Рішення

від 07.07.2016 по справі 910/5732/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/5732/16 За позовом Приватного підприємства «М.І.А.С.»

до Приватного підприємства «Драйв-Т»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1

про стягнення 38 206,51 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Пономарьов М.М., представник за довіреністю;

Від відповідача - Мамедов А.В., представник за довіреністю;

Від третьої особи - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Драйв-Т» про стягнення 37 000,00 боргу з надання транспортних послуг за договором від 01.09.2015 №76 на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному сполученні. За прострочення Відповідачем виконання свого грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних в сумі 510,18 грн. та 696,33 грн. інфляційні втрати.

Відповідачем подано відзив на позову заяву, в якому останній проти позову заперечив, послався на те, що позивач здійснив замовлене перевезення у визначені строки, але передав вантаж особі, яка не мала право на його одержання, що підтверджується відсутністю відповідної печатки (штампа) та підпису одержувача - ООО «Гэлэкси Стоун Групп» або відповідної розписки товариства про отримання вантажу за обома CMR.

Ухвалою суду від 16.06.2016 залучено до участі в розгляді справи №910/5732/16 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 (вантажовідправника).

У судовому засіданні призначеному на 07.07.2016 позивач підтримав заявлені позовні вимоги, відповідач проти позову заперечив.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) було укладено Договір №76 на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному сполученні (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов'язався здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) експедитора з метою доставки автомобільним транспортом з пунктів відправлення в пункти призначення вантажів по заявках, а експедитор зобов'язався сплатити послуги перевізника.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору сторонами було передбачено, що експедитор зобов'язаний надати перевізнику оригінал або факс-копію заявки на виконання погоджених перевезень вантажів по встановленій формі не пізніше, ніж за 48 годин до початку перевезення.

Згідно з п. 2.1.1. Договору перевізник зобов'язався за винагороду організувати і здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом за дорученням експедитора.

Відповідно до п. 7.1. Договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і дійсний до 31 грудня 2015 року, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо на те немає заперечення сторін.

Матеріалами справи свідчать про те, що 02.09.2015 відповідач звернувся до позивача з заявкою №2948, відповідно до якої просив здійснити перевезення за маршрутом: місто Коростишев (Україна) - місто Москва (РФ); дата завантаження: 04.09.2015; строк доставки: 08.09.2015; вартість: 18 500, 00 грн.; умови оплати: безготівковий розрахунок по отриманню оригіналів документів 7-10 банківських днів.

Додаткові умови до даної заявки щодо обсягу відповідальності сторін були погоджені в Договорі №2948 від 03.09.2015.

На виконання умов Договору №76 від 01.09.2015, заявки відповідача №2948 від 02.09.2015 та Договору до неї №2948 від 03.09.2015 позивач здійснив замовлене перевезення у визначені строки, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 03.09.2015.

З метою оплати вказаного перевезення позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000080 від 04.09.2015 на суму 18 500,00 грн.

Також, 08, 09.2015 відповідач звернувся до позивача з заявкою №2959, відповідно до якої просив здійснити перевезення за маршрутом: село Бильківці, Коростишевський район, Житомирська область (Україна) - село Ніколіно, Московська область (РФ); дата завантаження: 09.09.2015; строк доставки: 14.09.2015; вартість: 18 500, 00 грн.; умови оплати: безготівковий розрахунок по отриманню оригіналів документів 7-10 банківських днів.

Додаткові умови до даної заявки щодо обсягу відповідальності сторін були погоджені в Договорі №2959 від 08.09.2015.

На виконання умов Договору №76 від 01.09.2015, заявки відповідача №2959 від 08.09.2015 та Договору до неї № 2959 від 08-09-2015 позивач здійснив замовлене перевезення у визначені строки, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 08.09.2015.

З метою оплати вказаного перевезення позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000082 від 09.09.2015 на суму 18 500,00 грн.

Відповідач заперечує факт отримання вантажу ванатожоодержувачем.

Судом встановлено, що спірні перевезення були замовлені відповідачем для організації поставки товару бруківки різаної термообробленої з граніту від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Стоун Груп» (адреса реєстрації 117623, РФ, м. Москва, вул. Мелітопільська 2-Я, дом. 21, корпус 2, этаж 1 пом X ком ИНН 7727187805 ОГРН 1157746557209), між якими було укладено Контракт на поставку №210815 від 21.08.2015.

Досліджуючи наявні Міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 03.09.2015 та від 08.09.2015, судом встановлено, що міжнародна товарно-транспортна накладна від 08.09.2015 в графі 24 «Вантаж одержано» містить лише підпис, без штампу одержувача, а в міжнародній товарно-транспортній накладній від 03.09.2015 відсутній підпис одержувача та при цьому стоїть відбиток печатки стороннього підприємства - ТОВ «Аметист-строй».

Вказане розцінено судом як неналежним чином оформлення графи 24 міжнародних товарно-транспортних накладних зі сторони представників вантажоодержувача - ТОВ «Гелексі Стоуі Груп» (ООО «Гэлэкси Стоун Групп»), з яким у позивача відсутні договірні відносини.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. При цьому, суд вказує що оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Згідно наявної довідки від 14.06.2016, як вантажовідправник ФОП ОСОБА_1 підтвердив, що товар відповідно міжнародних товарно-транспортних накладних, складених 03.09.2015 та 08.09.2015 був доставлений вантажоодержувачу - ТОВ «Гелексі Стоун Груп», жодних претензій від вантажоодержувача щодо строків та обсягу поставки, а також якості товару - не надходило.

Розрахунок за поставлений товар зі сторони ТОВ «Гелексі Стоун Груп» було проведено у повному обсязі.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист наданий відповідачем, за яким останній гарантував позивачу оплату рахунку на суму 18 500,00 грн. у вказані у заявці строки за наданні транспортні послуги по перевезенню вантажу по рейсу с. Більківці (Житомирська обл.) - пос. Ніколіно (Московська обл.) згідно заявки №2959 при наданні повного пакету оригінальних документів з оригінальною ЦМР з відміткою про отримання вантажу без печатки вантажоодержувача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом згідно з вимогами п. 3.1. Договору документи: Договір №76 від 01.09.2015, заявки №2948 від 02.09.2015 та №2959 від 08.09.2015, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000080 від 10.09.2015 на суму 18 500,00 грн. та №ОУ-0000081 від 12.09.2015 на суму 18 500, 00 грн., рахунки-фактура №СФ-0000080 від 04.09.2015 на суму 18 500,00 грн. та № СФ-0000082 від 09.09.2015 на суму 18 500, 00 грн., міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 03.09.2015 та від 08.09.2015.

Вказані документи відповідач отримав 28.09.2015, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення №03680 09273708 та чеком на підтвердження надання поштових послуг від 25.09.2015.

Станом на момент подання позову так і на час розгляду справи Відповідач надані транспортні послуги не оплатив.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, споживання послуги має місце в процесі її надання (в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування". Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України). Наведене свідчить, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення Відповідачем обов'язку з оплати наданих Позивачем транспортних послуг за Договором. Відповідач у послуги на користь Позивача не оплатив, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 37 000,00 грн.

Оскільки спір виник з правовідносин надання послуг з міжнародного автомобільного перевезення вантажу, ці правовідносини регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007, за приписами якої дана Конвенція застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, коли зазначені в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких, принаймні, одна є учасником Конвенції (ст. 1 глави 1 Конвенції).

Згідно з ст. 4 «Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)» від 19.05.1956, визначено, що договір перевезення встановлюється накладною.

Підписанням заявок та міжнародних товарно-транспортних накладних сторони обумовили усі істотні умови договору перевезення, якими згідно ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» є: найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення, інші умови, узгоджені сторонами.

Суду доведено, факт виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного Договору.

Заперечення відповідача щодо неотримання коштів від замовника, на підставі п. 3.1 Договору, як підставу для невиконання свого зобов'язання з оплати послуг перевізника (позивача) за договором від 01.09.2015 №76, визнаються судом необґрунтованими.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.4. Договору експедитор зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги протягом обумовлених в заявці днів після отримання оригінального пакету документів.

Згідно з п. 3.1. Договору платежі і взаємні розрахунки за надані послуги здійснюються експедитором із коштів, що поступили від замовника, згідно виставленого перевізником рахунку протягом обумовлених в заявці банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (заявки, акту виконаних робіт, договору, рахунку, копії ЦМР (ТТН), завірених печаткою перевізника).

За умовами договору не визначено кого необхідно розуміти Замовником за договором.

За змістом підписаних сторонами Заявок умови оплати: безготівковий розрахунок по отриманню оригіналів документів 7-10 банківських днів.

Оскільки відповідні документи відповідач отримав 28.09.2015, то він мав здійснити повний розрахунок з позивачем до 12.10.2015.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у Відповідача перед позивачем за договором у сумі 37 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 37 000,00 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних в сумі 510,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 696,33 грн. від простроченої суми за період з 13.10.2015 по 29.03.2016, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 510,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 696,33 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми вимоги Позивача про відшкодування Відповідачем витрат по оплаті позивачем послуг адвоката у розмірі 4 400,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, Позивачем до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги від 23.02.2016 укладений між Адвокатом Пономарьовим Миколою Миколайовичем та Приватним підприємством «М.І.А.С.», свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 27.03.2012, ордер серії КВ №070792 від 29.03.2016, витяг з єдиного державного реєстру адвокатів України, платіжне доручення №189 від 23.03.2016 про сплату на суму 2 000 грн.

Також, Позивачем до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги від 01.04.2016 укладений між Адвокатом Пипченко Богданом Юрійовичем та Приватним підприємством «М.І.А.С.», свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 29.08.2012, рахунок на оплату №1 від 18.05.2016 та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 29.04.2016 на представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні 28.04.2016, рахунок №2 від 25.05.2016 та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 26.05.2016 на представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні 26.05.2016, рахунок №3 від 07.06.2016 на представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні 07.06.2016, а також платіжне доручення №415 від 07.06.2016 про сплату на суму 800 грн. згідно рахунка №1 від 18.05.2016 та платіжне доручення №416 від 07.06.2016 про сплату 1 600 грн. згідно рахунків №2 від 25.05.2016 та №3 від 07.06.2016.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Драйв-Т» (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 7, ідентифікаційний код 34585699) на користь Приватного підприємства «М.І.А.С.» (10007, м. Житомир, вул. Бугайченка, 13, ідентифікаційний код 33254030) 37 000 (тридцять сім тисяч) грн. основного боргу, 510 (п'ятсот десять) грн. 18 коп. 3% річних, 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору, 4 400 (чотири тисячі чотириста) грн. витрат на правову допомогу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.07.2016

Суддя І.І. Борисенко