Постанова

від 22.05.2017 по справі 910/5732/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/5732/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Нараєвський Є.В. - за довіреністю від 29.03.2017;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю №2 від 08.02.2017;

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Драйв-Т"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016

у справі № 910/5732/16 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Приватного підприємства "М.І.А.С."

до Приватного підприємства "Драйв-Т"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про стягнення 38 206,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "М.І.А.С." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Драйв-Т" про стягнення 37 000,00 боргу з надання транспортних послуг за договором від 01.09.2015 №76 на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному сполученні, а також нарахованих 3% річних в сумі 510,18 грн. та 696,33 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/5732/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Драйв-Т" на користь Приватного підприємства "М.І.А.С." 37000 грн. основного боргу, 510 грн. 18 коп. 3% річних, 696 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1378 грн. судового збору, 4 400 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Драйв-Т", подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки надані позивачем копії міжнародних товарно-транспортних накладних не підтверджують факт отримання товару вантажоодержувачем, тому внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо перевезення вантажу відповідач позбавлений можливості здійснити документальне підтвердження доставки вантажу і, відповідно, позбавлений права вимагати оплати наданих послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_5, суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 31.08.2016.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.2016 року, у зв'язку із перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. у відпустці, справу № 910/5732/16, передано для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА_5, суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

31.08.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач забезпечив перевезення вантажу належному вантажоодержувачу, відповідач не пред'являв позивачу претензій щодо неналежного виконання перевезення, а наявність недоліків у міжнародних товарно-транспортних накладних не звільняє відповідача від обов'язку оплатити перевезення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 розгляд справи відкладено на 24.10.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/5039/16 від 23.09.2016 у зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_5 у зв'язку із звільненням у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5732/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Станіка С.Р., Сухового В.Г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016, у зв'язку з перебування судді Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Іоннікової І.А., Сухового В.Г. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 09.11.2016.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 09.11.2016, не відбулося.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016, у зв'язку з участю судді Сухового В.Г. у підготовці в Національній школі суддів України, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Тищенко О.В., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 12.01.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.01.2017,у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Іоннікової І.А. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Отрюха Б.В., Куксова В.В. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 16.02.2017.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 16.02.2017 року, не відбулося.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.02.2017, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Куксова В.В., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Отрюха Б.В., Власова Ю.Л. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 30.03.2017.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5732/16 у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Корсакової Г.В. на лікарняному з 23.03.2017.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2017 справу № 910/5732/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 22.05.2017.

22.05.2017 позивач подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу під час здійснення провадження у справі в суді апеляційної інстанції.

Третя особа явку представників у судове засідання не забезпечила, не повідомивши про причини, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників третьої особи.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.09.2015 між позивачем - Приватним підприємством "М.І.А.С.", як перевізником, та відповідачем - Приватним підприємством "Драйв-Т", як експедитором, було укладено Договір №76 на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному сполученні (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов'язався здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) експедитора з метою доставки автомобільним транспортом з пунктів відправлення в пункти призначення вантажів по заявках, а експедитор зобов'язався сплатити послуги перевізника.

Відповідно до п. 1.4. Договору експедитор зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги протягом обумовлених в заявці днів після отримання оригінального пакету документів.

Згідно з п. 2.1.1. Договору перевізник зобов'язався за винагороду організувати і здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом за дорученням експедитора.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору сторонами було передбачено, що експедитор зобов'язаний надати перевізнику оригінал або факс-копію заявки на виконання погоджених перевезень вантажів по встановленій формі не пізніше, ніж за 48 годин до початку перевезення.

Згідно з п. 3.1. Договору платежі і взаємні розрахунки за надані послуги здійснюються експедитором із коштів, що поступили від замовника, згідно виставленого перевізником рахунку протягом обумовлених в заявці банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (заявки, акту виконаних робіт, договору, рахунку, копії ЦМР (ТТН), завірених печаткою перевізника).

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і дійсний до 31 грудня 2015 року, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо на те немає заперечення сторін.

02.09.2015 відповідач звернувся до позивача з заявкою №2948, відповідно до якої просив здійснити перевезення за маршрутом: місто Коростишев (Україна) - місто Москва (РФ); дата завантаження: 04.09.2015; строк доставки: 08.09.2015; вартість: 18 500, 00 грн.; умови оплати: безготівковий розрахунок по отриманню оригіналів документів 7-10 банківських днів.

Додаткові умови до вказаної заявки щодо обсягу відповідальності сторін були погоджені сторонами у Договорі №2948 від 03.09.2015.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору №76 від 01.09.2015, заявки відповідача №2948 від 02.09.2015 та Договору до неї №2948 від 03.09.2015 позивач здійснив замовлене перевезення у визначені строки, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 03.09.2015.

З метою оплати вказаного перевезення позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000080 від 04.09.2015 на суму 18 500,00 грн.

Також, 08.09.2015 відповідач звернувся до позивача з заявкою №2959, відповідно до якої просив здійснити перевезення за маршрутом: село Бильківці, Коростишевський район, Житомирська область (Україна) - село Ніколіно, Московська область (РФ); дата завантаження: 09.09.2015; строк доставки: 14.09.2015; вартість: 18 500, 00 грн.; умови оплати: безготівковий розрахунок по отриманню оригіналів документів 7-10 банківських днів.

Додаткові умови до вказаної заявки щодо обсягу відповідальності сторін були погоджені сторонами у Договорі №2959 від 08.09.2015.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання умов Договору №76 від 01.09.2015, заявки відповідача №2959 від 08.09.2015 та Договору до неї № 2959 від 08-09-2015 позивач здійснив замовлене перевезення у визначені строки, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 08.09.2015.

З метою оплати вказаного перевезення позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000082 від 09.09.2015 на суму 18 500,00 грн.

Відповідач заперечував факт отримання вантажу вантажоодержувачем, посилаючись на те, що у зазначених міжнародних товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо одержання вантажу належним вантажоодержувачем (ТОВ "Гелексі Стоун Груп").

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірні перевезення були замовлені відповідачем для організації поставки товару бруківки різаної термообробленої з граніту від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (третя особа у справі) на користь ТОВ "Гелексі Стоун Груп" (адреса реєстрації 117623, РФ, м. Москва, вул. Мелітопільська 2-Я, дом. 21, корпус 2, этаж 1 пом X ком ИНН НОМЕР_1 ОГРН 1157746557209), між якими було укладено Контракт на поставку №210815 від 21.08.2015.

Зі змісту наявних у матеріалах справи Міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 03.09.2015 та від 08.09.2015, вбачається, що міжнародна товарно-транспортна накладна від 08.09.2015 в графі 24 "Вантаж одержано" містить лише підпис, без штампу одержувача, а в міжнародній товарно-транспортній накладній від 03.09.2015 відсутній підпис одержувача та при цьому стоїть відбиток печатки стороннього підприємства - ТОВ "Аметист-строй".

При цьому з пояснень вантажовідправника - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, наданих суду першої інстанції, вбачається, що товар (бруківка різана термооброблена з граніту) по вказаним накладним був отриманий вантажоодержувачем - ТОВ "Гелексі Стоун Груп", від якого не надходило жодних претензій щодо строків та обсягів поставки товару, також з боку ТОВ "Гелексі Стоун Груп" було проведено розрахунок у повному обсязі.

Отже, враховуючи зазначені пояснення вантажовідправника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що неналежним чином оформлення графи 24 міжнародних товарно-транспортних накладних відбулось зі сторони представників вантажоодержувача - ТОВ "Гелексі Стоун Груп", з яким у позивача відсутні договірні відносини.

У зв'язку із несплатою відповідачем боргу з надання транспортних послуг за договором від 01.09.2015 №76 на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному сполученні, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), що визначено статтею 175 ГК України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажів.

