Рішення

від 12.07.2016 по справі 915/52/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 915/52/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ГВІН-2009В» , вул. Ромена Роллана, буд. 12, м. Харків, 61058 (код ЄДРПОУ 36226294)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» , вул. Морехідна, буд. 1В/3, офіс 206, м. Миколаїв, 54038 (код ЄДРПОУ 23623181)

про стягнення заборгованості у сумі 1 502 000, 00 грн., у тому числі: 1 260 724, 20 грн. - заборгованості за переданий товар; 168 918, 72 грн. - пені; 60 839, 55 грн. - інфляції; 11 517, 19 грн. - 3 % річних.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01.02.016 року;

від відповідача: ОСОБА_3, директор, паспорт МЕ074843 виданий 29.05.2002 року;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 01.02.2016 року;

судовий експерт: ОСОБА_5, паспорт ЕР538872 виданий 02.07.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ГВІН-2009В» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» про стягнення заборгованості за переданий за Договором № 288 товар в розмірі 1 260 724, 20 грн., пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 168 918, 72 грн., інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 60 839, 55 грн. та суми трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 11 517, 19 грн., всього 1 502 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.01.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.02.2016 року.

В судовому засіданні 09.02.2016 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (арк. 45).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2016 року відкладено розгляд заяви про уточнення позовних вимог до наступного судового засідання та розгляд справи відкладено на 01.03.2016 року.

01.03.2016 року до господарського суду Миколаївської області від позивача ОСОБА_6 В«ГВІН-2009В» надійшла заява про зміну розміру позовних вимог вх. № 4301/16 (арк. 52-55), в якій позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, просив суд стягнути з ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» на користь ОСОБА_6 В«ГВІН-2009В» заборгованість за переданий за договором № 228 товар в розмірі 1 068 192, 25 грн., пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 224 397, 00 грн., інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 71 386, 07 грн. та суми трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 15 306, 74 грн. Всього 1 379 282, 06 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.03.2016 року прийнято заяву до розгляду. Призначено у даній справі № 915/52/16 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру УМВС України в Миколаївській області. Зупинено провадження у даній справі до проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Миколаївській області судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.04.2016 року поновлено провадження у справі № 915/52/16 для розгляду клопотання судового експерта.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.04.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання судового експерта № 19/115/05-5/2387 від 17.03.2016 року (вх. 5431/16 від 21.03.2016 року). Направлено на адресу Миколаївського НДЕКЦ МВС України матеріали справи № 915/52/16 для подальшого проведення судової почеркознавчої експертизи. Зупинено провадження у даній справі до проведення Миколаївським НДЕКЦ МВС України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2016 року поновлено провадження по справі 915/52/16 для розгляду клопотання судового експерта.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання судового експерта № 19/115/05-5/3654 від 19.04.2016 року (вх. 7999/16 від 25.04.2016 року). Зупинено провадження у даній справі до проведенняМиколаївським НДЕКЦ МВС України судової експертизи.

28.04.2016 року на адресу директора Миколаївського НДЕКЦ МВС України господарським судом Миколаївської області направлено письмове звернення про зловживання судовими експертами своїми процесуальними правами та про вжиття необхідних заходів для повного, об'єктивного та якісного проведення судової експертизи (арк. 136).

16.06.2016 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від Миколаївського НДЕКЦ МВС України надійшов супровідний лист із доданими матеріалами справи № 915/52/16 та Висновком експерта № 769 від 07.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016 року поновлено провадження по справі 915/52/16 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.07.2016 року.

В судовому засіданні 12.07.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

11.07.2016 року до господарського суду Миколаївської області від позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ГВІН-2009В» надійшла заява про зміну (збільшення) розміру позовних вимог вх. № 12274/16, в якій позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, просить суд стягнути з ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» на користь ОСОБА_6 В«ГВІН-2009В» заборгованість за переданий за договором товар в розмірі 1 068 192, 25 грн., пеню за несвоєчасну оплату товару в розмірі 289 271, 98 грн., інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 117 311, 27 грн. та суми трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 26 983, 70 грн., всього 1 501 759, 20 грн. (арк. 163-164)

Розглянувши в судовому засіданні 12.07.2016 року заяву про збільшення розміру позовних вимог, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву про збільшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що підставою для збільшення розміру позовних вимог є здійснення позивачем перерахунку розміру штрафних санкцій, у зв'язку зі збільшенням кількості днів прострочення. Судом встановлено, що подана заява підписана повноважним представником позивача, відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права. Враховуючи вищевикладене, заява прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.07.2016 року.

12.07.2016 року до господарського суду Миколаївської області представником відповідача подано клопотання про призначення додаткової експертизи вх. № 4318/16, у якому відповідач просив суд призначити повторну експертизу (арк. 169-170). Клопотання мотивоване тим, що заключна частина експертного висновку № 769 від 07.06.2016 року містить нечітку відповідь на питання приналежності підпису ОСОБА_3, яка ґрунтується на припущенні - висновок в цій частині неясний.

На вирішення судової почеркознавчої експертизи відповідач просив суд поставити наступне питання: В«Чи виконаний підпис на договорі поставки нафтопродуктів № 228 від 19 серпня 2015 року від імені директора ОСОБА_6 В«СтройторгсервісВ» - ОСОБА_3 самим ОСОБА_3 чи іншою особою?В»

В судовому засіданні 12.07.2016 року представник відповідача підтримав подане клопотання та просив суд його задовольнити.

В судовому засіданні 12.07.2016 року представник позивача проти задоволення клопотання про призначення у даній справі додаткової експертизи заперечив, просив суд відмовити в задоволенні клопотання, вказуючи, що справа розглядається з січня 2016 року, відповідач затягує строки розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016 року викликано в судове засідання в порядку ст. 31 ГПК України старшого судового експерта сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Миколаївського НДЕКЦ ОСОБА_5

Розглянувши клопотання відповідача, про призначення додаткової судової експертизи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

Як вказано вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.03.2016 року призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС.

На вирішення експерта поставлено наступні питання:

1) Чи виконаний підпис в графі В«ПокупецьВ» та графах "Від покупця" на всіх сторінках договору поставки нафтопродуктів № 228 від 19 серпня 2015 року (арк. 61-65) від імені директора ОСОБА_6 В«СтройторгсервісВ» - ОСОБА_3 за допомогою технічних засобів, приладів, пристроїв?

2) Чи виконаний підпис в графі В«ПокупецьВ» та графах "Від покупця" на всіх сторінках договору поставки нафтопродуктів № 228 від 19 серпня 2015 року (арк. 61-65) від імені директора ОСОБА_6 В«СтройторгсервісВ» - ОСОБА_3 самим ОСОБА_3 чи іншою особою?

Відповідно до Висновку експерта № 769 від 07.06.2016 року (арк. 148-156) судовим експертом встановлено:

По першому питанню: «Ознак застосування технічних засобів і попередньої технічної підготовки при виконанні підписів від імені ОСОБА_3 в графах «³д ПОКУПЦЯВ» та В«ПОКУПЕЦЬВ» в договорі поставки нафтопродуктів № 228 від 19.08.2015 року, укладеному між ОСОБА_6 В«ГВІН-2009В» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» в особі директора ОСОБА_3 не виявлено».

По другому питанню: «Підписи від імені ОСОБА_3 в графах «³д ПОКУПЦЯВ» та В«ПОКУПЕЦЬВ» в договорі поставки нафтопродуктів № 228 від 19.08.2015, укладеному між ОСОБА_6 В«ГВІН-2009В» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» в особі директора ОСОБА_3 виконані, ймовірно, ОСОБА_3.

Відповідно до п. 1.2.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який дослужується під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведені первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

В судовому засіданні 12.07.2016 року судовий експерт зазначив, що відповідно до ОСОБА_5 судової - почеркознавчої експертизи (загальна частина) ДНДЕКЦ МВС України 2008 року є п'ять форм висновку експерта: 1) категорична форма «так», 2) категорична форма «ні», 3) вирогідна форма «ймовірно так», 4) вірогідна форма «ймовірно ні» та 5) «неможливість вирішення питання».

З пояснень судового експерта судом встановлено, Висновок експерта № 769 відноситься до вірогідної форми «ймовірно так».

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 12 постанови від 23.03.2012 року за №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" також зауважив про необхідність врахування того, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, про що зазначатиметься нижче, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення додаткової або повторної судової експертизи. В задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено.

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

На підставі укладеного між сторонами 19.08.2015 року договору поставки нафтопродуктів № 228 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 610 724, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Проте, не зважаючи на те, що за договором розрахунок за товар має здійснюватись покупцем на умовах 100% попередньої оплати, постачальником було надано можливість здійснювати розрахунок протягом 1 дня від дати фактичного отримання товару.

Відповідачем частково сплачено за поставлений товар. Станом на день розгляду справи заборгованість за переданий за договором товар становить 1 068 192, 25 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки позивачем нараховано відповідачу пеню, інфляцію та 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 251, 253, 526, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2016 року зазначив, що договір № 228 від 19.08.2015 року не підписано директором ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» ОСОБА_3 Оскільки спірний договір не підписувався, поставка товару здійснювалась не на підставі цього договору. Відсутні підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні 12.07.2016 року директор ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» ОСОБА_3 зазначив, що спочатку товар було прийнято відповідачем, а потім з'явився спірний договір.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ГВІН-2009В» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 228 від 19.08.2015 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього, нафтопродукти, що іменуються далі по тексту - В«ТоварВ» . Асортимент, кількість товару і його ціна встановлюються сторонами за погодженням в додатках до цього договору на підставі заявки покупця і вказуються в розрахункових документах (рахунках - фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар. Додатки до договору є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України і складають невід'ємну частину цього договору (п.1.1 Договору) (арк. 11-15).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 7.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє по В« 31В» грудня 2015 року, але в усякому разі до повного виконання сторонами їх зобов'язань, передбачених цим договором і додатками до нього.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару підтверджується первинними документами (видатковими накладними та/чи актами приймання-передачі, ТТН), які підписані представниками обох сторін та/або іншими особами згідно до чинного законодавства (перевізником, уповноваженими особами покупця, тощо).

Відповідно до п. 2.2 Договору поставка товару (кожної окремої партії товару) здійснюється в строк, який сторони визначають у відповідних додатках на кожну окрему партію товару, але не раніше зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, що постачається.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна ціна цього договору визначається вартістю товару, отриманого покупцем впродовж всього терміну дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником у відповідних додатках до договору на кожну окрему партію товару та зазначається у рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець зобов'язується сплатити, з дотриманням умов додатку, повну вартість товару (у тому числі ПДВ), визначену у відповідному додатку до цього договору та рахунку на умовах 100% передплати. Сторони погодили, що рахунок на сплату вартості товару є дійсним на протязі 2-х банківських днів від дати його виставлення. У разі не здійснення покупцем 100% передплати відповідно до рахунку, додаток (специфікація) на постачання такої партії товару та рахунок на її сплату вважаються таким, що втратили силу. У разі сплати вартості товару за рахунком пізніше, ніж у термін 2 дні від дати його виставлення, постачальник має право повернути суму передплати та відмовити у відвантаженні товару (якщо інше не передбачено додатком до Договору).

Платіжні документи за даним договором оформляються згідно вимог чинного законодавства України, з обов'язковою вказівкою номера і дати підписання додатка до договору, згідно з яким здійснюється оплата за товар.

Відповідно до п. 3.3 Договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору позивачем ОСОБА_6 В«ГВІН-2009В» за період з жовтня 2015 року по листопад 2015 року поставлено відповідачу ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» товар на загальну суму 2 610 724, 20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк. 16-17), а саме:

- видаткова накладна № НО-4035 від 30.10.2015 року на суму 2 560 724, 20 грн.;

-видаткова накладна № НО-4907 від 30.11.2015 року на суму 50 000, 00 грн.

Видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін. Факт поставки та отримання товару відповідачем не заперечується. Підставою для поставки товару у видаткових накладних вказано «договір № 228 від 19.08.2015 року».

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (арк. 18-19), а саме:

- рахунок на оплату по замовленню № 390 від 30.10.2015 року на суму 2 560 724, 20 грн. з ПДВ;

-рахунок на оплату по замовленню № 470 від 30.11.2015 року на суму 50 000, 00 грн. з ПДВ.

Підставою для виставлення рахунків та проведення оплати у самих рахунках вказано «договір № 228 від 19.08.2015 року».

Відповідачем ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» частково оплачено отриманий товар в сумі 1 542 531, 95 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (арк. 36-41, 56). Підставою для оплати в призначенні платежів при розрахунку вказано рахунки № 390 від 30.10.2015 року та № 470 від 30.11.2015 року, які виставлялись на підставі договору № 228 від 19.08.2015 року.

Крім того, між сторонами у справі складався Акт звірки взаємних розрахунків саме за договором № 228 від 19.08.2015 року, відповідно до якого заборгованість станом на 30.11.2015 року становила 1 660 724, 20 грн. Акт звірки підписано та скріплено печатками сторін (арк. 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що товар, поставлений на підставі видаткової накладної № НО-4907 від 30.11.2015 року на суму 50 000, 00 грн. був оплачений відповідачем на підставі рахунку № 470 від 30.11.2015 року в цей же день, що підтверджується банківською випискою за 30.11.2015 року (арк. 39). Тобто, зобов'язання в цій частині відповідачем виконано належним чином відповідно до умов договору.

Товар, поставлений на підставі видаткової накладної № НО-4035 від 30.10.2015 року на суму 2 560 724, 20 грн., повинен був бути оплачений протягом 2 банківських днів з дня виставлення рахунку. В судовому засіданні 12.07.2016 року (протокол із звукозаписом від 12.07.2016 року) представник позивача зазначив, що рахунки направлялись на адресу відповідача електронною поштою відповідно до п. 8.7 договору.

Відповідно до п. 8.7 Договору всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до договору, мають бути здійснені у письмовій формі, скріпляються підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом, доставлені особисто по вказаних адресах сторін або відправлені за допомогою факсимільного зв'язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 календарних днів з моменту відправки за допомогою факсимільного зв'язку та засобами електронного зв'язку.

Доказів направлення рекомендованого повідомлення протягом 7 днів суду не подано. Суду також не подано доказів узгодження сторонами конкретної електронної адреси, на яку направлятимуться повідомлення сторін, які вважатимуться належним чином поданими. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт (дату) направлення рахунків на оплату на адресу відповідача. Враховуючи, що перший платіж по рахунку № 390 від 30.10.2015 року на суму 2 560 724, 20 грн. з ПДВ був проведений 11.11.2015 року, що підтверджується банківською випискою (арк. 36), суд дійшов висновку, що 11.11.2015 року є датою, коли строк виконання зобов'язання з оплати за товар настав, оскільки саме з цієї дати відповідач був обізнаний про обов'язок здійснення платежу з вказівкою відповідних реквізитів для оплати.

В порушення умов договору товар, поставлений на підставі видаткової накладної № НО-4035 від 30.10.2015 року на суму 2 560 724, 20 грн., був оплачений відповідачем частково в розмірі 1 492 531, 95 грн. Таким чином, заборгованість за товар станом на день розгляду справи становить 1 068 192, 25 грн. (2 610 724, 20 грн. - 1 492 531, 95 грн. - 50 000 грн.).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що поставка товару здійснювалась саме на підставі договору № 228 від 19.08.2015 року з огляду на наступне.

Так, сам факт поставки товару за видатковими накладними відповідачем не заперечується. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін. У видаткових накладних міститься посилання на договір № 228 від 19.08.2015 року. На виконання умов договору позивачем виставлялись рахунки з посиланням на договір № 228 від 19.08.2015 року, які частково оплачувались відповідачем. Останній платіж на суму 192 531, 95 грн. було проведено відповідачем 28.01.2016 року (після порушення провадження у справі). Крім того, між сторонами у справі складався Акт звірки взаємних розрахунків також саме за договором № 228 від 19.08.2015 року.

Відповідно до ст. 58-1 ГК України суб'єкт господарювання може мати печатки. Для виготовлення печаток одержання будь-яких документів дозвільного характеру не передбачається.

Усі сторінки договору скріплені печаткою ОСОБА_6 В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» . Таким чином, юридичні дії від імені юридичної особи щодо отримання товару та проведення оплати вчинено саме на підставі договору № 228.

Щодо посилань відповідача на те, що договір підписано не директором ОСОБА_1, то слід зазначити, що в силу ст. 241 ЦК України в будь-якому випадку відбулось схвалення правочину.

За таких обставин, Висновок судового експерта також не суперечить матеріалам справи, а відтак прийнято судом як доказ у справі.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання за договором щодо оплати товару. Відповідачем не подано суду доказів оплати заборгованості в розмірі 1 068 192, 25 грн., як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Позовні вимоги в частині стягнення 1 068 192, 25 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України В« Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань В» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору в разі неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті товару на підставі виставлених рахунків-фактур покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Крім того, постачальник має право не відвантажувати (скористатись правом притримання) чергову партію товару, при цьому штрафні санкції до останнього не застосовуються.

Відповідно до п. 4.3 Договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за даним договором.

Позивачем нараховано відповідачу 289 271, 98 грн. - пені за порушення строків проведення оплати за товар, а саме:

- за період з 31.10.2015 року по 18.04.2016 року позивачем нараховано пеню на суму 2 560 724, 20 грн. (з врахуванням подальших оплат);

- за період з 01.12.2015 року по 25.02.2016 року позивачем нараховано пеню на суму 50 000 грн.

Детальний розрахунок пені, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 165).

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено наступне. Грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару на суму 50 000 грн. на підставі видаткової накладної № НО-4907 від 30.11.2015 року (арк. 17) виконано відповідачем в той же день (оплату на підставі рахунку № 470 від 30.11.2015 року проведено відповідачем 30.11.2015 року) (арк. 18, 39). Таким чином, відповідачем не порушено зобов'язання по оплаті товару на суму 50 000 грн. В цій частині нарахування пені є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру пені по грошовому зобов'язанню на суму 2 560 724, 20 грн. з урахуванням здійснених відповідачем проплат. Розрахунок здійснено судом з 12.11.2015 року, оскільки як встановлено судом вище, строк оплати за вказаним зобов'язанням настав 11.11.2015 року (відсутні докази вручення відповідачу рахунку на оплату раніше цієї дати).

Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в межах шестимісячного строку з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Судом встановлено, що розмір пені по договору поставки становить 255 483, 53 грн. Розрахунок пені здійснено з 12.11.2015 року по 18.04.2016 року включно. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 171).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 255 483, 53 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 33 788, 45 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції , визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) , у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування індексу інфляції на загальну суму 117 311, 27 грн. по дням (враховуючи здійснені відповідачем проплати), а не помісячно (арк. 166).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в звязку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця для можливості застосування визначення державою середньомісячного індексу інфляції. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця (існування певної незмінної суми боргу протягом місяця).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, здійснених позивачем, встановив, що прострочка відповідача в період з листопада 2015 року по січень 2016 року (з урахуванням здійснених відповідачем проплат) становила менше місяця, а при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 1 068 192, 25 грн. (сума боргу, що існувала на останній день місяця та була незмінною, починаючи з лютого 2016 року) за період з лютого 2016 року по червень 2016 року включно. Отже, інфляційні втрати за вказаний період становлять 42 861, 59 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 74 449, 68 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено наступне.

Позивачем нараховано відповідачу 26 983, 70 грн. - 3 % річних за порушення строків проведення оплати за товар, а саме:

- за період з 31.10.2015 року по 07.07.2016 року позивачем нараховано 3 % річних на суму 2 560 724, 20 грн. (з врахуванням подальших оплат);

- за період з 01.12.2015 року по 07.07.2016 року позивачем нараховано 3 % річних на суму 50 000 грн.

Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 166).

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено наступне. Грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару на суму 50 000 грн. на підставі видаткової накладної № НО-4907 від 30.11.2015 року (арк. 17) виконано відповідачем в той же день (оплату на підставі рахунку № 470 від 30.11.2015 року проведено відповідачем 30.11.2015 року) (арк. 18, 39). Таким чином, відповідачем не порушено зобов'язання по оплаті товару на суму 50 000 грн. В цій частині нарахування 3 % річних є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних по грошовому зобов'язанню на суму 2 560 724, 20 грн. з урахуванням здійснених відповідачем проплат. Розрахунок здійснено судом з 12.11.2015 року, оскільки як встановлено судом вище, строк оплати за вказаним зобов'язанням настав 11.11.2015 року (відсутні докази вручення відповідачу рахунку на оплату раніше цієї дати).

Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу за кожний день прострочення з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Судом встановлено, що розмір 3 % річних по договору поставки становить 24 423, 88 грн. Розрахунок пені здійснено з 12.11.2015 року по 07.07.2016 року включно. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 172).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 24 423, 88 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 2 559, 82 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за проведення судової експертизи (арк. 146) слід відшкодувати відповідачу з позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» , вул. Морехідна, буд. 1В/3, офіс 206, 54038 (код ЄДРПОУ 23623181) на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ГВІН-2009В» , вул. Ромена Роллана, буд. 12, м. Харків, 61058 (код ЄДРПОУ 36226294):

- 1 068 192, 25 грн. (один мільйон шістдесят вісім тисяч сто дев'яносто дві грн. 25 коп.) - заборгованості за переданий за договором товар;

- 42 861, 59 грн. (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят одна грн. 59 коп.) - інфляційного збільшення заборгованості;

- 24 423, 88 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять три грн. 88 коп.) - суми трьох процентів річних від простроченої суми;

- 255 483, 53 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят три грн. 53 коп.) - пені за несвоєчасну оплату товару;

- 21 177, 39 грн. (двадцять одна тисяча сто сімдесят сім грн. 39 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення:

- 74 449, 68 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста сорок дев'ять грн. 68 коп.) - інфляційного збільшення заборгованості;

- 2 559, 82 грн. (дві тисячі п'ятсот п'тдесят дев'ять грн. 82 коп.) - суми трьох процентів річних від простроченої суми;

- 33 788, 45 грн. (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят вісім грн. 45 коп.) - пені за несвоєчасну оплату товару.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ГВІН-2009В» , вул. Ромена Роллана, буд. 12, м. Харків, 61058 (код ЄДРПОУ 36226294) на користь відповідача відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«СТРОЙТОРГСЕРВІСВ» , вул. Морехідна, буд. 1В/3, офіс 206, 54038 (код ЄДРПОУ 23623181):

- 66, 44 грн. (шістдесят шість грн. 44 коп.) - витрат за проведення судової експертизи.

Наказ видати відповідачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 18.07.2016 року.

Суддя Е.М. Олейняш