Ухвала

від 24.10.2016 по справі 1007/10333/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1007/10333/2012 Головуючий у І інстанції Дутчак І. М. Провадження № 22-ц/780/5022/16 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П. Категорія 26 24.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Верланова С.М., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Дрозд Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач ПАТ "Сведбанк" звернувся до суду з вище зазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що 09 листопада 2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1030-Ф із подальшими змінами, за умовами якого Банк відкрив позичальникові мультивалютну кредитну лінію у доларах США та/або гривнях з лімітом заборгованості 2000000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 12 % річних у доларах CШA та 17 % річних у гривні, строком дії до 08 листопада 2010 року. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, 29 грудня 2007 року між ПАТ "Сведбанк" і ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 1030-Ф/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 8583. Предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка площею 1,9998 га, розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 20 лютого 2007 року. Відповідно до умов п. 1.1 цього іпотечного договору відповідач ОСОБА_2 є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, згідно із яким Банк надає Позичальникові право користування кредитом у розмірі 2000000,00 доларів США, що надається на строк до 08 листопада 2010 року зі сплатою процентів. Відповідно до умов п. 4.1 іпотечного договору Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) іпотечним договором, а також якщо на момент настання строку виконання зобов'язання Позичальника за кредитним договором не будуть виконані. Позичальник ОСОБА_4 зобов'язувалася одержати кредитні кошти та повернути їх банкові у визначений договором строк та сплатити проценти за користування ними. Проте своїх зобов'язань належним чином вона не виконала, суму кредиту повністю не повернула, проценти за його користування не сплатила. Станом на 21 серпня 2012 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором складає 24944937,85 грн. та 310028,12 доларів США, з яких: 13232377 грн. 10 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 8408965 грн. 71 коп. - прострочена заборгованість по процентам, 1727369 грн. 22 коп. - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 1576225 грн. 82 коп. - пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту, 243327,47 доларів США - прострочена заборгованість по процентам, 66700,65 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів. У зв'язку з цим просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року в розмірі 24944937,85 грн. і 310028,12 доларів США звернути на користь ПАТ "Сведбанк" стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, яка належить відповідачу ОСОБА_2, встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну предмета іпотеки для реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом під час проведення виконавчих дій.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року ПАТ "Сведбанк" змінило своє найменування на ПАТ "Омега Банк".

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року позов ПАТ "Омега Банк" задоволено частково, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 у розмірі 24944937,85 грн. та 310028 доларів США звернуто на користь ПАТ "Омега Банк" стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 1,9998 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, цільове призначення: під розміщення житлової забудови та об'єктів інфраструктури, в іншій частині у задоволенні позовних вимог ПАТ "Омега Банк" відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції від 14 жовтня 2013 року в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року зазначені судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2015 року до участі у даній цивільній справі залучено правонаступника позивача ПАТ "Дельта Банк".

23 листопада 2015 року позивач ПАТ "Дельта Банк", керуючись ст. 31 ЦПК України, подало до суду заяву про зміну предмету позову в якій просив у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року в розмірі 310028,12 доларів США та 24944937,85 грн., з яких: 13232377,10 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 8408965,71 грн. - прострочена заборгованість по процентам у гривні, 243327,47 доларів США - прострочена заборгованість по процентам у доларах США, 1727369,22 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів у гривні, 66770,65 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів у доларах США, 1576225,82 грн. - пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1030-Ф/ІП-1 від 29 грудня 2007 року шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 20 лютого 2007 року. В обґрунтування зміни предмету позову в частині зміни способу звернення на предмет іпотеки з реалізації на прилюдних торгах на визнання права власності зазначало, що, виходячи із положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду не виключається.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2016 року у задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що факт виконання Банком своїх зобов'язань за кредитним договором документально підтверджено, належним чином завіреними виписками за рахунком, касовими документами (заява на видачу готівки та меморіальні ордери), а також рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року. Вважає, що відповідно до ст.. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3, ст..33, ст.36, ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений неправомірно, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань є позасудовим способом врегулюванням такого питання, що випливає зі змісту та умов іпотечного договору. Крім того відсутні належні докази видачі позичальникові кредитних коштів та фактичного переходу до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року. Позивачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 П,К України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду обов'язково зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

За змістом положень ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на час укладення 29 грудня 2007 року іпотечного договору, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", передбачено умовами п. 4.2 іпотечного договору (підпункт 4.2.1 договору).

Відповідно до п. 4.5 іпотечного договору зазначене у п. 4.2 цього договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки. Визначені сторонами способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають Іпотекодержателю: або запропонувати Іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису чи до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після одержання виконавчого документа, предмет іпотеки може бути реалізовано за згодою сторін обраним ними способом, а при недосягненні такої згоди предмет іпотеки реалізується у процесі виконавчого провадження.

Виходячи із положень ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", умов розділу 2 іпотечного договору передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеною у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15 зазначено, що частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч.3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Встановлено, що 09 листопада 2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1030-Ф (т. 1 а. с. 9-12).

Згідно із п. п. 1.1-1.5 цього договору Банк відкриває Позичальникові кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними і виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 2000000,00 доларів США, строк дії кредитної лінії з 09 листопада 2007 року по 08 листопада 2010 року включно, процентна ставка за користування коштами кредиту становить 12,00 % річних. Цільове призначення кредиту: споживчі цілі.

Відповідно до п. п. 5.1-5.3 кредитного договору кредит забезпечується всім майном Позичальника, що належить йому на праві приватної власності, яке має бути передано в іпотеку Банку в строк до 30 листопада 2007 року, та порукою ОСОБА_7 за договором поруки, що укладається між ним і Банком, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати за виконання зобов'язань боржника за кредитним договором у повному обсязі.

У п. 6.2 кредитного договору встановлено, що у разі порушення строків погашення кредиту Позичальник на вимогу Банку сплачує за кожний день прострочення платежів пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу в розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів.

29 листопада 2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" і ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, згідно із яким у якості забезпечення прийнято земельну ділянку площею 1,9998 га, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Броварська міська рада, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 20 лютого 2007 року, цільове призначення земельної ділянки: під розміщення житлової забудови та об'єктів інфраструктури, кадастровий номер НОМЕР_1. Заставна вартість земельної ділянки становитиме 2000000,00 доларів США. Інші умови кредитного договору залишаються без змін (т. 1 а. с. 15).

28 вересня 2008 року ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ОСОБА_4 уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, відповідно до якого сторони домовились внести з 20 листопада 2008 року зміни до вказаного кредитного договору та викласти в новій редакції окремі його пункти (т. 1 а. с. 16-17).

Згідно із змінами, внесеними у п. п. 1.1, 1.2, 1.4 кредитного договору, Банк відкриває Позичальникові мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, у доларах США та/або гривнях із загальним лімітом заборгованості 2000000,00 доларів США, що розраховується згідно із зазначеними у цій додатковій угоді формулами, процентна ставка за користування коштами кредиту в доларах США складає 12,00 % річних, у гривнях становить 17,00 % річних.

Із Статуту Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" видно, що дане товариство є правонаступником Закритих акціонерних товариств "ТАС-Інвестбанк" і "Сведбанк Інвест". Також із цього Статуту вбачається, що 18 грудня 2007 року Національним банком України було зареєстровано зміну назви (найменування) ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" на ЗАТ "Сведбанк Інвест" (т. 1 а. с. 22-23).

На підтвердження факту видачі ОСОБА_4 кредитних коштів ПАТ "Сведбанк" було надано суду копії заяв на видачу готівки у доларах США на загальну суму 1999997,00 доларів США від 09 листопада і 11 грудня 2007 року та 23 травня 2008 року і двох меморіальних ордерів від 21 та 25 листопада 2008 року про перерахування коштів у гривні із одного рахунку банку на інший на загальну суму 13232377 грн. 10 коп., а також виписку з особового рахунку Позичальника, у яких відсутні будь-які підписи ОСОБА_4 про одержання Позичальником цих сум кредитних коштів (т. 1 а. с. 75-79, 80-139).

Також на підтвердження видачі ОСОБА_4 кредиту на суму 1999997,00 доларів США позивачем надано суду знову ж таки копії заяв на видачу готівки від 09 листопада і 11 грудня 2007 року та 23 травня 2008 року, у яких є підпис Позичальника про отримання цих сум, та заяви ОСОБА_4 на видачу їй сум кредиту у доларах США (т. 4 а. с. 41-44, 165-168).

В суді першої інстанції за клопотанням представника позивача судом надавалося достатньо часу для надання суду вказаних оригіналів фінансових документів, проте позивачем суду вони не були надані.

Зазначені два меморіальні ордери від 21 і 25 листопада 2008 року про перерахування коштів у гривні з одного рахунку банку на інший на загальну суму 13232377 грн. 10 коп. отримання цієї суми кредиту ОСОБА_4 не підтверджують.

Крім того із копії заяви ОСОБА_4 від 21 квітня 2013 року (т. 4 а. с. 85-89) вбачається, що Позичальник заперечує факти надання їй сум кредиту взагалі та зазначає, що у жовтні 2007 року під час роботи на посаді секретаря-референта у ТОВ "Евроінвест плюс", що знаходилося у місті Києві по бульвару Лесі Українки, 28, офіс 1, яке займалося купівлею-продажем та орендою нерухомості у місті Києві, до неї та ще декількох співробітників товариства звернувся директор цього товариства ОСОБА_8 із пропозицією надати паспорти для оформлення кредиту, при цьому він запевнив, що всі договірні зобов'язання буде нести він і його компаньйон ОСОБА_9 як поручителі. Її підписи у договорі, квитанціях та інших документах підроблені, про що вона повідомила слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

29 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" і відповідачем ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 1030-Ф/ІП-1 (т. 1 а. с. 50-55).

Відповідно до п. 1.1 цього іпотечного договору Іпотекодавець як майновий поручитель передає в іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 цього договору, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року з урахуванням можливих додаткових договорів та доповнень до нього, які діють на даний час та можуть бути укладені в майбутньому між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ОСОБА_4, згідно із яким кредитодавець відкриває кредитну лінію, що відновлюється, та надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами, коштами) у доларах США та/або гривні, що надаються кредитодавцем для придбання нерухомого майна та споживчих потреб, у межах мультивалютної кредитної лінії, що відновлюється, із загальним лімітом заборгованості 2000000,00 доларів США під сплату процентів за користування кредитними коштами на строк до 08 листопада 2010 року.

За змістом розділу 2 вказаного вище іпотечного договору предметом іпотеки є земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 1,9998 га, розташована за адресою: Київська область, Броварська міська рада, цільове призначення - під розміщення житлової забудови та об'єктів інфраструктури, що належить Іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 20 лютого 2007 року. Договірна заставна вартість предмета іпотеки складає 2000000,00 доларів США або еквівалент у гривнях за курсом Національного банку України (1 долар США = 5,05 гривень) - 10100000,00 грн.

У п. 4.1 іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) іпотечним договором, а також якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки, та (або) при несплаті сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору.

Із цього ж п. 4.1 іпотечного договору вбачається, що сторони домовилися про те, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором у ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з додержанням ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Згідно із п. 4.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя одним із наступних способів:

- шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання будь-якого з зобов'язань по будь-якому з кредитних договорів у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п. 4.2.1);

- шляхом продажу (відступлення права вимоги) Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п. 4.2.2).

Відповідно доч.1,2,3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному

договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 4.3.1 іпотечного договору Іпотекодавець протягом трьох робочих днів зобов'язаний передати Іпотекодержателю на його вимогу технічну та іншу документацію на предмет іпотеки, необхідну для реєстрації за Іпотекодержателем права власності на нього або укладення Іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

За змістом п. 4.5 іпотечного договору зазначене у п. 4.2 цього договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.

18 червня 2013 року між ПАТ "Омега Банк" і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1.

Згідно із умовами п. 2.1 цього договору ПАТ "Омега Банк" (Продавець) погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх ПАТ "Дельта Банк" (Покупцю), а Покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Відповідно до умов п. п. 1.1, 2.3 вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги фактична передача права вимоги від Покупця до Продавця переходить з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов заявлений неправомірно, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань є позасудовим способом врегулюванням такого питання, що випливає зі змісту та умов іпотечного договору. Крім того відсутні належні докази видачі позичальникові кредитних коштів та фактичного переходу до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року. Позивачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт виконання Банком своїх зобов'язань за кредитним договором документально підтверджено, належним чином завіреними виписками з рахунку, касовими документами (заява на видачу готівки та меморіальні ордери), а також рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року, не заслуговують на увагу, оскільки всупереч вимогам ч. 2 ст. 64 ЦПК України позивачем ПАТ "Дельта Банк" оригінали письмових доказів на підтвердження одержання позичальником ОСОБА_4 зазначених сум кредиту у доларах США та гривнях суду не надано.

Стосовно посилання на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року то Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 24 березня 2016 року вже зазначив, що оскільки ОСОБА_2 участі у розгляді вказаної справи не приймала, встановлені у даній справі обставини не мають преюдиційного значення при вирішенні спору між ОСОБА_2 і ПАТ "Сведбанк" та потребують доказування в загальному порядку, встановленому ст. ст. 10, 60 ЦПК України (т. 4 а. с. 178-180).

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3, ст..33, ст.36, ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, не заслуговують на увагу оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає зі змісту ст. ст. 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", та умов розділу 2 іпотечного договору від 29 грудня 2007 року, а тому вирішувати питання звернення стягнення на предмет іпотеки таким способом суд законом не наділений.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач визнав факт відступлення права вимоги за кредитним договором від АТ «Омега Банк» до АТ «Дельта Банк» а тому в розумінні ч. 1ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження фактичного переходу прав вимоги за кредитним договором № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року ПАТ "Дельта Банк" акт приймання-передачі прав вимоги за зазначеним договором від 18 червня 2013 року суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: