Рішення

від 06.07.2016 по справі 905/1511/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.2016р. Справа №905/1511/16

за позовом : Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 36265925 в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 37099176

до відповідача: Державного підприємства «Артемвугілля», м.Слов`янськ, код ЄДРПОУ 32270533

про стягнення 584459,73 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Дочірнє підприємство «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Артемвугілля», м.Слов`янськ про стягнення основного боргу за договором №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р. в сумі 418523,36 грн, пені - 112737,08 грн, штрафу - 29296,64 грн, 3% річних - 10594,95 грн, інфляційних витрат - 13307,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 418523,36 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних, 3% річних та неустойки.

Відповідач у судові засідання 01.06.2016р., 06.07.2016р. не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №8413000340938, №8413000344240.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання 06.07.2016р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Одночасно, судом враховано, що згідно з ухвалою від 01.06.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 06.07.2016р. була визначена не обов'язковою, а строк розгляду справи (з урахуванням продовження ухвалою суду від 01.06.2016р.) мав закінчитись 11.07.2016р., внаслідок чого відкладення судового засідання на іншу дату та завчасне повідомлення відповідача про наступне судове засідання було неможливим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 15.03.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №20/13-Дг/368-13, згідно із п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується здійснювати реалізацію стисненого природного газу по безготівковому розрахунку в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити стиснений природний газ, як моторне паливо. Стиснений природний газ, що відпускається покупцю відповідає ДСТУ 27577:2005 «Газ природний паливний компромований для двигунів внутрішнього згорання. Технічні умови».

Відповідно до п.п.3.1, 3.3 договору №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р. вартість стисненого природного газу, яким заправляються автомобілі покупця встановлюється продавцем на момент відпуску газу покупцю. На дату укладення цього договору ціна за 1 куб. м газу складає 6,60 грн з ПДВ. Сума договору визначається сумарною вартістю газу, відпущеного згідно цього договору.

Додатковими угодами б/н від 01.04.2014р., 05.05.2014р. сторони вносили зміни в п.3.1 договору №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р. внаслідок чого ціна на газ з 02.04.2014р. за 1 куб. м стала дорівнювати 7,98 грн, з 06.05.2014р. - 8,94 грн.

Договір набирає чинності з 19.05.2013р. і діє до 31.12.2013р., але вважається продовженим на наступний календарний рік якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну договору не попередили іншу сторону про розірвання договору (п.9.1 договору №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р.).

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За умовами п.2.1 договору №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р. реалізація стисненого природного газу відбувається шляхом заправки автомобілів покупця згідно списку (додаток №1 до даного договору) на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції продавця, яка знаходиться за адресою: м.Горлівка, вул.Мініна і Пожарського, буд.121б.

Відповідно до п.4.4 укладеного сторонами правочину по закінченню звітного періоду (місяць), на підставі довіреності покупця та даних відомості(ей) про кількість відпущеного газу, продавець оформляє видаткові накладні на відпуск стисненого природного газу та в термін до 7 числа місяця наступного за звітним надсилає їх покупцю. Покупець зобов'язаний оформити їх належним чином та повернути один екземпляр видаткової накладної продавцю наступного дня після її отримання.

Виходячи зі змісту оформленого позивачем акту звірки розрахунків станом на 01.04.2016р., в період з березня 2014 року по липень 2014 року Дочірнє підприємство «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз» здійснило продаж відповідачу стисненого природного газу на загальну суму 432009,54 грн. З огляду на те, що Державне підприємство «Артемвугілля» розрахувалось за одержаний газ лише частково (235000 грн), за твердженням позивача, заборгованість відповідача за отриманий у визначений період газ становить 197009,54 грн (432009,54 грн - 235000 грн).

На підтвердження здійснення поставок в період з березня 2014 року по липень 2014 року позивачем представлено до матеріалів справи видаткові накладні №ДРН-003062 від 31.03.2014р., №ДРН-003305 від 01.04.2014р., №ДРН-004101 від 30.04.2014р., №ДРН-004512 від 05.05.2014р., №ДРН-005079 від 31.05.2014р., №ДРН-005867 від 30.06.2014р., №ДРН-006664 від 31.07.2014р., №ДРН-006642 від 31.07.2014р. на загальну суму 432009,54 грн.

Крім того, у акті звірки розрахунків позивачем визначено сальдо (заборгованість покупця) станом на 31.03.2014р. в розмірі 221513,82 грн.

На підтвердження здійснення поставок до 31.03.2014р. позивачем представлено до матеріалів справи видаткові накладні №ДРН-002029 від 18.03.2013р., №ДРН-002030 від 21.03.2013р., №ДРН-002033 від 31.03.2013р., №ДРН-003090 від 30.03.2013р., №ДРН-004101 від 31.05.2013р., №ДРН-004102 від 31.05.2013р., №ДРН-005238 від 30.06.2013р., №ДРН-006184 від 31.07.2013р., №ДРН-006250 від 31.07.2013р., №ДРН-007211 від 31.08.2013р., №ДРН-008266 від 30.09.2013р., №ДРН-009307 від 31.10.2013р., №ДРН-01022 від 30.11.2013р., №ДРН-011283 від 31.12.2013р., №ДРН-00836 від 31.01.2014р., №ДРН-001921 від 28.02.2014р. на загальну суму 1025032,80 грн.

Як вказує позивач, через неналежне виконання Державним підприємством «Артемвугілля» власних платіжних зобов'язань за договором №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р., станом на 31.03.2014р. у відповідача утворилась заборгованість на суму 221513,82 грн.

Відтак, за твердженням Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз», стягненню з відповідача підлягає загальна сума заборгованості у розмірі 418523,36 грн (221513,82 грн + 197009,54 грн).

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд розцінює представлені позивачем накладні як належні докази передачі товару відповідачу на суми 432009,54 грн та 1025032,80 грн.

Відповідачем факт отримання товару на вказані суми в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання умов договору №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р. перераховував позивачу грошові кошти, що також підтверджує факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань з продажу товару на підставі наведених вище накладних.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами п.4.1 договору №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р. покупець здійснює оплату за стиснений природний газ у безготівковій формі на умовах 100% передоплати на поточний рахунок продавця зазначений у розділі 10 даного договору. Датою здійснення передоплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відпуск товару здійснювався позивачем, в тому числі, без надходження попередньої оплати відповідача.

Відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами п.1.7 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Дочірнім підприємством «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз» була надіслана Державному підприємству «Артемвугілля» вимога №229-01/23.02 від 18.05.2015р. про стягнення боргу в сумі 418523,36 грн, яка залишена відповідачем без відповіді. Факт отримання вказаної вимоги підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням №8413000253776 про вручення поштового відправлення, згідно з яким вимога була доставлена 21.05.2015р.

Відтак, господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару на суму 418523,36 грн настав.

За поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Державне підприємство «Артемвугілля» за одержаний товар не розрахувалось.

Ухвалами господарського суду від 26.04.2016р., 01.06.2016р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості в сумі 418523,36 грн не спростував.

При цьому, сд зауважує, що відповідно до п.2.3 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов?язання за договором №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості поставленого товару від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов?язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз» про стягнення 418523,36 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до п.7.3 договору №20/13-Дг/368-13 від 15.03.2013р. за порушення строків оплати за поставлений природний газ (метан) покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого газу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості поставленого газу (метан), та штрафні санкції, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 112737,08 грн пені за період з 29.05.2015р. по 28.11.2015р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що сума пені є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 112737,08 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 29296,64 грн штрафу (7%) від суми невиконаних вчасно зобов'язань з оплати товару на суму 418523,36 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував за період з 29.05.2015р. по 31.03.2016р. та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 10594,95, інфляційні збитки в сумі 13307,70 грн за період з 29.05.2015р. по 29.02.2016р.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 11580,38 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 418523,36 грн основного боргу, 112737,08 грн пені, 29296,64 грн штрафу, 10594,95 грн 3% річних, 11580,38 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 8766,90 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз», м.Краматорськ до Державного підприємства «Артемвугілля», м.Слов`янськ про стягнення основного боргу в сумі 418523,36 грн, пені - 112737,08 грн, штрафу - 29296,64 грн, 3% річних - 10594,95 грн, інфляційних витрат - 13307,70 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» (84130, Донецька область, м.Слов'янськ, м.Святогірськ, вул.Куйбишева, буд.66, код ЄДРПОУ 32270533) на користь Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (03134, м.Київ, вул.Григоровича-Барського, буд.2, код ЄДРПОУ 36265925) в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз» (84300, Донецька область, м.Краматорськ, Бульвар Краматорський, 41з, код ЄДРПОУ 37099176) основний борг в сумі 418523,36 грн, пеню - 112737,08 грн, штраф - 29296,64 грн, 3 % річних - 10594,95 грн, інфляційні витрати - 11580,38 грн, а також судовий збір в сумі 8740,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 06.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.07.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця