Рішення

від 12.07.2016 по справі 910/9170/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016Справа №910/9170/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» доКривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області та Державного агентства автомобільних доріг України третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 ОСОБА_1 третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 простягнення 45965 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Жигальська Ю.Ю. - представник за довіреністю № ГН-22-Ю/2016 від 04.01.2016;

від відповідача 1: ОСОБА_1 - керівник;

від відповідача 2: не з'явились;

третя особа 1: ОСОБА_1;

від третьої особи 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» з вимогами до Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області та Державного агентства автомобільних доріг України про солідарне стягнення 91930 грн. 00 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 04.12.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було завдано шкоду власнику транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, майнові інтереси щодо володіння, користування та розпорядженням яким застраховані позивачем за Договором добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013. Позивач зазначив, що після виплати ним страхового відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», він отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач вказав на те, що постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14) голову Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області було визнано винним у не дотриманні вимог правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вул. Горького в с. Криве Озеро, а саме ямковості на проїзній частині, узбіччя в незадовільному стані, нависання гілля дерев на проїжджу частину дороги, що створило аварійну обстановку 04.12.2013 на АДРЕСА_1 та пошкодження транспортного засобу автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_1.

Позовні вимоги до Державного агентства автомобільних доріг України (відповідача 2) обґрунтовані тим, що в силу положень законодавства України (Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, Закону України «Про автомобільні дороги») відповідач 2 зобов'язаний здійснювати реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, а також відшкодовувати збитки користувачам автомобільних доріг загального користування.

З огляду на викладені обставини, позивач просив суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 розмір завданої шкоди у сумі 91930 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9170/16, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - ОСОБА_1; розгляд справи призначено на 07.06.2016.

У судовому засіданні 07.06.2016 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 45965 грн. 00 коп.

Вказана заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.06.2016; ухвалено звернутися до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області із запитом про надання інформації та підтверджуючих доказів щодо балансоутримувача ділянки дороги за адресою - АДРЕСА_1

21.06.2016 до Господарського суду міста Києва від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України надійшла відповідь на запит суду, в якій Служба автомобільних доріг у Миколаївській області зазначила, що вулиця Горського у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області не знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2; відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.07.2016.

08.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшли документи на виконання вимог ухвал суду, зокрема, довідка про те, що вулиця Горського у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області є комунальною власністю та знаходиться на балансі Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Крім того, 08.07.2016 через канцелярію суду відповідачем 1 були подані письмові заперечення щодо задоволення позову.

У судовому засіданні 12.07.2016 представник позивача долучив до матеріалів справи відповідь Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на адвокатський запит адвоката Винокурова О.В. про те, що Служба автомобільних доріг у Миколаївській області є балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування Миколаївської області, тоді як вулиця Горського у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області до доріг загального користування не відноситься.

Крім того, у судовому засіданні 12.07.2016 представник позивача долучив до матеріалів справи відповідь відповідача 2 на адвокатський запит адвоката Винокурова О.В. про те, що вулиця Горського у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області не перебуває на балансі та експлуатаційному утриманні Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.

У судовому засіданні 12.07.2016 представник позивача долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії постанов Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22.06.2016 у справі № 479/1368/13-п (№3/в/479/3/16) та у справі № 479/1369/13-п (3/в/479/2/16) про виправлення описок у постанові Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17.01.2014 та у постанові Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 12.07.2016 надав усні пояснення по справ, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 12.07.2016 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Третя особа 1 у судовому засіданні 12.07.2016 надала усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечила.

Представник відповідача 2 судове засідання 12.07.2016 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що поштове відправлення було отримане 29.06.2016 представником відповідача 2 за довіреністю.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 12.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103038820200.

У судовому засіданні 12.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та третьої особи 1, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 460549-02-15-01, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Фольксвген, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 2.1 Договору добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013 вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк».

Згідно з п. 3.1 Договору добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013 дійсна вартість транспортного засобу на момент страхування становить 139200 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.4 Договору добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013 розмір страхового платежу становить 56426 грн. 54 коп., який повинен бути сплачений відповідно до наступного графіку: 10815 грн. 84 коп. - до 18.05.2013; 9734 грн. 26 коп. - до 13.05.2014; 8760 грн. 83 коп. - до 13.06.2015; 7884 грн. 75 коп. - до 13.05.2016; 7096 грн. 27 коп. - до 13.05.2017; 6386 грн. 65 коп. - до 13.05.2018; 5747 грн. 98 коп. - до 13.05.2019.

Згідно з п. 3.5 Договору добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013 договір набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу і діє до дати внесення наступного чергового платежу. Після внесення останнього страхового платежу договір діє до 24.05.2020 (включно).

Відповідно до п. 4.5 Договору добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013 розмір франшизи при повній загибелі транспортного засобу складає 10%

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до первинної довідки, складеної за обставинами ДТП та виданої ВДАІ ГУ МВС України (копія долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 07.06.2016) встановлено, що 04.12.2013 по вул. Горького у с. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, перелік яких наведений у вказаній довідці ВДАІ.

Відповідно до постанови Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14), яка набрала законної сили 20.02.2014, встановлено, що ОСОБА_1, будучи відповідальною особою не виконав вимоги правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вул. Горького в с. Криве Озеро, а саме ямковість на проїзній частині, узбіччя в незадовільному стані, нависання гілля дерев на проїжджу частину дороги, що створило аварійну обстановку 04.12.2013 на АДРЕСА_1 та пошкодження транспортного засобу автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (з урахуванням постанови Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22.06.2016 про виправлення описки у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/в/479/2/16)).

Зокрема, у постанові Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14) судом встановлено, що наявність вибоїн у місці ДТП підтверджується даними фототаблиць, які долучені до матеріалів адміністративної справи № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14), згідно з якими на правому узбіччі дороги також мало місце нависання гілок дерев на проїжджу частину дороги та складання гілок дерев на правому узбіччі дороги.

У постанові Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14) суд дійшов висновку, що враховуючи надані докази, ОСОБА_1 як посадова особа, будучи відповідальною за утримання дороги, не виконав вимоги правил, норм та стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, що призвело до створення аварійної ситуації та пошкодження транспортного засобу, а тому в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, судом в адміністративній справі 479/1369/13-п встановлено, що згідно з даними схеми ДТП, складеної інспектором ДАІ 04 грудня 2013 року по факту притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, слід правих коліс автомобіля ОСОБА_2 веде з узбіччя дороги через вибоїну розміром 1м 20 см Х 70 см глибиною 6 см на зустрічну смугу руху та до зіткнення з огорожею ОСОБА_6, від вибоїни слід юза правого колеса автомобіля до зіткнення складає 42,4 м лівих коліс 9,6 м.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що згідно з п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97 вимог до експлуатаційного стану доріг в Україні покриття проїзжої частини дороги не повинно мати вибоїн, а гранична глибина вибоїн дороги 1-3 категорії не повинна перевищувати 4 см, згідно п. 3.2.1 узбіччя дороги не повинно бути вище більш чим на 4 см межі краю проїзжої частини дороги, постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, у постанові Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14) встановлено, що ОСОБА_1 є головою Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9312194, виданої УДАІ УМВС України вих. №9/5466 від 13.12.2013, та постанови Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17.01.2014 у справі № 479/1368/13-п (провадження № 3/479/4/14), яка відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 27.01.2014 (з урахуванням постанови Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22.06.2016 про виправлення описки) встановлено, що 04.12.2013 ОСОБА_2, керуючи автомобілем Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, у с. Криве Озеро по вул. Горького порушив п.п. 12.1, 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку у зв'язку з виникненням небезпеки для руху - вибоїни на проїзній частині, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, після чого не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив бокове зіткнення з огорожею з наступним зіткненням з телефонною опорою.

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 14/8/644/603211 від 06.08.2014, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_2 від 08.06.2013), складеного на підставі калькуляції/висновку № 561 від 06.08.2014 (за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, становить 277530 грн. 70 коп.; розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобілю Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, становить 147169 грн. 34 коп.

Судом встановлено, що роботи з відновлювального ремонту транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, наведені у калькуляції/висновку № 561 від 06.08.2014, на підставі якої складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 14/8/644/603211 від 06.08.2014, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, що зазначені у первинній довідці, складеній за обставинами ДТП та виданій ВДАІ ГУ МВС України.

При цьому, у вказаному Звіті про оцінку колісного транспортного засобу № 14/8/644/603211 від 06.08.2014 оцінювачем було зазначено, що з огляду на те, що вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу перевищує його ринкову вартість - відновлювати такий транспортний засіб недоцільно.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Судом встановлено, що відповідно до страхового акту № 4052-02 від 07.10.2014, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013 становить 91930 грн. 00 коп., на підставі якого, заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування та листа вигодонабувача (Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк») вих № 16.1-04/118678 від 19.08.2014 (копія долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 07.06.2016), позивачем було виплачено страхове відшкодування за Договором добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013 на рахунок вигодонабувача у загальному розмірі 91930 грн. 00 коп ., що підтверджується платіжними дорученнями № 11521 від 09.10.2014 на суму 33000 грн. 00 коп., № 11463 від 08.10.2014 на суму 23000 грн. 00 коп., № 11423 від 07.10.2014 на суму 21930 грн. 00 коп. та № 11619 від 10.10.2014 на суму 14000 грн. 00 коп., копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 460549-02-15-01 від 08.05.2013 до позивача у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник за договором добровільного страхування мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто в розмірі 91930 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Суд зазначає, що вказана стаття визначає особливості відповідальності осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди. Такі особи несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Як правило таке завдання шкоди має місце при скоєнні злочину кількома особами або в разі завдання шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

Як встановлено судом, постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14), яка набрала законної сили 20.02.2014, встановлено, що ОСОБА_1, будучи відповідальною особою не виконав вимоги правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вул. Горького в с. Криве Озеро, а саме ямковість на проїзній частині, узбіччя в незадовільному стані, нависання гілля дерев на проїжджу частину дороги, що створило аварійну обстановку 04.12.2013 на АДРЕСА_1 та пошкодження транспортного засобу автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (з урахуванням постанови Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22.06.2016 про виправлення описки у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/в/479/2/16)).

Як встановлено судом, постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17.01.2014 у справі № 479/1368/13-п (провадження № 3/479/4/14), яка відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру чудових рішень набрала законної сили 27.01.2014 (з урахуванням постанови Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22.06.2016 про виправлення описки) встановлено, що 04.12.2013 ОСОБА_2, керуючи автомобілем Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, у с. Криве Озеро по вул. Горького порушив п.п. 12.1, 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку у зв'язку з виникненням небезпеки для руху - вибоїни на проїзній частині, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, після чого не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив бокове зіткнення з огорожею з наступним зіткненням з телефонною опорою.

Таким чином, шкода власнику транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 04.12.2013, була завдана як неправомірними діями ОСОБА_2 щодо порушення п.п. 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, що встановлено у постанові Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17.01.2014 у справі № 479/1368/13-п (провадження № 3/479/4/14), так і неправомірною бездіяльністю ОСОБА_1, який будучи відповідальною особою не виконав вимоги правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вул. Горького в с. Криве Озеро, а саме ямковість на проїзній частині, узбіччя в незадовільному стані, нависання гілля дерев на проїжджу частину дороги, що створило аварійну обстановку 04.12.2013 на АДРЕСА_1 та пошкодження транспортного засобу автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, що встановлено у постанові Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14).

07.06.2016 у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд солідарно стягнути з відповідачів грошові кошти (розмір завданої шкоди) у сумі 45965 грн. 00 коп., яка була прийнята судом до розгляду.

Обгрунтовуючи заяву про зменшення позовних вимог, позивач вказав на положення ст. 1188 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Однак, суд зазначає, що вказана стаття регулює порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність посадової особи - голови Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області ОСОБА_1, яка виразилась у недотриманні останнім вимоги правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вул. Горького в с. Криве Озеро, а саме ямковість на проїзній частині, узбіччя в незадовільному стані, нависання гілля дерев на проїжджу частину дороги, що створило аварійну обстановку 04.12.2013 на АДРЕСА_1 та пошкодження транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, не є діяльністю, яка пов'язана з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки, а отже норми статті 1188 Цивільного кодексу України не регулюють правовідносини, які склались між сторонами.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд солідарно стягнути з Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області та Державного агентства автомобільних доріг України грошові кошти (розмір завданої шкоди) у сумі 45965 грн. 00 коп. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача 1 підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги до відповідача 2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, виходячи із аналізу змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є головою Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що встановлено у постанові Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський , селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суд зазначає, що вказана норма підлягає застосуванню у випадках, коли є відомою конкретна посадова або службова особа органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю якої завдано шкоди фізичній або юридичній особі.

Суб'єктом завдання шкоди відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України є не будь-який працівник органу державної влади, органу влади АР Крим та органу місцевого самоврядування, а тільки їх посадова або службова особа.

Обов'язковою умовою застосування коментованої статті є завдання посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування шкоди при здійсненні нею своїх повноважень.

Суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є держава, Автономна республіка Крим або орган місцевого самоврядування. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів. Відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини посадової або службової особи.

З огляду на встановлені вище судом фактичні обставини справи, є доведеною наявність всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема, протиправної бездіяльності ОСОБА_1 як посадової особи Кривоозерської мільської ради Кривоозерського району Миколаївської області - голови вказаної сільської ради, що полягає у невиконанні вимог правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вул. Горького в с. Криве Озеро, що створило аварійну обстановку 04.12.2013 на АДРЕСА_1 та пошкодження транспортного засобу автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_1; завданої шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_1; причинного зв'язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) ОСОБА_1 та завданою шкодою, що полягає у тому, що шкода власнику автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, була завдана, в тому числі, внаслідок і неправомірною бездіяльності ОСОБА_1; вини ОСОБА_1, яка встановлена постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10.02.2014 у справі № 479/1369/13-п (провадження № 3/479/5/14).

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до підпункту г) пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини).

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані у процесі утримання об'єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об'єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані;

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України;

Відповідно до ч. 1 ст. 28-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» власники або балансоутримувачі об'єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі населених пунктів забезпечують її утримання відповідно до Правил утримання вулично - дорожньої мережі населених пунктів та технічних засобів регулювання дорожнього руху, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Ухвалою суду від 07.06.2016 Господарський суд міста Києва суд звернувся до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області із запитом про надання інформації та підтверджуючих доказів щодо балансоутримувача ділянки дороги за адресою - АДРЕСА_1

08.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшла довідка про те, що вулиця Горського у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області є комунальною власністю та знаходиться на балансі Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області .

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.

Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, балансоутримувачем вулиці Горського у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області, де 04.12.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Фольксваген, державний номер НОМЕР_1, є Кривоозерська сільська рада Кривоозерського району Миколаївської області (відповідач 1), з огляду на що саме відповідач 1 є особою, відповідальною за завдану шкоду, та особою, яка повинна відшкодувати шкоду, завдану власнику транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_1.

Згідно зі статтею 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області про стягнення 45965 грн. 00 коп. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог, заявлених Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» до Державного агентства автомобільних доріг України, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

21.06.2016 до Господарського суду міста Києва від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Державного агентства автомобільних доріг України надійшла відповідь на запит суду, в якій Служба автомобільних доріг у Миколаївській області зазначила, що вулиця Горського у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області не знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.

Як встановлено судом, вулиця Горького у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області не знаходиться на балансі Служба автомобільних доріг у Миколаївській області та не є дорогою загального користування, а є вулицею населеного пункту, у зв'язку з чим питання щодо забезпечення утримання дороги по вулиці Горького у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області не входить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Втім, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення (невизнання або оспорювання) його прав (інтересів) з боку відповідача 2, та відповідач 2 є неналежним відповідачем у справі, з огляду на що суд відмовляє у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Державного агентства автомобільних доріг України про стягнення 45965 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області (55101, Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 249; ідентифікаційний код: 20883504) грошові кошти у розмірі 45965 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

3. У позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Державного агентства автомобільних доріг України відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 18.07.2015

Суддя І.М. Отрош