Частиною 1 статті 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також частиною 1 статті 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. При цьому, оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно наявної у справі довідки від 14.06.2016, вантажовідправник ФОП ОСОБА_4 підтвердив, що товар відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних, складених 03.09.2015 та 08.09.2015 був доставлений вантажоодержувачу - ТОВ "Гелексі Стоун Груп", жодних претензій від вантажоодержувача щодо строків та обсягу поставки, а також якості товару - не надходило.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист наданий відповідачем, за яким останній гарантував позивачу оплату рахунку на суму 18 500,00 грн. у вказані у заявці строки за наданні транспортні послуги по перевезенню вантажу по рейсу с. Більківці (Житомирська обл.) - пос. Ніколіно (Московська обл.) згідно заявки №2959 при наданні повного пакету оригінальних документів з оригінальною ЦМР з відміткою про отримання вантажу без печатки вантажоодержувача.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом згідно з вимогами п. 3.1. Договору наступні документи: Договір №76 від 01.09.2015, заявки №2948 від 02.09.2015 та №2959 від 08.09.2015, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000080 від 10.09.2015 на суму 18 500,00 грн. та №ОУ-0000081 від 12.09.2015 на суму 18 500, 00 грн., рахунки-фактура №СФ-0000080 від 04.09.2015 на суму 18 500,00 грн. та № СФ-0000082 від 09.09.2015 на суму 18 500, 00 грн., міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 03.09.2015 та від 08.09.2015.

Вказані документи відповідач отримав 28.09.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №03680 09273708 та чеком на підтвердження надання поштових послуг від 25.09.2015, однак в порушення умов договору надані позивачем транспортні послуги не оплатив.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому, споживання послуги має місце в процесі її надання (в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування". Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України). Наведене свідчить, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Спір між сторонами даного виник внаслідок порушення відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем транспортних послуг за Договором. Відповідач послуги на користь позивача не оплатив, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 37 000,00 грн.

Оскільки спір виник з правовідносин надання послуг з міжнародного автомобільного перевезення вантажу, ці правовідносини регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007, за приписами якої дана Конвенція застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, коли зазначені в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких, принаймні, одна є учасником Конвенції (ст. 1 глави 1 Конвенції).

Згідно з ст. 4 "Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956, визначено, що договір перевезення встановлюється накладною.

Підписанням заявок та міжнародних товарно-транспортних накладних сторони обумовили усі істотні умови договору перевезення, якими згідно ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" є: найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення, інші умови, узгоджені сторонами.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного Договору, а заперечення відповідача щодо неотримання коштів від замовника, на підставі п. 3.1 Договору, як підставу для невиконання свого зобов'язання з оплати послуг перевізника (позивача) за договором від 01.09.2015 №76, правомірно визнані судом необґрунтованими.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами договору не визначено кого необхідно розуміти Замовником за договором.

За змістом підписаних сторонами Заявок встановлені наступні умови оплати: безготівковий розрахунок по отриманню оригіналів документів 7-10 банківських днів.

Отже, оскільки відповідні документи відповідач отримав 28.09.2015, то він мав здійснити повний розрахунок з позивачем до 12.10.2015.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором у сумі 37 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення основного бору підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010)

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач нарахував 3% річних в сумі 510,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 696,33 грн. від простроченої суми за період з 13.10.2015 по 29.03.2016.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок є правильним, а тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позову.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/5732/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст.44, 48, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3000 грн. витрат на надання правової допомоги, які пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Надання правової допомоги підтверджується Договором про надання правової допомоги від 18.08.2016, який укладений між позивачем та адвокатом Пономарьовим Миколой Миколайовичем, рахунками на оплату від 18.08.2016, 21.11.2016, 26.01.2017, актами наданих послуг від 31.08.2016, 09.11.2016, 12.01.2017 та банківськими виписками від 25.08.2016, 08.12.2016 та 06.02.2017, які свідчать про сплату позивачем адвокату коштів в якості оплати послуг з правової допомоги в загальній сумі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Драйв-Т" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/5732/16 - без змін.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Драйв-Т" (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 7, ідентифікаційний код 34585699) на користь Приватного підприємства "М.І.А.С." (10007, м. Житомир, вул. Бугайченка, 13, ідентифікаційний код 33254030) - 3000 (три тисячі) грн. витрат на правову допомогу під час здійснення провадження в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/5732/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко