Рішення

від 07.07.2016 по справі 1007/10333/2012

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 1007/10333/2012

провадження № 2/361/111/16

07.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2016 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М., за участю секретарів: Харченко Т.В., Павлової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - Банк або ПАТ "Сведбанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 09 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (далі - Банк) правонаступником якого є позивач ПАТ "Сведбанк", і ОСОБА_5 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 1030-Ф із подальшими змінами, за умовами якого Банк відкрив Позичальникові мультивалютну кредитну лінію у доларах США та/або гривнях з лімітом заборгованості 2000000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 12 % річних у доларах CШA та 17 % річних у гривні, строком дії до 08 листопада 2010 року.

Позичальник ОСОБА_5 зобов'язувалася одержати кредитні кошти та повернути їх Банкові у визначений договором строк та сплатити проценти за користування ними. Проте своїх зобов'язань належним чином вона не виконала, суму кредиту повністю не повернула, проценти за його користування не сплатила.

Станом на 21 серпня 2012 року заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором складає 24944937 грн. 85 коп. та 310028,12 доларів США, з яких: 13232377 грн. 10 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 8408965 грн. 71 коп. - прострочена заборгованість по процентам, 1727369 грн. 22 коп. - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 1576225 грн. 82 коп. - пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту, 243327,47 доларів США - прострочена заборгованість по процентам, 66700,65 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів.

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором, 29 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" (далі - також Іпотекодержатель), і ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 1030-Ф/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8583.

Предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка площею 1,9998 га, розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 (далі - Іпотекодавець) на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 20 лютого 2007 року.

Відповідно до умов п. 1.1 цього іпотечного договору відповідач ОСОБА_4 є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_5, що випливають з кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, згідно із яким Банк надає Позичальникові право користування кредитом у розмірі 2000000,00 доларів США, що надається на строк до 08 листопада 2010 року зі сплатою процентів.

Відповідно до умов п. 4.1 іпотечного договору Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) іпотечним договором, а також якщо на момент настання строку виконання зобов'язання Позичальника за кредитним договором не будуть виконані.

Враховуючи невиконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, Банк вправі задовольнити свої вимоги про стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.

Просило у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року в розмірі 24944937 грн. 85 коп. і 310028,12 доларів США звернути на користь ПАТ "Сведбанк" стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, яка належить відповідачу ОСОБА_4, встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну предмета іпотеки для реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом під час проведення виконавчих дій (т. 1 а. с. 2-8).

Рішенням загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк").

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року позов ПАТ "Омега Банк" було задоволено частково (т. 2 а. с. 44-46).

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 у розмірі 24944937 грн. 85 коп. та 310028 доларів США звернуто на користь ПАТ "Омега Банк" стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 1,9998 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, цільове призначення: під розміщення житлової забудови та об'єктів інфраструктури.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ПАТ "Омега Банк" відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції від 14 жовтня 2013 року в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 2 а. с. 167-170).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року зазначені судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3 а. с. 108-110).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2015 року до участі у даній цивільній справі залучено правонаступника позивача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") (т. 3 а. с. 138-139).

23 листопада 2015 року позивач ПАТ "Дельта Банк", керуючись ст. 31 ЦПК України, подало до суду заяву про зміну предмету позову (т. 3 а. с. 176-179).

Згідно із цією заявою ПАТ "Дельта Банк" просило у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року в розмірі 310028,12 доларів США та 24944937 грн. 85 коп., з яких: 13232377,10 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 8408965,71 грн. - прострочена заборгованість по процентам у гривні, 243327,47 доларів США - прострочена заборгованість по процентам у доларах США, 1727369,22 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів у гривні, 66770,65 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів у доларах США, 1576225,82 грн. - пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1030-Ф/ІП-1 від 29 грудня 2007 року шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 20 лютого 2007 року (т. 3 а. с. 176).

В обґрунтування зміни предмету позову в частині зміни способу звернення на предмет іпотеки з реалізації на прилюдних торгах на визнання права власності зазначало, що, виходячи із положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду не виключається.

У п. 4.2.1 іпотечного договору сторони погодили, що одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача предмета іпотеки у власність.

Представники позивача Пославська О.В. і Суворов С.В. у суді позовні вимоги із урахуванням заяви про зміну предмета позову підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у суді позов не визнали, проти його задоволення заперечували та пояснили, що факт видачі Банком кредитних коштів третій особі ОСОБА_5 позивачем не доведений, належні докази видачі їй кредитних коштів відсутні та викликають у відповідача великі сумніви. Розрахунок заборгованості теж не підтверджений, правонаступництво позивача ПАТ "Дельта Банк" не доведено, однозначно ідентифікувати предмет іпотеки неможливо.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд вона не повідомила, заява про розгляд справи за її відсутності до суду не надходила.

За відомостями, що надійшли до суду із Відділу адресно-довідкової роботи Управління ДМС України в Київській області третя особа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінила 20 грудня 2014 року прізвище на ОСОБА_5 (т. 3 а. с. 173).

Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у поданих до суду письмових поясненнях просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

09 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (далі - ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", Банк) і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено кредитний договір № 1030-Ф (т. 1 а. с. 9-12).

Згідно із п. п. 1.1-1.5 цього договору Банк відкриває Позичальникові кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними і виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 2000000,00 доларів США, строк дії кредитної лінії з 09 листопада 2007 року по 08 листопада 2010 року включно, процентна ставка за користування коштами кредиту становить 12,00 % річних. Цільове призначення кредиту: споживчі цілі.

Відповідно до п. п. 5.1-5.3 кредитного договору кредит забезпечується всім майном Позичальника, що належить йому на праві приватної власності, яке має бути передано в іпотеку Банку в строк до 30 листопада 2007 року, та порукою ОСОБА_13 за договором поруки, що укладається між ним і Банком, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати за виконання зобов'язань боржника за кредитним договором у повному обсязі.

У п. 6.2 кредитного договору встановлено, що у разі порушення строків погашення кредиту Позичальник на вимогу Банку сплачує за кожний день прострочення платежів пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу в розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів.

29 листопада 2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" і ОСОБА_5 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, згідно із яким у якості забезпечення прийнято земельну ділянку площею 1,9998 га, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 20 лютого 2007 року, цільове призначення земельної ділянки: під розміщення житлової забудови та об'єктів інфраструктури, кадастровий номер НОМЕР_1. Заставна вартість земельної ділянки становитиме 2000000,00 доларів США. Інші умови кредитного договору залишаються без змін (т. 1 а. с. 15).

28 вересня 2008 року Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" і ОСОБА_5 уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, відповідно до якого сторони домовились внести з 20 листопада 2008 року зміни до вказаного кредитного договору та викласти в новій редакції окремі його пункти (т. 1 а. с. 16-17).

Згідно із змінами, внесеними у п. п. 1.1, 1.2, 1.4 кредитного договору, Банк відкриває Позичальникові мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, у доларах США та/або гривнях із загальним лімітом заборгованості 2000000,00 доларів США, що розраховується згідно із зазначеними у цій додатковій угоді формулами, процентна ставка за користування коштами кредиту в доларах США складає 12,00 % річних, у гривнях становить 17,00 % річних.

Із Статуту Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" видно, що дане товариство є правонаступником Закритих акціонерних товариств "ТАС-Інвестбанк" і "Сведбанк Інвест". Також із цього Статуту вбачається, що 18 грудня 2007 року Національним банком України було зареєстровано зміну назви (найменування) ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" на ЗАТ "Сведбанк Інвест" (т. 1 а. с. 22-23).

29 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" і відповідачем ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 1030-Ф/ІП-1 (т. 1 а. с. 50-55).

Відповідно до п. 1.1 цього іпотечного договору Іпотекодавець як майновий поручитель передає в іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 цього договору, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року з урахуванням можливих додаткових договорів та доповнень до нього, які діють на даний час та можуть бути укладені в майбутньому між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ОСОБА_5, згідно із яким кредитодавець відкриває кредитну лінію, що відновлюється, та надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами, коштами) у доларах США та/або гривні, що надаються кредитодавцем для придбання нерухомого майна та споживчих потреб, у межах мультивалютної кредитної лінії, що відновлюється, із загальним лімітом заборгованості 2000000,00 доларів США під сплату процентів за користування кредитними коштами на строк до 08 листопада 2010 року.

За змістом розділу 2 вказаного вище іпотечного договору предметом іпотеки є земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 1,9998 га, розташована за адресою: Київська область, Броварська міська рада, цільове призначення - під розміщення житлової забудови та об'єктів інфраструктури, що належить Іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 20 лютого 2007 року. Договірна заставна вартість предмета іпотеки складає 2000000,00 доларів США або еквівалент у гривнях за курсом Національного банку України (1 долар США = 5,05 гривень) - 10100000,00 грн.

У п. 4.1 іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) іпотечним договором, а також якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки, та (або) при несплаті сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору.

Із цього ж п. 4.1 іпотечного договору вбачається, що сторони домовилися про те, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором у ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з додержанням ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Згідно із п. 4.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя одним із наступних способів:

- шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання будь-якого з зобов'язань по будь-якому з кредитних договорів у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п. 4.2.1);

- шляхом продажу (відступлення права вимоги) Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п. 4.2.2).

Відповідно до п. 4.3.1 іпотечного договору Іпотекодавець протягом трьох робочих днів зобов'язаний передати Іпотекодержателю на його вимогу технічну та іншу документацію на предмет іпотеки, необхідну для реєстрації за Іпотекодержателем права власності на нього або укладення Іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

За змістом п. 4.5 іпотечного договору зазначене у п. 4.2 цього договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.

У ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 26, 27 постанови № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснив, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. ст. 58, 59 ЦПК України) в порядку, передбаченому ст. ст. 185, 187, 189 ЦПК України.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду обов'язково зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Виходячи з наведеного, суд повинен встановити факт видачі Позичальникові кредитних коштів та загальний розмір суми заборгованості за кредитним договором, що підлягає сплаті із вартості предмета іпотеки.

На підтвердження факту видачі ОСОБА_5 кредитних коштів ПАТ "Сведбанк" було надано суду копії заяв на видачу готівки у доларах США на загальну суму 1999997,00 доларів США від 09 листопада і 11 грудня 2007 року та 23 травня 2008 року і двох меморіальних ордерів від 21 та 25 листопада 2008 року про перерахування коштів у гривні із одного рахунку банку на інший на загальну суму 13232377 грн. 10 коп., а також виписку з особового рахунку Позичальника, у яких відсутні будь-які підписи ОСОБА_5 про одержання Позичальником цих сум кредитних коштів (т. 1 а. с. 75-79, 80-139).

Також на підтвердження видачі ОСОБА_5 кредиту на суму 1999997,00 доларів США позивачем надано суду знову ж таки копії заяв на видачу готівки від 09 листопада і 11 грудня 2007 року та 23 травня 2008 року, у яких є підпис Позичальника про отримання цих сум, та заяви ОСОБА_5 на видачу їй сум кредиту у доларах США (т. 4 а. с. 41-44, 165-168).

Доказів видачі Позичальнику сум кредиту в гривні ПАТ "Дельта Банк" суду не надано.

Зазначені два меморіальні ордери від 21 і 25 листопада 2008 року про перерахування коштів у гривні з одного рахунку банку на інший на загальну суму 13232377 грн. 10 коп. отримання цієї суми кредиту ОСОБА_5 не підтверджують.

Копія заяви ОСОБА_5 від 25 листопада 2008 року (т. 4 а. с. 164) про перерахунок коштів у розмірі 12702175 грн. 10 коп. викликає у суду великий сумнів, оскільки підпис Позичальника на цій заяві суттєво відрізняється від усіх наявних у справі підписів ОСОБА_5 у кредитному договорі, додаткових угодах і вказаних вище заявах на видачу готівки.

Більш того, із цієї заяви видно, що кошти ЗАТ "Сведбанк Інвест" перераховані лише із одного рахунку банку на інший, доказів видачі цих коштів Позичальникові суду не надано.

Із копії заяви ОСОБА_5 від 21 квітня 2013 року (т. 4 а. с. 85-89) вбачається, що Позичальник заперечує факти надання їй сум кредиту взагалі та зазначає, що у жовтні 2007 року під час роботи на посаді секретаря-референта у ТОВ "Евроінвест плюс", що знаходилося у місті Києві по бульвару Лесі Українки, 28, офіс 1, яке займалося купівлею-продажем та орендою нерухомості у місті Києві, до неї та ще декількох співробітників товариства звернувся директор цього товариства Пинзар І.І. із пропозицією надати паспорти для оформлення кредиту, при цьому він запевнив, що всі договірні зобов'язання буде нести він і його компаньйон ОСОБА_13 як поручителі. Її підписи у договорі, квитанціях та інших документах підроблені, про що вона повідомила слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 64 ЦПК України позивачем ПАТ "Дельта Банк" оригінали письмових доказів на підтвердження одержання позичальником ОСОБА_5 зазначених сум кредиту у доларах США та гривнях суду не надано.

За клопотанням представника позивача Суворова С.В. судом надавалося достатньо часу для надання суду вказаних оригіналів документів, проте позивачем суду вони не надані.

Доводи представника ПАТ "Дельта Банк" Суворова С.В. про те, що заочним рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року у цивільній справі № 609/404/13-ц за позовом ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості визначено розмір невиконаних Позичальником зобов'язань за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, тому ці обставини відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають, суд до уваги не приймає.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 24 березня 2016 року зазначив, що оскільки ОСОБА_4 участі у розгляді вказаної справи не приймала, встановлені у даній справі обставини не мають преюдиційного значення при вирішенні спору між ОСОБА_4 і ПАТ "Сведбанк" та потребують доказування в загальному порядку, встановленому ст. ст. 10, 60 ЦПК України (т. 4 а. с. 178-180).

18 червня 2013 року між ПАТ "Омега Банк" і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1.

Згідно із умовами п. 2.1 цього договору ПАТ "Омега Банк" (Продавець) погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх ПАТ "Дельта Банк" (Покупцю), а Покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Відповідно до умов п. п. 1.1, 2.3 вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги фактична передача права вимоги від Покупця до Продавця переходить з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги.

На підтвердження фактичного переходу прав вимоги за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року позивачем ПАТ "Дельта Банк" акт приймання-передачі прав вимоги за зазначеним договором від 18 червня 2013 року суду теж не пред'явлено.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

За змістом положень ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на час укладення 29 грудня 2007 року іпотечного договору, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", передбачено умовами п. 4.2 іпотечного договору (підпункт 4.2.1 договору).

Відповідно до п. 4.5 іпотечного договору зазначене у п. 4.2 цього договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки. Визначені сторонами способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають Іпотекодержателю: або запропонувати Іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису чи до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після одержання виконавчого документа, предмет іпотеки може бути реалізовано за згодою сторін обраним ними способом, а при недосягненні такої згоди предмет іпотеки реалізується у процесі виконавчого провадження.

Виходячи із положень ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", умов розділу 2 іпотечного договору передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Згідно із нормою ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У поданій до суду заяві про зміну предмета позову, позивач ПАТ "Дельта Банк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачу ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 1,9998 га саме шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Виходячи з наведеного вище, враховуючи, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає зі змісту ст. ст. 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", та умов розділу 2 іпотечного договору від 29 грудня 2007 року, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки вирішувати питання звернення стягнення на предмет іпотеки таким способом суд законом не наділений.

Наведене вище судом узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною ним у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка відповідно до вимог ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, відсутність належних доказів видачі Позичальникові кредитних коштів, а також фактичного переходу до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, суд дійшов висновку, що позов ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212 - 215, 360 7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.