Ухвала

від 12.07.2016 по справі 804/4097/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/12490/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015

у справі № 804/4097/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 000202203 від 14.03.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гласс Упак», код за ЄДРПОУ 33516399, з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ПП «Ватер-Шпаг» (ТОВ «Взлет-Ера») за період листопад 2012 року, складено акт № 325/04-62-22-3/33516399 від 14.02.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.03.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202203 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 297 393 грн., в т.ч.: 198 262 грн. основного платежу та 99 131 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Гласс Упак», відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту з Shaoxing Yisite Package Co., Ltd (постачальник), протягом березня - вересня 2012 року здійснено імпорт пластмасових ковпачків з дозатором для укупорки пляшок в загальній кількості 3 002 373 одиниць.

Зазначені ТМЦ в подальшому реалізовані ТОВ «Атлантис» згідно з договором постачання № 13/03, згідно умов якого ціна на товар включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, витрати на його доставку на склад покупця, оформлення необхідної документації, а також витрати по транспортуванню товару до місця призначення.

01.08.2012 між ТОВ «Гласс Упак» (замовник) та ТОВ «Взлет-Ера» (виконавець) укладено договір № 34 про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по передпродажній підготовці товару: переробка та сортування, палетування, завантаження розвантаження, упаковка, організація перевезення.

Протягом листопада 2012 року між ТОВ «Гласс Упак» та ТОВ «Взлет-Ера» були підписані акти виконаних робіт, відповідно до яких надані послуги з передпродажної підготовки пластмасового ковпачка з дозатором для закупорювання пляшок та з передпродажної підготовки мінеральної води Єсентуки на загальну суму 1 189 572 грн., в тому числі 198 262,10 грн. податку на додану вартість.

В той же час, при проведенні перевірки були використані отримані від ДПІ у м. Полтаві матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Взлет-Ера».

З огляду на викладене, фахівці контролюючого органу дійшли висновку, що надані до перевірки документи не можуть бути достатнім підтвердженням фактичного надання зазначених послуг.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в наданих документах даних про зміст здійснених господарських операцій, а також об'єктивної неможливості наданих послуг в такій кількості - відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Гласс Упак» і ТОВ «Взлет-Ера» в листопаді 2012 року щодо послуг по передпродажній підготовці ковпачків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що порушення законодавства, які мають наслідком збільшення суми грошового зобов'язання має бути не сумнівом фахівців контролюючого органу чи елементом аргументації, а переконливим та беззаперечно встановленим судом юридичним фактом реальної дійсності - конкретною обставиною, передбаченою нормами права, що спричиняє певні юридичні наслідки.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Взлет-Ера», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні робіт, що придбані платником податку.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання робіт, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору, сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний