванню ПАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" звернувся до ряду підприємств з листами пропозиціями про направлення на адресу підприємства комерційної пропозиції на ремонт футеровки топки котла VYNCKE та зерносушарки ДСП-50 (т.1, а.с.161-166). За результатом розгляду наданих пропозицій (т.1, а.с.167-170) обрано ПП НВФ "Консал" як таке, що запропонувало найкращі умови проведення ремонтних робіт.

ПП НВФ "Консал" має свідоцтво №200123611, серії НБ №507904 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1, а.с.208). Згідно з довідкою АА №618977 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики м. Києві, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 43.99 - Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 43.29 - Інші будівельно-монтажні роботи; 43.33 - Покриття підлоги й облицювання стін; 43.91 - Покрівельні роботи; 46.13 - Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1, а.с.207). Також контрагент позивача має діючу ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) серії АЕ №182595 від 10.12.2012 р., виданої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (т.1, а.с.209).

Таким чином, реальність господарської операції між позивачем та ПП НВФ "Консал" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а отже, у суду відсутні підстави для визнання вищеописаного правочину таким, що укладений з метою штучного формування податкового кредиту та такого, що не мав реального характеру і не передбачав настання правових наслідків, обумовлених ним.

Також, з матеріалів справи встановлено, що 01.09.2013 р. між приватним акціонерним товариством "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" (замовник) та ТОВ "Левиском" (виконавець) укладено договір №17-У, за умовами якого виконавець зобов'язується по завданню замовника надати послуги: по транспортуванню та подальшій передачі на утилізацію шламу від очищення вод стічних промислових неспецифічних, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю надання вказаної послуги. Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги згідно з актами приймання-здачі наданих послуг, підписаних сторонами по договору (пункт 1.1, 1.2 договору). Згідно з пунктом 2.1 вартість послуг по даному договору, за 1 тонну відходу складає: 160,00 грн, утому числі ПДВ - 26,67 грн. Оплата за надані послуги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами акта приймання-здачі наданих послуг та на підставі наданого рахунку (пункт 2.2 договору).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Левиском" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: акт приймання - здачі наданих послуг від 31.12.2013 р. (т.1, а.с.216), податкова накладна № 1047 від 31.12.2013 р. на загальну суму 5649,60 грн., у тому числі ПДВ - 941,60 грн. (т.1, а.с.217).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Левиском" проводився у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Левиском" (т.2, а.с.110-116).

Дозвіл на розміщення відходів у 2013 році №21121 від 27.04.2012 р. зі строком дії до 31.12.2013 р. свідчить про те, що за результатом господарської діяльності позивача, після очищення стічних вод, утворених після переробки олії соняшникової, має місце утворення відходів шламу (т. 2, а.с.202-203). Ліміт №21121 на утворення та розміщення відходів на 2013 рік (вид відходу шлам від очищення вод стічних неспецифічних промислових (зневоднений) код відходів 9030.2.9.04) передбачає право позивача утворювати відходи у кількості не більше 792,000 т. (т.2, а.с.204-205). Річний Статистичний звіт "Поводження з відходами за 2013 рік" про утворення відходів шламу від очищення вод стічних неспецифічних промислових (зневоднений) код 9030.2.9.04 свідчить, що за результатом очищення утворено 190,620 т. відходів, що не перевищує встановлений дозволом та лімітом на 2013 рік (т.2, а.с.206-224).

З журналу вагової підприємства (т.1, а.с.218) встановлено, що 03, 06, 10, 17, 26, 27, 31 грудня 2013 року відбувалося зважування відходів. Надані до суду копії товарно-транспортних накладних свідчать, що за вказаними датами відбувалося навантаження та вивезення відходів (т.1, а.с.219-230).

З матеріалів справи встановлено, що у 2015 році підприємство позивача було перевірено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Державної екологічної інспекції у Полтавській області, за результатом перевірки складено акт №152/01-01-14, відповідно до висновку якого порушень у сфері поводження з відходами шламу від очищення стічних вод на підприємстві не виявлено (т.3, а.с. 76-88).

З наявної в матеріалах справи копії статуту ТОВ "Левиском" встановлено, що одним із видів діяльності є організація перевезення вантажів, зокрема автомобільним транспортом (т.1, а.с.239-257). Згідно з довідкою АА №851185 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики в Одеській області, позивач здійснює такий вид діяльності за КВЕД-2010 як: 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт (т.1, а.с.237-238), а тому контрагент позивача має право надавати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Левиском" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а отже, у суду відсутні підстави для визнання вищеописаного правочину такими, що укладений з метою штучного формування податкового кредиту та такого, що не мав реального характеру і не передбачав настання правових наслідків, обумовлених ним.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача - ПП НВФ "Консал" та ТОВ "Левиском", не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі відсутність посадових осіб контрагентів позивача за податковою адресою (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно податку на додану вартість та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування податку на додану вартість, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми податку на додану вартість, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з податку на додану вартість у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені документи складені у відповідності до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні», тому інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлені спірні господарські операції, були надані податковому органу для перевірки, що не було спростовано відповідачем у ході розгляду справи. Вказані документи були оформлені за участі суб'єктів господарювання, що на момент проведення господарських операцій мали державну реєстрацію та були платниками ПДВ.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ПП НВФ "Консал" та ТОВ "Левиском" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів вважає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від його контрагентів, в межах операцій з придбання послуг, необхідних для здійснення господарської діяльності, а тому податкові повідомлення - рішення від 09.11.2015 року № 0001262301 та № 0001252301 підлягають скасуванню.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 р. по справі № 816/339/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір", в редакції після 1 вересня 2015 року податковий орган не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою судді апеляційної інстанції від 27.07.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 1515,80 грн. до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1515,80 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. по справі № 816/339/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 155, код ЄДРПОУ 39680655) судовий збір у розмірі 1515 грн. 80 коп. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 80 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.08.2016 р.